Контрольна робота з «Митне регулювання»

Митні лабораторії - спеціалізована митна установа, якій надається право  на здійснення експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції  митної служби. У митній службі України  створюються центральна митна лабораторія, яка є спеціалізованою митною установою, і митні лабораторії, які є структурними підрозділами регіональних митниць та центральних  митниць. Центральна митна лабораторія  здійснює науково-методичне керівництво  митними лабораторіями. Митна лабораторія  виконує такі види робіт:

• проводить матеріалознавчі, хімічні, технічні дослідження і  експертизу товарів, які перетинають  митний кордон України, з метою встановлення виду та класифікації товарів (речовин, матеріалів, виробів) для запобігання  незаконному обігу речовин і  матеріалів, наркотичних препаратів, валютних, культурних, історичних цінностей, захисту інтересів національних виробників та споживачів;

• приймає участь у веденні  Української класифікації товарів  зовнішньоекономічної діяльності (УКТ  ЗЕД). Завдання покладено на центральну митну лабораторію;

• надає митним підрозділам  висновків з питань встановлення коду товарів з метою запобігання  ухиленню від сплати митних платежів, а також щодо експортного контролю товарів.

Різновиди лабораторного  контролю, що проводяться митними  лабораторіями, поділені на наступні групи: хімічні, класифікаційні, матеріалознавчі, товарознавчі, гемологічні, технічної  експертизи документів, експертизи на віднесення до контрольних списків  тощо.

Проведення досліджень та експертиз проводиться митними  лабораторіями за напрямами, наведеними в табл..

Створення митних лабораторій  в Україні обумовлено об'єктивними  умовами розвитку митної системи. При  здійсненні транспортного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності деякі суб'єкти підприємницької діяльності при транспортуванні товарів через митний кордон вдаються до різних способів приховування справжнього найменування, фізико-хімічних характеристик, складу, призначення товарів з метою ухилення від сплати митних платежів. Митні лабораторії є тим підрозділом, на який покладено виконання функцій експертизи вантажів, якщо виникає така потреба. Митні лабораторії проводять експертизи та дослідження лише за направленнями митних органів.

Напрями проведення досліджень і експертиз митними лабораторіями.

Митна варта - спеціальні підрозділи митних органів, призначені для боротьби з порушеннями митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю.

Компетенція митної варти:

• здійснення заходів, пов'язаних із виявленням, розкриттям, припиненням  контрабанди та порушень митних правил;

• профілактика порушень митних правил, запобігання таким порушенням;

• охорона будинків, споруд, приміщень митних органів та інших  об'єктів митної інфраструктури, зон  митного контролю від будь-яких протиправних посягань;

• фізичний захист співробітників митних органів, інших осіб, а також  товарів, які перебувають у зоні митного контролю, від протиправних дій;

• локалізація разом з  іншими органами конфліктних ситуацій у зоні діяльності митних органів;

• участь у ліквідації наслідків  катастроф, аварій, стихійного лиха та екологічного забруднення в зоні діяльності митних органів.

Підрозділи митної варти  розміщуються, як правило, в місцях розташування регіональних митниць  і митниць.

Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації при  виконанні покладених на них завдань  взаємодіють:

• з органами державної  влади. Подаються звіти Міністерству фінансів України про надходження  до Державного бюджету України коштів від митних податків і зборів; Національному  банку України — про перерахування  коштів до Державного бюджету України; правоохоронним органам або органам  охорони державного кордону України - про ознаки злочинів, виявлених  під час здійснення митних процедур. Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що перетинають митний кордон України, завершується тільки після  здійснення органами державної влади  санітарно-епідеміологічного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного, екологічного контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей;

• з органами місцевого  самоврядування. Органи місцевого самоврядування сприяють діяльності митних органів, спеціалізованих  митних установ та організацій і  створюють умови для належного  функціонування митних органів ;

• з суб'єктами транспортного  забезпечення зовнішньоекономічної діяльності. У відносинах з митними органами інтереси суб'єктів транспортного  забезпечення зовнішньоекономічної діяльності можуть представляти митні брокери, митні перевізники та інші особи.

      Майно митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій є державною власністю. Управління цим майном здійснює Кабінет Міністрів України в порядку, встановленому законом. 
     Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України здійснюються за рахунок Державного бюджету України. 
     Коментована стаття регламентує питання володіння майном, фінансування та матеріально-технічне забезпечення митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій. У зв'язку з тим, що Держмитслужба України є спеціально уповноваженим нейтральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, фінансування митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України про Державний бюджет України, а майно митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій є державною власністю. При цьому майно необхідно розуміти як сукупність матеріальних і нематеріальних цінностей, які в установленому нормативно-правовими актами порядку передані на баланс митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій. До категорії майна належать матеріальні цінності, речі, якими володіють митні органи та спеціалізовані митні установи, та які вони використовують при виконанні покладених на них державою функцій. 

2.Види мита  та їх характеристика.

       В умовах реформування економіки України мито є найважливішим інструментом зовнішньоторгової полічи пси держави, що використовується з метою обмеження ввезення іноземних товарів, захисту та заохочення розвитку вітчизняного виробництва, стимулювання вивезення національних товарів. 
      Введення мита може мати декілька цілей, серед яких фіскальні, економічні та політичні. На відміну від інших податків, стягнення мита здійснюється не тільки і не стільки з фіскальною метою (формування дохідної частини бюджету), скільки спрямоване в основному на формування раціональної структури експорту й імпорту в умовах відсутності прямого втручання держави до цієї сфери. Метою введення мита може бути здійснення економічного тиску на відповідні держави або створення режиму найбільшого сприяння за політичними мотивами. 
        В економічно розвинених країнах найбільш розповсюдженим є мито, що стягується з товарів, ввезених до країни, тобто регулюванню підлягає тільки Імпорт. Експорт товарів регулюється, як правило, лише в країнах з невисоким рівнем економічного розвитку. 
       Товари і предмети, які ввозяться до митної території України та вивозяться за межі цієї території, підлягають накладенням мита. 
       Мито - це непрямий податок, що стягується з товарів (інших предметів), які переміщаються через митний кордон, тобго ввозяться, вивозяться або проходять транзитом, і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача. 
       Розміри ставок та види мита в Україні встановлюються відповідно до Митного тарифу України, визначеного Законом України "Про Єдиний митний тариф України" та міжнародними договорами. 
       Митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, якими обкладаються товари, які ввозять до митної території України. 
       Ставки митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності та територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. 
       Митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. 
      Зміни і доповнення до Митного тарифу України мають бути офіційно опублікованими в загальнодоступних засобах масової інформації не пізніше, ніж за 45 днів до дати введення їх в дію. У тому випадку, якщо зазначені документи не будуть офіційно опубліковані, офіційною публікацією вважається публікація в офіційному періодичному виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної публікації вважається дата фактичного виходу в світ відповідного номеру цього видання.

 
 ВВІЗНЕ, ВИВІЗНЕ І ТРАНЗИТНЕ  МИТО. 
 
       В залежності від напрямку руху товару в Україні застосовується ввізне та вивізне мито. 
      Ввізне мито – це мито, яке стягується митницями при надходженні іноземних товарів на внутрішній ринок. 
      Вивізне мито – це мито, яке нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. Воно застосовується в деяких країнах і встановлюється на певний строк, як правило, в разі нестачі сировини в країні. 
      В деяких країнах застосовується транзитне мито. Однак його роль в сучасних умовах знижується. Воно встановлюється, як правило, лише для покриття витрат, пов’язаних з контролем транзиту іноземних вантажів. 
 
ВИДИ МИТА ЗА СПОСОБОМ НАРАХУВАННЯ. 
 
      За способом нарахування мита: адвалерне, специфічне, комбіноване. 
      Адвалерне мито – це мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом. 
 
     Специфічне мито – це мито, яке нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом. 
     Комбіноване мито – це мито, що поєднує особливості адвокорного і специфічного митного обкладання. 
     На окремі товари та інші предмети може бути встановлене сезонне, ввізне та вивізне мито на термін не більший від чотирьох місяців з моменту їх встановлення. 
      Специфічні та комбіновані ставки ввізного мита в Україні встановлено з другого півріччя 1995 р. Застосування системи видів ввізного мита, зокрема комбінованого, позбавляє імпортерів можливості ухилятися від сплати обов’язкових митних платежів, унеможливлює зниження митної вартості товарів. Варто зазначити, що застосування комбінованого мита на значну частину товарних позицій може заохотити імпортерів ввозити дешеві мало якісні товари, що мають низьку митну вартість. З метою запобігання таким тенденціям створені державні управлінські структури, що входять до системи нетарифного регулювання і регулюють імпортні надходження продукції певного рівня якості. Ці документи є підставою для митного оформлення імпорту і впуску імпортного товару у вільний обіг на ринку України. До таких державних органів належать інспекція з карантину рослин, інспеція з екологічної безпеки, органи сертифікації продукції, санітарно-епідеміологічна служба. 
 
ВИДИ ЗАОХОЧЕННЯ ІМПОРТУ ВВІЗНИМ МИТОМ.

      За ступенем заохочення імпорту ввізне мито диференціюється за наступними видами: преференційне, пільгове, повне. 
      Преференційне мито – найкраще мито, яке встановлюється державою для створення особливо сприятливого режиму для одного чи декількох держав при ввезенні всіх або окремих груп імпортованих тарифів. Преференційне мито надається на засадах взаємності чи в однобічному порядку, але без поширення принципу найбільшого сприяння на треті країни. Це мито широко використовується країнами розвиненою ринковою економкою. 
 
Рівень преференційних мит, наданих країнам з розвиненою промисловістю на товари з країн, що розвивають різний імпорт з найменш розвинених країн здійснюється здебільшого на безпечній основі, а з інших випадках – підлягає, як правило, накладанню мита в розмірі звичайних ставок. 
        В Україні преференційне мито застосовується до товарів та інших предметів, які походять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України. 
        У зв’язку з відсутністю переліку країн, до товарів яких застосовується преференційний режим митного накладення, та міжнародних угод про створення митного союзу або спеціальних митних зон, преференційні ставки мита, передбачені митним тарифом, сьогодні в Україні не застосовуються. 
       Пільгове мито – це мито, що створює режим найбільшого сприяння імпорту товарів з країн та економічних союзів, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму. Таким чином, іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн чи союзників мають пільгові ставки ввізного мита. 
       В даний час діє перелік країн, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму. При ввезенні до митної території товарів та інших предметів, які походять з зазначених у переліку країн застосовуються пільгові ставки ввізного мита. 
      Повне мито – це мито, яке застосовується до товарів, що походять з країн, які не увійшли до переліку держав, з якими укладено угоди про вільну торгівлю та торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, а також до товарів, країну походження яких не встановлено. 
      Законом України від 03.04.97 за №170/97-ВР “ Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України ” визначено перелік країн, з якими укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, і перелік країн, з якими підписано угоди про вільну торгівлю. 
      Визначення країни походження товарів відбувається відповідно до статті 18 Закону України “Про єдиний митний тариф” та різних міжнародних угод, в яких бере участь Україна. 
     Рада глав урядів СНД 25.09.93 р. ухвалила Рішення про правила визначення країни походження товарів. Цим рішенням передбачені такі умови і правила звільнення від сплати мита: 
1) безпосередня закупівля; 
2) пряме відвантаження; 
3) пряме транспортування, якщо ці операції здійснюються відповідно до умов, передбачених двосторонніми міжнародними договорами про вільну торгівлю. Такі митні пільги можуть бути надані за наявності сертифікату походження товару за формою СТ-1. 
       Якщо товари ввозять в Україну з країн Балті, то окремими угодами передбачено подання сертифікатів походження товару типу ЕUR-1, або ЕUR-2, якщо вартість не перевищу суму 3000 EURO. 
      Зміст поняття “безпосередня закупівля” означає, що для звільнення від сплати імпортного мита український суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен укласти контракт купівлі-продажу безпосередньо з резидентом тієї країни, звідки відбувається експорт цього товару. 
      Зміст поняття “пряме відвантаження” полягає в тому, що експорт товару має відбутися з тієї країни, яка видає сертифікат походження товару своєму резидентові під конкретну партію або на всю сукупність експортних товарів, зазначених у контракті. 
 
ВИДИ ОБМЕЖУЮЧОГО МИТА ПРИ ІМПОРТІ (ЕКСПОРТІ) ТОВАРІВ. 
 
       Виходячи з принципу обмеження імпорту (експорту) в окремих випадках при ввезенні (вивезенні) до митної території України, 
 
незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися наступні: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито: 
       Спеціальне мито - вид мита, рівень ставок якого встановлюється на більш високому рівні в порівнянні зі звичайним як міра захисту внутрішнього ринку від надмірного імпорту. 
      Спеціальне мито застосовується: 
по-перше, як захисна міра, якщо товари ввозяться до митної території України в такій кількості або на таких умовах, що завдають або загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів;