Етика бізнесу

Делікатність повинна бути зайвої, перетворюватися на підлесливість, спричинить нічим не виправданим  вихвалянням. Тактовність – чуття міри, що слід дотримуватися у особистих і службових відносинах, здатність відчувати кордон, яку можна переступати у відносинах з людьми. Важливо враховувати духовний світ оточуючих, розуміти те що в людей може викликати негативну реакцію. Тактовний людина твердо знає, коли у якому місці можна здійснювати ті чи інші дії. Л. Н. Толстой писав.: «Ти бути розумним, можеш бути дурним, але тактовним ти бути зобов'язаний». Дж. Леббок, англійський натураліст стверджував.: «З допомогою такту можна домогтися успіху навіть у тому випадку, коли можна нічого з допомогою сили».

Тактовність передбачає усвідомлення, що чоловік-українець може доставити іншій людині неприємність чи радість, це здатність оцінити потреби іншу людину. Щоб виховати у собі тактовність, важливо ставити себе місце іншу людину. Це вимога стосується й тактиці ділових відносин.

«Якщо тут це і є будь-якої секрет успіху, - говорив Генрі Форд, - він  полягає у вмінні зрозуміти думку  іншу людину оцінювати речі й з  його, і зі свого точок зору».

Дуже важливий вимога етикету –  скромність. Ознака вихованого людини – її поведінка, пристосоване до оточуючої  обстановці, здатність скромно триматися. Вона про цілісності особистості, її різнобічну внутрішній світ, умінні завжди володіти собою, що спонукає до людині, сприяє ефективного рішення ділових питань.

Найважливіша для ділового етикету  вимога – точність і обов'язковість. Люди, вміють цінувати час, вважають непристойними  необов'язковість і неточність. Наприклад, неприпустимо змушувати людини  очікувати понад п'яти хвилин, призначити зустріч одночасно кільком людям. Пунктуальності і обов'язковості можна повчитися в японців. Призначаючи зустріч японцю втричі години, ви сміливо можете приходити без хвилин десять три – вона вже буде вас чекати.

Варто окремо зупинитися на етикеті керівника найвищого рангу і, тобто. першої особи організації. Керівник організації (президент, генерального директора, ректор, голова правління) є обличчям всієї організації. За його зовнішнім виглядом, манері поводитися, за рівнем виконання ним вимог ділового етикету судять про всієї організації; одна дрібна, але невдала деталь поведінці, один, навіть незначний, але неетичний вчинок, можуть зіпсувати враження оточуючих про організацію загалом.

 

3. Ділове спілкування

3.1 Секрет успіху ділових зустрічей 

Можна сміливо сказати, що секрет японського процвітання – саме пунктуальність і обов'язковість.

Пунктуальність і обов'язковість  вважаються у англійців якостями національної вдачі.

Для успіху ділових зустрічей дуже важливі як знання справи, а й виховання, відчуття власної гідності, розуміння ситуації та вміла реакція її у. Це виявляється в етики – поведінці за ході всього процесу, від зустрічі партнерів до прощання із нею. Хоч би як йшли дискусії, важливо завжди зберігати витримку, терпіння, не робити зауважень, не ходити кімнатою. Прагнучи змінити собі на користь хід переговорів, годі було вдаватися до найрізноманітніших вивертам. Це вважається шантажем і безтактністю. Кожен має право вибирати собі компаньйона, а робити це треба гідно, не ображаючи інших.

Після закінчення переговорів, керівники переговорів мають становити запис розмови, де зафіксовано назви фірми, місце, дата та палестинці час початку переговорів, учасники переговорів із обох сторін (прізвища та посади), тема переговорів, виступи учасників, результат переговорів.

Поруч із офіційними особливу роль грають неформальні контакти. Похід по розважальним закладам разом із партнерами у переговорах  після завершення робочих дискусій – невід'ємний елемент співробітництва. Запрошують розважитися й має всі витрати той, хто господар чи виступає ініціатором переговорів. Відсутність подібного запрошення означає, що господарі натякають на відсутність інтересу продовження контактів. У неофіційної обстановці, в ресторанах і барах тривають самі дискусії, як і за одним столом переговорів, лише трохи більше відверто і розкуто.

При наступних зустрічах обмін  подарунками стає обов'язковим. Потрібно добре представляти, кому буде піднесено  конкретний подарунок, причому виключно за рангам. Якщо ви хоч вручите президенту фірми той самий подарунок, як та віце-президентові, це завжди буде ж розцінено як образу. 

Але головне, звісно, - організація  ділового спілкування. Під час проведення зустрічі та розмови важливо враховувати  їм стратегію і тактику, а й  обертати увагу до «дрібниці» етикету, що потенційно можуть вирости в чинники, серйозно що впливають результат зустрічі.

У ділових відносинах дуже залежить від характеру особистих зустрічей, розмов, переговорів, нарад. Ділова етика  є своєрідною посередником, що дозволяє швидше знайти оптимальне рішення, згладжуючи у своїй гострі кути, із гідністю виходити з скрутних ситуацій. Мистецтву ділових контактів навчаються в усьому світі. Багато українських підприємців будь-коли навчалися процесу ведення переговорів, немає серйозного досвіду в них.

Будь-які ділові зустрічі, переговори носять оригінальний характер: щоразу інший предмет до обговорення, нові умови й учасники. Загальне, що відрізняє  їхню відмінність від інших напрямів ринкової діяльності — їх попередня  організація, дотримання умов, які у діловому світі, у відносинах учасників ділового спілкування.

Важливо не прогаяти ще одна важлива  обставина: сувеніри для партнерів. Необхідно заготовити подарунки  у разі прийому від керівництва  фірми.

По етикету за першої зустрічі подарунки дарують господарі. Потрібно обов'язково піднести щось прибулому ділового партнера з те, що його розглядають як почесного імені клієнта й розраховують на тривалі контакти.

Важливо вміти як дарувати, а й  подарунок. Усі подарунки, незалежно  від своїх матеріальної цінності, слід сприймати з увагою. Добре вручати сувеніри перед завершенням переговорів, наприкінці зустрічі.

Ділова розмова – то окрема форма  спілкування, яка від повсякденного  розмови, поведінки, потребує стримування  емоцій. Крім позитивного змісту це містить у собі негативний момент. У ділових контактах особливо важливо як те що говорити, а й уважно слухати. Так само важливого значення мають правила, які стосуються сприйняттю змісту почутого.

Усі бізнесмени повинні оволодіти  технікою живого контакту. Тим більше що багатьом підприємцям року дістає знання й уміння говорити красиво й лише переконливо й у своїй виглядати гідно.

 

3.2 Ділова риторика

І тому їм потрібне опанувати найефективнішим  інструментом спілкування – ділової  риторикою.

Риторика у перекладі грецького  означає красномовство. Це вміння струнко  й зрозуміло викладати свої міркування, аби схилити людей до своїх  поглядам і позицій. І це потрібно кожному, хто не хоче стати процвітаючим бізнесменом. Не володіння риторикою  – одне з істотних причин невдач багатьох підприємців, та його низького рейтингу серед професіоналів і споживачів.

Тембр, інтонація, чіткість вимови, паузи, гучність голоси – усе це чинники, які психологічно впливають на співрозмовника, цікавить нього повагу та симпатію після того чи, навпаки, негативні емоції. Занадто швидка багатослівна мова справляє враження про людину як недостатньо надійному, а занадто повільна дратує, змушує подумати про сповільненості реакції цієї людини, недостатньою оперативності в ділових відносинах.

Розмовляючи з недосвідченим у  певному спеціальної області  людиною, годі було вживати незрозумілі  йому скорочення, спеціальні терміни  і взяті у цій сфері мовні  звороти. Так само треба бути обережним  із використанням іноземних слів і висловів.

При виборі слів треба намагатися вживати прості, загальновідомі та загальноприйняті, всім зрозумілі слова. Але ці слова повинні найточніше висловлювати вашу думка. Не слід починати розмову з питань, якими ви розходитеся у думках. Невипадково люди інтуїтивно починають розмову з загальної теми, наприклад, обмінявшись думкою про погоду, - зазвичай, тут позиції збігаються.

Не слід наносити образи партнерам, повідомивши їм про їх помилки  і неточності. Це може викликати  лише роздратування.

Якщо виникли складнощі у  ході розмови, треба зосередитися не так на позиціях, але в інтересах. З'ясується, що інтереси в вас загальні – зав'язати контакти, з'єднати вашу з ринком збуту партнера чи ваше сировину з його передовий технологій оброблення і т.д.

А що якщо атмосфера переговорів загострилася, тут треба використовувати усі, щоб їх розрядити. Дотепне чи жартівливість, сказане вчасно, може розрядити обстановку. Не усю інформацію можна сформулювати словами. Вони доповнюються іншими засобами спілкування – невербальними. Цей вислів особи, хода, потиск рук, поза і жести.

Висновок

Насамкінець відзначити, що роль етики  як науки на справжній, пережитій сучасним українським суспільством період, велика: вона повинна переважно проаналізувати моральне стан суспільства, вказати причини, які цей стан, запропонувати рішення, які чи допомогли б оновити моральні орієнтири нашого суспільства.

На жаль, в українському бізнесі обмаль людей, які дотримуються етичних принципів, і норм в ділових спілкуваннях.

За всього жадібний увазі бізнесу  до науки, до найменшої можливості, використовуючи тавтологію, «зробити у ньому бізнес», не можна сказати, щоб досить значна частина цього уваги приділялася психології. І, хоч як сумно це визнати, у сенсі це об'єктивну оцінку практичної, прикладної цінності цієї науки. У тому мірою використовуючи досягнення і розробки психології в маркетингу і комерційній рекламі, соціальній та менеджменті, особливо у тій сфері, що стосується мотивації персоналові та до питань груповий динаміки, формуванню команд, бізнес практично відкидає сьогодні психологію у її найбільш «заповідних» сферах, у цьому, що пов'язані з добором і оцінкою кадрів. Спробувавши практично можливості різноманітних методів тестування, від тестів «олівця й паперу» до горезвісного поліграфа, детектори брехні, за рахунком бізнес віддав перевагу інтуїції і надзвичайно практичному досвідові менеджера як більше економічного у цілому щонайменше надійному інструменту.

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ботавина Р.Н. Этика деловых  отношений, Москва: Финансы и статистика, 2001 
2. Герет Т.-М., Клоноскі Р.-Дж. Етика бізнесу, Київ: Основи, 1999 
3. Тофтул М.Г. Етика: Навчальний посібник, Київ: видавничий центр Академія, 2005; 414с.

4. Уткин Э.А.  Этика бизнеса, Москва: Зерцало, 1998

5. Федоренко  Е.Г. Професіональна етика, Київ: Вища школа, 1983