Системи страхового забезпечення та їх характеристика

Можливі два варіанти встановлення показаної вартості:

• показана вартість дорівнює дійсній вартості об’єкта;
• показана вартість менша від дійсної вартості об’єкта.

Якщо показана вартість застрахованого об’єкта дорівнює його дійсній вартості, то система страхування дрібної частки тотожна страхуванню за системою першого ризику. Якщо показана вартість об’єкта менша за його дійсну вартість, то страхове відшкодування розраховується аналогічно, як за системою пропорційної відповідальності.

Страхування за системою граничного страхового забезпечення передбачає встановлення завчасно певної межі відповідальності страховика у сумі страхового відшкодування у вигляді коефіцієнта (чи відсотка) покриття збитку. Розмір страхового відшкодування визначається множенням встановленої межі (коефіцієнта чи відсотку) на різницю між заздалегідь встановленим рівнем та реально отриманим страхувальником доходом. Система граничного страхового забезпечення (граничної страхової відповідальності) використовується при страхуванні сільськогосподарських ризиків, фінансових, кредитних, інвестиційних тощо.

На практиці можлива ситуація, коли страхування здійснюється на випадок настання граничних збитків. Тобто можливе настання великих збитків, що перевищують певну величину, зафіксовану в договорі страхування. У цьому випадку необхідно особливо ретельно підходити до вибору страхової компанії, щоб вона володіла достатніми фінансовими ресурсами для виконання взятих зобов’язань.

Страхування граничних збитків  будується за таким же принципом, що й використання франшизи. Тільки франшиза розташовується в сфері  невеликих та середніх ризиків, а  страхування граничних збитків відбувається в сфері великих, масштабних ризиків.

5. Франшиза, її види та порядок використання

Розглянуті системи та методи страхування  вказували па участь страховика у  покритті збитків при настанні страхового випадку. А особисту участь страхувальника в покритті збитків при настанні страхового випадку виражає франшиза.

Франшиза, з одного боку, є принципом  страхування, що показує звільнення страховика від частини покриття збитків, вказує на граничний мінімальний  розмір збитку, на який не розповсюджується страхове покриття, з іншого використовується для виключення із страхового покриття збитків, що не перевищують певної граничної величини.

Договір страхування із використанням  франшизи передбачає як збереження ризику страхувальником, так і передачу його страховику. При цьому останній зменшує розмір страхової премії. Франшиза розміщується в сфері незначних збитків, які відносно часті та передбачувані, а їх страхування є невигідним для страховика.

Розмір франшизи задасться або у відсотках по відношенню до страхової суми, або в абсолютній величині (гривнях). Проте зустрічається варіанти, коли франшиза встановлюється і як частка від страхової вартості об’єкта страхування або від розміру реально отриманого збитку.

Розрізняють безумовну (що вираховується) – deductible франшизу та умовну (що не вираховується). В особливих випадках в договорі страхування може бути передбачена сукупна aggregate – франшиза, яка найчастіше застосовується при перестрахуванні.

За безумовною франшизою збиток у всякому разі відшкодовується страхувальнику за вирахуванням із розміру збитків встановленої франшизи. Такс страхування називається страхуванням за принципом «все і всякий» (адже відшкодовується все і кожний збиток за вирахуванням франшизи) найчастіше застосовується при страхуванні автотранспорту та деяких інших об’єктів. Це дає змогу страховикам уникати розрахунків за дрібними ризиками, що суттєво зменшує витрати па ведення страхової справи.  

При страхуванні з умовною франшизою страховик звільняється від компенсації збитку, якщо понесені збитки менше розміру франшизи. А якщо ці збитки більше франшизи, то страховик виплачує її повністю. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприклад, правилами страхування може бути встановлена певна кількість днів хвороби до початку надання страхової допомоги. А якщо хвороба застрахованого тривала довше, то допомога виплачується за всі дні непрацездатності.

При застосуванні сукупної франшизи всі понесені страхувальником збитки додаються за певний період часу, а із сумарного збитку вираховується франшиза.

Умовна франшиза забезпечує більш  повне страхове покриття, ніж безумовна. А сукупна франшиза займає проміжне місце між ними. Звісно, вартість страхування, тобто розмір страхової премії, залежить від вибору франшизи. Для встановлення вигідності того чи іншого виду застосування франшизи необхідно знати характер розподілу передбачуваних збитків за ступенем ваги та частоти виникнення. Далі необхідно розрахувати розмір страхового відшкодування при встановленні різних видів франшизи, а далі порівняти розрахункові результати із розміром страхової премії, яку пропонує заплатити страховик, у кожному розрахунковому випадку.

Страховики досить часто заохочують страхувальників до збільшення розміру  франшизи шляхом надання пільг у сплаті страхових платежів тощо.

Застосування франшизи сприяє поєднанню  самострахування із страхуванням. Адже суб’єкти господарювання для покриття дрібних, рідше – середніх ризиків, створюють власні фонди ризику – резервні фонди.

Висновки

Система страхового забезпечення –  одна з основних умов страхування, на якій базується метод обчислення страхового відшкодування. Система страхового забезпечення, яку ще називають системою страхової відповідальності, зумовлює ступінь відшкодування збитку, тобто співвідношення між сумою застрахованого майна та страховим відшкодуванням. Найпоширенішими є такі системи:

• пропорційної відповідальності – використовується для страхування будівель, обладнання, інвентарю, сільськогосподарських культур і худоби (страхове відшкодування виплачують пропорційно до тієї частки збитків страхувальника, яку становить страхова сума від вартості об’єкта страхування);
• першого ризику – використовується для страхування домашнього майна і транспортних засобів населення (розмір страхового відшкодування дорівнює сумі фактичних збитків страхувальника, але не перевищує страхової суми);
• граничної відповідальності – використовується для страхування окремих технічних культур (страховик відшкодовує вартість недобору врожаю порівняно з межею врожайності, визначеною договором страхування).

У практиці страхування трапляються  також комбінації елементів  цих видів систем страхування, які значною мірою пов’язані із застосуванням різних франшиз. Використання тієї чи іншої системи страхового забезпечення зумовлено економічною доцільністю, характером майна, історичними традиціями, а також рівнем конкуренції між страховими організаціями за залучення страхувальників.

Список використаних джерел

1. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002 – 208с.
2. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2006. – 480 с.
3. Страхування: Підручник/ Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. – Вид.2-ге, перероб.і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 599c.
4. Страхування: теорія і практика: Навч.-метод посібник/ Внукова Н.М. та ін. – Х.: Бурун Книга, 2004. – 376 с.
5. Ткаченко Н.В. Страхування. Навч. посібник. – К.: Ліра, 2007. – 376 с.
6. Шумелда Я. Страхування: Навч. посіб. для студ. екон. спец. – Тернопіль: Джура, 2004. – 280 с.