Система випуску відпрацьованих газів

        Система випуску відпрацьованих газів

Система випуску призначена для відведення відпрацьованих газів від циліндрів двигуна, а також для зменшення шуму при викиді їх в атмосферу.

                Схема системи випуску відпрацьованих газів 
1 – випускний клапан; 2 – випускний трубопровід; 3 – приймальна труба глушника;

 4 – додатковий глушник ( резонатор); 5 – основний глушник; 6 – з’єднувальні хомути

Система випуску відпрацьованих газів складається з:

• випускного клапана,
• випускного каналу,
• приймальної труби глушника,
• додаткового глушителя (резонатора),
• основного глушника,
• сполучних хомутів.

Шлях відпрацьованих газів зрозумілий з схеми (рис). Труби – вони і є труби, а в додатковому і основному глушниках, як раз і відбувається «обробка» вихлопних газів перед випуском їх у атмосферу. Усередині глушників є численні отвори і розташовані в шаховому порядку камери. При проходженні газів по такому лабіринті, вони втрачають свою швидкість і як наслідок цього – зменшується їх галасливість. Ну а далі, «заспокоєні» гази виходять і розчиняються в повітрі, яким ми з вами, до речі, дихаємо.

В системі випуску багатьох сучасних автомобілів застосовується каталізатор нейтралізації відпрацьованих газів. Він призначений для зменшення концентрації шкідливих речовин, які містяться в продуктах згорання. 
Основними шкідливими компонентами відпрацьованих газів, що викидаються в атмосферу, є – окис вуглецю, вуглеводні і оксиди азоту (CO, CH, NOx). А насправді, при роботі двигуна в трубу «вилітає» майже вся таблиця Менделєєва.

Основні несправності системи випуску відпрацьованих газів.

Підвищений рівень шуму вихлопних газів може вийти через пошкодження основного або додаткового глушника, втрати щільності з’єднань, пошкодження прокладок. 
Для усунення цієї несправності пошкоджені елементи системи випуску відпрацьованих газів слід замінити на нові. При наявності зварювального обладнання, можна спробувати заварити ті дірки в трубах і глушниках, які ще можна заварити.

Експлуатація системи випуску відпрацьованих газів.

Основний і додатковий глушники, а також з’єднувальні труби не повинні торкатися до металевих частин кузова, амортизаторам і тросу стоянкового гальма. Наприклад «ручник», частенько виходить з ладу тільки через те, що гаряча труба пропалила або оплавився оболонку троса. Тому основний глушник повинен надійно «висіти» на гумових амортизаторах, підтримуючи при цьому в підвішеному стані і додатковий глушник з трубами. 
Однак для контролю стану системи випуску і її ремонту необхідна оглядова яма, естакада або рішучість лягти на спину і заповзти під автомобіль.

При неакуратному водінні машини або після проїзду ділянки дуже поганої дороги, часто відбувається пошкодження елементів вихлопної системи. Ну а далі з’являється відповідний гуркіт «реактивного літака», знайомий і неприємний навіть немовлятам. 
В системі випуску відпрацьованих газів тиск і температури дуже інтенсивно «скачуть». Тому кращий ремонт при пошкодженні елементів системи – це їх заміна. Спроби «заліпити» діри в глушнику клейкою стрічкою або пастою, як правило, не дають очікуваного ефекту. А через пару тижнів або трохи більше, знову утворюються дірки, але тепер уже в бюджеті господаря машини, так як все-таки доводиться міняти «латану» трубу або глушник.

 

 

 

 

 

 

 

Вентиляція картера двигуна

У картер працюючого двигуна через зазори, що є між дзеркалом циліндра і кільцями, проникають пари бензину і відпрацьовані гази.  Пари бензину конденсуються і розріджують мастило, а відпрацьовані гази, що мають у собі пари води і сірчані сполуки, також негативно впливають на якість масла і зменшують строк його служби. Пари і гази видаляються з картера за допомогою системи вентиляції. У двигуні ЗИЛ-130 застосовують примусову вентиляцію картера (рис. 41,6). Чисте повітря потрапляє у картер, двигуна через повітряний фільтр і маслоналивний патрубок. З патрубка повітря через картер розподільних шестерень надходить у картер двигуна.Відсмоктуване повітря з картера проходить через уловлювач, де відокремлюються частинки масла, а потім через клапан і трубку потрапляє у впускний трубопровід.

Клапан під дією великого розрідження у впускному трубопроводі піднімається вгору, верхня ступінчаста частина його входить, у отвір штуцера і зменшує переріз його прохідного отвору. Це зроблено для того, щоб зменшити підсмоктування стороннього повітря і дати можливість забезпечити стійкі оберти холостого ходу.

При роботі з відкритим дроселем розрідження у впускному трубопроводі зменшується і клапан під дією власної ваги опускається, повністю відкриваючи прохідний отвір. В цьому випадку вентиляція картера буде найбільшою.

 

 

 

 

 

 

 

 

У двигуні ГАЗ-53 система вентиляції картера відкрита, витяжна (рис. 42). Повітря надходить через сітчастий фільтр маслоналивного патрубка, проходить через картер розподільних шестерень і потрапляє у картер двигуна, звідки відпрацьовані гази відсмоктуються у порожнину, розташовану між рядами циліндрів і впускною трубою, і через фільтр надходять у трубу з косим зрізом. Під час руху автомобіля в цій трубі створюється розрідження, за допомогою якого і відсмоктуються гази з картера.

У двигуні ГАЗ-21 «Волга» система вентиляції (див. рис. 41, а) подібна за будовою до системи вентиляції картера двигуна ГАЗ-53. У двигуні «Москвич-408» система вентиляції примусова, закрита. При такій системі пари бензину і відпрацьовані гази, що просочилися у картер, відсмоктуються у центральну трубу повітроочисника через патрубок кришки головки блока циліндрів і гумовий шланг.