Інформаційна війна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Поняття і самі терміни "психологічна війна", "інформаційно-психологічна операція", "психологічна боротьба", "інформаційно-психологічне протиборство" і ін. виникли не так давно. Сьогодні вони використовуються дуже часто і, як правило, характеризують такі методи боротьби, які безпосередньо не повязані зі збройною боротьбою. У вітчизняній науковій літературі ще не усталена єдина термінологія і класифікація інформаційно-психологічної зброї, відсутня науково-методологічна база досліджень в цій галузі, не в повному обсязі систематизовані погляди військових науковців щодо інформаційно-психологічного забезпечення застосування військ (сил) в сучасних локальних війнах і збройних конфліктах. Існує і багато інших проблем, особливо тих, що пов’язані з розвитком сучасних технічних засобів, технологічних програм, створенням новітніх технологій застосування інформаційно-психологічної зброї. 
   На рубежі XX і XXI століть надзвичайну увагу представників всіх наук, особливо філософії, психології, політології, історії, етнографії і багато інших привертають проблеми застосування інформаційної зброї, як продукта глобального інформаційного суспільства. Серед зарубіжних авторів, що займаються цими проблемами, слід зазначити роботи Т. Стоуньера, Р. Катца, Д. Рісмана, X. Шрадера, Д. Тапськотта, М. Маклюена, Э. Тоффлера, П. Дракера, М. Бангеманна, Д. Лайона, Дж. Мартіна і інших. 
   У вітчизняній науковій літературі в цілому розкрита основна сутність і зміст інформаційної зброї. Визначення, класифікація і властивості інформаційної зброї викладені у наукових працях Толубко В.Б., Почепцова Г.Г., Перепелиці Г.П., Литвиненко О.В. та багатьох інших дослідників феномена інформаційної зброї. 
   Інформаційна зброя - це пристрої і засоби, призначені для того, щоб надати протиборчій стороні максимальної шкоди в ході інформаційної боротьби (шляхом небезпечних інформаційних впливів). 
   Толубко В.Б. визначає інформаційну зброю як сукупність технічних, організаційних, політичних і подібних засобів, за допомогою яких реалізуються інформаційні загрози. 
   Якщо інформаційна зброя, як поняття і технологія впливу, знайшла в цілому своє місце у наукових дослідженнях, то сутність і зміст "психологічної зброї", проблеми поєднання інформаційної і психологічної компоненти у технологіях інформаційно-психологічного впливу сьогодні ще залишаються поза увагою психологів, політологів, соціологів, інформаційних аналітиків. 
   Проблеми становлення і розвитку інформаційно-психологічної зброї на рубежі століть, виклики і загрози, які можуть виникнути в глобальному інформаційному суспільстві актуальні сьогодні не тільки з військової точки зору, але й з точки зору перспектив розвитку суспільства в цілому. 
  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виникнення терміну «інформаційна війна»

 

    Виходячи зі змісту та ролі інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклуен виводить цікаву тезу, що звучить так: «Істинно тотальна війна — це війна за допомогою інформації». Саме Маклуен першим проголосив, що в наш час економічні зв'язки і відносини все більше приймають форму обміну знаннями, а не обміну товарами. А засоби масової комунікації самі є новими «природними ресурсами», що збільшують багатства суспільства. Тобто боротьба за капітал, простори збуту та інше відходять на другий план, а головним постає доступ до інформаційних ресурсів, знань, що призводить до того, що війни ведуться вже більше в інформаційному просторі та за допомогою інформаційних видів озброєнь.

    Вперше це поняття було закріплене в директиві Міністерства оборони США DOD S 3600.1 (від 21 грудня 1992 року), де воно вживалося у вузькому значенні і розглядалося як різновид радіоелектронної боротьби. В подальшому, в звіті американської корпорації «Ренд» MR-661-0SD «Strategic Information Warfare. А new face of War» (1996 p) вперше з'явився термін — «стратегічна інформаційна війна (інформаційне протиборство)». Вона визначалася як війна з використанням державного глобального інформаційного простору й інфраструктури для проведення стратегічних військових операцій і зміцнення впливу на власний інформаційний ресурс.

    Різниця в перекладі слова «warfare», що може бути перекладене і як війна, і як боротьба, спричинила паралельне вживання понять «інформаційна війна» та «інформаційна боротьба (протиборство)». Друге поняття є широковживаним в Росії, де воно означає «суперництво соціальних систем в інформаційно-психологічній сфері з приводу впливу на ті чи інші сфери соціальних відносин і встановлення контролю над джерелами стратегічних ресурсів, в результаті якого одні учасники суперництва отримують переваги, необхідні їм для подальшого розвитку, а інші їх втрачають».

    Тому вбачається доречним тотожне використання обох термінів, «в залежності від контексту конкретного офіційного документа або наукової публікаціїв».

    У звіті американської корпорації «Ренд» MR-661-0SD говориться про те, що зміни у суспільно-політичному житті ряду держав, викликані швидкими темпами інформатизації і комп'ютеризації суспільства призводять до перегляду геополітичних поглядів керівництва, до виникнення нових стратегічних інтересів (серед іншого і в інформаційній сфері), наслідком чого є зміна політики, що проводиться цими країнами. Автори підкреслюють, що, враховуючи визначення війни, дане Клаузевіцем («війна — це продовження політики іншими засобами»), глобальні протиріччя потребують нових засобів і методів їх вирішення — стратегічного інформаційного протиборства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історія розвитку технології ведення інформаційної війни (покоління)

 

 

    Відомо, що великомасштабні інформаційні технології, які дістали назву «інформаційних воєн», мають тисячолітню історію.

    Вже у Біблії згадано Гедеона, який під час воєн регулярно вдавався до залякування ворога. Одного разу він так залякав супротивника, що той розгубився і вдарив по своїх військах.

Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість супротивника можна знайти чимало і у древньому Римі, і в епоху феодалізму (боротьба з «єрессю», за «істинну віру» тощо), і в пізніші часи.

Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ столітті, коли газети, радіо, а потім і телебачення стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація — справді масовою. Уже у 20-х роках США вели радіопередачі на регіони своїх «традиційних інтересів» — країни Латинської Америки, Великобританія — на свої колонії. Німеччина, яка домагалася перегляду умов Версальського миру — на німців Померанії і Верхньої Сілезії у Польщі, Судетів — у Чехії. Тоді ж, у 30-х роках, інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються у самостійне явище — як от: німецько-австрійська радіовійна 1933-34 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Саме тоді з'явилося і набуло поширення поняття «інформаційний агресор».

Покоління сучасних інформаційних війн[ред. • ред. код]

Ключовим поняттям, введеним у звіті MR-964-OSD, є класифікація стратегічної інформаційної війни на перше і друге покоління.

Стратегічна інформаційна війна першого покоління включає основні методи інформаційної війни, що їх США реалізують у наш час[Коли?] на державному та військовому рівнях і від яких не мають наміру відмовлятися в доступному для огляду майбутньому.

Разом з тим введено поняття стратегічна ІВ другого покоління. Розвиток і ведення стратегічної інформаційної війни другого покоління, її скоординовані інформаційні операції у перспективі можуть привести до повної відмови від використання військової сили.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інформаційно-психологічна зброя

 

    Еволюція розвитку поняття "інформаційно-психологічної зброї" безпосередньо пов’язана з виникненням і застосуванням засобів комунікації з одного боку і вдосконаленням технологій психологічного впливу на людину - з іншого. Крім того, досягнення сучасної науки і техніки зумовили розвиток інформаційних і психофізіологічних технологій, що дозволяють створювати засоби і методи прихованого дистанційного впливу на психіку і фізіологію людини або групи людей. 
   Десятки століть були необхідні людству щоб перейти від одного способу комунікації до наступного. Від усної мови до письменності, від появи друкарського станка до стрімкого розповсюдження радіо і телебачення пройшло багато тисячоліть. 
   Сьогодні ми є свідками того, як за декілька останніх десятиліть з’явилися і вдосконалюються сучасні системи космічного зв’язку і навігації, мобільний телефонний зв’язок, мережа Інтернет, засоби масової інформації (ЗМІ). Зявився навіть такий термін - "дипломатія CNN". Він означає, що дипломати в міністерствах закордонних справ вмить отримують інформацію про всі найважливіші події в світі і частенько посольствам вже немає потреби повідомляти в свої столиці про це, тому що там це вже бачили. Тепер від посольств вимагається тільки аналіз вже показаних на телебаченні подій і прогноз на майбутнє. Крім того, військовослужбовці армії США, коли мова йде про успіхи чи невдачі в ході бойових дій висловлюються таким чином, що вони не перемагають до того часу, поки про це не повідомить CNN. 
   В сучасних умовах відбуваються два взаємопов’язані процеси: з одного боку надзвичайно швидко збільшується обсяг знань, а з іншого - з’являються нові засоби і способи для обробки цих знань, відбувається народження нових технологій. Нові технології, в свою чергу, дають людині нові знання. Процеси у замкнутому колі, що розпочалися на рубежі століть, можуть бути в цьому сенсі приголомшивими. 
   До перспективних гіпотетичних видів зброї масового ураження у XXI столітті провідний вітчизняний науковець М.І. Сенченко відносить лазерну, біоелектронну, геофізичну, генетичну, етнічну, радіологічну зброю. 
   За допомогою лазерної (плазмової) зброї можна відбивати атаки з повітря і з космосу. Керований згусток енергії (плазмоїд), що створюється за допомогою генераторів надвисоких частот, може уразити любу ракету чи літак. 
   До психофізичної зброї фахівці відносять психотропну, радіочастотну, інфразвукову зброю. 
   Дія геофізичної зброї заснована на використанні засобів впливу на процеси, що відбуваються у твердій, рідкій і у газовій оболонках Землі. За її допомогою можна буде стимулювати стихійні лиха: землетруси, урагани, затоплення, цунамі, сходження сніжних лавин, провокувати локальні зміни клімату, часткове розрушення озонного шару над окремими районами планети, знищення джерел і запасів природних ресурсів, ураження флори і фауни і т. ін. 
   Виникнення генетичної (етнічної) зброї пов’язано з бурхливим розвитком молекулярної генетики. Уразлива дія цього виду зброї ґрунтується на розподілі генів та їх наступній рекомбінації зі створенням нових молекул дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК)- носія генетичної інформації. Шляхом впровадження такого генетичного матеріалу з відповідними токсичними властивостями у вірулентні бактерії чи віруси людини можна отримати надзвичайно небезпечну зброю вибіркової дії. Можна буде впливати на групу крові, пігментацію шкіри, генетичну структуру. За своєю ефективністю, як свідчать вчені, ця зброя може порівнюватись з термоядерною. 
   Радіологічна зброя заснована на застосуванні радіоактивних речовин у вигляді порошкових сумішей або розчинів з радіоактивними ізотопами хімічних елементів із спеціально підібраною інтенсивністю випромінювання і періодом піврозпаду. 
   Психологічну зброю різні фахівці класифікують по-різному. Одні науковці вважають, що це зброя, дія якої заснована на використанні електромагнітного, інфразвукового і ультразвукового випромінювання. За допомогою цих засобів і способів здійснюється вплив як на психічний так і на психологічний стан людини. Частина науковців вважають, що до психологічної зброї можна віднести кодування, зомбування, психокорекцію. 
   Психологічна зброя, на наш погляд, - це сукупність засобів, форм, способів, методів і технологій впливу на морально-психологічний стан, психологію і поведінку людини у необхідному для протиборчої сторони напрямі. 
   Психологічний вплив безпосередньо повязаний із психологічними станами, психологічними процесами і психологічними властивостями особистості. Це вплив довготривалої дії, який спрямований на зміну у особистості, малої соціальної і великої соціальної групи ціннісних орієнтацій, духовних цінностей, національно-психологічних особливостей, відношення до історії, культури, традицій. В даному випадку психологія наближається до соціології, перетворюється у соціальну психологію. Застосування в сучасних умовах новітніх технологій навіювання, маніпулювання, дезінформування, поширення чуток і розповсюдження міфів, разом з організаційними заходами надає можливість впливати на широкий спектр життєдіяльності держави (стратегію розвитку, економіку, політику, духовний потенціал нації, життєвий рівень населення тощо). 
   Поєднання інформаційного і психологічного впливу, що на рубежі століть ми називаємо зброєю, викликає необхідність співставлення технічного і психологічного аспекту. Тобто виникає потреба визначення впливу в технічних системах (в кіберпросторі), а також впливу на свідомість (підсвідомість), психологію і поведінку людини. 
   Під інформаційно-психологічною зброєю слід розуміти сукупність засобів, форм, способів, методів і технологій, що використовуються для латентного (утаємниченого) викривлення інформаційно-психологічного простору протиборчої сторони з метою ураження індивідуальної і масової свідомості. Тобто, не зважаючи на те, що при цьому застосовуються науково-технічні, психологічні, чи технологічні принципи, головною мішенню інформаційно-психологічної зброї виступає людський розум. 
   Інформаційно-психологічна зброя може бути спрямована на придушення, знищення, дезорганізацію, дезорієнтацію, дезінформацію, дезаптацію об’єкта впливу. Вона спроможна порушити психічне здоровя, спонукати до спонтанних, немотивованих, агресивних (в якості автоагресії чи антисоціальних дій), спричинити тимчасові чи незворотні зміни та самознищення, підкорити свідомість особистості і спрямувати її в необхідному для суб’єкта впливу напрямі. 
  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Форми сучасних інформаційних війн

 

За умов трансформації інформаційної війни будуть змінюватися також її форми. Так, для інформаційної боротьби першого покоління це:

 

• вогневе придушення (у воєнний час) елементів інфраструктури державного та військового управління;

• ведення радіоелектронної боротьби;

• одержання розвідувальної інформації шляхом перехоплення й розшифровки інформаційних потоків;

• здійснення несанкційованого доступу до інформаційних ресурсів з наступною їх фальсифікацією чи викраденням;

• масове подання в інформаційних каналах супротивника чи глобальних мережах дезінформації для впливу на особи, які приймають рішення;

• одержання інформації від перехоплення відкритих джерел інформації.

 

Інформаційна боротьба другого покоління передбачає:

 

• створення атмосфери бездуховності й аморальності, негативного відношення до культурної спадщини противника;

• маніпулювання суспільною свідомістю соціальних груп населення країни з метою створення політичної напруженості та хаосу;

• дестабілізація політичних відносин між партіями, об'єднаннями й рухами з метою провокації конфліктів, розпалення недовіри, підозрілості, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції і навіть громадянської війни;

• зниження рівня інформаційного забезпечення органів влади й управління, інспірація помилкових управлінських рішень;

• дезінформація населення про роботу державних органів, підрив їхнього авторитету, дискредитація органів управління;

• підрив міжнародного авторитету держави, його співробітництва з іншими країнами;

• нанесення збитку життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, оборонній та інших сферах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Захист громадянського суспільства від інформаційної зброї у XXI столітті

 

Світове співтовариство зустрілося з новою глобальною загрозою безпеці країн — інформаційною зброєю. Проблеми розробки, використання і захисту від інформаційної зброї на сьогодні стали вищими пріоритетами політики національної безпеки США та інших західних країн, орієнтованої на XXI століття.

Інформаційна зброя принципова відрізняється від інших засобів ведення війни тим, що з її допомогою ведуться неоголошені і, найчастіше, невидимі війни, та що об'єктами впливу є, насамперед, громадські інститути суспільства і держави — економічні, політичні, соціальні і т. ін. Крім того, військова стратегія використання інформаційної зброї виявилася тісно пов'язаною із цивільним сектором і стала багато в чому від нього залежати.

Нинішнє інформаційне суспільство — це нова реальність, що об'єднує засоби існування локальних цивілізацій і світові інформаційні універсалії. Це таке суспільство, яке може вижити лише в тому випадку, якщо перетворить толерантність з індивідуальної установки людини на спосіб життя соціуму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Таким чином, бурхливий розвиток науки і техніки, засобів і способів комунікації, вдосконалення технологій інформаційного і психологічного впливу на людину сприяють виникненню нових видів зброї, заснованих на нових концептуальних, технічних, фізичних і технологічних принципах. 
   Однією з найбільш характерних особливостей інформаційно-психологічної зброї є її латентний характер, коли обєкт не підозрює, що проти нього застосовується ця зброя. А якщо він і розуміє це, то завдяки домінуванню протиборчої сторони у інформаційній і психологічній сферах обєкт впливу нічого не може протиставити. Саме в цьому полягає головна небезпека викликів і загроз у XXI столітті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Толубко В.Б. Інформаційна боротьба (концептуальні, теоретичні, технологічні аспекти): монографія. - К.: НАОУ, 2003. -320 с; Почепцов Г.Г. Теория и практика информационных войн. - Ровно: ППФ "Волинські обереги", 1999- 124 с; Информационная война. Опыт военно-комуникативных исследований. - М.: РИП - Холдинг, 1999, - 352 с; Информационные психологические операции.- М.: РНП - Холдинг, 1999,- 257 с; Теорія комунікації.- Київ: Спілка рекламістів України, Українська асоціація паблік рілейшенз, 1996. - 184 с; Литвиненко О.В. Інформаційні впливи та операції. Теоретико-аналітичні нариси: Монографія - К.: НІСД, 2003. - 240 с 

2. Панарин И.Н., Панарина Л.Г. Информационная война и мир.- М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003.- 384 с 

3. В.Б.Толубко та ін. Інформаційна боротьба: теоретичні та воєнно-прикладні аспекти: Навчальний посібник. - Київ: НАОУ, 2003. 217 с 

4. Сенченко Н.И. Теория и практика невидимых войн. - Киев: КИТ, 2009. -504 с. 

5. Валентин Лисенко. Проблеми  інформаційної незалежності держави. Соціум, 10 січня 2007р.