ВСТУП
Міжнародний бізнес здійснюється
в межах міжнародної валютної системи,
яка охоплює національні валютні системи,
а також їх зв'язки із зовнішніми валютними
ринками.
Головними формами участі банків
у зовнішньоекономічних операціях є обслуговування
потреб клієнтів щодо купівлі-продажу
іноземних валют, здійснення міжнародних
розрахунків та фінансування експортно-імпортних
угод.
Валютний ринок — сукупність
обмінних та депозитно-кредитних операцій
в іноземних валютах, які здійснюються
між юридичними та фізичними особами за
ринковим курсом або відсотковою ставкою.
У міжнародних економічних
відносинах місцева валюта одного учасника
є іноземною валютою для іншого. Наприклад,
імпортерам доводиться сплачувати в іноземній
валюті за товари, які вони купують на
зовнішніх ринках. Для цього їм слід звернутися
в банк і купити необхідну кількість іноземної
валюти в обмін на валюту своєї країни.
У свою чергу, експортерам надходять платежі
в іноземній валюті, яку вони можуть або
тримати на валютному рахунку у своєму
банку, або продати в обмін на вітчизняну
(чи, можливо, на іншу іноземну валюту,
наприклад долари США).
- Валютний ринок України
та особливості його функціонування
Національний валютний
ринок – це регламентований національним
законодавством механізм купівлі-продажу
національної валюти, її конверсії в іноземні
валюти.
Національні валютні ринки
характеризуються:
- обсягом валютних операцій;
- кількістю конвертованих валют,
що обертаються на ринку;
- ступенем конвертованості національної
валюти;
- характером регулювання валютних
операцій, у т.ч. державного регулювання;
- ступенем інтегрованості країни
у світову валютну систему. Основними проблемами розвитку валютного ринку України:
1) зміцнення позиції національної
валюти України на світових
валютних ринках;
2) інтеграція національної
грошової одиниці у світову
та регіональні валютні системи
відповідно до світових стандартів;
3) покращення стану і
структури платіжного балансу
України;
4) проблема скорочення
і ліквідації міжнародної кредитної
заборгованості;
5) визначення оптимальної
позиції гривні в зонах «євро» і «рубля»
і «доллару».
Умови вирішення цих проблем:
- наближення ринкового курсу гривні
до паритету купівельної спроможності,
у тому числі за рахунок стимулювання
попиту на гривню на світових валютних
ринках;
- кредити мають жорстко регламентуватись
і використовуватися для придбання за
кордоном новітніх технологій. Це особливо стосується металургійного
комплексу як головного постачальника
валюти, що потребує модернізації та реконструкції.
Серед чинників, які викликали
різкі коливання курсу гривні та її знецінення
в умовах світової економічної кризи 2007-2010
рр. слід виділити:
- надмірні обсяги кредитування
в іноземній валюті;
- бажання банків отримати максимальний
прибуток від спекулятивних операцій
на міжбанківському ринку;
- суттєве перевищення попиту
на іноземну валюту над її пропозицією
на готівковому ринку внаслідок втрати
довіри домогосподарств до національної
валюти, що девальвує. Готівковий ринок
перетворився у джерело купівлі іноземної
валюти для погашення кредитів;
- підвищення рівня фінансової
доларизації та поступова втрата гривнею функції нагромадження;
- зростання державного боргу.
Для стабілізації курсових
коливань гривні (яка є м'якою валютою
і не користується попитом за межами країни)
в умовах світової економічної кризи НБУ
акцентував увагу на використанні прямих
інструментів валютно-курсової політики.
Йдеться про перегляд лімітів валютної
позиції та заборону враховувати в ній
резерви; позбавлення резидентів можливості
вивозити за кордон валюту, що куплена
на міжбанківському ринку за індивідуальною
ліцензією або залучена у вигляді кредитів
тощо. Серед інструментів опосередкованого
впливу на кон'юнктуру внутрішнього валютного
ринку НБУ акцентував увагу на валютні
«інтервенції». Реалізація цих заходів
в умовах найвищої девальвації гривні
(початок 2009 р.) дозволила стабілізувати
ситуацію на валютному ринку України.
Валютне регулювання в Україні
доцільно посилити за такими основними
напрямами:
- обмеження можливостей комерційних
банків щодо здійснення спекулятивних
операцій;
- обмеження обсягів купівлі
іноземної валюти лише потребами проведення
поточних операцій із зарубіжними партнерами;
- створення перешкод для нелегального
вивезення іноземної валюти з країни.
- Структура валютного
ринку України
Структура валютного ринку України представлена
його суб'єктами - учасниками валютного
ринку, системою валютних цінностей і
механізмами їх ціноутворення, відповідною
інфраструктурою, яка забезпечує ефективне
функціонування валютного ринку і валютний
контроль.
До учасників валютного ринку
відносяться:
- Національний Банк України;
- кредитно-фінансові установи, які одержали ліцензію Національного
банку на право здійснення операцій з
валютними цінностями;
- інші кредитно-фінансові установи-резиденти
(страхові, інвестиційні, дилерські компанії),
які одержали ліцензію Національного банку;
- кредитно-фінансові установи-нерезиденти, в тому числі іноземні банки, які одержали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України;
- юридичні та фізичні особи, які уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну іноземної валюти;
- уповноважені комерційні банки;
- валютні біржі або валютні підрозділи товарних чи фондових
бірж, які одержали ліцензію Національного
банку на право організації торгівлі іноземною
валютою.
До валютних цінностей на території
України належать:
- валюта України - грошові знаки
у вигляді банкнотів, казначейських білетів,
монет та в інших формах, що перебувають
в обігу та є законним платіжним засобом
на території України, а також вилучені
з обігу або такі, що вилучаються з нього,
але підлягають обмінові на грошові
знаки, які перебувають в обігу;
- монетарне золото – золото,
доведене до найвищих проб відповідно
до світових стандартів, у зливках
і порошках, що мають сертифікат якості,
а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;
- іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді
банкнотів, казначейських білетів, монет,
що перебувають в обігу та є законним платіжним
засобом на території відповідної іноземної
держави, а також вилучені з обігу або
такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові
знаки, які перебувають в обігу;
- платіжні
документи та цінні
папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні
сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах.
До органів валютного контролю
належать:
- Національний Банк України;
- Державна податкова адміністрація;
- Міністерство інфраструктури
(колишнє Міністерство зв’язку);
- Державна митна служба (нині
Державна фіскальна служба).
Центральним банком держави
є Національний банк України (НБУ), який
було утворено у березні 1991 p. відповідно
до Закону «Про банки і банківську діяльність»
на базі Української республіканської
контори Держбанку СРСР.
Залежно від конкретних завдань,
що поставали перед незалежною Україною,
в діяльності Національного банку можна
умовно виділити три характерні етапи.
Перший етап припадає на 1991
p. — жовтень 1994 p., період болісного пошуку
цілісної концепції розбудови економіки
нової незалежної держави, коли було закладено
фундамент ідеології Національного банку,
визначено її головні орієнтири і пріоритети.
Другий етап, який розпочався
після проголошення Президентом України
Л.Д. Кучмою (жовтень 1994 p.) програми макроекономічної
стабілізації, що охоплює часовий проміжок
з жовтня 1994 p. до серпня 1996 p. Це був період
суто прагматичних реформ, коли були створені
й запущені в дію нові монетарні механізми,
притаманні сучасній соціальне орієнтованій
економіці.
Третій етап розпочався з вересня
1996 p., коли було введено гривню як повноцінну
національну валюту України.
Особлива роль НБУ як центрального
банку держави яскраво проявилася після
сумнозвісних подій у Росії 17 серпня 1998
p., коли було успішно реалізовано вироблену
стратегію діяльності на валютному ринку
й ефективно використано валютні резерви
НБУ.
Отже, успішна діяльність Національного
банку як головного суб'єкта валютного
ринку України цілком закономірно є результатом
колосальної праці й таланту конкретних
людей, що виявилося в утвердженні стійкої
національної валюти держави, як одного
з найвагоміших компонентів її незалежності.
Тому цілком закономірно, що за рейтингом
західних засобів масової інформації,
НБУ був визначений у числі 25 центральних
банків світу, які проводять здорову грошову
політику.
Серед основних завдань Держмитслужби:
- захист економічних інтересів
України, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків;
- контроль за додержанням вимог
митного законодавства України;
- використання засобів митного
регулювання торговельно-економічних
відносин, сприяння участі України у міжнародному
співробітництві;
- удосконалення митного контролю,
митного оформлення і оподаткування товарів
та інших предметів, що переміщуються
через митний кордон України;
- захист інтересів споживачів
товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних
зв'язків державних інтересів на зовнішньому
ринку;
- сприяння прискорення товарообігу
та збільшення пасажиропотоку через митний
кордон України;
- боротьба з контрабандою, запобігання
порушенню митних правил.
Державна податкова служба
України здійснює такі функції:
- виконує безпосередньо, а також
організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій;
- видає у випадках, передбачених
законом, нормативно-правові акти і методичні
рекомендації з питань оподаткування,
які підлягають обов'язковому опублікуванню;
- затверджує форми податкових
розрахунків, звітів, декларацій та інших
документів, пов'язаних з обчисленням
і сплатою податків, інших платежів, декларацій
про валютні цінності, зразок картки фізичної
особи — платника податків та інших
обов'язкових платежів, форму повідомлення
про відкриття або закриття юридичними
особами, фізичними особами — суб'єктами підприємницької
діяльності банківських рахунків, а також
форми звітів про роботу, проведену органами
державної податкової служби;
- розробляє проекти законів
України та інших нормативно-правових
актів щодо форм та методів проведення
планових та позапланових виїзних перевірок у рамках контролю за додержанням законодавства;
- подає Міністерству фінансів
України та Головному управлінню Державного
казначейства України звіт про надходження
податків, інших платежів;
- вносить пропозиції та розробляє
проекти міжнародних договорів стосовно
оподаткування, виконує в межах, визначених
законодавством, міжнародні договори
з питань оподаткування;
- надає фізичним особам — платникам податків та інших
обов'язкових платежів ідентифікаційні
номери і направляє до державної податкової
інспекції за місцем проживання фізичної
особи або за місцем отримання нею доходів
чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування
картку з ідентифікаційним номером та
веде Єдиний банк даних про платників
податків — юридичних осіб;
- прогнозує, аналізує надходження
податків, інших платежів, джерела податкових
надходжень, вивчає вплив макроекономічних
показників і податкового законодавства
на надходження податків, інших платежів,
розробляє пропозиції щодо їх збільшення
та зменшення втрат бюджету;
- забезпечує виготовлення марок
акцизного збору, їх зберігання, продаж
та організовує роботу, пов'язану із здійсненням
контролю за наявністю цих марок на пляшках
(упаковках) алкогольних напоїв і на пачках
(упаковках) тютюнових виробів під час
їх транспортування, зберігання і реалізації;
- вносить в установленому порядку
пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства.