Мазут. Доставка мазуту

Прилеглою територією до резервуарів  називається територія, яка знаходиться  в межах 6 м від стінки резервуара.

До підземних прирівнюються  наземні і напівпідземні резервуари, які мають обсипку висотою  не менше 0,2 м, що перевищує максимальний рівень мазуту в них, і шириною не менше 6 м від стінки резервуара до бровки обсипки.

Для запобігання розливу  мазуту з наземних і напівпідземних резервуарів по території у випадку  аварії і пожежі їх огороджують, з  врахуванням рельєфу місцевості, суцільним земляним валом або вогнестійкою стіною висотою не менше 1 м, що здатні витримувати натиск гідростатичного тиску мазуту, який розлився.

На промислових підприємствах  широке використання отримали сталеві  вертикальні резервуари з конусною крівлею двох типів.

До першого типу відносяться  резервуари листової збірки з внутрішнім тиском в газовому середовищі резервуара до 200 мм вод. ст. До другого типу – резервуари з тим же внутрішнім тиском, але з корпусом виконаним з рулонної заготовки.

Використання залізобетону для будівництва резервуарів  забезпечує значну економію сталі. Однак  необхідно відмітити слабкий  опір залізобетону до розтягу, внаслідок  чого в резервуарах появляються  маленькі тріщини. Стінки і днище  резервуара починають пропускати гази, воду і нафтопродукти. Останнім часом цей недолік залізобетону в значній мірі ліквідовано за допомогою використання попередньо напружених конструкцій або обтягуванням стінок кільцевою арматурою, а також використання щільних бетонів.

Попередньо напружений бетон  отримується в результаті штучного попереднього розтягу арматури при  бетонуванні. Як наслідок бетон піддається силам стиску і стає більш щільним.

Із експлуатаційних переваг  треба відмітити те, що розігрітий мазут в залізобетонних резервуарах довше зберігає досить високу температуру порівняно із металевими. Для наземних металевих резервуарів при зберіганні мазуту необхідно передбачити теплову ізоляцію.

Для захисту сталевих конструкцій  від корозії рекомендується застосування лаку на основі епоксидної смоли.

Готовність залізобетонних резервуарів до експлуатації встановлюється після визначення втрат при гідравлічному  випробовуванні.

Методи підігріву  мазуту в резервуарах

В резервуари для зберігання мазут поступає із цистерн або  прийомних (проміжних) ємностей в підігрітому  стані.

В резервуарах передбачено  додатковий підігрів палива до певної температури, залежно від марки.

Менші температур  приймаються  при перекачуванні мазуту гвинтовими і шестерними помпами. Більші для  відцентрових, для поршневих вибирають  середнє значення. Підігрів мазуту у багатьох існуючих резервуарах  зберігання здійснюється за допомогою  секційного або загального змієвикового парового підігрівника, який розміщений всередині резервуара.

Перевагою секційного підігрівника є те, що при необхідності можна  включати в роботу не всі секції, а їх частину.

При зберіганні моловязкого  мазуту інколи використовують місцеві  підігрівники для розігріву палива в зоні забірної труби. Ці підігрівники в порівнянні із загальними, які  обігрівають всю масу палива, більш  економічні, оскільки при їх використанні менше витрачається пари на місцевий розігрів мазуту і зменшуються втрати теплоти від стінок резервуара до навколишнього середовища.

Схема розташування місцевих секційних підігрівників в резервуарі, які складаються із окремих елементів, представлена на рис. 12.

Розігрів мазуту при використанні підігрівників має ряд недоліків. Для загального розігріву мазуту потрібно досить велика поверхня підігрівника, якщо врахувати те, що на ньому осаджуються  карбіди і механічні домішки, які знижують передачу тепла мазуту. Необхідну поверхню підігрівника, особливо для високов’язких мазутів, конструктивно  важко розмістити в резервуарі.

При використанні підігрівників  інколи відбувається наводнення палива і забруднення конденсату паливам через корозію труб і течі зєднань. А підчас зберігання високо сірчистих мазутів відстоювання води майже не відбувається. Це пояснюється тим, що густина таких мазутів близька до густини води.

Рис. 12. Розташування місцевих секційних підігрівників в резервуарі.

1 – резервуар; 2 – кожух  підігрівника; 3 – підігрівальний  елемент; 4 – опора; 5 – колектор; 6 – запірний вентиль; 7 – конденсатопроводи; 8 – паропроводи

 

З врахуванням цих недоліків  було розроблено циркуляційний метод  підігріву мазуту. При циркуляційному підігріві (рис.13) паливо відбирається з нижньої частини резервуара 1 і по всмоктуючому трубопроводі 2 подається  в насос 3, який прокачує його через  зовнішній підігрівач 4. Підігрітий мазу по напірному трубопроводі 5 подається  в розподільчий колектор 6 і через  насадки 7 скидається в ємність. Розтікання в резервуарі турбулентних затоплених струменів 8 забезпечує ефективне  перемішування мазуту.

При циркуляційному підігріві  внаслідок ефективного перемішування  мазуту в резервуарах забезпечується висока однорідність палива і рівномірне розподілення температур.

Рис.12. Схема циркуляційного підігріву

 

Застосування циркуляційного методу дозволяє різко скоротити  час розігріву мазуту і не обмежує  можливий рівень підігріву. Цей метод  з однаковим успіхом може бути використовуватися для різних марок  мазуту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. З. И. Геллер. Мазут как топливо. – Москва, Недра 1965.
2. М. Д. Картошкин. Топливоподача тепловых электростанций - М.;Л. : Госэнергоиздат, 1961.
3. Б. С. Белосельский . Топочные мазуты. - М. : Энергия, 1978.
4. И. М. Ляндо. Эксплуатация мазутного хозяйства котельной промышленного предприятия. - М. : Энергия, 1968.
5. Ресурси мережі Internet.