Історія виникнення і розвитку соціального страхування

Історія виникнення і розвитку соціального страхування

Історія створення інституту  соціального захисту працюючих  і, зокрема, соціального страхування, не така вже й давня. Вона нараховує  трохи більше 100 років і бере свій початок з Германії, де протягом 1883 - 1889 років було прийнято низку  законів про організацію державного соціального страхування робітників. Цей приклад досить швидко поширився  спочатку в багатьох західних країнах, а потім і по всьому світі. Тепер  майже повсюдно в тій чи іншій  формі існує державна система  соціального страхування. Природно, що тут в залежності від групи  держав або окремої держави спостерігається  чимала різниця в можливостях  соціального захисту.

Україні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, появились на початку ХХ століття як захисна реакція урядових структур на вимоги робітників створити гарантовані правила соціальної захищеності на виробництві. Вже  в 1901 році законодавчим актом передбачалось  призначення пенсій робітникам гірничих заводів і копалень за рахунок  роботодавців, яких визнавали винними  в пошкодженні здоров’я. І, як прямий наслідок організованих виступів і  масових страйків робітників, 2 червня 1903 року введено “Правила о вознаграждении потерпевших вследствие несчастных случаев рабочих и служащих, а равно членов их семейств в предприятиях фабрично-заводской, горной и горнозаводской промышленности“. Цей день став, так би мовити, днем народження державного соціального страхування.

В 1912 році були прийняті на державному рівні закони "Про забезпечення робітників на випадок захворювання", "Про страхування робітників від  нещасних випадків на виробництві" і ряд інших. Були створені так  звані лікарняні каси, пізніше  їх стали називати страховими касами. Вони надавали робітникам два види допомоги: у випадку захворювання та при нещасному випадку. Допомога по тимчасовій непрацездатності призначалась від половини до двох третин заробітку  і виплачувалась лише з четвертого дня хвороби. Допомога по вагітності і пологах видавалась протягом шести  неділь робітницям, які пропрацювали на даному підприємстві не менше трьох  місяців.

Після 1917 року соціальне  страхування в Україні розвивалось  в єдиному руслі всіх республік  Радянського Союзу. В перші роки після революції в умовах громадянської  війни йшли пошуки більш ефективних форм соціального захисту трудівників. І, як наслідок, в 1918 році було прийняте положення про соціальне забезпечення працюючих, яке гарантувало забезпечення всіх найманих працівників незалежно  від особливостей праці допомогою  при тимчасовій втраті заробітку  у зв’язку з хворобою, пологами і родами, каліцтвом. Починаючи з 1922 року виплата допомога здійснювалася  безпосередньо підприємствами в  залік страхових внесків.

В 1929 році державне соціальне  страхування мало єдиний цільовий бюджет. Разом з тим вже тоді в нормативних-правових актах підкреслювалось, що кошти  державного соціального страхування  є цільовими і використовувати  їх на інші цілі недопустимо. А з 1931 року за рахунок коштів державного соціального страхування фінансуються санаторно-курортне лікування в спеціалізованих установах, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку та дитячі оздоровчі табори.

Переломним моментом в  історії соціального страхування  є передача його в управління профспілкам. Рішенням союзного уряду 23 червня 1933 року всі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ були передані профспілкам

Демократичні перетворення в суспільстві вимагали відповідних  змін і в правових відносинах. В  Україні на порядок дня життя  поставило питання про удосконалення  системи соціального страхування. У лютому 1991 року Уряд України і  профспілки (на той час Рада Федерації  незалежних профспілок України) прийняли спільну постанову "Про управління соціальним страхуванням в Україні", а в березні того ж року профспілки за участю представників Мінпраці, Мінфіну, Нацбанку України на практиці реалізували положення прийнятої  спільної постанови. Так було створено принципово нову структуру – Фонд соціального страхування України. Організаційно Фонд здійснював свою діяльність через створене правління  Фонду, до складу якого входила абсолютна  більшість представників від  профспілкових об’єднань. Правління  Фонду розробляло та затверджувало  Положення про Фонд та його виконавчі  органи.

При створені Фонду ставилась  головна мета – забезпечити фінансову  самостійність та стабільність системи  соціального страхування, використати  накопичений досвід і не допустити  руйнування механізму реалізації конституційного  права громадян на соціальне страхування.

Мета була досягнута. Підтвердженням цього є те, що Фонд соціального  страхування України, працюючи в  екстремальних умовах, викликаними  економічною кризою, стабільно забезпечував всі виплати допомог по соціальному  страхуванню, передбачені діючим законодавством. Йдеться насамперед про виплати  допомог в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю і пологами, на народження дитини, поховання, а  також часткову оплату санаторно-курортного лікування та інших форм профілактичного  оздоровлення.

18 січня 2001 року Верховною  Радою України, відповідно до  Основ законодавства України  про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування, прийнято  Закон України "Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування  у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами,  зумовленими народженням та похованням" і визначено Фонд соціального  страхування з тимчасової втрати  працездатності правонаступником  Фонду соціального страхування  України.