Міжнародна інтеграція

Угоди про створення митного  союзу діяли у Бенілюксі (з 1948 р.), В Європейському союзі (з 1968 p.).

Митний  союз перетворюється у спільний ринок з усуненням будь-яких обмежень на переміщення товарів, послуг, а також виробничих факторів – капіталу і робочої сили.

У рамках спільного ринку забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів та громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємовідносин у цілому характерні для Європейського союзу.

Передумови переходу до спільного  ринку створює митний союз, оскільки він ліквідує митні податки між  державами-учасницями і розробляє  єдину торгівельну політику щодо третіх країн. Проте для створення  спільного ринку лише цього недостатньо, оскільки потрібно вирішити ще декілька надзвичайно важливих завдань, а  саме:

• розробити спільну політику розвитку окремих галузей і секторів економіки (вибір конкретної галузі чи сектора залежить від того, наскільки це важливо для майбутнього закріплення інтеграції. В Європейському Союзі при переході до спільного ринку пріоритетними сферами було визнано сільське господарство та транспорт);
• створити умови для вільного переміщення капіталу, робочої сили, послуг та інформації (що доповнить вільне переміщення товарів);
• сформувати спільні фонди сприяння соціальному та регіональному розвитку.

Ці економічні кроки обумовлюють  необхідність проведення гармонізації та уніфікації національних законів, а  тим самим потребують формування наднаціональних органів управління і контролю.

Побудова спільного ринку повинна завершитися створенням справді єдиного економічного, правового та інформаційного простору і дати імпульс для переходу до якісно нової сходинки економічної інтеграції – економічного союзу.

В економічному союзі вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця.

 

СЛАЙД  8

Економічна природа інтеграційних  угруповань та взаємовідносин між країнами, що їх утворюють, зумовлюють логіку і  наступність у становленні та розвитку форм міжнародної регіональної економічної інтеграції.

При утворенні зон преференційної та вільної торгівлі, митних союзів міждержавні відносини стосуються лише сфери обміну, тобто розвивається торговельна інтеграція. Глибші форми  міждержавної координації створюють  умови для інтеграції і у сфері  виробництва. Рівні, форми та типи міжнародної  економічної інтеграції тісно взаємопов'язані

 

 

СЛАЙД 9

Економічні інтеграційні угруповання країн можуть формуватися  різними шляхами:

• «знизу-догори», у процесі поглиблення інтернаціоналізації та транснаціоналізації господарського життя, коли домовленостям між країнами про створення зони вільної торгівлі, митного союзу чи спільного ринку передує досить тривалий період розвитку міжнародних економічних зв'язків на рівні підприємців, фірм та корпорацій. Ці зв'язки активно підтримуються на державному рівні, водночас розробляються й реалізуються широкомасштабні двосторонні проекти поглиблення міжнародного економічного співробітництва. Саме таким шляхом розвивались інтеграційні процеси у Північній Америці, насамперед, між США та Канадою;
• «згори-донизу», коли з різних політичних та соціально-економічних причин створюється інтеграційне угруповання країн, які ще не повністю відповідають критеріям інтеграційної сумісності, але в процесі подальшого регульованого і скоординованого на наднаціональному рівні співробітництва досягають тієї чи іншої форми міжнародної економічної інтеграції.

Переважно таким шляхом розвивалась  економічна інтеграція в Європі через  дво- і багатосторонні переговори і асоційовану участь окремих країн у діяльності інтеграційних угруповань, які вже функціонують. Зокрема, таким шляхом ідуть сьогодні країни Східної Європи, які ставлять за мету інтеграцію до Європейського союзу. Те саме можна сказати про Мексику, її причетність до формування та розвитку Північноамериканської угоди про вільну торгівлю. Слід зауважити, що для становлення та розвитку конкретних форм міжнародної регіональної економічної інтеграції характерним є взаємозв'язок згаданих щойно шляхів

 

 

СЛАЙД 10

 

До найбільших інтеграційних  об’єднань відносяться:

• Європейський Союз (ЄС)
• Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ)
• Північноамериканська асоціація вільної торгівлі  
  (НАФТА)
• Асоціація Азіатсько-Тихоокеанського
• економічного співробітництва (АТЕС)
• Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)
• Інтеграційні об'єднання Латинської Америки
• Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЕКОВАС)
• Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК)

У фінансовому аспекті  Європейський Союз (ЄС) володіє власними фінансовими коштами незалежно  від бюджетів вхідних у нього  країн. Розмір бюджету ЄС визначається Радою та Європарламентом і щорічно  затверджується останнім.

Основу ЄАВТ складає зона вільної торгівлі. У взаємній торгівлі скасовані мита і кількісні обмеження, однак відсутній єдиний зовнішній  тариф.

Асоціація не ставить собі за мету створення економічного і  валютного, а тим більше політичного  союзу.

Інтеграції ринків аграрної продукції не передбачається, оскільки сільське господарство ЄАВТ не змогло б витримати конкуренцію з  боку ЄС.

У рамках НАФТА передбачені  заходи для лібералізації руху товарів, послуг і капіталів через кордони, що розділяють три країни. Майже  всі торговельні й інвестиційні бар'єри повинні бути зняті протягом наступних 15 років. Створюються умови  для прийняття цими трьома країнами аналогічних законів в області  охорони навколишнього середовища, а також трудового законодавства.

АТЕС включає 21 державу  Азії, Північної і Південної Америки: Канаду, США, Мексику, Нову Зеландію, Австралію, Папуа-Нову Гвінею, Бруней, Індонезію, Малайзію, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Південну Корею, Тайвань, Гонконг, КНР, Японію, Чилі, В’єтнам, Перу, РФ.

Особливість АТЕС полягає  в географічній приналежності вхідних  в Асоціацію країн, що знаходяться  на величезних відстанях одна від  одної й об'єднані лише виходом  до Тихого океану.

Особливість АТЕС, з економічної  точки зору, полягає в тім, що до неї входять як найбільші промислово розвинуті країни (США, Японія, Канада, Австралія), так і такі держави  які поступаються їм, такі як Мексика, Чилі, КНР і ін. На АТЕС припадає 55% світового ВВП, 40% світової торгівлі, більш 40% населення земної кулі.

Асоціація держав Південно-Східної  Азії (АСЕАН) – регіональна політико-економічна організація, створена в 1967 р. у складі Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду, Філіппін.

Офіційними цілями АСЕАН  проголошені такі, як сприяння економічному зростанню, соціальному прогресові і культурному розвиткові країн-членів.

АСЕАН являє собою на даний  час найефективнішу структуру в  Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. За роки існування вона досить успішно  сприяла формуванню субрегіону вільної торгівлі, хоча частка взаємної торгівлі його країн у загальному обсязі їхнього зовнішньоторговельного обороту не перевищує 20 – 22%.

ЛАІ - Латиноамериканська асоціація інтеграції. Учасниками ЛАІ є: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. У рамках ЛАІ зберігається розподіл на три субрегіональні угруповання:

• договір басейну Ла-Плати;
• Андський пакт;
• Амазонський пакт.

Внутрішньозональна торгівля і регіональна інтеграція ЛАІ здійснюються шляхом укладання регіональних і субрегіональних, а також функціональних (двосторонніх і багатосторонніх) угод, що передбачають конкретні заходи для торгівлі і змитних питань. Договірні відносини можуть поширюватися не тільки на питання торгівлі, але і на співробітництво в сфері промисловості і сільськогосподарського виробництва, транспорту, валютно-фінансових відносин і т. п.

Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЕКОВАС)

Правові основи функціонування ЕКОВАС представляє вищий орган співтовариства – щорічна конференція глав держав і урядів. Постійний адміністративний орган – Виконавчий секретаріат.

Митний і економічний  союз Центральної Африки (ЮДЕАК)

У рамках блоку на міжкраїнну торгівлю припадає всього 0,9% сукупного експорту держав-членів. У ЮДЕАК зберігаються численні перешкоди на шляху міжкраїнного руху товарів, капіталів і робочої с. До основних причин, що перешкоджають розширенню внутрішньорегіональної торгівлі, у першу чергу варто віднести: загальний низький рівень розвитку її учасників; однотипність їхньої спеціалізації в міжнародному поділі праці; відсутність розвинутої транспортної мережі в регіоні.

СЛАЙД 11

Зведений рейтинг конкурентоспроможності країн світу у 2008-2010 рр.

Країна	2009-2010		2008-2009
	Індекс конкурентоспроможності	Місце у рейтингу	Місце у рейтингу
США	5,67	1	1
Швейцарія	5,62	2	4
Данія	5,55	3	3
Сінгапур	5,45	7	8
Естонія	4,74	27	26
Чехія	4,58	33	31
Литва	4,49	38	39
Словаччина	4,45	41	37
Латвія	4,41	45	44
Угорщина	4,35	47	38
Польща	4,28	51	45
Хорватія	4,20	57	56
Росія	4,19	58	59
Казахстан	4,14	61	50
Узбекистан	4,13	62	-
Азербайджан	4,07	66	62
В’єтнам	4,04	68	64
Шрі-Ланка	3,99	70	81
Бразилія	3,99	72	66
Україна	3,98	73	69
Румунія	3,97	74	73
Грузія	3,83	90	87
Вірменія	3,76	93	80
Молдова	3,64	97	86
Таджикистан	3,37	117	96
Киргизстан	3,34	119	109
Чад	2,78	131	121

 

 Зібрані кількісні дані і  дані спостережень класифікуються  і розподіляються по групах - чинниках  конкурентоспроможності. Ці вісім  чинників - відкритість, уряд (державна  влада), фінанси, інфраструктура, технологія, управління, праця (людські ресурси)  і інститути. Вісім груп чинників  включають більше двохсот окремих  індикаторів.

У 2010 році найбільш конкурентноспроможними економіками, як і в 2009 році, стали Сінгапур, Данія і Швейцарія.

США є найбільш конкурентноспроможними серед великих країн. В кінці списку залишаються Україна (73 - й) і Росія (58 -й), що є наслідком не тільки труднощів перехідного періоду, а й суперечливим характером реформ і малоефективною державною політикою.

СЛАЙД 12 - Висновки

СЛАЙД 13 - Дякую за увагу.