1.Виявити
причини, які стримують розвиток страхової
справи в Україні.
Виходячи з необхідності вступу
України в систему міжнародних економічних
відносин, перебудови економіки з використанням
досвіду інших країн відносно ринкових
перетворень, проблеми розвитку страхового
ринку тісно пов’язані з соціально-економічною
ситуацією в державі, фінансово-кредитною
політикою, законодавчим та організаційним
забезпеченням економічних реформ в Україні.
Держава зацікавлена в розвитку
страхової справи в Україні, як в механізмі
підтримки рівня народногосподарського
виробництва і можливості покриття непередбачених
втрат і збитків підприємств та окремих
громадян з мінімальною участю державних
ресурсів і коштів державного бюджету.
Як відомо, перехід до ринкових
відносин передбачає появу великої кількості
суб’єктів господарювання, зацікавлених
в забезпеченні захисту своєї діяльності,
майна і прибутків від різних наслідків
і непередбачених ризиків. Тому в цей період
страхування повинно розвиватися особливо
інтенсивно. Це обумовлюється такими причинами.
Так, існуюче законодавство
про страхування не враховує сучасного
стану економіки держави (наприклад, інфляції,
яка швидко змінює всі страхові фонди
і резерви). Інфляція по суті є проблемою
номер один, оскільки непередбачуваність
цінової динаміки суттєво ускладнює розрахунок
ставок страхових премій і визначення
обсягів виплат страхових відшкодувань
і в кінцевому результаті може нанівець
звести страховий захист.
Відповідно страховим компаніям
важко прогнозувати рентабельність страхової
діяльності. Вони постійно змушені шукати
компроміси між збереженням реальної
вартості страхових фондів, їх антиінфляційним
захистом та ліквідністю. Катастрофічне
знецінення грошей підриває основу довгострокового
страхування. Невідповідність виплат
страхового відшкодування фінансовим
витратам відштовхує клієнтів від страхових
організацій, не дивлячись на необхідність
захисту від різних ризиків.
Разом з тим, державна політика
в галузі страхування не враховує того,
що в країні немає страховиків, які б могли
б конкурувати із західними фірмами.
Згідно діючого законодавства,
фактично заборонено страховим компаніям
займатися любими видами діяльності, крім
страхової. Це призводить до того, що страховики
не можуть ефективно страхувати під заставу,
так як невідомо, що з цією заставою робити.
Продати її не можна і використати по призначенню
також не можна.
Необхідно відзначити, що держава
недооцінює значення і роль страхового
ринку в економіці. Так, страхові компанії,
які займаються страхуванням життя (пенсійне,
нагромаджувальне страхування, медичне)
акумулюють грошові кошти населення і
є найбільшими інвесторами в різні галузі
народного господарства.
Страхові компанії, які займаються
ризиковими видами страхування допомагають
підприємцям відшкодовувати виробничі
витрати і витрати від стихійного лиха.
Дозволяється займатися страхуванням
життя лише спеціалізованим компаніям,
таким, як страхове медичне АТ "Надія",
АСТ "Астро-Дніпро", АСК "Грантсервіс",
ЗАСТ "Новий Дніпро", АТЗТ "АСК
"Інтер-Поліс", АТЗТ "Українська
СК АСКА –Life".
В силу змін форм власності
в процесі реформування окремих галузей
народного господарства виникло багато
акціонерних товариств, страховий захист
яких практично не вирішений в законодавчому
плані. Не вирішеним залишається також
питання про правовий захист національного
страхового ринку від зарубіжних страхових
компаній тощо. Все це вимагає внесення
відповідних змін і доповнень до Закону
"Про страхування".
Останнім часом піднімається
питання про проведення приватизаційного
страхування. Так, спеціалістами СК "Алькона"
розроблена концепція приватизаційного
страхування. Проте одного бажання мало,
оскільки не вирішеним залишається питання
банкрутства інвестиційних фондових компаній
та підприємств, які підлягають приватизації.
Вітчизняне страхування ще досить слабке,
щоб брати на себе великі ризики.
Недоліками страхової справи
на сучасному етапі розвитку страхового
ринку є те, що відсутня широкомасштабна
роз’яснювальна робота з питань страхування
серед населення і в першу чергу серед
потенційних страхувальників.
Значним гальмом в розвитку
страхової справи є нерозвинутість інфраструктури
страхового ринку, до основних елементів
якої відносять правове і нормативне забезпечення,
інформаційну мережу, кредитно-фінансову
систему, підготовку кадрів (сюрвейери,
андерайтери, страхові комісари), наукове
обслуговування, аудиторську мережу, професійну
етику і мову.
Саме інфраструктура забезпечує
можливості реалізації економічних інтересів
страховиків і страхувальників, сприяє
координації дій суб’єктів ринку, допомагає
інтегруватися у світовий економічний
простір. Разом з тим розвиток вітчизняного
страхового ринку необхідно розглядати
як крок до зміцнення національної безпеки
України.
Назріла необхідність створення
цілком нових для нас, але давно створених
за кордоном інститутів, які обслуговують
і контролюють страховий бізнес. Перш
за все назріла необхідність організації
експертних служб: сюрвейерів, менеджерів
і консультантів по ризиках та інспекторів
по позову. Створення таких служб і органів,
координуючих їх роботу, а також закладів
по навчанню профільних спеціалістів
вимагають участі і сприяння держави.
Це дозволить сформувати інфраструктуру
страхового ринку на рівні світових вимог,
проводити аналіз і розробляти заходи
по зменшенню і запобіганню ризиків, розвантажити
суди і арбітражні заклади від чисельних
позовів за страхове відшкодування, створити
нові робочі місця та залучити висококваліфікованих
спеціалістів, які часто не знаходять
застосування своїм знанням і досвіду.
Експертні служби повинні відповідати
сучасним вимогам по рівню технічного
оснащення, спеціалізованих і експертних
методик. Нині страхові організації мають
гостру потребу в спеціалістах по актуарних
розрахунках, юристах-спеціалістах в галузі
страхування, спеціалістах по статистиці.
Розвиток вітчизняного страхування викликає
також необхідність розвитку сфери страхових
посередників — брокерів. Це буде сприяти
встановленню здорової конкуренції, розширенню
можливості клієнтів для вибору оптимальної
схеми страхування, створенню безконфліктних
відносин між страховиками і страхувальниками.
Можливість купити не самий
кращий і дешевий страховий поліс цілком
реально для українських клієнтів. В західно-європейських
країнах ця проблема давно вирішена —
аналізом послуг на страховому ринку за
дорученням клієнта займається професійний
страховий брокер. Так, у Німеччині і Франції
при посередництві брокерів укладається
18-20% всіх договорів страхування, у Великобританії
— 70%, в США — не менше 80%. При цьому 100 найбільших
страховиків США укладають угоди тільки
при посередництві брокерів.
Разом з тим, відбуваються процеси
інтеграції страхового ринку України
до світового ринку страхування і створення
сучасної моделі ефективного управління
страховими резервами. Інтеграція необхідна
українському ринку з позицій перестрахування.
На превеликий жаль, ємність нашого страхового
ринку нині невелика. Багато крупних ризиків
необхідно перестраховувати за межами
України.
Це має і позитивний характер,
оскільки у випадку настання страхової
події в економіку держави гарантоване
вливання коштів іноземного страховика.
Чим швидше економіка України буде відповідати
загальним світовим стандартам, тим швидше
будуть відбуватися інтеграційні процеси
в страховому бізнесі.
В умовах економічної і фінансової
кризи безумовно знижується активність
на страховому ринку. Для її активізації
необхідною умовою є стабільність гривні,
зменшення інфляції, завершення процесів
приватизації в основних галузях народного
господарства. В принципі захистити можна
тільки власника і в умовах нормального
функціонування фінансової системи. Проте
і самі страхові компанії можуть зробити
чимало, щоб їх страхові технології і продукти
відповідали європейським стандартам.
Визначені проблеми страхового
ринку дозволяють визначити ті основні
напрями його розвитку, які повинні бути
здійснені, щоб підняти страхову справу
в Україні на належний рівень. Основні
з цих напрямів такі:
1. Законодавче
забезпечення дальшого розвитку
страхової діяльності.
1.1. Внесення змін і доповнень до
Закону "Про страхування" (постанова
ВР №86/96-ВР від 07.03. 96). Це перш за все чітке
регламнтування організаційно-економічних
питань розвитку страхування і посилення
ролі Укрстрахнагляду в цьому процесі
через відповідні повноваження, надані
законом. Проводити класифікацію видів
страхування згідно загально прийнятої
міжнароднох методології, тобто визначити
розподіл його на дві галузі: страхування
і страхування інше, ніж страхування життя
(особисте страхування, медичне страхування
майнове страхування, страхування відповідальності).
Необхідне також збільшення максимальної
межі статутного капіталу до рівня 0,5-1,0
млн. ЕКЮ з постійним досягненням цього
розміру протягом кількох років, а також
більшого корегування економічних статей
закону (Ст. 30 "Страхові резерви",
Ст. 31 "Прибуток страховика") та визначення
фінансових результатів роботи страховиків
і посилення методологічної роботи Комітетом
у справах нагляду за страховою діяльністю.
1.2. Розробка нових законів:
— "Про державне регулювання
страхової діяльності, який передбачав
би весь комплекс заходів, пов’язаних
з організацією страхування, формами і
методами підтримки страхового підприємництва;
"Про страхові підприємства як специфічну
форму підприємницької діяльності";
розробка законодавчої бази
і методології проведення медичного страхування.
2. Податкова політика
2.1. Оподаткування страхових компаній
заставками, передбаченими для підприємств
з урахуванням специфік роботи страхових
компаній;
2.2. Оподаткування прибутку за
диференційованими ставками (надання
пільг в оподаткуванні страховиків, які
забезпечують страховий захист ризиків
при реструктуризації економіки).
3. Інституціоналізація
страхового ринку
3.1. Сприяння розвитку страхового
посередництва
3.2. Сприяння удосконаленню інфраструктури
страхового ринку.
4. Удосконалення
методології страхової справи:
4.1. Переглянути і уточнити класифікацію
страхування
4.2. Розробити методику рейтингової
оцінки страхових компаній
4.3. Створити єдину систему обліку
і звітності сфери страхової діяльності
з метою формування банку достовірної
інформації та її доступності.
5. Кадрове забезпечення:
5.1. Створити міжстраховий фонд
фінансування навчання спеціалістів для
страхових компаній
5.2. Об’єднанням страховиків обговорити
проблему про доцільність створення власних
навчальних закладів по підготовці і перепідготовці
кадрів для страхової справи
6. Інвестування:
6.1. Стимулювання направлення коштів
(інвестицій) в пріоритетні галузі економіки
з урахуванням забезпечення виконання
страховиками страхових зобов’язань
6.2. Залучення коштів різних суб’єктів
господарювання для створення пайових
фондів страхових гарантій з метою повного
використання можливостей внутрішнього
ринку.
Вважаємо, що це тільки першочергові
заходи по удосконаленню і підвищенню
ефективності функціонування національного
страхового ринку України.
Про важливість вирішення перелічених
питань свідчить той факт, що з метою конструктивного
розгляду загальних проблем вітчизняного
страхового ринку Ліга страхових організацій
України у вересні 1999 року разом з працівниками
Укрстрахнагляду, Центру підготовки кадрів
та Моторного (транспортного) страхового
бюро провела розширене засідання правління,
де були розглянуті такі важливі питання:
правління ЛСОУ у зв'язку з розглядом
Верховною Радою у другому читанні проекту Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про страхування";
проблеми та перспективи розвитку
особистих відів страхування;
про фінансування об'єднань
страховиків;
про вступ ЛСОУ до Українського союзу промисловців та підприємців (УСПП) на правах колективного члена.
Вирішення вказаних проблем
дозволить підвищити роль страхових організацій
в економічному житті України та розширити
ділові зв'язки з товаровиробниками.
2. Сформулювати та визначити
методику розрахунку показників, які відображують
постійність договорів страхування окремого
страховика.
Окрім прибутковості, ефективність страхових
компаній, що здійснюють страхування інше,
ніж страхування життя, можна відобразити
системою таких показників.
Показник
ділової активності, який показує відношення
надходжень страхових премій (платежів)
на певну дату поточного року до валюти
балансу на цю ж дату за попередній рік.
Цей
показник показує, скільки оборотів зробив
капітал страховика за певний проміжок
часу (як правило, за півріччя чи рік). Кожний
оборот капіталу може приносити страховику
прибутки чи збитки. Тому цей коефіцієнт
характеризує ефективність використання
ресурсів страховика.
Зіставлення
обсягів власного капіталу і статутного
капіталу.
Нагадаємо,
що складовими власного капіталу є:
статутний
капітал;
додатковий
капітал;
нерозподілений
прибуток;
резервний
фонд;
інший
капітал, за винятком несплаченого і вилученого
капіталу.
Якщо
обсяг власного капіталу перевищує обсяг
статутного капіталу, то таке співвідношення
характеризує прибуткову діяльність страховика.
Зростання дає змогу страховій компанії
здійснювати виплати дивідендів, реінвестовувати
капітал і т. ін.
Якщо
обсяг статутного капіталу перевищує
об-яг власного капіталу, то це свідчить
про збиткову діяльність страховика, про
заборгованість засновників стосовно
сплати статутного капіталу.
Рівень
сплаченого статутного капіталу. чим він
вищий, тим вищий рівень зацікавленості
власників капіталу в розвитку страхової
компанії.
Показники
структури активів, які визначать рівень
платоспроможності страховика:
відношення
суми інвестиційних вкладень і грошових
коштів до загальної суми активів. Цей
показник має наближатись до 1 (одиниці);
відношення
інвестиційних вкладень і грошових коштів
до розміру страхових резервів. Цей показник
має бути рівним або більшим від одиниці.
Темп
зростання страхових премій визначається
як відношення надходжень страхових премій
поточному
році до надходжень страхових премій попередньому
році. Досвід показує, що цей темп при стабільній
діяльності страховика перебуває у месах
25%.
Різке
збільшення темпів зростання страхових
премій означає зростання зобов'язань
страхової компанії, що потребує зростання
власного капіталу.
Значне
зменшення темпів зростання страхових
премій свідчить про порушення збалансованості
страхової діяльності, що загрожує фінансовій
стабільності страховика.
Показник
забезпечення страховика власними засобами
визначається як відношення обсягу власного
капіталу до технічних резервів. Оптимальне
значення показника більше 28%. Достатній
обсяг власних засобів страховика, вільних
від зобов'язань, є надійним чинником фінансової
стійкості страхової компанії.
Рівень
покриття інвестиційними активами страхових
резервів визначається як відношення
обсягу інвестиційних активів та грошових
коштів до страхових резервів (резервів
незароблених премій).
Бажано,
щоб обсяг інвестиційних активів перевищував
обсяг страхових резервів, або ж, принаймні,
дорівнював йому.
Якщо
ж обсяг страхових резервів перевищує
інвестиційні активи і кошти, це свідчить
про розміщення засобів у високоризикові
або неліквідні активи.
Показники,
що характеризують участь перестраховика
у забезпеченні фінансової надійності
страхової компанії:
частка
страхових платежів, що належать перестраховикам,
показує залежність здатності страхової
компанії до виконання своїх зобов'язань
від надійності партнерів по страхуванню.
Оптимальне значення цього показника
визначається межами 5—50% від валових
показників страхових платежів. Перевищення
показником встановленої межі свідчить
про надто високий ступінь залежності
страховика від партнерів по страхуванню.
Якщо цей показник менший від встановленої
межі, це свідчить про фактичну відсутність
зв'язку фінансового стану страховика
з перестраховими операціями;
участь
перестрахувальників у страховій премії
визначається як відношення обсягу страхових
премій за ризиками, що передаються у перестрахування,
до загального обсягу страхових премій.
Цей
показник показує ступінь участі операцій
з перестрахування ризиків у забезпеченні
фінансової стійкості страхової компанії.
Оптимальне
значення показника теж знаходиться в
межах 5—50% від обсягу страхових премій.
Якщо коефіцієнт буде нижчим від встановленої
межі, це свідчитиме про фактичну відсутність
залежності фінансового стану страховика
від перестрахових операцій, і навпаки,
перевищення коефіцієнтом встановленої
межі свідчить про надмірну залежність
фінансового стану страховика від партнерів
з перестрахування.
Є
й інші показники ефективності функціонування
страховиків. Але розглянутих нами показників
достатньо для того, щоб, проаналізувавши
основні показники діяльності страховиків,
які оприлюднюються щорічно, потенційний
страхувальник міг визначитись у вільному
виборі надійного для себе страховика.