Системи зв’язку, інформаційні та логістичні системи в управлінні міжнародними перевезення вантажів

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Національний транспортний університет

Кафедра «Міжнародні перевезення  на транспорті»

 

 

 

 

Реферат

Розділ 8 «Системи зв’язку, інформаційні та логістичні системи в управлінні міжнародними перевезення вантажів»

Тема 26 «Системи електронної комерції, застосування в транспортній галузі»

 

 

 

 

Виконала:

Студенка групи МП-4-1

Ювченко Ілона

Перевірила:

Кунда Н.Т.

 

 

Київ - 2013

Електро́нна коме́рція (від англ. e-commerce) — це сфера цифрової економіки, що включає всі фінансові та торгові транзакції, які проводяться за допомогою комп'ютерних мереж, табізнес-процеси, пов'язані з проведенням цих транзакцій. 

До електронної комерції відносять електронний обмін інформацією (англ. Electronis Data Interchange, EDI), електронний рух капіталу (англ. Electronic Funds Transfer, EFS), електроннуторгівлю (англ. E-Trade), електронні гроші (E-Cash), електронний маркетинг (англ. E-Marketing), електронний банкінг (англ. E-Banking), електронні страхові послуги (англ. E-Insurance) тощо. 

Перші системи електронної комерції у своїй найпростішій формі з'явилися у 1960-х роках в США та використовувались головним чином у транспортних компаніях для замовлення білетів та обміну інформацією між транспортними службами перед підготовкою до рейсів.  Спочатку електронна комерція опиралася на комунікації, які не належали до Інтернет, та характеризувалися використанням різноманітних автономних стандартів та протоколів. Першим загальноприйнятим стандартом став EDI (Electronic Data Interchange), який був прийнятий у 1980 році. Цей стандарт визначав як типові бізнес-транзакції і документи (замовлення, накладні, митні декларації тощо), які мають бути оброблені та передані через цифрові мережі. На початку 1990-х років ISO розробила новий стандарт EDIINT (Electronic Data Interchange for Administration, Commerce and Transport over Internet) який опирався на EDI та визначав засоби передачі EDI-транзакцій за допомогою протоколів мереж IP та Інтернет. Багато великих торгівельних організацій інвестували кошти у розвиток EDI, але він ніколи не досяг того рівня популярності, як web-орієнтована електронна комерція, за такими причинами:

1. висока вартість впровадження EDI-рішень не дозволяла середнім та малим підприємствам стати учасниками електронної комерції;
2. повільний розвиток стандартів EDI;
3. складність розробки програм за специфікаціями EDI зумовила нестачу кваліфікованих спеціалістів.

З розвитком Інтернету  у 1990-х роках виникла відповідна форма у формі Інтернет-магазинів, де користувачі могли замовляти товари та послуги з оплатою за допомогою банківських карток. Розвиток Інтернету став чинником значного зниження витрат використання електронної комерції завдяки низької вартості обміну інформацією. Це також стимулювало подальший розвиток , серед якої сьогодні розрізняють такі рівні її призначення: Бізнес-Бізнес (B2B — Business-to-Business), Бізнес-Споживач (B2C — Business-to-Customer) та інші.

У багатьох випадках електронна комерція дозволяє скоротити шлях перепродажу  продукту від виробника до споживача. Це можливо завдяки використання Інтернет-технологій, що надають можливість ефективної прямої взаємодії з кінцевим споживачем, тому компанії можуть виконувати роль, яку традиційно виконували проміжні постачальники. Це також дозволяє накопичувати інформацію про усі продажі та про усіх клієнтів, що у свою чергу  дозволяє виконати досконалий бізнес-аналіз та маркетингові дослідження. Це є великою  перевагою у конкурентній боротьбі.

Електронне середовище широко використовується для доставки цифрового медіа-контенту (музика, фільми, преса тощо), корисної інформації, освітніх матеріалів а  також компаніями-виробниками програмного  забезпечення для його продажу.

Найбільшою перевагою є суттєве зниження витрат на оформлення угоди та її подальше обслуговування. Тому бізнес-процеси, які можуть бути переведені на електрону основу мають потенціал зниження витрат на них, що у свою чергу призводить до зниження собівартості товару чи послуги. Найвідомішим прикладом здійснення  є Інтернет-магазин, який представляє собою веб-ресурс з каталогом продукції та можливістю замовлення і оплати товарів, які сподобались покупцю. Все більше компаній у світі впроваджують рішення  у своєму бізнесі. Наприклад, всесвітньо відома компанія CISCO не має традиційної мережі дистриб'юторів. Замість того, вона приймає замовлення тільки в електронній формі зокрема зі свого веб-сайту. Інший приклад — це виробники ноутбуків. На своїх веб-сайтах вони розміщують інтерактивні сторінки, де користувач може зконфігурувати собі ноутбук за своїми потребами та оформити замовлення і оплату.

Види електронної комерції:

Бізнес-до-бізнесу (B2B) 

B2B електронна комерція — це електронна комерція між компаніями. Це — тип  електронної комерції , що має справу з відносинами між і серед видів комерційної діяльності. Приблизно 80%  належать до цього типу, і більшість експертів пророкує, що B2B електронна комерція продовжить поширюватися швидше ніж B2C. Більше загальні B2B приклади й кращі практичні моделі — IBM, Hewlett Packard, Cisco and Dell.

Бізнес-до-споживача (B2C) 

Електронна комерція бізнес-до-користувача, або торгівля між компаніями й  споживачами, включає збирання інформації клієнтами; купівлю фізичних речей  чи інформаційних/електронних товарів; і, для інформаційних товарів, одержування  товару (програми, електронної  книги) по електронній мережі. Це друга по величині й сама рання форма . Приклади B2C моделей — мережні компанії продажу в роздріб типу Amazon.com, Drugstore.com, Beyond.com. B2C електронна комерція зменшує ціну угод (особливо ціну пошуку), збільшуючи доступ споживачів до інформації й дозволяючи споживачам знайти саму конкурентоспроможну ціну за товар або послугу. B2C електронна комерція також зменшує ринкові бар'єри входу, тому що вартість створення й розкручування сайту набагато менша ніж установка структури фірми. У випадку інформаційних товарів, B2C електронна комерція ще привабливіша, тому що це зберігає фірми від факторингу в додатковій вартості фізичної мережі розподілу. Крім того, для країн із зростаючою кількістю користувачів Internet, поставка інформаційних товарів стає усе більше й більше доступною.

Споживач-до-споживача (C2C) 

Електронна комерція споживач-до-споживача  або C2C — просто торгівля між приватними індивідуумами або споживачами. Цей тип  електронної комерції характеризований ростом електронних ринків і мережних аукціонів, особливо у вертикальних галузях промисловості. С2С можливо має найбільший потенціал для того, щоб розвивати нові ринки. Цей тип електронної комерції: входить принаймні в три форми: 1) аукціони, типу eBay, що дозволяє інтерактивно пропонувати ціну в реальному масштабі часу; 2) однорангові  системи, типу моделі Napster (протокол спільного використання файлів між користувачами в системах типу IRC) і пізніші моделі обміну грошей; 3) оголошення тематичних категорій у портальних сайтах типу Тематичних категорій Excite і eWanted (діалоговий, мережний ринок, де покупці і продавці можуть вести переговори).

Мобільна торгівля (m-commerce) 

Мобільна торгівля — закупівля й продаж товарів і послуг через бездротову технологію, тобто, кишенькові пристрої типу мобільних телефонів і особистих цифрових помічників.

Протягом останніх 5 років український ринок електронної комерції показував щорічне зростання на рівні 50%-60% незалежно від перманентних економічних коливань. При цьому ринок володіє серйозним потенціалом. Наприклад, в Німеччині ємкість ринку складає близько $36 млрд. В Україні аналогічний показник складає не більше $400-$500 млн. 

Основні фактори, які гальмують  розвиток українського ринку :

• відсутність законодавчої бази, яка б регулювала процес купівлі/продажу онлайн, здійснення електронних платежів за оплачені товари/послуги та яка б встановлювала прозорі правила гри на ринку (як для продавців, так і для покупців)
• слабо розвинена національна система електронних платежів
• низька ефективність більшості існуючих українських торгівельних майданчиків
• низький рівень проникнення інтернету (особливо в регіонах)

Сам термін "Електронна Комерція" виник відразу за появою ЕОМ в 50-ті, 60-ті роки. Це була доба ">Mainframe-based" додатків. Одним із перших таких додатків були програми для транспорту - замовлення квитків, і навіть обмін даними між різними службами на підготовку рейсів.

 У 1968 рік було створено спеціальний комітетTDCC (>TransportationDataCoordinationCommittee), завданням якого став узгодження 4-х вже сформованих індустріальних стандартів щодо різноманітних транспортних систем - авіації, залізничного і автомобільного транспорту. Результати діяльність у цій комісії стали основою нового стандарту в організацію електронного обміну даними між організаціями -EDI (>ElectronicDataInterchange). Стандарт отримав назву -ANSIХ.12 (>host-based).

 Приблизно водночас  в Англії відбуваються таку  ж процеси - пошук стандартних  рішень обмінюватись даними. Але  тут головна орієнтація панувала  торгівлю. З'явився набір стандартівTradacoms для міжнародної торгівлі. Саме  його Європейська економічна  комісія -UNECE (UnitedNationsEconomicCommissionfor Europe) приймає як міжнародних стандартівGTDI (>General-purposeTradeDataInterchangestandards).

Отже склалася ситуація співіснування2-х  систем стандартів - європейської спільноти  і американського. Не могло влаштувати торговий бізнес, який почав активневзамопроникновение  через океан, тому почалося рух щодо об'єднаннюEDI-стандартов.

80, 90-ті роки. На базі  стандартівGTDI з'являється міжнародний  стандартEDIFACT (>ElectronicDataInterchangefor Administration,Commerce andTransport), ухвалений ISO (ISO 9735). Як транспортної середовищаEDIFACT використовує стандарт електронної поштиХ.400 (підмножинаХ.435). Віхи розвитку самого стандартуХ.400 - версії 1984, 1988, 1992 років, сталі та етапами розвиткуEDIFACT. Однак у СШАХ.12 як раніше основний стандарт для взаємодії корпорацій у виглядіEDI. У 1997 року було заплановано остаточне об'єднанняEDIFACT іХ.12, але реально це сталося,т.к. на порядок денний дляEDI вийшла інша, актуальніша проблема - можливість проведення операцій ЕлектронноїКоммерции через Інтернет.

90-ті роки. Бурхливий зростання  Інтернет, пов'язані з появоюWeb-технологии, змусив аналітиківEDI кардинально  переглянути свої плани з подальшого  розвитку ЕлектронноїКоммерции. З'явився  новим типом бізнесу - роздрібна  торгівля через Інтернет. Оскільки  Інтернет був (і залишається)  дешевшою середовищем передачі  інформації, ніж концепція електронної  пошти через накладені приватні  мережі (>VAN), то створили стандартEDIINT (>EDIFACTover Internet) з урахуванням стандартів для електронної пошти Інтернет -SMTP/S-MIME.

Термін «електронна комерція»  об'єднує у собі масу різноманітних  технологій, у тому числі -EDI (>ElectronicDataInterchange - електронний обмін даними), електронна пошта, Інтернет, інтранет (обміну інформацією всередині компанії),екстранет (обмін інформацією зі зовнішнім світом).

Приватним випадком системи  електронну комерцію є електронна торгівля. Ця торгівля (оптова чи роздрібна) передбачає, що постачальник товарів чи послуг надає за певну платню.

Електронна комерція - це "спільна концепція, куди входять  у собі будь-які форми ділових  операцій, здійснюваних електронним  способом, і яка використовує різноманітні телекомунікаційні технології. Ділові операції можуть здійснюватися безпосередньо між фірмами, фірмами і замовниками, і навіть між фірмами й державними установами. Електронна комерція реалізується у рамках Інтернет-економіки, яку часто називають мережевий економікою (середовище, коли жодна компанія чи індивід, перебувають у будь-якій точці економічної системи, можуть контактувати легко і з мінімальними витратами з іншою компанією чи індивідом щодо співпраці, з торгівлі, обмінюватись ідеями і ноу-хау чи навіть для задоволення).

Сучасні інформаційні технології, використовувані у системі електронну комерцію, містять у собі спеціальну інфраструктуру програмного і апаратного забезпечення, загальні служби, спеціальні докладання, і навіть правову структуру  відповідні стандарти правила.

До основним різновидам комунікаційних технологій зазвичай відносять: електронної  пошти, факс, технологію електронного обміну даними (>EDI) і електронні платежі (>EFT). Кожен із перелічених видів технологій необхідний забезпечення нормально функціонувати системи електронну комерцію.

Основу функціонування системи  електронну комерцію становлять електронні (віртуальні) магазини. Електронні магазини є реалізоване комерсантом представництво у мережі Інтернет з урахуванням  створенняweb-сервера. Головна Мети створення  цього підприємства полягає в  забезпеченні продажу товарів хороших  і наданні послуг іншим користувачам Інтернету.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. http://bukvar.su/marketing/135940-Zadachi-i-vidy-elektronnoiy-kommercii-Algoritm-raboty-platezhnoiy-sistemy-Rapida.html
2. http://www.ukr.vipreshebnik.ru/2012-06-25-18-21-09/2567-----------edifact---.html
3. http://ism.flybb.ru/topic237.html