Економічна ефективність страхування

 

 

 

Реферат

 

                 На тему:

 

«Економічна ефективність страхування»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                           Виконав:

                                                                                      Студент групи ОП -121

                                                                              

                                                                Керівник:

                                                                             

 

Одеса – 2013

 

За даними Держкомстату України, в 1997 р. прибуток всіх страхових організацій  становив 85,1 млн. гривень, або збільшився в 3,8 рази проти 1996 р. (табл. 1).

З даних таблиці 3.1 видно, що змінилися як обсяги доходів і  видатків, так і їх структура. Перш за все в 1997 р. зросли надходження  страхових платежів в 1,6 рази і в  структурі склали 83,8% та збільшилися  обсяги надходжень коштів від добровільного  страхування майна в 2,3 рази проти 1996 р. і в структурі надходжень вони становили в 1997 р. 41,2%.

У структурі видатків зменшилася частка виплат страхових відшкодувань і перш за все по обов’язковому  страхуванню відповідальності. Зменшилися також витрати на заробітну плату  та видатки на ведення справ. По інших  видах видатків було збільшення виплат, в тому числі і по перестрахуванню.

Таблиця 1. Фінансова діяльність страхових організацій в Україні  в 1996-1997 рр, млн. грн. (дані Держкомстату України, статистичний щорічник України  за 1997 р. К, УЕ, 1998)

Показники	Сума		В% до підсумку
	1996	1997	1996	1997
1	2	3	4	5
Доходи всього:	284,2	393,9	100,0	100,0
Надходження страхових платежів	203,5	330,0	71,6	83,8
з них:
від добровільного особистого страхування	48,0	66,1	16,9	16,8
від добровільного майнового  страхування	70,5	162,2	24,8	41,2
від добровільного страхування  відповідальності	29,8	34,2	10,5	8,7
від обов’язкового страхування	53,2	67,4	18,7	17,1
Надходження від перестрахування	9,0	17,4	3,2	4,4
Інші доходи	71,7	46,5	25,2	11,8
із загальної суми доходів  надходження страхових платежів від нерезидентів	1,2	1,5	0,4	0,4
Видатки всього:	242,5	297,7	100,0	100,0
Виплати страхових відшкодувань	100,2	107,9	41,3	36,2
з них:
по добровільному особистому страхуванню	43,3	46,5	17,8	15,6
по добровільному майновому  страхуванню	24,7	46,5	10,2	15,6
по добровільному страхуванню  відповідальності	21,3	13,8	8,8	4,7
по обов’язковому страхуванню	8,9	0,7	3,7	0,2
Виплати по перестрахуванню	27,8	50,5	11,5	17,0
Видатки на утримання апарату  управління	34,0	57,4	14,0	19,3
в тому числі на заробітну  плату	24,7	29,1	10,2	9,8
Видатки наведення справи	38,5	41,5	15,9	13,9
Платежі до бюджетів всіх рівнів	14,8	21,7	6,1	7,3
Дивіденди та проценти, виплачені  по цінних паперах	2,9	4,4	1,2	1,5
Інші видатки	24,3	14,3	10,0	4,8
із загальної суми видатків виплати страхових відшкодувань нерезидентам	0,6	2,2	0,2	0,7
Резервування коштів	69,1	120,0	х	х
Прибуток	22,4	85,1	х	х

 

 

Рентабельність страхових  операцій, або показник рівня доходності, по страхових організаціях України, визначається відношенням річної суми прибутку до річної суми платежів (доходів):

П

Рсо = ¾ х 100,

Д

де Рсо — рентабельність страхових операцій,%;

П — річна сума прибутку;

Д — доходи (річна сума надходжень платежів).

Якщо в 1996 р. цей показник в цілому становив 7,90%, то в 1997 р. —  вже 21,6%, або збільшився на 13,7%. Такий  порядок не спотворює економічного змісту показника рентабельності, оскільки домінуюча частина доходів від  страхових операцій складається  з різних страхових операцій.

Досвід роботи страхових  організацій показує, що показник рівня  рентабельності страхових операцій не повинен бути високим, оскільки в  цьому випадку завищується ціна на страхові послуги і зменшується  на неї попит з боку страхувальників. При низьких же показниках обмежуються  можливості самоокупності витрат на страхування у страховиків в  умовах ринкових відносин. Становище  регулюється двома шляхами: приведенням  тарифів у відповідність до фактичного рівня збитковості страхової  суми або зміною обсягів відповідальності по окремих видах страхування.

У страхуванні визначення собівартості страхових послуг —  одне з досить складних і найменше висвітлених в економічній літературі питань.

Зумовлюється це перш за все ризиковим (імовірнісним) характером руху і формування страхового грошового  фонду. Наприклад, якщо підприємства сервісу  заздалегідь знають розмір необхідних витрат, то страхові компанії, беручи на себе відповідальність згідно з договором, досить орієнтовно знають, скільки  в кінцевому результаті обійдеться йому страхова послуга, тобто або  в суму витрат на ведення справи, або набагато більшу суму з урахуванням  обсягів виплат страхового відшкодування.

При цьому собівартість страхових  операцій являє собою сукупність всіх витрат страховика (включаючи  відрахування в резервні фонди), які  необхідні для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і  гарантії виконання зобов’язань  перед страхувальниками.

Практика роботи страхових  організацій показує, що в страховій  діяльності зниження собівартості можливе  шляхом, по-перше, зміцнення фінансової стійкості страхових операцій і, по-друге, відповідною економією  управлінських витрат. Вважається, що найбільш перспективним в реалізації першого напряму є оптимізація  страхового портфеля і використання можливостей регулювання ринку  з допомогою правильно складеного страхового договору і умов його виконання.

При цьому фінансова стійкість  залежить перш за все від розміру  і складу страхового портфеля та пов’язаною з цим можливістю територіальної розкладки збитків і визначення рівнів страхових тарифів. Це обумовлює  і більш високі тарифи у малих  страхових компаніях і змушує їх шукати відповідні ринкові ніші на страховому ринку. тобто займатися  тими видами страхування, де менша конкуренція  і виключені значні ризики.

Іншим напрямом роботи по зміцненню  фінансової стійкості різних страхових  компаній є оптимізація і конкретика ділового і правового змісту договору страхування. Наприклад, страховик  може обумовити страхувальнику певні  вимоги, спрямовані на зменшення ризику.

Досвід зарубіжних країн  показує, що диференціація ризиків  забезпечує більш стабільну ринкову  позицію страховика за рахунок комбінування ризиків і стимулювання страхувальників  до укладання комплексних договорів  за рахунок деякого зниження тарифів. Відповідно при цьому тариф може бути нижчим, ніж при укладанні  декількох договорів по одному ризику кожний. При укладанні цього договору економляться і витрати на ведення  справи, тобто це взаємовигідна справа.

Разом з тим зарубіжний досвід підтверджує, що реальну можливість зменшення ціни на страхові послуги  дає участь страховика в комерційній  діяльності, яка базується на характері  кругообігу коштів в процесі страхової  діяльності, оскільки від моменту  надходження платежів страховиків  на рахунок страховика до їх виплати  як страхового відшкодування проходить  певний час, який визначається строком  дії договору.

Крім того, страховик формує резервні фонди, кошти яких довгий час  можуть не використовуватися. Це дає  можливість страховику брати участь не тільки в комерційних операціях, а й у прямому інвестуванні, враховуючи при цьому мобільність  наявних у нього коштів і кон’юнктури  ринку.

Як відомо, під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміється  постійна збалансованість або перевищення  доходів над витратами страховика в цілому по страховому фонду. При  цьому в основі забезпечення фінансової стійкості лежать перш за все оптимальні розміри тарифних ставок, а також  достатня концентрація коштів страхового фонду, що дає можливість територіальної і часової розкладки збитку. Концентрація коштів страхового фонду досягається  при неухильному зростанні числа  страхувальників і застрахованих  об’єктів.

У розвинутих країнах велика увага приділяється страховому маркетингу, який включає: вивчення ринку з метою  визначення страхових потреб; формування на основі останніх страхових послуг; визначення ціни на страхову послугу (страхового тарифу) по кожному виду страхування  та способи її виплати; роз’яснювальну роботу по діючих договорах і видах  страхування; рекламу нових послуг, вибір конкретних страхувальників  та організацію їх обслуговування.

Маркетинг розглядається  як один з методів комерційної  діяльності страхових компаній і  дослідження ринку страхових  послуг. По суті служби маркетингу створюються  перш за все для гнучкого пристосування  функціональної діяльності страхових  компаній до змін економічної ситуації та кон’юнктури ринку. Разом з  іншими службами відділи маркетингу створюють єдиний механізм управління процесами, спрямованими на задоволення попиту страхового ринку і отримання прибутку від страхових операцій.

Оскільки страхова діяльність постійно пов’язана з різними  ризиками через фінансовий механізм, виникає необхідність управління ризиками і фінансовими відносинами між  страховиками і страхувальниками, тобто  організації ризик-менеджменту.

Основні правила, на підставі яких приймаються рішення в ризик-менеджменті, зводяться до забезпечення максимального  виграшу, а стратегія базується  на оптимальних результатах при  раціональному співвідношенні між  ризиком і величиною отриманого прибутку.

В крупних страхових компаніях, таких як НАСК "Оранта", питаннями  маркетингу, ризик-менеджменту і  ділової стратегії займається Департамент  економічного аналізу, до складу якого  входять Управління економічного аналізу  і зведеного планування, маркетингу та ділової стратегії, а в регіональних структурах (обласних дирекціях) —  відділи зведеного планування і  економічного аналізу.

Розвиток українського страхового ринку об’єктивно супроводжуватиметься хворобами росту, які на різних етапах були характерні для провідних страхових  ринків зарубіжних країн. Це в першу  чергу недостатній фінансовий потенціал  українських страховиків, низька технологічність  здійснення страхових операцій, відсутність  нормального конкурентного середовища як фактора постійного підвищення якості страхових послуг.

Виходячи з досвіду  роботи в галузі страхування Європейськоі Організації Економічного Співробітництва  і Розвитку в практиці вітчизняного страхування можна використати  ряд основоположних правил формування і регулювання страхових ринків і, зокрема:

• для забезпечення захисту споживача, захисту економіки в цілому, повинні бути встановлені відповідні в розумних межах регулюючі положення;
• страховики повинні допускатися на ринок, відповідаючи суворим ліцензійним критеріям;
• страхування є виключним видом діяльності страхового товариства;
• держава не повинна перешкоджати виходу на національний ринок іноземних страховиків;
• держава повинна установити чіткі межі правового поля для заключення страхових контрактів;
• держава повинна мати спеціальні законоположення по податкових пільгах, звільненнях, відрахуваннях в страховій області, зокрема, в пенсійному страхуванні, близькому до страхування життя;
• кожна держава повинна мати незалежний спеціалізований орган в справі нагляду за страховою діяльністю (в Україні Укрстрахнагляд);
• відомство страхового нагляду повинно здійснювати нагляд "апріорі", допускаючи страхову компанію на ринок, а в процесі її діяльності здійснювати контроль за укладанням і виконанням договорів страхування на місцях;
• страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати достатній запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;
• страхові продукти, які допускаються на ринок, також повинні попередньо погоджуватися. Якість страхового продукту визначається не тільки його вартістю, а й тими громадянськими відносинами, які в нього закладені;
• держава повинна законодавчо визначити процедуру передачі зобов’язань страхового товариства, яке має труднощі, здоровому, більш платоспроможному товариству;
• держава повинна встановлювати правила бухгалтерського обліку страхової діяльності у відповідності із загальноприйнятими страховими традиціями;
• держава повинна забезпечити сприятливий клімат для інвестицій страхових компаній;
• держава не повинна перешкоджати доступу нерезидентів на ринок перестрахування;
• страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані і відповідним вимогам (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу і т. п.);
• обов’язкове страхування повинно здійснюватися в тих областях, і в першу чергу в спеціальній сфері, де страхові ризики мають масовий характер, а страхові фонди, адекватні відповідним відносинам страхування формуються достатньо великою кількістю страхувальників;
• на ринку страхування і перестрахування повинно бути чесне конкурентне середовище;
• держава повинна заохочувати діяльність страховиків у сфері пенсійного страхування і страхування здоров’я. Страхові компанії повинні стати конкурентним недержавним пенсійним фондом, існуючи з ними паралельно;
• держава повинна всебічно розширяти міжнародне співробітництво в області обміну інформацією про діяльність страхових компаній;
• держава повинна сприяти заснуванню саморегульованих організацій на страховому ринку (наприклад, саморегульовані організації актуаріїв, страхових посередників).

Цілком природно, що становлення  українського страхового ринку буде проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте  рівень прояву характерних рис цих  правил на страховому ринку може бути мірилом інтегрованості українського ринку у світовий.

Позитивним прикладом  цього може бути досвід роботи Національної акціонерної страхової компанії (НАСК "Оранта"), яка розширює географію  своєї діяльності і зміцнює зв’язки  з великими страховими фірмами-партнерами з Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Росії, Молдови та інших держав. У процесі переходу до ринкових відносин НАСК "Оранта" враховує досвід європейських країн по страхуванню і визначила для себе чіткі стратегічні цілі:

• розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню європейських та світових технологій;
• реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;
• максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів, лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;
• побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та розробка нових видів страхування;
• зміцнення та вдосконалення організаційно-територіальної мережі;
• зміцнення матеріально-технічної бази, всеохоплююча комп’ютеризація, створення локальної мережі зв’язку.

Стратегічна мета НАСК "Оранта" на перспективу полягає в тому, щоб бути достойним партнером  в світовому страховому бізнесі. Практично страховий ринок в  Україні сформований і структурований як за наявністю страхових компаній і товариств за відповідним статутом і організаційними формами, так  і за видами діяльності, що чітко  визначили ринкові ніші і ринкові  сегменти за цією ознакою, тобто по суті створилися окремі страхові ринки  по конкретних видах діяльності.

В цілому можна констатувати, що практично вже створені організації  і правові основи для формування ринкових відносин в страхуванні  та розвитку ринків окремих страхових  продуктів на різних рівнях. Проте  чинне законодавство потребує удосконалення  в напрямі більш чіткої регламентації  організаційно-економічних питань розвитку страхування та визначення фінансових результатів роботи страховиків.

В умовах ринкової економіки  добровільне страхування стає пріоритетним і у зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження  довіри населення до страхування, як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.