Спільні підприємства в Україні

 

 

3. Завдання для створення СП в Україні

Первинною метою  створення спiльних підприємств  в Українi було залучення передових  технологiй, прогресивного досвiду органiзацiї i управлiння виробництвом, iноземного  капiталу, диверсифiкацiї експорту, збiльшення  запасiв ВКВ за рахунок зростання  експорту i замiщення iмпорту. Нинi вже можна порiвняти пiдсумки роботи дiючих СП з очiкуваними вiд цiєї дiяльностi результатами. Кiлькiсть спiльних підприємств на територiї України має тенденцiю до зростання.

Головним гальмом для  успішної діяльності спільних підприємств є політична невизначеність і юридична нестабільність прийнятих законодавчих актів. Більшість західних інвесторів у зв’язку з цим займають вичікувальну позицію і тільки деякі з них ідуть на "експерименти", наштовхуючись і долаючи значні перешкоди, які можна згрупувати за такими ознаками:

- юридичні — це  визначення частки участі іноземного  капіталу в статутному фонді  підприємства;

- система ліцензування  експортно-імпортних операцій;

- відсутність чітко  сформульованої державної стратегії  спільного підприємства;

- економічно застаріла  структура управління виробництвом;                                                            

- безконкурсність вибору  проекту спільного підприємства;

- незбалансованість матеріально-речових  зв'язків;

- постійний дефіцит  будь-якого виду товару і послуг;

- організаційні - неоперативність  системи звітності;

- монополізм у виготовленні  того чи іншого товару, що приводить  до втрати інтересу в його  реалізації;

- недостатня  система маркетингу виробленої  продукції.

Але іноземних  інвесторів привертали й привертають увагу такі фактори, як невибагливість споживачів, можливість у цьому зв'язку продовжити використання товарів і технологій, які для західних ринків застаріли і перестали бути достатньо рентабельними.

Залучаючи іноземний  капітал у спільні підприємства, національний партнер бажає:

- одержати доступ до  зарубіжної передової технології;

- поповнити внутрішні  джерела нагромадження;

- використати іноземний  досвід управління для підвищення  ефективності виробництва;

- зменшити непотрібний імпорт і скоротити витрати у вільноконвертованій валюті;

- розширити експорт,  особливо готової промислової  продукції;

- поліпшити збалансування  національної економіки.

Практика свідчить: не в усіх випадках інтереси національних та іноземних партнерів збігаються. Невигідний, наприклад, для національного партнера й вигідний для іноземного вивіз сировинних ресурсів. Головні сфери збігу інтересів — робота спільного підприємства на внутрішній ринок і використання національних науково-технічних досягнень.

Досвід створення і функціонування спільних підприємств в Україні свідчить, що для уникнення ризику, викликаного нестабільним економічним становищем, іноземні інвестори прагнули і прагнуть вкладати кошти тільки в ті галузі, де їм гарантується швидка віддача. Як наслідок, тільки 10 — 15% спільних підприємств мають позитивні результати в сферах сервісу, посередницьких послуг, виробництва друкованої, відео- і аудіопродукції.

Процес створення спільних підприємств відбувається нерівномірно на території України.  Групування СП відбувається навколо прикордонних зон та великих промислових центрів.

Успіх спільних підприємств  залежить від того, як вони самі будуть еволюціонувати разом з українською  економікою, з метою включення  її в модель господарських відносин розвинутих країн. Однак теперішній політичний і економічний стан в Україні змушує іноземних інвесторів пропонувати лише своє мистецтво управління, і якоюсь мірою технологію виробничих процесів. Для української ж економіки важливим є не просто одержати додаткові матеріальні і фінансові ресурси, за їх допомогою оживити власні засоби виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Співробітництво у межах спільних підприємств передбачає не тільки залучення  капітальних вкладень, матеріально-технічних  та фінансових вкладень, але й сучасних форм організації та управління даними капіталами. Переймаючи досвід зарубіжних підприємств, вітчизняні фірми стають на шлях  у напрямку до стабілізації. За подібних умов фірма в питаннях управління та координації виробничо-комерційної діяльності може використовувати не лише оперативне, а й стратегічне планування.

Недостатня швидкість розвитку економічної системи на Україні  багато в чому пояснюється несприятливим  економічним кліматом. Звісно, спільні  підприємства не ставлять на меті формування сприятливого інвестиційного клімату у макромасштабі, але, переслідуючи свої власні інтереси, вони позитивно впливають на інвестиційну сферу. Функціонування СП на Україні призводить до орієнтації не лише на програми з точковою або короткостроковою співдією, але й на більш тісні взаємовідносини.

Ефективність функціонування економіки  починається з ефективності у  діяльності підприємств. Саме тому необхідним є дослідження цих суб’єктів  економічної діяльності на рівні  визначення їх результативності.. Визначення ефективності у минулому періоді, аналіз ризиків та загроз з боку конкурентів допоможе запобігти подібним негараздам трапитися в майбутньому. 

Хоча, звісно як і у кожній справі, при створенні СП виникають певні  негативні моменти, як розбіжності  цілей інвесторів з пріоритетами держави, розвиток монополізму в галузях тощо, але вони наближають Україну до міжнародного процесу інтеграції, а це досить приваблива річ, щоб за неї поборотися.

 

Список використаної літератури

 

1.Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. - Львів, 1995.

2.Киреев А. Международная экономика. Часть первая. -М., 1997.

3.Козик В.В. Міжнародні економічні відносини. – К., 2000.

4.Мiжнароднi економiчнi вiдносини: історiя мiжнародних економiчних вiдносин: Пiдручник / А.С Фiлiпенко, В.С. Буткiн, О.В. Бутенко та iн.-К.: Либiдь.-1992.

5.Митрофанов Е.Если вы решили создать СП.-Международная жизнь.-1990.-N 10.