Формування ринку міжнародного туризму в Україні

Серед туристів, які відвідують Велику Британію, переважають  громадяни країн Європейського  Союзу (60 % ). На другому місці — відпочиваючі з Північної Америки, які обирають Британію з метою відпочинку під час відпустки (43 %), ділової подорожі (21 %), зустрічі з рідними і друзями (21 %).

Географічне положення Німеччини в центрі Західної Європи з погляду її рекреаційно-туристичного використання надзвичайно вигідне. Важливим чинником просторової орієнтації туристичних потоків є також  входження країни до п'ятірки економічно найпотужніших країн світу, що зумовлює значний обсяг ділових поїздок  до цієї держави і з неї. Німеччина  перетворилася на світовий центр  проведення міжнародних торговельних виставок і ярмарок. Постійно зростає  кількість конгресів, симпозіумів  і конференцій. Світовими виставковими і конгресовими центрами стали Дюссельдорф, Гамбург, Ганновер, Штутгарт, Мюнхен, Берлін та ін.

Велику  роль у розвитку рекреації і туризму  в Німеччині відіграють розміщені  тут військові бази США. Велика притягальна  сила Німеччини як багатої і високорозвинутої країни, особливо для громадян держав Східної Європи, привела до поширення  одно- і дводенних шоп-турів із різних країн, особливо Польщі. Змінні кон'юнктура та законодавча база в країнах Східної Європи варіюють поїздки до Німеччини від купівлі  автомобілів, що були у використанні, до запчастин до них, одягу чи косметики.

Кількість німців, які проводять відпустку  за кордоном, постійно зростає. Німці  віддають перевагу Італії, Португалії, Іспанії, Кіпру і Туреччині. Зростає  число і далеких поїздок до США, Таїланду, Кенії, Шрі-Ланки, Мальдівських островів. Бізнес — туризм особливо швидко прогресує до Японії, Тайваню, Малайзії, Сінгапуру, Гонконгу.

Інтенсивний розвиток рекреаційно-туристичного комплексу  Греції почався у 70-х роках XX ст. У  цей час його основою став пляжний  туризм, умови для розвитку якого  в Греції близькі до ідеальних. Безперечні природні переваги Греції перед іншими туристичними державами органічно  доповнюються унікальною культурно-історичною спадщиною античної і візантійської  епох. Знаменитий Акрополь, Дельфи, Коринф, Олімпія, Епідарв, залишки мінойської цивілізації острова Крит, амфітеатри, звичаї і танці греків приваблюють  мільйони туристів з усього світу.

Найбільше іноземних туристів до Греції приїжджає  з Великої Британії, Німеччини, Італії, Франції і Нідерландів.

Австрія у Європі випереджає всі інші країни за рівнем розвитку зимових видів  туризму. Внаслідок цього в гірській частині країни, іноді як автономні  системи з повним комплексом послуг, діють понад 20 тис. готелів. Популярність зимових видів туризму призвела до очевидного перевантаження альпійських  курортів Австрії, що у результаті створює  надмірний тиск на екологічну систему.

Характер  рекреаційно-туристичної діяльності у Швейцарії багато в чому близький до австрійського, однак має власні відмінні риси. Хоча й у Швейцарії  найпопулярнішими є гірські курорти, тут, на відміну від Австрії, велику роль відіграє відпочинок на великих  озерах і міський туризм. Найбільше  туристів до Швейцарії прибуває з  Німеччини, Франції, Великої Британії, Нідерландів, Бельгії, Іспанії, Італії, США та Японії. Швейцарія приваблює  туристів не лише своїми природними ландшафтами, а й багатою історією, легендами  і міфами, етнічною багатоманітністю (є "чотири Швейцарії" — німецька, французька, італійська і ретороманська). Крім того, Швейцарія — країна — банкір, яка належить до трьох найбагатших держав світу.

Крім  європейських країн (Іспанії, Німеччини, Великої Британії, Франції, Італії і  Нідерландів), з яких приїжджає основна  кількість туристів, Португалію все  більше починають відвідувати туристи  США, Канади та Японії.

Невелика  острівна країна Мальта, розташована  в Середземному морі між Європою  й Африкою, перетворила рекреаційно-туристичне господарство на провідну галузь економіки. Із 70-х років XX ст. на Мальті почався бурхливий розвиток туризму, який всіляко стимулювався і заохочувався урядом країни. Була створена сучасна інфраструктура туристичного господарства, вирішено екологічні проблеми, розгорнута широка пропагандистська кампанія.

Невелика  європейська країна Люксембург за чисельності  власного населення понад 300 тис. осіб приймає щороку більше 1 млн. туристів і понад 2 млн. "одноденних" гостей. Характерні особливості розвитку туризму в Люксембурзі такі: найбільше людей приїжджає з сусідніх країн Бельгії та Нідерландів, більшість відвідувачів країни є діловими туристами. Вони відвідують штаб-квартиру Банку ЄС, а також представництва багатьох інших іноземних банків.

Бельгія — серце ЄС і НАТО. Тому Брюссель перетворився на світовий центр ділового туризму. Чиновники і бізнесмени приїжджають сюди на короткий термін і займають шикарні номери у дорогих  готелях. У країні зростає кількість  штаб-квартир різних міжнародних  організацій, а також транснаціональних  компаній.

У сусідніх Нідерландах, навпаки, дуже розвинутий внутрішній туризм. З цією метою  компанія "Центр Парке" організувала по всій країні декілька потужних спортивно-оздоровчих комплексів. Кожний з них може за рік обслуговувати до 1,5 млн осіб. Тут передбачене все необхідне  для відпочинку: найсучасніші бунгала, ресторани, крамниці, плавальні басейни, спортивний майданчик і зали тощо.

Найбільше відвідують Нідерланди туристи з  Німеччини, Великої Британії і США. Самі голландці віддають перевагу мандрівкам до Німеччини, а також альпійських  частин Франції, Австрії та Швейцарії.

Серед Скандинавських країн найрозвинутіше рекреаційно-туристичне господарство має Швеція. Крайнє південне узбережжя цієї країни доволі інтенсивно використовується влітку для пляжного туризму (так званий Золотий Берег). Об'єктами туризму є столиця Стокгольм, а також тисячі островів Балтійського моря. Інтенсивно використовуються численні озера. Зростає кількість туристів, які відвідують музеї Мальме і  Стокгольма, особливо Морський музей, королівський палац із колоритною зміною караулу, Лицарський дім тощо.

У невеликих  за чисельністю населення Норвегії та Фінляндії міжнародний туризм зосереджується переважно у столицях, якими відповідно є Осло і Гельсинкі. У Норвегії об'єктом внутрішнього й зовнішнього туризму стали  фіорди, а у Фінляндії — озера. В обох країнах популярністю користується північна частина обох країн, тобто  Лапландія.

У Єгипті знизилася популярність стосовно туристів із Заходу, але не для туристів із країн пострадянського простору. Причини: при сформованій політичній обстановці туристи з західних кран бояться відвідувати арабські країни, а оскільки величезне число готелів  було орієнтовано саме на них, то вони втратили значне число клієнтів із Заходу. Доказом популярності Єгипту на сьогоднішній день служить величезне  число щотижневих рейсів на Каїр, Хургаду  і Шарм Ель Шейх. Єгипет – один з найпоширеніших напрямків, серед  українських туристів. В основному, усі їдуть туди не тільки заради відпочинку, а й ознайомитись з  великим історичним надбанням цієї чудової країни. Звичайно, у цій  роботі розглянутий і найпоширеніший, рекреаційний туризм, але багато уваги  приділятися екскурсійним ресурсам.

2.2 Оцінка сучасного стану міжнародного туризму в Україні, його інфраструктури та матеріально-технічної бази

Прогнози  щодо позитивних тенденцій розвитку туризму в кінці XX ст. та на початку XXI ст. виправдалися. Протягом 2007 року зареєстровано 11,9 млн. відвідань України іноземцями (річний приріст становить 6,2 %). В  тому числі 5,8 млн. туристичних поїздок (приріст 31,8 %) та 5,6 млн. одноденних поїздок (зменшення на 17,7 %).

Громадяни України в 2007 році здійснили 15,6 млн. закордонних поїздок (приріст склав 16,4 %), в тому числі 9,4 млн. туристичних (приріст 8,0 %), решта – одноденні відвідування (табл. 2.1).

Так само, як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою протягом останніх років коливається  біля 65 % в загальних обсягах турпотоків [12, с. 128].

Окрім цього, сусідні країни забезпечують і потужні  потоки одноденних відвідувачів.

Поїздки до сусідніх держав і надалі будуть значно переважати в структурі міжнародного туризму.

Таблиця 2.1

Обсяг наданих в Україні туристичних  та суміжних послуг, розрахований за методикою  ВТО [31]

Показники	2004	2005	2006	2007	2008
Млрд. грн.	8,0	8,4	16,0	18,5	20,9
Млрд. дол.	3,7	3,8	3,2	3,4	3,9
Додаткові показники
Всього  іноземців в’їхали в Україну, млн.осіб	14,7	12,0	11,0	11,7	11,9
Всього  громадян України виїхали за кордон, млн.осіб	14,7	12,6	12,3	14,2	15,6
Зовнішньоторгівельний обіг України, млрд.дол США	37,5	32,5	28,1	33,2	36,7
Приріст до попереднього року, %	-1,06	-13,33	-13,54	18,15	10,5

 

Щодо  внутрішнього туризму, слід зазначити  продовження активної діяльності у 2007 році туристичних підприємств  таких регіонів, як АР Крим, м. Київ, м. Севастополь, Одеська, Донецька, Львівська, Харківська області.

За останні  три роки кількість відвідань  України іноземними громадянами збільшилась у 2,2 рази, в тому числі кількість іноземних туристів зросла на 38%. За цей самий період в платіжному балансі України частка експорту послуг по статті "Подорожі" зросла з 7 % до 10 %.

Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2010 рік свідчать про продовження росту активності туристичної діяльності (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Основні статистичні показники  розвитку туристичної галузі

в Україні за період з 2006 до 2010 рр.

Показники	2006	2007	2008	2009	2010
Кількість туристів, які  в’їхали в Україну, млн.осіб	7,6	6	4,2	4,4	5,8
Кількість туристів, які  виїхали з України, млн.осіб	10,5	8,6	7,4	8,7	9,4
Кількість внутрішніх туристів, млн.осіб	5,7	5,7	6,4	6,6	6,9
Загальний обсяг туристичних  потоків, млн.осіб	23,8	20,5	18,0	19,7	22,1
Приріст до попереднього року, %	10,19	-13,9	-12,2	9,44	12,18

 

Важливе значення для розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму в  Україні мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

Україна володіє багатими природнокліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має  туристичні ресурси, які належать до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на туристичний ринок з  привабливими туристичними пропозиціями.

Найбільшу питому вагу територій і об'єктів  природно-заповідного фонду мають:

– від 8 до 13 % - Тернопільська, Херсонська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька області;

– 5-7 % - Сумська, Рівненська, Чернівецька області;

– 3-5 % - Чернігівська, Львівська області, Республіка Крим;

– до 3 % - Донецька, Миколаївська, Полтавська області;

– до 2 % - Волинська, Житомирська, Запорізька, Одеська, Черкаська області;

– до 1 % - Вінницька, Дніпропетровська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Харківська області [30].

Особливе  місце в системі рекреаційного  використання території України  посідає Кримський півострів. Середньорічна  тривалість сприятливого для рекреації  періоду становить тут 175-190 днів. Тут же функціонують найстаріші в  Україні грязьові курорти – Євпаторія, Саки та інші.

Практично у всіх областях України виявлено мінеральні лікувальні води різного  складу. Найбільша кількість джерел зосереджена в Карпатському регіоні, зокрема в Закарпатській, Львівській областях. Багато джерел у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Донецькій та інших областях .

Неможливий  розвиток туризму без системи  зв'язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування, організації культурно-розважального  обслуговування.

Отже, на нашу думку, проблема інфраструктурного  облаштування території України  може бути вирішена лише завдяки інвестуванню в її розбудову великих коштів, в тому числі з боку центральної та місцевих влад,