Контрольная работа по "Предпринимательству"

Розрахована собівартість становить  основну частину ціни. Іншу частину  становлять доходи підприємства оптової торгівлі й обов’язкові податкові виплати. Конкретна ціна кожного виду послуг визначається з урахуванням кон’юнктури ринку, конкурентної ситуації та завдань, які ставить перед собою оптовик. Продажна ціна послуги узгоджується з основними постійними споживачами.

Дохід (виручка) від реалізації виробничо-технологічних послуг формується за рахунок плати споживачів за надані послуги згідно із узгодженими цінами.

У процесі узгодження цін  важливою є диференціація їх за кожним видом послуг. Глибина диференціації  цін на різні види послуг визначається обсягом та складністю робіт з виконання конкретних замовлень споживачів. Наприклад, ціна розкроювання і нарізання 1 тонни листової сталі диференціюється з урахуванням товщини та довжини розкроювання її; різноманітних профілів прокату — з урахуванням кількості виконуваних розрізувань і товщини металу; паперової продукції — з урахуванням щільності паперу та розмірів нарізуваних аркушів; ціна розфасування 1 тонни сипучих та рідинних матеріалів — з урахуванням дози розфасування, а підготовка 1 км кабельної продукції до виробничого споживання — відповідно до кількості виконуваних розрізувань, характеру виконуваних операцій (розрізування на мірну довжину, розрізування й оброблення кінців дротів і кабелів тощо). Підґрунтям для розроблення цін, диференційованих за цими ознаками, слугує трудомісткість виконання замовлень споживачів з цього виду послуг і товарів.

Плануванню собівартості окремих видів послуг належить особливе місце в системі планових обчислень. Калькуляції потрібні для обчислення цін послуг, визначення рентабельності їх, оцінювання економічної ефективності технічних та організаційних рішень, аналізу тощо.

Є різні методи обчислення витрат на окремі види послуг. Для близьких за трудомісткістю й однакових за властивостями видів послуг визначають собівартість базової послуги, а калькулювання інших здійснюють за коефіцієнтами трудомісткості.

Собівартість калькуляційної одиниці базового виду послуг Со визначають методом прямого ділення витрат на обсяг конкретного виду послуг:           

  ,         

де Ck — загальні витрати, віднесені на базовий вид послуг (за калькуляційними статтями чи елементами витрат), грн;

А — обсяг надання вказаних послуг у калькуляційних одиницях вимірювання.

Шляхом співвідношення трудомісткості надання базової послуги та аналогічних  послуг з інших різновидів товару визначають коефіцієнти трудомісткості, за допомогою яких здійснюють диференціацію  цін.

Завершальною операцією  технологічного процесу обслуговування споживачів за оптового продажу товарів є доведення їх до покупця. Ритмічне, рівномірне завезення товарів споживачам має вирішальне значення для успішної діяльності оптового підприємства. Для якісного безперервного обслуговування клієнтів оптові підприємства розробляють системи доставки вантажів, формують маршрути руху транспорту, визначають територіальну зону обслуговування.

За сучасних умов більшість  оптових підприємств під час розроблення систем доставки орієнтується на відстань і тривалість перевезення вантажів.

Для промислових покупців дуже важливі короткі строки виконання  замовлень. Гнучкість під час складання графіків виробничого процесу можлива лише в тому разі, коли виробники впевнені в можливостях швидких місцевих поставок необхідного асортименту товарів. Планування поповнення виробничого запасу «точно в строк» потребує тісної співпраці оптовиків із промисловими підприємствами-споживачами. Введення в практику поставок «точно в строк» передбачає наявність на оптових підприємствах достатніх за обсягом та асортиментом товарних запасів і жорстке виконання узгодженого графіка завезення товарів.

Підприємства оптової торгівлі розподіляють перевезення товарів на місцеві та далекі. Місцеві перевезення організуються для споживачів у межах невеликого географічного району (для автотранспорту — приблизно 150 км від оптовика) і виконуються впродовж робочого дня. Далекі перевезення організуються для обслуговування покупців у віддалених від оптовика районах і здійснюються впродовж кількох днів.

Існують два методи транспортного обслуговування. Перший передбачає використання оптовим підприємством при перевезенні вантажів власного або орендованого транспорту. При цьому персонал, який обслуговує транспортні засоби, належить до штатних працівників оптового підприємства. Другий метод ґрунтується на використанні транспорту незалежного транспортного підприємства на договірній основі. Рішення про створення власного транспортного господарства або залучення транспортних засобів зі сторони приймає керівництво оптового підприємства з огляду на преваги й недоліки кожного методу доставки.

Значна кількість споживачів (невеликі промислові підприємства, малі й середні підприємства роздрібної торгівлі) здійснюють завезення з оптового складу власним транспортом. Незважаючи на те, що в разі самовивозу строки доставки суттєво скорочуються, застосування цього методу вимагає економічного обґрунтування. При частих перевезеннях вантажів з оптового складу витрати праці й часу зазвичай, перевищують економічно допустимі межі.

Здійснюючи транспортно-експедиторське обслуговування споживачів, оптові підприємства розробляють маршрути завезення товарів з огляду на перебування покупців у зоні обслуговування, частоту завезення, потреби клієнтів, можливості ефективного використання транспортних засобів, трудових ресурсів.

Для місцевих перевезень найефективнішими є перевезення за кільцевими та зонно-кільцевими маршрутами. Маршрут розробляють таким чином, щоб за один рейс транспортного засобу обслужити кількох споживачів, розміщених на шляху його руху. Оптове підприємство цілком завантажує товарами, призначеними для цих покупців, транспортний засіб, і поступово розвантажує його у покупців. Після розвантаження в кінцевому пункті транспортний засіб повертається на оптове підприємство. Перевагою такого маршруту є можливість вивезення від споживачів зворотнім рейсом порожньої тари.

Якщо підприємство обслуговує значну кількість споживачів, розміщених в окремих зонах району обслуговування, застосовують систему зонно-кільцевих рейсів. Групування споживачів за зонами обслуговування здійснюють з урахуванням розташування їх та обсягів перевезень вантажів.

За неможливості організації  таких маршрутів застосовують маятникову або радіальну схему перевезення. Схему маятникових рейсів використовують і тоді, коли підприємство оптової торгівлі відправляє певному споживачеві одночасно таку кількість товару, яка забезпечує найповніше завантаження транспортного засобу. На відміну від маятникової схеми при використанні радіального маршруту одночасно обслуговують двох-трьох  
покупців.

Витрати на транспортування  вантажів відшкодовуються покупцями. Більшість оптових підприємств не включають вартість транспортування у вартість товару, а визначають її окремо.

Розрахунки вартості транспортно-експедиторських  послуг на різних оптових підприємствах виконують по-різному. Величина транспортних витрат може визначатися залежно від встановлених транспортних тарифів, маси вантажу та відстані його перевезення, або встановлюватися у відсотках від загальної вартості товару. Для перевезення вантажів на великі відстані деякі оптовики встановлюють підвищені транспортні тарифи.

У всіх випадках пропонована  оптовим підприємством система доставки вантажів має бути вигіднішою для споживачів, ніж послуги комерційних транспортних підприємств.

Під час визначення транспортних тарифів за основу можна взяти державну систему тарифів. За такого порядку розрахунків покупець сплачує транспортні витрати згідно із державними транспортними тарифами незалежно від того, чиїм транспортом (оптового підприємства або комерційної транспортної агенції) доставлено вантаж. Ця система вважається найпридатнішою, проте в практичній діяльності розрахунок вартості транспортних послуг здійснюють по-різному.

Один із методів визначення вартості транспортних послуг полягає  у використанні транспортних тарифів  комерційних транспортних підприємств. Попри його простоти й привабливість, він є невигідним для споживачів, які розташовуються неподалік від оптового підприємства і змушені платити за відносно коротку відстань перевезень такі самі гроші, що й підприємства, розміщені значно далі.

Метод розрахунку транспортних витрат залежно від відстані перевезення  вантажу дає змогу не виконувати обчислень для кожної окремої поставки. Весь район обслуговування розбивають на зони доставки за найбільшою концентрацією споживачів. Щодо кожної зони визначають середню відстань до її центру від оптового складу. Цю відстань беруть за основу під час розрахунку транспортних витрат з доставки вантажів споживачам, розташовуваним у межах цієї зони.

Розрахунок транспортних витрат на один кілометр пробігу транспортного засобу здійснюють шляхом ділення загальної величини транспортних витрат за базовий період на сукупний пробіг всіма транспортними засобами за цей самий період.

Другий метод розрахунку вартості транспортних послуг полягає  у визначенні вартості доставки однієї тонни вантажу на один кілометр пробігу  транспортного засобу. Розрахунок здійснюють так. Спочатку визначають загальний вантажооборот транспорту певного виду з перевезення вантажів покупцям у тонно-кілометрах. Його обчислюють шляхом підсумовування добутків ваги окремих вантажних відправлень у тоннах на відстань перевезень у кілометрах за певний час. Так, якщо автотранспортом упродовж року покупцю доставлено А — 100 тонн вантажів на відстань 130 км, покупцю Б — 200 тонн на відстань 80 км, а покупцю В — 140 тонн на відстань 150 км, то річний вантажооборот становитиме [(100 × 130) + (200 × 80) + (140 × 150)] = 50 000 тонно-кілометрів. На підставі даних базового періоду визначають загальну суму витрат на організацію й транспортування вантажів покупцям (Вmp).

Величину транспортних витрат на перевезення 1 т/км розраховують діленням загальної суми транспортних витрат (Вmp) на вантажооборот транспорту в тонно-кілометрах. 

Метою всіх перелічених методів  розрахунку є забезпечення якісного обслуговування споживачів із найбільшою вигодою для них.

 

 

 

 

 

 

 

2. Умови надання та порядок оплати організаційно-комерційних

послуг

За умов сучасного товарного ринку основними суб’єктами, що здійснюють організаційно-комерційну діяльність та надають відповідні послуги, є ярмарки, виставки, виставки-ярмарки.

У деяких джерелах до них  залічують також аукціони й біржі. Утім, аналіз функцій, виконуваних цими суб’єктами, свідчить, що їхня діяльність спрямована на створення умов проведення та здійснення публічних процесів купівлі-продажу товарів. Це зумовлює необхідність окремого розгляду сутності й організації їхньої діяльності.

Історія проведення ярмарків сягає сивої давнини, коли у великих  торговельних центрах Близького  Сходу у дні великих релігійних свят відбувалися велелюдні ярмарки. Вони стали не просто місцем зустрічі попиту та пропозиції, а й поступово перетворилися на своєрідні інформаційні центри національного, а й міжнародного масштабу і становлять важливу форму організованого товарного ринку. Ярмарки та виставки відображають стан і тенденції технічного розвитку, слугують джерелом інформації для прогнозування цін і кон’юнктурних змін на ринку. Для них характерні безпосередні комунікації та живий контакт із товарами та послугами.

Оптовий ярмарок — це великий ринок товарів, призначених  як для використання у сфері виробництва  засобів виробницт- 
ва (продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері особистого споживання (вироби народного споживання). Він діє у визначені терміни впродовж обмеженого терміну в одному й тому самому місці. На оптовому ярмарку репрезентують зразки товарів для укладання торговельних угод.

Головними ознаками оптового ярмарку є:

-оптова реалізація товарів за виставленими зразками;

-періодичність проведення;

-визначення певного місця і термінів проведення;

-одночасна й масова участь продавців і покупців.

Головною метою ярмарків є сприяння збільшенню обсягів реалізації товарів, укладання прямих торговельних угод за виставленими зразками (моделями) із подальшою поставкою то- 
вару.

Організацію та проведення оптових ярмарків здійснює ярмарковий комітет. Функції ярмаркового комітету внаочнює. Таб. 1.1

Виставка — це демонстрація зразків (експонатів), основна мета якої полягає в ознайомленні широкого загалу із засобами, наявними в розпорядженні суспільства, для задоволення потреб населення, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності.

Таб. 1.1Функції ярмаркового комітету

У процесі проведення оптових  ярмарок розв’язують цілу низку  завдань, головні з яких відображено  на таб. 1.2.

Спільним для виставок і ярмарок є те, що вони організуються  фізичними та юридичними особами, мають  обмежену тривалість, діють періодично в заздалегідь визначених місцях, об’єднують велику кількість експонентів  і відвідувачів і є організованими товарними ринками.