Базові елементи оцінки вартості залученого капіталу

               Базові елементи оцінки вартості залученого капіталу.

 

 

Ринкові умови спонукають до вирішення низки проблем, які  безпосередньо впливають на ефективність процесу господарювання на підприємстві. Здійснення ефективної діяльності підприємств, забезпечення їхнього стійкого економічного зростання можливе лише завдяки розширенню джерел фінансування. Джерелами фінансування є капітал підприємства, який формується з власних і залучених джерел.

Без залучення капіталу практично  неможливо на високому і ефективному рівні досягти стійкого фінансового стану та позитивних фінансових результатів. Тому, залучений капітал підприємств є не тільки об’єктом дослідження обліку й аналізу, а й безпеки підприємства, оскільки  в такому контексті закономірним є розширення екстенсивного шляху економічного розвитку і забезпечення фінансової безпеки підприємства, як основи стійкості і стабільності господарюючого суб’єкта.

Загальновідомим є те , що залучений капітал – це капітал, одержаний в грошовій або натуральній  формі від різних учасників економічного процесу з метою отримання економічної вигоди в результаті економічної діяльності суб’єкта господарювання. На відмінну від позикового капіталу, для якого характерним є умови повернення за строками і визначену плату, залучений капітал включає також і необумовлені форми залучення недопустимої кредиторської заборгованості.

Тобто, з одного боку він  являє собою частину фінансових ресурсів підприємства, залучених від  банків чи інших учасників господарського процесу, що використовуються для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і забезпечують безперервну діяльність підприємства, з іншої сторони, якщо розглядати залучений капітал через призму фінансової звітності, а зокрема через баланс підприємства, то  залучений капітал – характеризує сукупний обсяг зобов’язань суб’єктів господарювання або загальну суму боргу і відображається у 2,3,4,5 розділі пасиву балансу підприємства. Проте, необхідність використання саме поняття «капіталу» в процесі залучення ресурсів спростовується саме природою цього поняття, яке трактується як вартість, що утворює додаткову вартість (А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.-Б.Сей, К.Маркс)[1-2]. А зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікують, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Отже, зобов’язання не є тотожністю капіталу, оскільки вони є результатом залучення капіталу. Капітал, в тому числі й залучений, є джерелом для виникнення та здійснення діяльності підприємства. Тільки капітал має властивість приносити дохід.

Аналіз формування та використання залученого капіталу дає змогу визначити  напрями розміщення коштів, ступінь  залежності підприємства від кредиторів, ефективність використання залученого капіталу та підтримання необхідного рівня ліквідності, а також платоспроможності суб’єкта господарювання.

Кінцева мета аналізу формування залученого капіталу – оцінка його руху, що є необхідною умовою для  ефективної господарської діяльності та визначення адекватності вибору шляхів її фінансування.

Наслідком аналізу залученого капіталу є визначення відповідності  обраних форм фінансування та напрямів розміщення коштів стратегічним цілям  підприємства. Отримані результати слугують підґрунтям для якісного оперативного управління, фінансового планування та контролю.

У процесі формування і  використання залученого капіталу підприємствам  доцільно застосовувати комплексну методики аналізу залученого капіталу, що ґрунтуватиметься на основоположних принципах аналітичних досліджень – системності та комплексності.

Як випливає з порівняння і аналізу думок фахівців щодо визначення методичного забезпечення аналізу залученого капіталу, далеко не всі з них звертають увагу на потребу застосування системного підходу як поодинокого напряму діалектичної теорії пізнання до зазначеної категорії.

Системність аналізу залученого капіталу зумовлена взаємозв’язком та взаємозалежністю елементів цієї системи. Водночас система аналізу  залученого капіталу є складовою  частиною системи комплексного економічного аналізу діяльності підприємства. Комплексний підхід до аналізу залученого капіталу визначають у подальшому дослідженні його складових частин та властивостей.

Аналіз залученого капіталу структурують на два основних аспекти, властиві будь-якому системному дослідженню: вивчення процесу формування капіталу (генетична складова) та вивчення процесу його використання (функціональна складова), що узагальнюють підсистемою аналізу ефективності використання залученого капіталу.

Процес формування залученого капіталу вивчають шляхом оцінки та детального дослідження всієї сукупності джерел утворення залученого капіталу підприємства, визначення структури та інших якісних показників формування залученого капіталу і визначення його вартості.

Унаслідок вивчення джерел економічної літератури (табл. 1) визначено, що методика аналізу залученого капіталу обмежена загальною оцінкою фінансового стану, структури джерел формування капіталу, фінансової стійкості без видимого зв’язку з іншими елементами системи аналізу. Зазначимо, що сьогодні на практиці не забезпечено комплексності аналізу залученого капіталу на підприємстві, оскільки практично нема відповідних методик. Наявні ж методики аналізу залученого капіталу, на нашу думку, є майже ідентичні за порядком і дають лише оцінку фінансового стану, що є окремим етапом аналізу залученого капіталу. Такі методики не є достатні для управління підприємством, їхнє використання дає змогу лише констатувати генетичне походження капіталу.

Оцінка нормативної  бази, за допомогою якої розкривають  методики аналізу фінансового стану підприємств, у тому числі й ті що стосуються аналізу залученого капіталу підприємств , свідчить, що:

-   більшість  методик аналізу містить надмірно  велику кількість показників  та коефіцієнтів;

-   наведені  методики спрямовані на ретроспективний  аналіз, але метою деяких з них є оцінка майбутнього стану підприємств, що стає неможливою, оскільки нема відповідного наукового обґрунтування ;

-   відбувається  ототожнення різних напрямів  оцінки фінансового стану, наприклад  фінансової стійкості та платоспроможності. Ці напрями справді взаємопов’язані, але в жодному разі не однакові .

З наведених  вище підходів найзмістовнішою треба  вважати методику, запропоновану  колективом авторів за загальною  редакцією проф. Є.В. Мниха. Такий  підхід є найбільш цінним, оскільки найбільш повно задовольняє потреби управління щодо прогнозування можливих варіантів розвитку подій за умов невизначеності.

Розглянуті  підходи до розуміння сутності комплексного аналізу залученого капіталу дають  змогу дійти висновку, що метою  аналізу залученого капіталу є вивчення стану та структури аналізованого об’єкта, тобто визначення джерел формування, оцінка виявлених у них змін з позиції впливу на фінансовий стан і ліквідність підприємства та обґрунтування управлінських рішень у сфері фінансування його господарської діяльності.

Перед аналізом залученого капіталу ставлять завдання, які дозволяють конкретизувати мету аналізу з урахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей його проведення, а саме:

-            обґрунтування доцільності операцій залучення капіталу та оцінка спроможності в подальшому виконати свої зобов’язання;

-            виявлення потенційних способів  залучення капіталу;

-            оцінка ефективності способів  залучення капіталу;

-            вивчення структури капіталу та напрямів його використання;

-            визначення оптимальної структури  капіталу, яку використовує підприємство;

-            оцінка варіантів диверсифікації  способів залучення капіталу;

-            обґрунтування потреби підприємства в додатковому залученні капіталу в майбутніх періодах.

 

Дотримуючись  методичних засад проведення аналітичного дослідження першочерговими треба  вважати такі блоки аналітичних  завдань:

1)                       аналіз потреби і доцільності  залучення капіталу;

2)                       аналіз фінансового стану об’єктів  залученого капіталу;

3)                       аналіз ефективності залучення  капіталу.

При аналізі  доцільності залучення капіталу треба визначити об’єкти залучення, дати їм рейтингову оцінку, визначити доцільність (недоцільність) використання альтернативних джерел (власного капіталу, фінансової допомоги, кредитів та ін.). Надалі необхідно виконати загальний аналіз фінансового стану, що дозволить оцінити можливі наслідки залучення капіталу в досягненні перспективних і тактичних цілей виробничо-фінансової діяльності в цілому. У цьому секторі досліджень пріоритетним є аналіз кредитоспроможності й аналіз грошових потоків за залученим капіталом.

Для забезпечення системності в аналітичних дослідженнях в подальшому слід оцінити наслідки та порівняти результативність участі залученого капіталу в обслуговуванні потреб суб’єкта господарювання. Особливе місце в системі комплексного аналізу залученого капіталу посідає модель внутрішнього і зовнішнього аналізу, що характеризує взаємозумовленість аналітичних досліджень внутрішнього середовища окремого підприємства, та аналіз зовнішніх чинників впливу на об’єкт дослідження.

Глибоке розуміння  процесу залучення капіталу та ефективності його використання тісно пов’язане з визначенням фінансового стану підприємства та пошуком можливостей його поліпшення. Оскільки однією з цілей комплексного економічного аналізу залученого капіталу є аналіз потреби та доцільності, то для її досягнення в процесі аналізу вивчено джерела утворення капіталу та напрями їх використання, структуру залученого капіталу, надійність, терміновість використання, рівень залежності підприємства від зовнішнього фінансування та інші аспекти.

Отримані результати дають змогу оцінити, які джерела  фінансування діяльності використовує підприємство, наскільки фінансово ризиковою є така структура джерел у разі залучення капіталу для власників та кредиторів і як це впливає на ефективність господарської діяльності.

Доцільність проведення аналізу залученого капіталу у комплексі з зовнішніми можливостями і загрозами підприємства дасть можливість вибрати стратегічні альтернативи при залученні капіталу й забезпечить ефективний розвиток підприємства.