Звіт з виробничої практики автомеханічного факультету

Газополуменеве напилювання

Газополуме́неве напи́лювання — газотермічне напилювання, під час якого використовується струмінь продуктів згорання суміші газів, які спалюються за допомогою пальника. Покриття, отримане цим методом носить назву газополуменеве покриття

Основні принципи

У процесі газополуменевого напилення металевий або полімерний порошковий, дротяний або шнуровий матеріал подається у полум'я ацетилен-кисневого або пропан-кисневого пальника, розплавляється і переноситься стисненим повітрям на поверхню виробу, де, остигаючи, формує покриття. Метод простий в освоєнні і застосуванні, може застосовуватися як в ручному, так і в автоматизованому режимах.

Температура струменя продуктів згоряння для ацетилен-кисневої суміші становить 3200 °С, пропан-бутан-кисневої — 2600 °С. Швидкість частинок напилюваного матеріалу знаходиться в межах 20…80 м/с.

Удосконалення способу газополуменевого напилення відбувається в напрямку підвищення швидкості продуктів  горіння шляхом удосконалення конструкцій  пальників.

Переваги та недоліки методу

Газополуменеве напилення характеризується наступними перевагами:

• можливістю отримання покриттів товщиною до 10 мм (доцільна товщина від 0,5 до 5,0 мм);
• високою продуктивністю процесу (до 10 кг/год);
• відносно малою тепловою дією на основу (у межах 150...350 °С), що дозволяє наносити покриття на поверхні великого асортименту матеріалів, включаючи пластмасу;
• можливістю регулювання складу пальної суміші, яка подається у пальник;
• гнучкістю технологічного процесу та високою мобільністю обладнання, що дозволяє наносити покриття на деталі практично без обмежень їх розмірів, а в деяких випадках виконувати напилення на місці без демонтажу деталей;
• відносно низьким рівнем шуму та випромінювання;
• можливістю автоматизації процесу та встановлення в автоматичні лінії .

Основними недоліками газополуменевого способу нанесення покриттів є:

• недостатня міцність зчеплення покриття з основою (5...45 МПа) при випробуванні на нормальний відрив;
• наявність пористості (в межах 5...25%);
• невисокий коефіцієнт використання енергії газополуменевого струменя на нагрівання порошкового матеріалу (2...12%).

Використання

За допомогою газополуменевого напилення наносять зносостійкі  і корозійно-стійкі покриття із залізних, нікелевих, мідних, алюмінієвих, цинкових сплавів, бабітові покриття підшипників ковзання, електропровідні покриття, електроізоляційні покриття, декоративні покриття.

В авторемонтному виробництві газополуменеве напилення застосовують для відновлення  шийок валів, виготовлених з низько-, середньовуглецевих та нелегованих  сталей, опор корінних підшипників блока циліндрів тощо. Широко застосовується для відновлення геометрії деталей насосно-компресорного устаткування, кришок і валів електродвигунів, нестандартного обладнання.

Покриття, отримані газополуменевим  напиленням, можуть оброблятися різанням або шліфуванням.

Ремонт стартера

Для заміни реле стартера своїми руками Вам буде потрібно всього три інструменти: гайкові ключі на «10» і «13», а так само плоска викрутка. Відкриваємо  капот і знімаємо клему «маси» від акумулятора (цей контакт  на акумуляторі позначений знаком «мінус»). Тут Вам і потрібно гайковий ключ на «10». В підкапотному просторі знаходимо стартер - він знаходиться з лицьового боку автомобіля, між радіатором охолодження і блоком двигуна, в нижній частині моторного відсіку. Від'єднуємо від втягує реле червоний дріт, що йде до контакту типу «тато». Оскільки до втягує реле підходять тільки два дроти - помилитися буде неможливо. Після цього, гайковим ключем на «13» відкручуємо гайки від задньої частини втягує реле, їх дві штуки. Таким чином, Ви повністю звільните реле від проводів. Верхній провід, силовий - чорного кольору. Нижня гайка з'єднує обмотку стартера з реле, цей дріт потрібно просто «звільнити». «Плоскої» викруткою відкручуємо три шурупи з передньої частини кріплення реле. Все - втягує реле вільно і від всіх кріплень. Акуратно витягуємо реле. При цьому прослідкуйте, щоб внутрішній сердечник залишився всередині, а пружина, з реле, не випала назовні. Мабуть, це найскладніше, у всій процедурі заміни реле стартера. Нове реле встановлюємо в зворотному порядку. Зауважте, що сердечник реле ми залишили старий, тому нове реле ми встановлюємо без нового сердечника, але з новою пружиною. Викруткою укручуємо шурупи на передній частині кріплення реле. Ключем на «13» закручуємо гайки і з'єднуємо з проводами. Нагадую - в зворотній послідовності, від того як знімали реле. Порада від - для того, щоб Ви в майбутньому не зіткнулися з проблемою відкручування гайок від втягує реле, разом з новим реле придбайте дві мідні гайки і чотири мідні шайби. Мідні гайки не будуть «пригорати» і їх легко відкручувати. Після того, як ви встановили реле, міцно затягнули гайки з живильним проводом і під'єднали до «татові» Вам залишається тільки мінусову клему надіти на акумулятор і закрити капот. Все - можете заводити автомобіль і рухатися по своїх справах.

Ескіз деталі

1 - крышка стартера со стороны коллектора; 2 - коллектор; 3 - полюс статора (постоянный магнит); 4 - сердечник якоря; 5 - опора вала якоря; 6 - сателлит; 7 - ведущая (центральная) шестерня; 8 - водило; 9 - солнечное колесо; 10 - поводковое кольцо; 11 - вал привода; 12 - ограничительное кольцо хода шестерни; 13 - шестерня привода; 14 - обгонная муфта; 15 - опора вала привода; 16 - ось сателлита; 17 - прокладка; 18 - кронштейн рычага; 19 - рычаг привода; 20 - крышка стартера со стороны привода; 21 - якорь тягового реле; 22 - втягивающая обмотка реле; 23 - удерживающая обмотка реле; 24 - шток тягового реле; 25 - сердечник тягового реле; 26 - контактная пластина; 27 - тяговое реле; 28 - контактные болты; 29 - скоба; 30 - щеткодержатель; 31 - изолированная щетка; 32 - вал якоря.

 
Список використаної літератури                                            

   1. Металознавство: Пiдручник/ О.М. Белiк, В.С.Черненко, В.М.Писаренко,  
Ю.Н.Москаленко.- К.: ІВЦ  Видавництво «Полiтехнiка», 2002.— 384с.  
   2. Технологiя конструкцiйних матерiалiв: Підручник / М.А.Сологуб,  
І.О.Рожнецький, О.I.Некоз та iн., За ред. М.А.Сологуба .- К.: Вища школа, 1993.- 300с.  
   3. Технологiя та обладнання для вiдновлення автомобiльних деталей:  
Пiдручник / В.Е. Канарчук, А.Д. Чигиринець, О.Л.Голяк, П.М.Шоцьккй. - К.:  
IСДО, 1993.- 480с.  
   4. Металлорежущие станки: Учебное пособие для вузов/ Н.С. Колев, Л.В. Красниченко, Н.С. Никулин и др.. — М.: Машиностроение, 1980. — 500с.  
   5. Прикладное автотракторное материаловедение: Учебное пособие/ В.Е.Канарчук, В.И.Шевченко. - К.: УМК ВО, 1991.- 164с.  
   6. Металлорежущие инструменты: Учебник/ Г.Н.Сахаров, О.Б.Арбузов, Ю.Л.Боровой и др. — М.: Машиностроение, 1989. — 328с.  
   7. Фiзичнi основи та джерела живления зварювальної дуги: Навч. посiбник/ В.О.Повстень, Е.К.Посвятенко. — К.: Арiстей, 2004. — 168с.  
   8. Нанесення покряття: Навч. Посiбилк/ В.М.Корж, В.Д. Кузнєцов, Ю.С. Борисов, К.А. Ющенко; За ред.. академіка НАН України К.А.Ющенка. — К.:  
Арiстей, 2005. — 204с.