Проблеми й перспективи валютного ринку України

                                                    План

 

Вступ

1. Особливості валютного ринку

2. Проблеми й перспективи валютного ринку України

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Валютні відносини є однією з найбільш складних сфер ринкового господарства, оскільки в них зосереджені проблеми національної і світової економіки. В умовах глобалізації постійно збільшуються міжнародні потоки товарів, послуг і особливо капіталів і кредитів.

Валютний ринок та його регулювання займає провідне місце в економічній політиці держави. Валютне регулювання може стимулювати економічний розвиток у країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей і підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі, у свою чергу, впливають на розвиток валютних відносин й відповідним чином вносять коригування у валютну політику, що проводиться в державі.

Валютний ринок забезпечує своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування від валютних ризиків, диверсифікацію валютних резервів, валютні інтервенції та отримання прибутків його учасниками у вигляді різниці курсів валют.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сучасний валютний ринок — система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

На валютному ринку здійснюється широке коло операцій з туризму, міграції капіталів, робочої сили, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередницькими і банківськими установами та фірмами. Валютний ринок охоплює також операції зі страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів і переміщення валютної ліквідності, різні заходи валютного втручання.

Головними суб'єктами валютного  ринку виступають великі транснаціональні банки, які мають розгалужену  мережу філіалів і широко використовують сучасні заходи зв'язку, комп'ютерну техніку. Роль тих чи інших валют  на ринку визначається їх місцем у  світогосподарських зв'язках. Більша частина операцій припадає на долари США, англійські фунти стерлінгів, а також євро. Основна частина валютних операцій проводиться в безготівковій формі, тобто по поточних і термінових банківських рахунках і тільки незначна частина ринку приходиться на торгівлю монетами і обмін готівкових грошей. Територіально валютні ринки прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів (Лондон, Париж, Нью-Йорк, Франкфурт-на Майні, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Амстердам, Брюссель).

З організаційного погляду  валютний ринок - це система валютних бірж, комерційних банків та інших  установ, що реалізують угоди з купівлі-продажу  іноземної валюти. На практиці це означає  поділ валютного ринку на два  основні сегменти - біржовий та позабіржовий. Позабіржовий сегмент валютного  ринку ще називають міжбанківським.

Біржовий ринок - це організаційно  оформлений і постійно функціонуючий  валютний ринок у вигляді валютної біржі. Валютна біржа - це підприємство, що організовує торги іноземною  валютою та цінними паперами, вартість яких визначається в іноземній валюті.

Позабіржовий ринок - це сукупність операцій з обміну іноземної валюти, що здійснюється банками та іншими фінансовими установами без участі посередників. З організаційного  погляду взаємодія між учасниками позабіржового валютного ринку - дилерами - забезпечується телефоном, телефаксом, та комп'ютерними мережами. Перевагами позабіржового валютного  ринку є порівняно низька собівартість затрат на здійснення операцій з обміну іноземних валют, а також вища швидкість розрахунків. Зважаючи на це, обсяг операцій з обміну іноземних  валют на міжбанківському ринку  становить близько 90 %.

Для валютних ринків характерні такі основні види операцій:

Операції «спот» передбачають негайну постановку валюти за курсом, зафіксованим в угоді.

Операції «форвард» —  це угоди, в яких сторони домовляються про постановку певної суми валюти через домовлений термін за узгодженим на момент операції курсом.

Операція «аутрайт» означає, що продавець зобов'язаний продати, а покупець — купити валюту в  установлений строк за зафіксованим наперед курсом.

Операція «опціон», коли клієнт сплачує банку невелику премію й одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні  угоди курсом або відмовитися  від купівлі-продажу, якщо виконання  угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для  нього більше невигідним, ніж втрата коштів на премію.

Існують такі ринки валют:

Ринок євровалют — це міжнародний ринок валют країн  Західної Європи, де операції здійснюються у євро. Об'єктивною причиною виникнення й розвитку ринку євровалют є  поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, зростання  потреб у міжнародних кредитних  грошах, а важливою його передумовою  було введення взаємної конвертованості  валют. Тим самим були створені умови  для стійких валютно-фінансових зв'язків цілої групи країн  і введення євро.

Відомий також ринок євродепозитів. Він виражає стійкі валютно-фінансові  відносини, щодо формування вкладів  в іноземній валюті у великих  комерційних банках західних країн  за рахунок коштів, що обертаються  на ринку євровалют.

Розрізняють також ринок  єврокредитів, який виражає стійкі кредитні зв'язки з надання міжнародних  позик у євровалюті великими комерційними банками країн із розвинутою ринковою економікою. Позичальниками євровалюти виступають переважно великі компанії, які мають потребу в кредитах для фінансування масштабних проектів у даній країні й за кордоном, а також держави з відчутним  дефіцитом платіжних балансів. Як правило, міжнародні кредити в євровалюті надаються великими національними  банками окремих країн строком  від 2 до 10 років з плаваючими відсотковими ставками. Ринок єврокредитів сприяє інтеграційним процесам ЄС, стимулює розвиток експорту, розширення іноземних  інвестицій і є важливим фактором формування єдиного ринку.

Складна ситуація у валютно-фінансовій сфері, в якій нині опинилась Україна, пов'язана передусім з невиваженою політикою у зовнішньоекономічній сфері, недосконалістю законодавства та нормативних актів щодо валютного контролю і повернення валютної виручки. Гнучкішою має бути політика держави щодо протекціонізму та лібералізму у валютному регулюванні. До протекціоністських заходів можна віднести таку форму прямого втручання держави у валютну сферу, як валютні обмеження. Останні пов'язані з забороною національним експортерам продавати виручену іноземну валюту на ринку (вони зобов'язані здавати її в обмін на національну за офіційним курсом), можуть бути обмежені перекази валюти за кордон і її вивіз.

2. Згідно з чинним законодавством на Національний банк України покладено завдання організації валютного ринку в Україні. У ст. 45 Закону України “Про Національний банк України” зазначається, що Національний банк визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю на ньому валютними цінностями відповідно до законодавства України про валютне регулювання. Національний банк має повноваження щодо визначення офіційного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют та проведення валютних інтервенцій з метою стабілізації валютного ринку.

 

На валютному ринку  країни, можна виділити основні проблеми, що потребують подальшого вирішення. По-перше, це наявність тенденції до поступової девальвації гривні стосовно іноземних валют, що негативно вплине на економічний розвиток і темпи інфляції у країні у майбутньому. По-друге, значне підвищення у 2010 р. попиту на іноземні валюти у населення внаслідок ослаблення довіри до національної грошової одиниці, що призвело до зростання рівня доларизації у країні. По-третє, необхідність

стимулювання розвитку валютного ринку України з проведенням відповідних заходів і внесенням змін до діючого валютного законодавства. При цьому необхідно враховувати вимогу МВФ щодо здійснення лібералізації валютної політики, що проводиться НБУ, й впровадження плаваючого валютного курсу.

 

Для зниження валютних ризиків  та рівня доларизації у країні є доцільним введення мораторію на видачу кредитів в іноземній валюті населенню, а також підприємств, що не мають постійних надходжень виторгу від реалізації продукції в іноземній валюті.

 

Позитивний ефект на розвиток міжбанківського валютного ринку матиме й введення плаваючого курсу, оскільки це призведе до зменшення участі Національного банку України на ньому. Однак здійснення переходу на гнучкий режим курсоутворення повинно

відбуватися на тлі загального економічного розвитку країни та контролю

рівня інфляції.

Розвитку валютного ринку  України також сприятиме лібералізація валютного регулювання у сфері експортно-імпортних операцій, а саме: пом’якшення вимог щодо строків надходження виторгу за цими операціями, проведення інших валютних операцій підприємствами, а також зменшення загальної кількості операцій, що підлягають обов’язковому ліцензуванню, й надання їм повідомного характеру.

 

На цей час Національним банком розроблено комплекс заходів щодо поетапного переходу до гнучкого курсоутворення й поступової лібералізації валютного ринку, що має позитивно вплинути на розвиток валютного ринку. Ці заходи передбачають перехід у три етапи до режиму плаваючого курсу з поступовим розширенням валютного коридору з 5 до 15%, що повинен супроводжуватися зняттями вимог щодо строків надходження виторгу за операціями експортно-імпортних підприємств, лібералізацією операцій портфельного та прямого інвестування за кордон, активізацією короткострокових трансакцій та наданням дозволу на відкриття гривнених рахунків за кордоном.

 

Структура валютного ринку  України представлена його суб'єктами - учасниками валютного ринку , системою валютних цінностей і механізмами  їх ціноутворення, відповідною інфраструктурою, яка забезпечує ефективне функціонування валютного ринку і валютний контроль.

 

Серед чинників, які викликали  різкі коливання курсу гривні та її знецінення в умовах світової економічної кризи 2007-2010 рр. слід виділити:

 

- надмірні обсяги кредитування  в іноземній валюті;

 

- бажання банків отримати  максимальний прибуток від спекулятивних  операцій на міжбанківському  ринку;

 

- суттєве перевищення  попиту на іноземну валюту  над її пропозицією на готівковому  ринку внаслідок втрати довіри  домогосподарств до національної  валюти, що девальвує. Готівковий  ринок перетворився у джерело  купівлі іноземної валюти для  погашення кредитів;

 

- підвищення рівня фінансової  доларизації та поступова втрата  гривнею функції нагромадження;

 

- зростання державного  боргу.

 

Для стабілізації курсових коливань гривні (яка є м'якою валютою  і не користується попитом за межами країни) в умовах світової економічної  кризи НБУ акцентував увагу на використанні прямих інструментів валютно-курсової політики. Йдеться про перегляд лімітів  валютної позиції та заборону враховувати  в ній резерви; позбавлення резидентів можливості вивозити за кордон валюту, що куплена на міжбанківському ринку  за індивідуальною ліцензією або  залучена у вигляді кредитів тощо. Серед інструментів опосередкованого впливу на кон'юнктуру внутрішнього валютного ринку НБУ акцентував увагу на валютні "інтервенції". Реалізація цих заходів в умовах найвищої девальвації гривні (початок 2009 р.) дозволила стабілізувати ситуацію на валютному ринку України.

 

Валютне регулювання в  Україні доцільно посилити за такими основними напрямами:

 

- обмеження можливостей  комерційних банків щодо здійснення  спекулятивних операцій;

 

- обмеження обсягів купівлі  іноземної валюти лише потребами  проведення поточних операцій  із зарубіжними партнерами;

 

- створення перешкод для  нелегального вивезення іноземної  валюти з країни.

 

Поліпшення функціонування валютного ринку України можливо  досягти шляхом:

- зменшення рівня доларизації  української економіки через  підвищення привабливості гривневих  активів;

- удосконалення правил  роботи учасників ринку та  дотримання чітких принципів  і процедур;

- вдосконалення структури  внутрішнього ринку з урахуванням  міжнародної практики та запровадження  нових видів міжнародних розрахунків;

- забезпечення стабільності  нормативної бази НБУ;

- посилення роботи з  моніторингу валютних ризиків,  удосконалення механізмів контролю  та протидії спекуляціям, застосування  процедур для упередження валютних  ризиків та недопущення формування  інших дисбалансів, пов’язаних  із здійсненням операцій капітального  характеру в іноземній валюті;

- стимулювання експорту  та забезпечення рівноваги платіжного  балансу;

- оптимізація механізмів  взаємозв’язку між попитом на  національну та іноземну валюту, яка має передбачати спрямування  гривневих потоків насамперед  у реальний сектор економіки,  вагомими важелями чого мають  бути інструменти фінансової  політики.

 

 

 

 

 

Висновок

Валютний ринок України  до початку фінансової світової кризи характеризувався достатньою стабільністю. Наслідками кризи було значне знецінення курсу гривні до іноземних валют, зменшення обсягів операцій як на міжбанківському, так і на готівковому валютних ринках, підвищення волатильності курсів, зростання негативних очікувань у суспільстві. У період кризи валютні інтервенції як основний стабілізувальний захід НБУ досягали до 10 % від міжнародних резервів. Завдяки проведенню активних інтервенцій та впровадженню заходів щодо посилення валютного регулювання й контролю, Національному банку України вдалося стабілізувати валютний ринок країни. Слід відзначити, що внаслідок падіння довіри до долара значно збільшились операції з іншими валютами, особливо з євро. До основних проблем, що постали після світової кризи, належать можливість поступової девальвації гривні, що негативно вплине на макроекономічні показники розвитку, зростання рівня доларизації й необхідність подальшого стимулювання ринку. З цієї метою необхідно проводити комплекс заходів, спрямованих на лібералізацію валютного ринку, що супроводжуються поступовим переходом до плаваючого режиму курсоутворення.