Іноземний досвід соціального страхування. Система соціального захисту населення в Канаді

 

 

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

кафедра фінансів та банківської справи

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему: «Іноземний досвід соціального страхування.

Система соціального захисту населення в Канаді»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: Литовченко В. І.

студентка групи 303-ЕФ

Перевірила: Завора Т.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Полтава

          2015 р.

 

 

Зміст

Вступ 3

1. Розвиток системи соціального страхування в Канаді 5

2. Основні види соціальної допомоги в Канаді 8

3. Методи регулювання страхової системи Канади 12

4. Використання досвіду медичного  страхування Канади для його  реформування в Україні 14

Висновки 17

Список використаної літератури 18

 

Вступ

Соціальний захист населення є неодмінною умовою існування сучасного суспільства. Соціальний захист стає актуальним не тільки тоді, коли суспільство переживає важкий період з різким загостренням соціальних проблем, але в усі часи є категорії населення, які потребують такої допомоги: діти, непрацездатне доросле населення, пенсіонери. Причому їх вирішення залежить від можливостей матеріальної бази соціальної діяльності, а також від суті та змісту соціальної політики у країні. Однією з важливих гарантій реалізації права громадян України на соціальний захист є загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Соціальне страхування як інститут ринкової економіки організоване по-різному  у різних країнах світу.

Склад і структура системи соціального страхування кожної країни багато в чому визначається соціально-історичними передумовами його виникнення. В основі побудови системи соціального страхування кожної країни лежить її власний соціально- економічний досвід, ступінь економічного розвитку, величина валового внутрішнього продукту. Вивчення досвіду провідних країн світу є надзвичайно важливим для нашої країни з огляду на необхідність розбудови ефективної національної системи соціального страхування.

Канада – це країна з розвиненою ринковою економікою. За минуле десятиліття, після періоду деякого спаду, економіка Канади зростає швидкими темпами, їй властивий низький рівень безробіття й великі суми коштів дохідної частини федерального бюджету.

У Канаді найвищий у світі життєвий рівень населення, бездефіцитний в останні роки державний бюджет і, разом із тим, найбільший серед розвинених країн Заходу зовнішній борг (40% валового внутрішнього продукту). При цьому, з середини 1990-х років уряд країни демонструє позитивний баланс федерального бюджету й послідовно сплачує державну заборгованість. Канада дає приклад непростого, але успішного вирішення проблем міжбюджетних відносин (фіскального федералізму) в країні, що більше нагадує конфедерацію, ніж федерацію.

Канада - децентралізована держава, в якій, незважаючи на сильний вплив федеральних органів влади, провінції мають велике значення в ключових сферах національної економіки й соціального розвитку. Так, провінції мають чимало повноважень у таких сферах, як освіта, охорона здоров’я, соціальні програми по страхуванню. Децентралізація допомагає адаптувати соціальну політику до місцевих нестатків, у той же час забезпечуючи урядам провінцій доходи, достатні для підтримки єдиних стандартів суспільних послуг при рівних рівнях оподатковування.

Зважаючи на високий рівень життя та соціальної захищеності в Канаді є доцільним дослідити страхову систему цієї країни та почерпнути певні аспекти для покращення національної системи соціального страхування.

 

1. Розвиток системи соціального страхування в Канаді

Існує комплекс соціальних служб, що фінансуються і керуються державою, та програм, які складають систему соціального забезпечення: social security system, social safety net, welfare state. Коріння цієї системи сягають індустріального розвитку країни середини XIX століття. Але справжня «держава добробуту» була створена в Канаді лише після соціальних потрясінь, викликаних двома світовими війнами і депресією 1930-х років. У період з кінця 20-х до 60-х років XX століття були введені в дію державні програми служби допомоги громадянам і їх сім’ям, що опинилися в складних життєвих ситуаціях: у разі хвороби, каліцтва, інвалідності, старості, бідності й безробіття.

У 60-х і 70-х роках вони продовжували розвиватися в окремих областях, але потім в 80-х і 90-х настав період скорочення державних витрат. У зв'язку із зростанням державного боргу і бюджетного дефіциту система соціального забезпечення була реорганізована.

До створення державної системи соціального забезпечення громадяни і їх сім'ї отримували підтримку від родичів, сусідів, церкви, добродійних організацій і місцевих общин. Конституційний акт 1867 р. визначив сфери компетенції федерального уряду і урядів провінцій. У той час проблемам соціального забезпечення в центрі приділялася мало уваги і вважалося, що вони мають бути в компетенції провінцій. Зростання соціальних витрат спустошувало бюджети провінцій, і поступово федеральний уряд було залучено до фінансування допомоги безробітним, а потім і охорони здоров'я. Були внесені відповідні поправки в конституцію, що дозволяють федеральному уряду діяти в сферах юрисдикції провінцій, що відносяться до цих важливих компонентів системи соціального забезпечення. Розподіл обов'язків між федеральним урядом і провінціями в області соціального забезпечення ніколи не був остаточно встановлений і канадська система соціального забезпечення зберігає сліди постійної боротьби довкола цього.

Події двох світових воєн і депресії 1930-х років стали важким випробуванням для канадців. Проте вони привели до поступового розвитку системи соціального забезпечення, що гарантувала канадцям мінімальний рівень життя. До середини 1960-х років в Канаді були створені основні елементи системи соціального забезпечення, оформлені законодавчо. Були ухвалені наступні закони: Акт про страхування зайнятості (1935 р.), Акт про страхування по безробіттю (1940 р.), Акт про сімейні допомоги (1944 р.), Акт про забезпечення старості (1951 р.) Акт про страхування медичної допомоги і діагностичних послуг (1957 р.), Канадський і Квебекський пенсійні плани (1965 р.), Канадський план допомоги (1966 р.) і Акт про медичну допомогу (1966г.).

Проте увага до соціальних проблем не зводилася до прийняття цих законодавчих актів. У 60-х рр. "друга хвиля фемінізму" призвела до створення Королівської комісії по становищу жінок. Жіночі проблеми продовжували привертати увагу громадськості і в подальші роки. Були встановлені відпуски по вагітності і пологах, прийняті рішення для забезпечення справедливості у сфері зайнятості і оплати праці, в області страхування зайнятості, пенсійної системи. Прийнята в 1982 р. Хартія прав і свобод проголошувала рівність жінок з чоловіками як фундаментальну основу канадського суспільства. У 1995 р. уряд Канади зобов'язався розробити і впровадити інструменти і методологію для проведення гендерного аналізу. Щоб забезпечити гендерну рівність всі дії уряду повинні були по можливості розглядатися з точки зору потенційних гендерних відмінностей.

Взаємини між федеральним і провінційними урядами відігравали важливу роль у формуванні системи соціального захисту в Канаді. Федеральні трансферти були ефективним засобом залучення федерального уряду у сфери, що підлягають юрисдикції провінцій (такі, як охорона здоров'я, професійна освіта, соціальне забезпечення). Проте збільшення вартості цих програм призвело у результаті до скорочення трансфертів і відповідних національних стандартів. На початку 1990-х років федеральний уряд Канади, заклопотаний борговою і кредитною кризами почав скорочувати соціальні витрати. Провінції наслідували даний приклад. Намітилася тенденція переміщення соціальних витрат з федерального рівня на провінційний, а з провінційного на муніципальний.

В додаток до передачі відповідальності на нижчі рівні влади, з'явилася, також тенденція передачі деяких соціальних послуг у ведення добродійних організацій і приватних фірм (наприклад, догляд на дому, приватні клініки, приватні дитячі сади).

 

2. Основні види соціальної допомоги в Канаді

  Канада, як і більшість західних країн адаптується до умов глобальної економіки шляхом зменшення спільних податків, обмеження втручання уряду в ринкові механізми, приватизацію соціальних послуг і підприємств комунального господарства, зниження екологічних стандартів. Ці обставини допомагають зрозуміти сучасне становище системи соціального захисту в Канаді. Значення всебічної державної стратегії соціального захисту неможливо переоцінити. Важкі економічні умови і незначність соціального забезпечення позначаються на взаєминах людей.

Загалом бюджет сучасної Канади розподіляється так, що максимальну користь від цих грошей отримують самі мешканці. Витрати на утримання державного апарату та інші потреби держави тут, в перерахунку на душу населення, в декілька раз менші ніж в інших країнах, зокрема в Україні. 
Канада містить невелику армію, не витрачає кошти платників податків на підтримку збиткових підприємств, а чисельність державного апарату є настільки малою, що його утримання обходиться канадцям набагато дешевше, ніж росіянам або українцям. Ці і інші переваги добре продуманої канадської системи управління економікою, суспільством і державою дозволили Канаді створити одну з найбільш гуманних соціальних систем.

Суть цієї системи полягає в тому, що держава гарантує певний рівень життя будь-якій людині, незалежно від того є він громадянином Канади, що постійно проживає на території країни або біженцем. 
Збираючи прибутковий податок за прогресивною шкалою зі всього працюючого населення, держава надає фінансову допомогу (WELFARE) всім, хто з якої-небудь причини непрацездатний або не може знайти собі роботу. В такий спосіб Канада виключає у своїй державі появу класу людей що знаходяться за межею бідності. За рахунок цього держава дістала можливість контролювати рівень злочинності і запобігати соціальній напруженості, що неминуче виникає в суспільстві, в якому живуть бідні люди, що зневірилися. Така соціальна політика у поєднанні з високим рівнем моральної стійкості і чіткою роботою правоохоронних органів, дозволяє Канаді залишатися однією з найбезпечніших держав в світі, в якій рівень злочинності неймовірно низький, а соціальні конфлікти практично відсутні. Тут людина отримуючи допомогу по безробіттю, усвідомлює, що ця допомога йде до неї з кишені багатого і працюючого сусіда, оскільки саме його податки йдуть на забезпечення безробітним відносно нормального існування.

Податки йдуть в основному на соціальні програми. Канадці часто називають свою систему соціального забезпечення «системою соціальної безпеки». Програми допомоги розраховані на всі прошарки суспільства, особливо на неповнолітніх дітей, безробітних та людей похилого віку.

Основними видами соціальної допомоги є:

1. Допомога на дітей, яка введена  з січня 1993 року. Така допомога  виплачується сім’ям з низьким та середнім рівнем доходів, в яких є діти, що не досягнули 18-ти років. Розмір допомоги залежить від сукупного річного доходу сім’ї. Максимальний розмір допомоги на дитину становить – 489 канадських доларів.

2. Допомога по безробіттю виплачується тим, хто працює менше 15 годин на тиждень або заробляє менше 113 канадських доларів в тиждень. Розмір допомоги та час протягом якого вона буде виплачуватись залежить від ряду факторів: від заробітної плати, яку отримує особа, від тривалості роботи та темпів зростання безробіття. Максимальний розмір допомоги по безробіттю – 339 канадських доларів на тиждень. Якщо в особи немає роботи, але вона її наполегливо шукає, то така особа може отримувати допомогу протягом 50-ти тижнів. Допомога по безробіттю обкладається прибутковим податком. Підприємці або пенсіонери (пенсійний вік в Канаді наступає з 65 років) не отримують таку допомогу. Допомога не поширюється також на працівників, що звільнилися з роботи за власним бажанням або які були звільнені за порушення трудової дисципліни.

3. Допомога по тимчасовій непрацездатності  виплачується людям, які отримали  травму на робочому місці або  страждають на професійне захворювання. Допомога виплачується на протязі  всього курсу лікування. Після  цього таким особам належить виплачувати пенсію або велику одноразову виплату. У випадку смерті годувальника утриманцям належить отримати кошти на похорон, місячний розмір пенсії та одноразову виплату. Дія цього виду допомоги розповсюджується і на іммігрантів з того дня, коли вони починають офіційно працювати, оскільки гроші на цю програму відраховує роботодавець.

4. Люди похилого віку можуть  отримувати різноманітні допомоги, що призначаються для підтримання  забезпеченої старості мешканцям  Канади. 
Вищезазначені типи допомог виплачуються наступними Фондами:

- Канадський Пенсійний Фонд (КПФ) призначений для виплати пенсій  мільйонам жителів Канади, які  досягнули пенсійного віку. Відрахування  до даного Фонду обов’язкові  для всіх працюючих, причому розмір  відрахувань збільшується пропорційно збільшенню доходів. В пенсійний фонд надходять кошти як найманих робітників, так і приватних підприємців. Пенсію отримують жителі старші 65 років не залежно від того, продовжують вони працювати чи ні. Якщо особа вирішила піти на пенсію у віці 60-ти років, то їй буде виплачуватися неповна пенсія. Але, після досягнення такою особою 65 років їй буде виплачуватися повна пенсія. Пенсія виплачується щомісячно; її розмір постійно збільшується для захисту від інфляції. Пенсійний фонд виплачує також пенсії у зв’язку з непрацездатністю, проте їх можуть отримати лише ті особи, яких КПФ офіційно визнав непрацездатними. З пенсій, як і з допомоги по безробіттю знімається прибутковий податок.