Добро и Зло

       Щодо  «невичерпної застосовуваності» поняття «добро», то наука уникає двозначності чи багатозначності. З цією метою за кожним терміном закріплюється тільки одне наукове поняття з чітко визначеним змістом і окресленим обсягом.

4. Загальне добро не може бути однаковим для всіх, тому що люди різняться між собою. Певна річ, люди по-різному розуміють добро, та головне, що для кожної людини воно є саме добром. В іншому разі вона буде нездатною адекватно орієнтуватись у сфері моральних цінностей.
5. Відсутність достатніх підстав, щоб вважати добро або об'єктивною властивістю буття, або суб'єктивним станом психіки людини, оскільки неможливо встановити, де воно існує, локалізується, де його шукати — у предметах і явищах об'єктивного світу чи в душі. На цій основі виникають сумніви, чи існує воно саме по собі, безвідносно до зла, взагалі.

       Цю  точку зору теж можна спростувати. Відомо, що питання про природу  добра і зла перебуває в  нерозривному зв'язку з проблемою  природи і сутності моралі. Якщо добро вважати продуктом суб'єктивної точки зору (індивідуальної, групової), то можна зробити висновок, що мораль є фікцією (вигадка), яка не має  об'єктивного змісту і значення.

       Добро слід розглядати як процес, якому властиві такі стадії розвитку:

• ідея добра (добро в собі);
• добро як стан самосвідомості людини;
• добро як спосіб буття людини (високоморальна діяльність і поведінка та відповідні моральні якості особистості, тобто доброчесність);
• матеріальна і духовна культура людства, в якій акумулюється і нагромаджується потенціал добра.

       Оскільки  мораль все проникна, добро не є чітко окресленим у просторі й часі. Проте його можна виявити. Добро як ідею можна пізнати завдяки громадській думці. Однак тільки за умови, що вона буде почутою, прийнятою і реалізованою індивідом, який водночас не може беззастережно довіряти громадській думці, хоч і змушений до неї прислухатися.

       Крім  того, важливим є питання про те, конструктивну чи деструктивну роль відіграє зло; має воно субстанціональний  характер чи ні; про діалектичний характер добра і зла. Існує думка, ніби зло не має субстанціонального характеру, оскільки «Немає нікого, хто робив  би зло заради його самого, але всі  творять його заради вигоди або задоволення, або честі, або чогось подібного...» (Ф. Бекон). 

       Висновок

       Розглядаючи поведінку людини з етичної точки  зору, можна помітити, що багато поведінкових актів є морально нейтральними, тобто  не заслуговують ні позитивної, ні негативної моральної оцінки. Справді, умивання та одягання, процес їжі, читання, ходьба, відвідини театру - все це справи, які самі по собі ні моральні, ні аморальні. «Ненульову» моральну оцінку отримують  тільки ті дії, які, по-перше, відбуваються навмисно і, по-друге, мають соціальну  значущість, тобто прямо чи опосередковано зачіпають інтереси інших людей, створюють або руйнують якісь  цінності. Такі дії називають вчинками.

       У реальному житті зустрічається  і добро, і зло, люди здійснюють як хороші, так і погані вчинки. Уявлення про те, що в світі і в людині йде боротьба між «силами добра» і «силами зла» - одна з фундаментальних  ідей, пронизливих всю історію  культури. Як складається ця боротьба? Що панує в світі - добро чи зло? Добрий або злий людина за своєю  природою? Можливі різні варіанти відповідей на ці питання. І в зв'язку з цим культура може розглядатися як засіб подолання зла, звіриних, порочних схильностей, властивих людській «натурі» від народження, або ж, навпаки, як грунт, на якому відбувається «псування» людини, від природи «доброго і непорочного, як дитя ». 
 
 
 
 
 
 

       Література

1. Етика: Навч. посіб. / В.О. Лозовой, М.І. Панов, O.A. Стасевська та ін.; За ред. проф. В.О. Лозового. — К.: Юрінком Інтер, 2002. - 224 с.
2. Віктор Малахов «ЕТИКА» Курс лекцій 2006
3. История этических учений: Учебник / Под ред. А.А. Гусейнова. - М.: Гардарики, 2003. - 911 с.
4. Бушман О.І. Естетика: навчальний посібник. - Суми, Видавництво СумДУ, 2005. - 141 с.