Синергетичний підхід у сучасних дослідженнях міжнародних відносин

2) хаос є способом  синхронізації темпів еволюції підсистем усередині складної системи і, тим самим, способом збереження її цілісності;

3) балансування на  межі хаосу є способом підтримки  складної організації (самоорганізована критичність), спосіб будування складних коеволюційних ландшафтів у біології, екології, економіці, культурі;

4) хаос є фактором  пристосування до нестійких умов  зовнішнього середовища, підготовки  до різних варіантів майбутнього розвитку;

5) хаотичність, розкиданість, різноманіття елементів є основою досягнення їх єдності, організації (єдність через різноманіття як принцип теорії систем, порядок через хаос);

6) хаос є стимулом, поштовхом еволюції, виходом із  еволюційної безвиході, а спонтанність процесів являє собою щось на кшталт їх життєвого прориву;

7) саме на стадії спаду активності  і зростання дисипативних, хаотичних  процесів можуть встановлюватися  нові зв’язки, виникати нові  структури, ініційовуватися процеси  морфогенезу, себто хаос – це чинник обновлення складної організації [10, с. 187].

Зауважимо, що коли відкрита система перебуває в нерівноважному стані і відбуваються флуктації всередині неї, тоді створюються умови для формування нових структур відносин її складових елементів. І чим складнішою є система, тим більше існує типів флуктацій, що можуть привести її до нестійкого стану. Однак одночасно в надскладних системах можуть існувати зв’язки поміж елементами, що дозволяють системі навіть за умов нарощування флуктацій певний час утримувати порівняно стійкий стан.

У цьому контексті слід згадати ще одну важливу характерну рису МС – її “адаптивність”. Абсолютно всі соціальні системи, як відомо, постійно зіштовхуються з викликами зовні, і в цьому сенсі під “адаптацією”, на думку відомого американського теоретика-міжнародника Дж. Розенау, який також широко використовує у своїх працях синергетичний підхід, слід розуміти “спроможність складної системи зберігати прийнятний баланс поміж власними внутрішніми і зовнішніми потребами” [11, р. 112]. При цьому адаптивність системи визначається її спроможністю еволюціонувати одночасно із зовнішнім середовищем, яке зазнає змін  у періоди “турбулентності”.

Автор «теорії зчеплення» переконаний, якщо система не встигає еволюціонувати одночасно з “еволюційними динаміками” свого зовнішнього середовища, то вона зазнає колапсу. Але трансформації, і тим більше революційного характеру, у системах не обов’язково відбувається постійно. Навіть найскладніші системи можуть протягом тривалого часу підтримувати стан рівноваги перед тим, як зазнати “адаптаційних трансформацій”.

Якщо ж система минає  поріг стійкості, то вона наближається до «точки біфуркації», де стає нестійкою до флуктацій і може перейти до нового стану стійкості. На думку російського теоретика-міжнародника Р. Сетова, біфуркація означає «точку в часі (або нетривалий період), у якій минулий стан системи частково або повністю зникає» [4, с. 180].

У такий критичний момент у системи, у нашому випадку – міжнародної, з’являється відразу декілька варіантів подальшого розвитку, починаючи від виходу на вищий рівень самоорганізації і закінчуючи остаточним розпадом. Це пояснюється тим, що базові механізми функціонування системи вже не спрацьовують, а нові ще не сформувалися. Саме тому в “точці біфуркації” принципово неможливо «передбачити траєкторію майбутнього. Порушується традиційна логіка дарвінівського еволюційного процесу – від простого до складного. Методологією складних біфуркаційних перетворень не виключається можливість не тільки поступального, а й регресивного розвитку, не тільки розвитку від простого до складнішого, а й генерації простіших форм суспільної організації зі складніших» [12, с. 216].

Події, що відбувалися, починаючи з 1989 року, – так звані “оксамитові революції” в східній Європі, руйнація Берлінського муру, і закінчуючи розпадом Радянського Союзу в 1991-му безперечно становили ланку “точок незворотного вибору” для всієї глобальної міжнародної системи, які назавжди зруйнували існуючий того часу біполярний світовий порядок. Для постбіполярної міжнародної системи, що почала формуватися після його розпаду, точкою біфуркації безперечно стали трагічні події 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, після яких США рішуче взялися за встановлення “уніполярного” світового порядку. Для самих Сполучених Штатів, на думку автора, ще важливішою “точкою біфуркації” стала фінансово-економічна криза 2008 – 2009 рр., наслідки якої матимуть значний вплив не лише на перспективи глобального лідерства США у світовій політиці, але й на процес еволюції сучасної міжнародної системи в цілому.

Література:

1. Богатуров А.Д., Косолапов Н.А., Хрусталев М.А. Очерки теории и  политического анализа международных отношений / А.Д. Богатуров, Н.А. Косолапов, М.А. Хрусталев. – М. : НОФМО, 2002.

2. Пригожин И., Стингерс И. Время, хаос, квант : Пер. с англ. – М. : Издательская группа “Прогресс”, 1999.

3. Суботін А. Структура міжнародних відносин в умовах постбіполярності / А. Суботін // Україна в постбіполярній системі міжнародних відносин : підручник. – К., 2008.

4 Сетов Р.А. Cистемный подход в оценках современного миропорядка: основные позиции / Р.А. Сетов // Современный миропорядок и государственные интересы России . – М. : Три квадрата, 2010 – C. 138 – 196.

5. Каган М.С. Людвиг фон Берталанфи и проблема приминения системного похода в сфере гуманитарного знания / М.С. Каган // Системный поход в современной науке (к столетию Людвіга фон Берталанфи). – М. : Прогресс-Традиция, 2004.

6. Хакен Г. Информация и самоорганизация / Г. Хакен. – М. : Мир, 1991.

7. Richardson L.F. Arms and Insecurity / L.F. Richardson. – Chicago, 1960.

8. Богатуров А.Д., Плешаков К.В. Динамика международной стабильности /А.Д. Богатуров, К.В. Плешаков // Международная жизнь. - 1991. – №2. – C. 35 –46.

9) Хонин В.Н. Теория международных отношений. Общая часть. – К. : Академ-Пресс, 2005.

10. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Коэволюция сложных социальных структур: баланс доли самоорганизации и доли управления / Е.Н. Князева, С.П. Курдюмов // Будущее и настояще России в зеркале синергетики / под ред. Г.Г. Малинецкого. – М. : Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2011. - С. 187 - 201.

11. Rosenau J. The Study of World Politics. Vol.1 : Theoretical and Methodological Challenges / J. Rosenau. - L., N.Y., 2006.

12. Гальчинский А. Стан біфуркації та хаосу / А. Гальчинський // Економічна методологія. – К. : Адеф-Україна, 2010 – С. 211 – 217.

В статье описываются достижения синергетической парадигмы в исследовании международных отношений. Основное внимание уделяется анализу характерных черт международной системы и особенностям ее функционирования с точки зрения синергетического подхода.

Ключевые  слова: международная система, хаос, точка бифуркации, самоорганизация, сложность, флуктуация.

The article highlights the achievements of the usage of synergetic paradigm in the study of international relations. The main attention is paid to analysis of the characteristic features of the international system and peculiarities of its functioning from the point of view of synergetic approach.

Key-words: international system, chaos, bifurcation point, self-organization, complexity, fluctuation.