Культура науково – інформаційних видань

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Мая 2013 в 19:44, курсовая работа

Описание работы

Сучасна видавнича продукція демонструє широкий спектр видавничої продукції – від довершених взірців, то низькопробних зразків. Поняття «культура книги» часто вживається в працях із книгознавства та редагування, проте мало хто з науковців подає ґрунтовне тлумачення цього терміну. До того ж, цей термін не фіксували спеціалізованими словниками до кінця 90-х років, наприклад, тлумачним словником українських видавничих та поліграфічних термінів.
Сучасна книговидавнича концепція культури книги повинна ґрунтуватися на системному підході, котрий включав би блок питань: зміст книги, структура, рівень редакційно-видавничої підготовки, повнота і правильність допоміжного апарату.

Содержание работы

ВСТУП…………………………………………………………………………..3
Розділ 1. ПОНЯТТЄВО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ ……………………5
Науково-інформаційні видання: типологія та призначення …………..5
Значеннєва структура терміну «культура видання»…………………….7
Розділ 2. СУЧАСНІ КНИГОЗНАВЧІ КОНЦЕПЦІЇ КУЛЬТУРИ КНИГИ……8
2.1. Головні складники культури видання …………………………………….8
2.3. Редакційно-видавниче опрацювання як важлива частина культури науково-інформаційних видань………………………………………………..10
Розділ 3. АНАЛІЗ КУЛЬТУРИ ВИДАННЯ НА ПРИКЛАДІ ЗБІРНИКА
НАУКОВИХ ПРАЦЬ «Жестова мова й сучасність» № 4, 2006 р…………….13
3.1. Особливості викладу інформації у збірнику наукових праць
«Жестова мова й сучасність » ………………………………………………….13
3.2. Робота редактора над мовою та стилем у збірнику наукових праць
«Жестова мова й сучасність»…………………………………………………16
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………19
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...20

Файлы: 1 файл

Курсова робота-Токарчук О.В..docx

— 104.51 Кб (Скачать файл)

Зайвими є слова, які на початку реферату дублюють його заголовок або передують  основному тексту словами типу „у статті розглядається”, вставні слова  і слова такого типу, як „відрізняється тим, що”, „вказується, що”, „автор стверджує, що”. „на думку автора”.

Початкова фраза виконує свою функцію лише тоді, коли безпосередньо пов’язана  із заголовком реферату, доповнює його [1, 27].

Тож, зазначимо  помилки, які були допущені у збірнику наукових праць «Жестова мова й сучасність»  № 4, 2006 р.:

 

Орфографічні, лексичні, морфологічні помилки

  • слово «право свідомість» замінила на правильний варіант   

       «правосвідомість» ( «Жестова мова й сучасність» № 4,

        2006 р.);

  • слово «сценарієв» у реченні «багато цікавих ідей і

        сценарієв» пропонується замінити на: «сценаріїв»

                                («Жестова мова й сучасність»№ 4, 2006 р.);

  • слово «консенсусуу» пропонується замінити на:

      «консенсусу», ( «Жестова мова й сучасність»№ 4, 2006 р.);

  • Багато помилок у виданнях можна класифікувати як

        русизми. Наприклад:слово «безчисленні» правильно

                                «незліченні»  («Жестова мова й сучасність»№ 4, 2006 р.);

  • У реченні «Один відбиток був непригодний для проведення

        експертизи.» було виявлено русизм «непригодний»

                                 (правильний варіант – «непридатний») («Жестова мова й    

                                сучасність» № 4, 2006 р);

  • У словосполученні «у ніякому випадку», виявлено русизм.

        пропонується замінити «у жодному разі» («Жестова мова

                                й сучасність» № 4, 2006 р);

  • Проаналізувавши реферативний збірник «Жестова мова й сучасність» № 4, 2006 р., було виявлено помилки, пов’язані з неправильним для української літературної мови вживанням дієприкметників із суфіксами -уч-, -юч-: «розвиваючі завдання» (правильно «завдання для розвитку», «завдання, що сприяють розвитку»).

 

  Помилки, пов’язані з милозвучністю. У кожному проаналізованому виданні виявлено порушення милозвучності через неправильне вживання прийменників «у», «в», префіксів «у-»,  «в-»;  сполучників «і»,  «й», «та» та   початкових  ненаголошених   «і-», «й-»,  та варіантів прийменника «з», «із», «зі», «зо».

 

 

 

 

Проаналізуємо помилки в таких випадках:

  • у реченні «Велика кількість корисних речовин робить лайм  

     незамінним для профілактики і лікування деяких хвороб, широко використовується у косметиці і кулінарії» три помилки в чергування прийменників і сполучників лишаються непоміченими ;

  • Хоча більшість глухих дітей має певні залишки слуху, проте вони дуже (якщо не виключно) залежать від візуальних  сигналів в процесі сприйняття та інтерпретації свого середовища (Mohay, 1997).

    Терміни  у виданнях.  Проблема доцільності та міри використання термінів у текстах є важливою та потребує редакторського опрацювання. Використовувана термінологія повинна бути стандартизованою.

Дещо  по-іншому використовуються терміни  в суспільних науках. Наукові твори  з суспільної області знань характеризуються термінологічною синонімією й невпорядкованістю  термінів. Тому у випадку багатозначності  термінів, редактору варто роз’яснити їх значення з яким ці терміни використовуються в авторському мовленні.

Термін  або беруть у лапки, або користуються посиланням типу „за термінологією  автора”, „за визначенням певної особи”. Більшої уваги редактора  вимагає оцінка граматико-стилістичних засобів викладу.

Речення повинні бути простими, завершеними. Іноді замість викладу основних даних обмежуються коротким узагальненням  змісту першоджерела, використовуються фрази типу „детально описані”.

Зайвими є слова, які на початку реферату дублюють його заголовок або передують  основному тексту словами типу „у статті розглядається”, вставні слова  і слова такого типу, як „відрізняється тим, що”, „вказується, що”, „автор стверджує, що”. „на думку автора”.

Початкова фраза виконує свою функцію лише тоді, коли безпосередньо пов’язана  із заголовком реферату, доповнює його [5, 27].

 

Отже, працюючи над реферативним текстом, редактор має слідкувати за манерою викладу  матеріалу – недопустимими є  суб’єктивність викладу. Необхідно  дотримуватися правил послідовності  викладу, чіткості, ясності та логічності думок при передачі матеріалу  першоджерела.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Сучасна книговидавнича концепція культури книги повинна ґрунтуватися на системному підході, котрий включав би блок питань: зміст книги, структура, рівень редакційно-видавничої підготовки, повнота і правильність допоміжного апарату.

Науково - інформаційна література має специфічні стилістичні та граматичні особливості, тому головною умовою редагування цих  матеріалів є неодмінна перевірка  текстів редактором, який є не лише фахівцем з мови, а й має уявлення про цей тип видань і зможе  забезпечити потенційних читачів  якісною та корисною літературою, яка  впливає на культуру видання.

Мовний  рівень сучасних науково-інформаційних  видань не  
є досконалим, адже на сторінках газет, журналів, книжок і на інтернет –ресурсах поширеними є помилки: орфографічні; пунктуаційні; неправильне чергування у/в, з/зі/із, і/та/й; стилістичні помилки; вживання суржику тощо.

Опрацювання текстів науково-інформаційних видань – це відповідальне завдання для  редактора, адже будь-яка помилка, допущена на сторінках науково-інформаційних  видань, може зіграти негативну роль  
у розвитку культури мови читача.

Отже, особливості  культури  науково-інформаційних  видань  розгалужуються на певні  аспекти та норми, яких слід дотримуватися  при створенні цього виду видань. Важливе значення мають як граматичний, лексичний, стилістичний, морфологічний  рівні, так і якість поліграфічного виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Мильчин А.Э. Издательский словарь-справичник/А.Э. Мильчин.-

     [2-е изд.,испр. и доп. ]. – М. : ОЛМА – Пресс, 2003. – 560 с.

  1. Зубко Н. Культура навчальної книги (на прикладі підручників з хімії для  

середньої загальноосвітньої школи) [Електронний  ресурс] / Надія Зуб ко. — URL http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ zlnb/2008_1/ pdf/rozdil- 1/Zubko.p

  1. Жарков И. А. Технология редакционно-издательского дела [Электронный ресурс] / И. А. Жар ков. — URL : http://www.hi-edu.ru/e-books/xbook 077/01/index.html?part 007.htm#i105.
  2. Черниш Н. На шляху до культури сучасної української книги / Н. Черниш  Друкарство. — 2004. — № 2. — С. 30.
  3. Білик О. Практична стилістика та літературне редагування / О. Білик, Г. Дегтярьова, О. Кукленко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – № 2. – С. 28-33.
  4. Черниш Н. І. Фаховий рівень підготовки видань художньої літератури  недержавними видавництвами України / Н. І. Черниш // Квалілогія кни ги : зб.  наук.пр. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2000. — Вип. 3. — С.   196—199.
  5. Ляхов В. Н. О художественном конструировании книги. – М.,

1975.- 95 с.

  1. Видання. Поліграфічне виконання: Терміни та визначення :  
    ДСТУ 3018-95. — [Чинний від 1996—01—01]. — К. : Держстандарт України, 1995. — 24 с.
  2. Черниш Н. Культура книги : навч.-метод. посіб. / Наталія Черниш. —        

  Львів, 2008.

  1. Видання. Основні види. Терміни та визначення : ДСТУ 3017-95. — [Чинний від 1996—01—01]. — К. : Держстандарт України, 1995. — 47 с.
  2. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора, видавця : практ. посіб. / М. С. Тимошик. — К. : Наша культура і наука, 2005. — 560 с. (Серія «Бібліотека видавця, редактора, автора»).
  3.   Вербич С. Особливості вживання розділових знаків у офіційно-ділових і наукових текстах/ С. Вербич // Секретарь-референт. – 2008. – № 2. – С. 32- 34
  4. Швецова-Водка Г. М. Вступ до бібліографознавства : навч. посіб. / Г. М.

  Швецова- Водка. — К. : Кондор, 2004. — 216 с.

  1.   Теремко В. І. Видавничий маркетинг : навч. посіб. / В. І. Теремко. — К. :

  Академвидав, 2009. —272 с. (Серія «Альма-матер»).

  1. Маркетинг : підручник / [А. Ф. Павленко, І. Л. Решетнікова, А. В. Войчак  

  та ін.]; за наук. ред. А. Ф. Павленка; кер. авт. кол. І. Л. Ре шетнікова. —

       К. : КНЕУ, 2008. — 600 с.

  1. Непийвода Н.Ф. Підготовка наукового тексту до друку / Н.Ф. Непийвода // Редакційно-видавнича справа: досвід, проблеми, майбутнє. – К. : КДУ, 1997. – С. 112–158.
  2. Демченко В.Д. Журналістська освіта в умовах інформаційного суспільства / В.Д. Демченко // Ученые записки Таврического национального ун-та имени В.И. Вернадского. Серия “Филология. Социальная коммуникация”. – Симф., 2008. – Т. 21 (60). – № 1. – С. 314–319.
  3. СоловьевВ.И. Составление и редактирование рефератов: Вопросы теории и практики / В.И. Соловьев // Жанры информационной литературы. Обзор. Реферат / А.АГречихин, И.Г. Здоров, В.И. Соловьев. – М. : Книга, 1983. – С. 199–320.
  4. Феллер М.Д. Текст як модель комунікативного акту / М.Д. Феллер // Нариси про текст. Теоретичні питання комунікації і  тексту / В.В. Різун, А.І. Мамалига, Ф.Д. Феллер. – К. : РВЦ “Київський університет”, 1998. – С. 223–334.
  5. Андронова М.Б., Ефременкова В.М., Кириллова О.В. Оценка продуктивности потока периодических "LiberMedia" и продолжающихся изданий для информационных продуктов ВИНИТИ // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. — Симф., 2000. — Т. 1. — С. 304-308.
  6. Арский Ю.М. ВИНИТИ в информационном потоке научной и технической информации // НТИ — 95: Материалы конф. — М., 1995. — С.4-5.
  7. Белая А.А., Каширин Ю.П. Информационная деятельность в системе Академии наук УССР // НТИ. Сер.1. — 1985. — N 4. — С. 11-14.
  8. Бірбраєр В., Котенко Л. До концепції вітчизняної системи реферування та видання реферативної інформації // Вісн. Кн. палати. — 1998. — N 3. — С. 25-26.
  9. Блюменау Д.И., Добронравов И.С., Лахути Д.Г. Экстрагирование как один из подходов к автоматизации реферирования // Теория и практика механизации библ. и информ.-библиогр. процессов. — Л., 1982. — С. 108-128.
  10. Борисова Л.Ф. Принципы организации входного потока информации по наукам о жизни // НТИ-97. Информационные ресурсы. Интеграция. Технологии: Материалы конф., Москва, 26-28 нояб. 1997 г. — М., 1997. — С. 42-48.
  11. Брискман М.А., Леонов В.П. Современное состояние теории и практики реферирования // Науч. и техн. б-ки СССР. — 1976. — Вып. 4. — С. 29-33.
  12. Быстрова Г.К. Зарождение реферативной информации в России // Учен. зап. Моск. ин-та культуры. — 1968. — Вып. 15. — С. 104-125.
  13. Воскобойнікова-Гузєва О. Наукові видання сучасної України: динаміка і тенденції розвитку // Вісн. Кн. палати. — 1999. — N 2. — С. 11-14.
  14. Всероссийский институт научной и технической информации [Электрон. ресурс] / ВИНИТИ. — Способ доступа: URL: http://fuji.viniti.msk.su/. — Загл. с экрана.
  15. Гончаренко А.П. Проблемы и перспективы развития общегосударственной системы научно-технической информации Украины //НТИ-99: Материалы конф. — М., 1999. — С. 85-86.
  16. ГОСТ 7.9-95. Реферат и аннотация. Общие требования. М., 1997.
  17. ГОСТ 7.1-2003. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. – М.: Издательство стандартов, 2004. – 170 с.
  18. Баркова О.В. Сетевая технология кооперативного наполнения базы данных "Рефераты научных изданий Украины" // Науково-технічні бібліотеки в єдиному інформаційному просторі України: Міжнар. наук.-практ. конф., 13 — 16 черв. 2000 р., м. Київ. — К., 2000. — С. 130-136.
  19. Блюменау Д.И. Проблемы свертывания научной информации. – М.,1982.
  20. Борикова Л.В., Виноградова Н.А. Пишем реферат, доклад, выпускную

  квалификационную работу: Учебное пособие. – М.,2000. – 124 с

  1. Вартапетов С.С. Стиль научной речи // Русский язык в школе. – 1998. – №6.
  2. Васильева А.Н. Курс лекций по стилистике русского языка: Научный стиль речи. – М., 1976.
  3. Вейзе А.А. Чтение, реферирование и аннотирование иностранного текста: Учебное пособие. – М.: Высш.шк., 1985. – 127 с.
  4. Зайченко Н.Я. Стан та перспективи розвитку системи кооперативного реферування в Україні // Наук. пр. НБУВ. — 2001. — Вип. 6. — С. 255-262.
  5. Кузнєцов И.Н. Підготовка и оформление рефератов, курсових и дипломних работ. –Минск, 2000. – 256 с.
  6. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К.: Либідь, 1995.
  7. Сенкевич М.П. Стилистика научной речи и редактирование научных произведений. –М., 1984.  
  8. Соловьев В.И. Составление и редактирование рефератов. – М.,1975.

 


Информация о работе Культура науково – інформаційних видань