Особливості сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі

Наприкінці ХХ ст. міжнародні фінансові установи дійшли висновку, що країни варто групувати за двома критеріями. По-перше, залежно від ступеня розвитку економіки: а) країни з розвиненою економікою; б) країни з ринком, що формується (колишні транзитивні економіки); в) країни, що розвиваються. По-друге, залежно від рівня ВВП на душу населення: а) країни (економіки) з високим рівнем доходу, який перевищує 11 116 дол. США; б) країни (економіки) із середнім рівнем доходу в межах 905–11115 дол. США; в) країни з низьким рівнем доходу. Слід зауважити, що країни з середнім та нижче середнього рівня доходів надалі класифікуються як країни, що розвиваються. Таким чином, Україна належить до країн з ринком, що формується, – за методикою МВФ, та до країн, що розвиваються, – за методикою МБРР [6, c.21-35].

За останні 15 років  обсяги валового світового продукту зросли у 2,5 раза і сягнули за 2011 р. 66 трлн дол. США, у свою чергу обсяги міжнародної торгівлі збільшилися у 3,5 раза, а у номінальному вираженні за 2011 р. Склали майже 15 трлн дол. США. Зазначимо, що темпи зростання ВСП та міжнародної торгівлі прискорилися після того, як покращився економічний стан країн, що розвиваються, а також у зв’язку з лібералізацією та глобалізацією торговельних процесів. За минуле десятиріччя в розвинених країнах середні тарифи зменшилися з 14,1 % протягом 2000-2004 рр. До 11,7 % протягом 2005–2009 рр. і надалі – до 9,4 % у 2010 р.

Міжнародна торгівля реагує не тільки на темпи приросту ВСП, але й на ситуацію на міжнародних фінансових ринках. Так, у період азійської кризи 1998 р. темпи приросту міжнародної торгівлі становили 4 % порівняно з попередніми на рівні 10 %.

Обсяги експорту й  імпорту товарів та послуг в Україні  безпосередньо пов’язані з темпами економічного зростання. Фактично основні спади вітчизняного експорту й імпорту товарів та послуг пов’язані з 1993 р. – роком найглибшої кризи в Україні, та 1998 р. – роком азіатської кризи. Лише з 1999 р. відзначився позитивним сальдо торговельного балансу. Наступні ж роки, особливо 2004-й та 2007-й, характеризувалися надзвичайно стрімким зростанням як експорту (42,61 та 27,39 % порівняно з попередніми роками), так і імпорту (31,26 та 34,84 % порівняно з попередніми роками) товарів та послуг. Проте в 2004 р. Україна мала позитивне сальдо в обсязі 4978 млн дол. США, а у 2007 р. негативне сальдо – 7876 млн дол. США.

У січні-листопаді 2009 року імпорт товарів перевищив експорт (сальдо зовнішньої торгівлі товарів) на 4 815 млн доларів. Про це повідомив Державний комітет статистики.

Протягом січня-листопада 2009 року сальдо торгівлі товарами поліпшилося на 13 042 млн доларів порівняно із січнем-листопадом 2008 року (січень-листопад 2008 року від’ємне сальдо - 17 857 млн доларів).

Експорт товарів у  січні-листопаді становив 35 602,9 млн доларів, при цьому він зменшився на 43,4% порівняно із січнем-листопадом 2008 року.

Імпорт товарів становив 40 417,9 млн доларів, скоротившись на 49,9%.

Як повідомляв держкомстат, у січні-жовтні 2009 року імпорт товарів перевищив експорт на 4 256 млн доларів. В 2008 році імпорт товарів перевищив експорт на 18 531,9 млн доларів [7].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Проблеми розвитку міжнародної торгівлі в Україні та шляхи їх вирішення

Україна перебуває на стадії початкової інтернаціоналізації національної економіки. Це зумовлено традиційними формами міжнародних економічних відносин, в основному здійсненням міжнародної торгівлі. Україна практично знаходиться поза міжнародними потоками капіталу. Частка її в міжнародній діяльності незначна. Вона практично не включена до міжнародних валютних відносин. її метою має бути перехід до більш високого ступеня умов для динамічного розвитку мікроінтеграції через зони преференційної та вільної торгівлі, митні союзи, участь у торговельних блоках.

Приблизно третина суспільного  виробництва України опосередковується  впливом зовнішніх економічних  зв'язків. У зв'язку з цим стратегічні  орієнтири національного розвитку мають враховувати сьогоднішні  реалії міжнародного інтеграційного процесу, неможливість самоізоляції від масштабної та динамічної економіки. Тут доречно зазначити, що тільки до системи ГАТТ (СОТ) входять близько 120 країн світу.

Експортна орієнтація економіки  та лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків потребують визначення існуючих і потенціальних переваг українських  товаровиробників. Україна має всі можливості значно збільшити експорт продукції хімічної та нафтохімічної промисловості: аміаку, гідрооксиду магнію, натрію, оксидів металів, казеїну, ефіру, кислот, силікатів, карбідів, пороху та вибухових речовин, фарбувальних речовин тощо.

Важливим напрямом є  участь у розробці й реалізації за допомогою великомасштабних іноземних  інвестицій концепції та стратегії  щодо імпорту, експорту і транзиту продуктів  паливно-енергетичного комплексу (нафта, газ, вугілля, електроенергія). Для цього  потрібно реалізувати державну концепцію  пріоритетних напрямів розвитку імпорту нафти і газу на найближчу перспективу і, відповідно, програму конкретних дій щодо забезпечення потреб у цих продуктах.

Існує потреба іноземного інвестування легкої та харчової промисловості, технологічний рівень яких досить низький. Підвищення його дало б можливість значно збільшити експорт продукції тваринництва, цукру, олії, пшениці та борошняних виробів, спирту, горілки, вин найвищих сортів, тютюнових виробів, фруктів та овочів.

Серйозні соціально-економічні та структурні перетворення на селі спроможні вивести сільське господарство та харчову промисловість на рівень високоефективних галузей, які поряд з іншими визначатимуть експортний профіль України в системі міжнародного поділу праці. Якщо вміло виділити зони виробництва екологічно чистих продуктів харчування, налагодити їхню глибоку переробку та відповідну товарну упаковку за допомогою сучасних технологій світового рівня, то наші продукти будуть конкурентоспроможними навіть на європейському ринку. За попередніми оцінками, агропромисловий комплекс України може давати продукції на 30 млрд дол. щороку.

Стан легкої промисловості, де слід здійснити докорінну модернізацію, що потребує значних витрат, і де перспективна віддача є досить проблематичною, істотно, не сприяє заохоченню інвестицій іноземних фірм. Знадобляться, очевидно, протекціоністські державні заходи для залучення іноземних інвестицій у цю галузь.

Для виходу з подібного  становища найважливішими завданнями державної політики у цьому напрямі  є такі:

• всебічне забезпечення сприятливих умов для виходу України на світові ринки, підтримка вітчизняних експортерів, розробників імпортозамінюючих товарів і виробників конкурентоспроможної продукції;
• створення ефективної банківської та гнучкої кредитної систем, гарантування прав власників валютних коштів та їх вільного (в межах закону) використання;
• створення інфраструктури зовнішньої торгівлі та нової системи її інформаційного забезпечення;
• проведення гнучкої імпортної політики (тарифне регулювання, механізм обмеження імпорту, обсяги і перелік товарної номенклатури критичного імпорту, перелік імпортозамінюючої продукції);
• удосконалення систем державного регулювання зовнішньої торгівлі (правова база, узгоджена з міжнародними правилами і стандартами, обмежений протекціонізм, комплекс нормативних документів);
• інтенсифікація зусиль і реалізація заходів, які б забезпечили здобуття Україною статусу члена ГАТТ (СОТ) (одержання доступу на світові ринки товарів, робіт і послуг, а також іноземних інвестицій, гарантія захисту своїх інтересів на світових ринках);
• реалізація режиму вільної торгівлі з країнами СНД (без будь-яких винятків);
• подальше розширення торговельно-економічних відносин між Україною і країнами Балтії та Північного Союзу;
• зміцнення і подальший розвиток торгівлі з Європейським Союзом (розширення доступу українських товарів на європейські ринки, зокрема ядерних матеріалів, текстилю, мінеральних добрив, металургійної та сільськогосподарської продукції);
• використання можливості одержання нових технологій та інвестицій від країн «великої сімки» на основі взаємного захисту інвестицій;
• визнання за Україною статусу країни з перехідною економікою, що дасть можливість зняти перешкоди при вирішенні проблем торговельно-економічних відносин [5, c.172-179].

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

З розвитком суспільства  та підняття національних економік для  життя людей зростає значення торгівлі між різними країнами. Населення  все більше і більше споживає товарів, вироблених в інших державах, і  все менше і менше товарів  своєї країни. Розширення міжнародної  торгівлі є закономірним наслідком  міжнародного поділу праці і галузевої  спеціалізації держав, що є наслідком  різних причин, зокрема науково-технічного прогресу. Міжнародна торгівля дозволяє зменшити витрати на виробництво  необхідних товарів або при наявних  виробничих ресурсах споживати більше продуктів праці. Торгівля окремими товарами може бути вигідною країнам  незалежно від ступеню їх економічного розвитку. Ефективність міжнародної  торгівлі визначається наявністю абсолютних або відносних переваг. Кожна  держава намагається мати експорт  більший за імпорт, що призводить до збільшення іноземної валюти і сприяє розвитку національної економіки. Торговельний баланс держави залежить від цін  на світовому ринку. Світові ціни на продукцію обробляючих галузей  високі, а на сировину − низькі порівняно  з витратами на їх виробництво. Тому при збільшенні експорту конкурентоспроможних готових товарів (якісних, нових, дешевих) торговельний баланс поліпшується. Якщо національні товари менш конкурентоспроможні, їх невигідно імпортувати, бо це призводить до закриття своїх підприємств. Для  зменшення імпорту вживаються методи протекціонізму: підвищуються мита, встановлюються кількісні обмеження імпорту  та інше. Держави, в яких виробляється більш конкурентоспроможний товар, наполягають на скасуванні обмежень імпорту цих товарів іншими країнами. З метою зменшення протекціонізму в зовнішній торгівлі створено Всесвітня  торговельна організація (ВТО), яка  сприяє впровадженню політики вільної  торгівлі. На сучасному етапі визначились  тенденції у розвитку світової торгівлі. Обсяг зовнішньої торгівлі зростає  значно швидше національного виробництва. Зменшується доля сировини і збільшується частина продукції обробляючих  галузей у торговельному балансі. Зростає торгівля наукоємними товарами. Посилюється спеціалізація держав з виробництва деталей та вузлів і обмін ними на світовому ринку. Стихійний світовий ринок шляхом економічної інтеграції держав, регулювання торговельних відносин міжнародними установами поступово перетворюються в організовані. На нинішньому етапі соціально-економічного розвитку України для забезпечення економічного зростання зовнішньоторговельна політика держави має бути націленою на: активізацію зовнішньої торгівлі в цілому; реалізацію наявних і потенційних конкурентних порівняльних переваг (насамперед інноваційних) України на зовнішньому ринку. Зовнішньоекономічні позиції малої країни, до числа яких науковці відносять і Україну, в наш час визначаються тим, наскільки далеко просунулась її економіка по шляху спеціалізації. Нереально орієнтувати на досягнення світових вимог одночасно всі галузі народного господарства. Потрібно вибрати ті з них, які вже певною мірою забезпечені ресурсами і можуть дати за умови їхньої орієнтації на зовнішні ринки найбільший ефект; всіляке заохочення зростання високотехнологічного імпорту (машин, устаткування, технологій, ідей) з метою скорочення технологічного розриву з промислово розвинутими країнами; поліпшення завдяки дії зовнішніх чинників структури суспільного відтворення в Україні. Необхідними умовами реалізації такої стратегії є: державне фінансування закупівлі за кордоном для якісного вдосконалення виробництва запатентованої технології та ноу-хау; вільне від митного обкладання ввезення сучасної техніки та обладнання; вивільнення від оподаткування прибутку у розмірі частини суми витрат на науково-дослідні розробки; зменшення ставок оподаткування у випадках виробництва та експорту продукції з високим ступенем доданої вартості; преференційні умови інвестиційної діяльності (в тому числі і для нерезидентів) у високотехнологічні виробництва. Проте потрібно враховувати, що побічним результатом запропонованих дій може стати певне обмеження ринкових законів та активізація бюджетних механізмів «стягування» в єдине ціле різних частин економіки. Основною загрозою розбудови в Україні елементів економіки такого типу є неефективне господарювання, спричинене зрощуванням політики та бізнесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – 5-те вид., стер.- К.: Знання-Прес, 2006. – 615 с. – (Вища освіта XXI століття). ISBN 966-311-026-0
2. Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 652 с. ISBN 966-364-149-5
3. Носова С.С. Экономическая теория – М.: КноРус, 2009, - 798 с. ISBN 5-94798-181-5
4. Осика С.Г. Світова організація торгівлі. – К.: 2005. – 514 с.
5. Юрій С. І. Міжнародні фінанси у ХХІ столітті / С. І. Юрій // Вісник економічної науки України. – 2007. – № 1. – С. 184.
6. Мельник Л. Нові аспекти міжнародної торгівлі в умовах переходу до інформаційного суспільства / Л. Мельник, І. Дегтярьова // Вісн. Київ. нац. торг.-екон. ун-ту. – 2006. – № 2. – С. 43.
7. Валовий внутрішній продукт: звіт державного комітету статистики України / 2009-2011