Безробіття в економіці: причини та наслідки

Міністерство Освіти і науки, молоді і спорту України

Національний Університет кораблебудування ім. Адмірала Макарова

Кафедра економічної теорії

 

 

 

 

Контрольна робота з  курсу «Макроекономіка»

Безробіття  в економіці: причини та наслідки

 

 

 

 

 

Виконавець: студент гр.####.

Курс #, семестр #

Спеціальність: Назва спеціальності

Прізвище і  ініціали:

Прізвище Ім’я По-батькові

Домашня адреса: місто,

вул.

тел..: (0##) ###-##-##

e-mail:

Рецензент контрольної  роботи:

Душейко Д.М.

 

Дата виконання: ДД.ММ.РРРР

Підпис студента:_____________

Дата складання заліку:________

Оцінка:_____________________

Підпис викладача:____________

 

Миколаїв, 2012

 

Зміст

 

1. Сутність та форми безробіття

 

1.1. Визначення безробіття і зайнятості

 

Безробіття — складне економічне, соціальне і психологічне явище. Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення [2, с. 40].

Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються  працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі  зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити  до  підходящої  роботи.  Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці: реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і  не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, у тому числі роботи тимчасового характеру;

в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного строком на три місяці з подальшою реєстрацією;

г) які мають право  на пенсію відповідно до законодавства  України [1].

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило,  приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В Україні до зайнятого  населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";

в) обрані, призначені або  затверджені на оплачувану посаду в  органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни  інших країн, які тимчасово перебувають  в Україні і виконують функції, не  пов'язані із забезпеченням  діяльності посольств і місій [1].

1.2. Рівень безробіття

 

Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю. Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних від кількості працездатного населення (такого, що живе на доходи від своєї праці).

Рб = Кб / Пр * 100, де

Рб - рівень безробіття;

Кб - кількість безробітних;

Пр - працездатне населення.

Рівень безробіття характеризується незадоволеним попитом на робочі місця. Проте він не дає повного  уявлення про ситуацію в сфері  зайнятості. Недоліком цього показника, з одного боку, є те, що часткова зайнятість, а також невключення до нього тих, хто втратив надію на отримання роботи, знижує фактичний рівень. Це, зокрема, стосується сучасної України, де майже кожен другий робітник працює неповний робочий день (тиждень), знаходиться у вимушеній відпустці, але офіційно не зареєстрований у службі зайнятості як безробітний. З іншого боку, приховування інформації про зайнятість у тіньовій економіці завищує показник рівня безробіття.

Для реальної оцінки ситуації з зайнятістю населення треба  знати не тільки кількість людей, позбавлених роботи, але й те, протягом якого часу вони не працюють, тобто тривалість безробіття [3, с.465].

1.3. Форми безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, інституційне

 

Розрізняють такі форми безробіття:

- фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукає роботу. Фрикційне безробіття вважається неминучим і деякою мірою бажаним, оскільки частина працівників тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і продуктивну. Це означає більші доходи для робітників і раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже і більший реальний обсяг національного продукту. Фрикційне безробіття, яке ще називають безробіттям руху, пов'язане з тим, що встановлення рівноваги між пропозицією робочої сили і попитом на неї потребує певного часу, зокрема на пошук робочого місця, яке відповідає вимогам безробітного та його кваліфікації. І чим більше розрізняються вакантні робочі місця за своїми умовами, платнею тощо, тим більше різноманітних варіантів вибору постає перед пошукувачем роботи і тим більшим (за інших рівних умов) буде термін пошуку [4];

- структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. Ці зміни призводять до того, що попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не існувало, зростає. "Структурні" безробітні не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання, а то і місця проживання. Фрикційне безробіття має короткостроковий характер, а структурне - довгостроковий, тому і вважається більш важким. Структурне безробіття виникає при масштабних структурних зрушеннях економіки, швидкій зміні структури потреби в робочій силі. Неминучість цих процесів обумовлює те, що цілий ряд дослідників вважає і технологічне, і структурне безробіття формою природного. Структурне безробіття на практиці проявляється в якісній невідповідності попиту на робочу силу її пропозиції поза залежністю від співвідношення суто кількісних параметрів. Це призводить до принципово різних рівнів безробіття серед різних соціодемографічних і професійних  груп [4];

- циклічне безробіття виникає за циклічних спадів, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Внаслідок цього падає сукупний попит на робочу силу і зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Під ним розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються. Циклічне безробіття виходить за межі природного безробіття і є свідченням неповної зайнятості у країні. На відміну від розглянутих вище видів безробіття циклічне безробіття існує лише в період спаду ділової активності. Великі розміри безробіття негативно впливають як на відтворення ВВП, так і на відтворення робочої сили. Отже, люди, що мають роботу, – зайняті; люди, які не мають роботи, але шукають її, - безробітні; а ті, що не мають роботи і не шукають її, - незайняті. Таким чином, відтворення робочої сили в ринковій економіці - це безперервний процес відтворення зайнятої його складової (головний елемент) і незайнятої (безробітних) [4];

- інституційне — це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили) [2, с.42].

2. Економічні наслідки безробіття. Закон Оукена

2.1. Модель (закон) Оукена

 

Безробіття вважається, з одного боку важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого—  великим суспільним лихом. Експерти Міжнародної організації праці вважають, що найближчими роками в середньому в світі рівень безробіття досягне 10 % і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна.

Спробу математичними розрахунками визначити вплив безробіття на обсяги валового національного продукту країни зробив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, відповідно до якого щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два відсотки приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на один відсоток. Аналогічно, кожне додаткове скорочення темпів приросту ВНП на два відсоткових пункти спричинює зростання норми безробіття на один відсоток.

Із даного закону випливає, що певна  величина приросту ВНП необхідна  для того, щоб не було можливості зростання безробіття. У зв'язку зі збільшенням кількості працездатного населення і продуктивності праці необхідно 2,5—3% щорічного приросту реального ВНП спрямовувати на створення нових робочих місць, здатних утримувати безробіття на певному рівні.

Закон Оукена дає змогу визначити рівень нормального безробіття, що, як встановлено, підвищується внаслідок розвитку ринкової економіки. Так, для 60-х років природний рівень безробіття в США визначався в 4 %, а для 80-х — 6—7 %. В інших країнах він може бути нижчим через менші масштаби і мобільність ринку праці.

Існують різні концепції щодо визначення природного рівня безробіття в кількісному  аспекті: 1) природний рівень безробіття — це така його величина, за якої заробітна  плата та інфляція стійкі або знаходяться на допустимому рівні; 2) природний рівень безробіття— це така його величина, за якої кількість незайнятих робочих місць дорівнює кількості безробітних; 3) природний рівень безробіття — це такий рівень безробіття, за якого будь-яке підвищення попиту на працю не спричиняє скорочення чисельності безробітних; тобто, це — рівень безробіття, за якого воно в основному все добровільне [5, с. 255].

2.2. Соціальні наслідки  безробіття

 

Безробіття вважають важливим стимулятором активності працюючого населення, але у реальному економічному житті – це велике суспільне лихо. Воно призводить до найтяжчих негативних соціальних наслідків [6, c. 310].

Високий рівень безробіття призводить до:

- посилення соціальної напруги і погіршення рівня життя людей;

- загострення кримінальної ситуації;

- зростання кількості психічних  захворювань;

- посилення соціальної диференціації;

- падіння трудової активності.

Але загалом вплив безробіття на соціальне життя суперечливий. Крім негативних і важких наслідків, потрібно зазначити і низку позитивних моментів, які слугують умовою зростання виробництва, появи нових підприємств, підвищення дисципліни та ефективності праці зайнятих, а саме:

- підвищення соціальної цінності  робочого місця;

- збільшення особистого вільного  часу та свободи вибору місця роботи;

- зростання соціальної значущості  та цінності праці [6, c. 312].

Таким чином, виникнення безробіття, а особливо його надмірність, породжує соціальне напруження в суспільстві, здатне дестабілізувати економічну й політичну систему. Тому держава, щоб запобігти соціальному вибуху, не має права вирішення проблеми зайнятості населення віддавати на відкуп ринку, вона повинна брати цю функцію на себе.

 

2.3. Політика подолання  безробіття

 

Безробіття - це не випадкове, а закономірне явище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, заснованої на приватній власності на засоби виробництва.

Ринкова економіка  неминуче породжує безробіття, яке  одночасно є неодмінною умовою її нормального функціонування. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого - великим суспільним лихом.

До традиційних  заходів вирішення проблеми безробіття науковці відносять:

- створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими;

- розширення сфери послуг, через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується, ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем;

- дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу;

- перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства, зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою;

- створення інвестиційних фондів міністерств і відомств [8].