Цінова політика підприємства та методи встановлення цін

Варіант №7

 

1. Цінова політика підприємства та методи встановлення цін.

 

Ціна грає центральну роль у системі ринкового механізму  і є інструментом, який функціонує тільки на основі економічних законів. В будь-якому суспільстві ціна відображає діючу модель управління економікою, являючись її похідною.

Ціноутворення - це процес формування цін на товари та послуги. Характерні дві основні системи ціноутворення: ринкове і централізоване державне ціноутворення (формування цін державними органами).

В умовах ринку превалює децентралізоване ціноутворення, яке  функціонує на базі взаємодії попиту і пропозиції. В цьому випадку  повністю відсутнє директивне сковзне  планування, а ціноутворення являє  собою багатогранний процес, який підкоряється впливу багатьох факторів. Основним регулятором являється  ринок, затвердження цін відсутнє, базою  цін стають світові ціни.

Формування цін здійснюється на рівні підприємства - виробника, а узгодження їх з замовником (споживачем) здійснюється в момент заключення з ним прямого договору чи в момент акту купівлі-продажу. При вільних цінах надлишок доходів спочатку відображається на рівні цін, відбувається перерозподіл доходів, змінюється напрямок інвестицій і, таким чином, встановлюється рівновага в економіці.

Цінова політика представляє  собою важливий елемент загальної  стратегії підприємства, і безпосередньо  входить у такий великий її розділ, як ринкова стратегія. Вона з'єднує в собі як стратегічні, так  і тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена  як діяльність керівництва підприємства по встановленню, підтримці і зміненню цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної стратегії  підприємства і спрямована на досягнення його цілей і задач. Тут необхідно  відмітити роль маркетингу, який представляє  собою організацію роботи підприємства з орієнтацією на ринковий попит.

Стратегічні аспекти цінової  політики включають договірні заходи по встановленню і зміненню цін, які  спрямовані на врегулювання діяльності всієї виробничої і товаропровідної  мережі підприємства, і підтримку  конкурентоспроможності продукції  і послуг у співвідношенні з цілями і задачами загальної стратегії  фірми.

Тактичні аспекти цінової  політики включають заходи короткострокового  і разового характеру, які спрямовані на виправлення деформації в діяльності виробничих підрозділів і товаропровідної  мережі, яка виникає внаслідок  непередбачених змін цін на ринках чи поведінки конкурентів, помилок  управлінського персоналу, і можуть іноді йти всупереч стратегічним цілям підприємства.

Обрані підприємством стратегічні форми цінової політики і варіанти її здійснення безпосередньо випливають із її ринкової стратегії. В залежності від застосованої комбінації варіантів ринкової стратегії вибирається форма здійснення цінової політики, а саме:

1. Домогтися такого рівня цін, верхня границя якого забезпечувала би підприємству максимальний прибуток.
2. Забезпечити підприємству "нормальний прибуток" (витрати виробництва плюс середня норма прибутку).
3. Вести політику "цінової" конкуренції.
4. Здійснювати політику "нецінової" конкуренції.
5. Встановлювати ціни на рівні "лідера" чи цін конкурентів.
6. Забезпечити "престижні" ціни, особливо підкреслюючи якість продукції.
7. Добиватися сталості цін і прибутку маневруванням факторами виробництва.
8. Встановлювати низькі ціни, включаючи демпінгові, для проникнення на ринок.

Процес встановлення ціни складається із шести етапі:

1). Постановка цілей і  задач ціноутворення.

2). Виявлення попиту.

3). Оцінка витрат та  встановлення початкової ціни.

4). Аналіз цін і товарів  конкурентів.

5). Вибір методу ціноутворення.

6). Встановлення кінцевої  ціни.

Наступний крок у процесі  формування ціни - це вибір методу ціноутворення, який базується на попередніх етапах. Методи розрахунку цін вельми різноманітні повинні відповідати основній стратегії  цінової політики підприємства. Це такі методи, як:

1. Затратні методи, які включають:

Метод "витрати плюс";

Метод "мінімальних витрат";

Метод ціноутворення з  підвищенням ціни за допомогою надбавки;

Метод цільового ціноутворення;

Метод визначення ціни з  орієнтацією на попит.

2. Метод визначення ціни продажу на основі аналізу максимального пику збитків і прибутків.

3. Метод визначення ціни орієнтацією на конкуренцію.

Ціноутворення на основі прайсингів параметричних рядів товарів та багато інших методів.

Самий останній крок - це прийняття  рішення про рівень ціни. Вибравши один із методів ціноутворення, необхідно  прийняти саме цінове рішення, визначити  конкретну ціну. Тут враховується цілий ряд аспектів, такий, наприклад, як психологічний, вплив різних елементів  маркетингу, дотримання базових цілей  цінової політики, аналіз можливої реакції на призначену ціну та інше.

Навіть після встановлення кінцевої ціни, вона продовжує трансформуватися під впливом змін, які відбуваються на ринку. Тому важливо передбачити  ініціативні зміни цін. Підприємство може допустити наступні відхилення від політики ціноутворення:

• заплановані цінові знижки;
• торгові знижки;
• заплановані знижки цін як засоби стимулювання збуту;
• незаплановане низьке зниження цін - "цінова війна".

 

Таким чином, можна казати, що процес формування цінової політики підприємства є дуже складним і багатогранним  і передбачає перед усім неодмінний контроль за виконанням цінової стратегії  підприємства та врахування всіх факторів, які можуть впливати на здійснення цього процесу.

 

2. Погодинна форма  організації оплати праці.

 

В умовах ринкової економіки  відбулися помітні зміни в  оплаті праці, яка залежить вже не тільки від результатів праці  робітників, а й від ефективності діяльності виробничих підрозділів.

Оплата праці – це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому  виражені, який за трудовими договорами власник чи уповноважений ним  орган виплачує за виконану роботу чи надані послуги.

Заробітна плата – є  важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї  праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

На базі форм оплати праці  розроблено системи погодинної заробітної плати:

• проста погодинна;
• почасово-преміальна;
• почасово-преміальна з нормованим завданням.

При простій погодинній системі  заробіток робітника визначається за формулою

 

Зп = Тс*Фтаб

 

де      Тс — годинна тарифна ставка присвоєного робітнику розряду;

         Фтаб — фонд фактично відпрацьованого за табелем часу.

Область застосування її незначна через недостатньо виражену стимулюючу функцію. В основному вона використовується при визначенні тарифних заробітків робітників у бригадах з оплатою  за єдиним нарядом. Якщо розмір місячної тарифної ставки (оклад) встановлений постійний, то робітник одержує заробітну плату тільки тоді, коли відпрацював повну кількість годин за графіком виходів на місяць. За неповний відпрацьований місяць заробітна плата виплачується, виходячи із середньогодинної або середньоденної ставки і фактично відпрацьованого часу.

При почасово-преміальній  системі заробітна плата визначається за формулою

 

Зп-пр = Зт + П

 

де      Зт — тарифна заробітна плата, що відповідає заробітній платі, визначеній за простою погодинною системою;

         П — сума премії, встановленої за забезпечення певних кількісних і якісних показників роботи.

Застосування почасово-преміальної  системи можливо тільки за умови  правильного вибору показників преміювання, кількість яких не повинна бути більше 2 — 3, причому розмір премії розраховується по кожному з них. Крім того, необхідне  економічне обґрунтування розроблених  пропозицій щодо преміювання, інакше використання обраної системи оплати праці  може бути збитковим для підприємства. Показники преміювання розробляють  з урахуванням специфіки робіт. До таких показників можуть відноситися: якість продукції, що випускається, якість роботи. У Положенні про преміювання  вказується його джерело: економія від  зниження собівартості, скорочення витрат матеріальних ресурсів, додатковий виторг під реалізації більш якісної  продукції, що стала більш конкурентоздатною. Джерело додаткового виторгу — підвищена ціна або збільшений обсяг реалізації. При розробці Положення про преміювання слід виходити з того, що сума виплачуваної премії не повинна перевищувати отриману економію від зниження собівартості.

Почасово-преміальна система  оплати праці з нормованим завданням  використовується, коли функції робітників чітко регламентовані і може бути розрахована норма часу по кожній операції. Ця система поєднує в  собі елементи як відрядної, так і  погодинної форм заробітної плати. Застосування її доцільне, якщо:

■ необхідно забезпечити  виконання нормованого завдання по робочих місцях і підрозділу підприємства в цілому;

■ поставлено завдання домогтися  економії матеріальних ресурсів;

■ планується поєднання  професій і багатоверстатне обслуговування з метою поліпшення організації  праці і т.д.

 

Задача 1

Визначите економію на матеріальних витратах, якщо в плановому періоді  норма витрати матеріалу на одиницю  продукції склала 0,4 кг; ціна – 15 тис. грн./т, коефіцієнт використання матеріалу 0,8. Фактично витрати склали 0,4 кг; ціна зросла до 16 тис. грн./т, коефіцієнт використання матеріалу збільшився до 0,9. Річний обсяг виробництва продукції – 20 тис. шт.

Розв'язок

1. Визначаємо вартість  відходів за плановими показниками:

 

К _відх = 1- 0,8 = 0,2

0,4*0,2*20000*15000 = 24000 _грн.

 

2. Визначаємо вартість  відходів за фактичними результатами:

 

К _відх = 1-0,9 = 0,1

0,4*0,1*20000*16000 = 12800_грн.

 

3. Економія за фактом:

 

Е_м = 24000 - 12800 = 11200_грн.

 

Відповідь: економія склала 11200 грн.

 

Задача 2

Визначте суму амортизації  кумулятивним методом для устаткування з первісною вартістю 40 000 грн, ліквідаційною – 16 000 грн і нормативним строком експлуатації 5 років.

Розв'язок

1. Визначаємо вартість устаткування, що полягає амортизації:

 

В_ам = В_пер  - В_лікв

В_ам = 40000 – 16000 = 24000_грн

 

2. Визначаємо за кумулятивним методом відсотки по рокам:

 

1+2+3+4+5=15

1рік (5/15)*100%=33,33%

2рік (4/15)*100%=26,7%

3рік (3/15)*100%=20%

4рік (2/15)*100%=13,3%

5рік(1/15)*100%=6,67%

 

3. Суми амортизації по  рокам:

 

1рік Ам = 24000*33,33% / 100%=2999,2грн

2рік Ам = 24000*26,7% / 100% = 6408грн

3рік Ам = 24000*20% / 100% = 4800грн

4рік Ам = 24000* 13,3% / 100% = 3192грн

5рік Ам = 24000*6,67% / 100% = 1600,8грн.

 

Задача 3

Розрахувати заробітну плату  робітника за відрядно-преміальної  системи оплати праці за наступними даними: норма витрат праці – 0,4 людино/год на один виріб; розцінка за виріб – 0,3068грн; відпрацьовано 176 людин/год; вироблено 485 виробів. Премія нараховується: за 100% виконання норм – 10 %; за кожний відсоток перевиконання – 1,5 % відрядного заробітку.

Розв'язок

 

1. Визначаємо плановий  випуск:

 

N _пл = 176 / 0,4 = 440_шт

 

2. Виконання плану:

 

∆ N = 486*100% / 440 = 110,2%

3. ЗП відрядна:

 

ЗП_від = 0,3068*485 = 148,8грн

 

4. Премія за виконання норми:

Пр = ЗП_від *Пр%

Пр = 148,8 *0,1 = 14,88грн

 

5. Доплата за кожний  відсоток  перевиконання:

 

(10,2% *1,5%*0,3068 / 100%) *45 = 2,11грн

 

6. Фонд оплати праці:

ФОН = 148,8+14,88+2,11 = 165,79грн

 

Задача 4

Визначити розмір вивільнення (або залучення) оборотних коштів на основі даних, наведених у таблиці.

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКІВ

Показник План Факт

Обсяг господарської діяльності, тис. грн 2500 2530

Середньорічні залишки оборотних  коштів, тис. грн 750 890

Кількість днів роботи підприємства – 250.

 

Розв'язок

1. Визначаємо коефіцієнт  оборотності: