Двоїстий характер праці, втілений в товарі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Одеський національний економічний університет

 

 

Кафедра загальної економічної  теорії

 

 

Двоїстий характер праці, втілений в товарі

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З КУРСУ «ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»

 

 

 

 

 

                                                             Виконала студентка 1 курсу

                                                             15 групи ФЕУВ

                                                             Гапєєва Віра

                                                         Перевірив доцент Т.Л.Сухова

 

 

 

Одеса - 2012

Конкретна й абстрактна праця.

Продукт праці стає товаром лише за наявності двох його взаємопов'язаних сторін — споживної вартості та вартості. Причина цієї двоїстості зумовлюється двоїстим характером втіленої у товарі праці. 
Праця товаровиробника набуває, з одного боку, особливої доцільної форми, а з другого — форми витрат фізичних і розумових сил людини як праця взагалі. 
Конкретна праця як творець споживчих вартостей, як корисна праця, що не залежить від суспільних форм, є умовою існування людей, одвічною природною необхідністю. Така праця має певну мету, характер операцій, пред мет, засоби і результати.

Конкретна праця — суспільна праця, що витрачається в особливо доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці, характеризується своєрідною метою і створює специфічну споживчу вартість.

Так, знаряддям праці сталевара є мартенівська піч, кравця — швейна машинка; як предмет праці перший використовує кокс і чавун, другий — тканини, нитки. Результатом праці сталевара є сталь, кравця — одяг. Сукупність багатьох якісно різних корисних видів (сімейств, підвидів тощо) робіт становить суспільний поділ праці. Конкретна праця — це історична форма корисної та цілеспрямованої праці в умовах існування товарного виробництва.

Абстрактна праця є суспільною формою витрат фізичних та розумових сил людини, загальною економічною категорією товарного виробництва. При визначенні цієї праці слід абстрагуватися від якісних відмінностей багатьох конкретних видів праці, від її корисних форм. Тоді можна сказати, що абстрактна праця є працею взагалі, тобто містить у собі загальне, притаманне багатьом видам конкретної праці. Між конкретною й абстрактною працею існує відмінність: у першому випадку йдеться про те, як здійснюється праця і що вона виробляє, у другому — скільки праці витрачається і скільки часу вона триває. У першому випадку праця характеризується з якісного, в другому — з кількісного боку. В абстрактній праці мають значення витрати людської робочої сили з фізіологічного погляду, витрати людської енергії (м'язів, мозку, нервів).

Абстрактна праця — праця товаровиробника, що характеризується витратою робочої сили взагалі, незалежно від їі конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці в умовах товарного виробництва.

У цьому розумінні абстрактна праця є суспільною формою праці взагалі, виражає насамперед відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення споживчих вартостей. Це означає, що абстрактна праця — специфічна економічна категорія товарного виробництва, яка відображає відносини між товаровиробниками в процесі порівнювання (через обмін) різних видів пращ оез-відносно до їх конкретної форми. Тому категорія «абстрактна праця», як і категорія «вартість», має історичний характер.

Основна суперечність товарного виробництва. Розвиток двоїстої природи праці виявляється в русі основної суперечності товарного виробництва — антагонізмі між приватною і суспільною працею. Конкретна праця є безпосередньо приватною працею, тобто працею, витраченою приватним власником на приватному підприємстві, особистою справою товаровиробника. Водночас в умовах суспільного поділу праці товаровиробники виготовляють продукти для інших осіб, що надає їхній праці приховано суспільного характеру. Тому для визначення суспільної значущості вкладеної у товар праці необхідна купів-ля-продаж товару на ринку. В первісному суспільстві праця окремої людини не була особистою справою, а її продукт — приватним продуктом. В умовах дрібнотоварної приватної власності праця кожного окремого товаровиробника виступає як приватна праця. Суспільний характер такої праці виявляється лише в обміні. З погляду відносин безпосереднього виробництва суспільний характер приватної праці виявляється в тому, що кожний її вид — лише один із елементів поділу праці й повинен мати на меті задоволення суспільної потреби.

Із зростанням товарного виробництва вартісний характер речей враховується вже при самому їх виробленні. З цього моменту приватні види робіт виробників набувають двоїстого суспільного характеру. Ця двоїстість виявляється у тому, що приватні види робіт є ланками системи суспільного поділу праці, сукупної праці суспільства й водночас задовольняють різні потреби власне товаровиробників, а отже, й суспільні потреби.

Майже таке ж співвідношення приватної та суспільної праці характерне й для домонополістичного капіталістичного виробництва. Якщо поглиблення суспільного поділу праці у формі загального й часткового сприяло зростанню товарного виробництва й обігу (аналогічний вплив на цей процес мало розорення дрібних товаровиробників), то одинична форма поділу праці на підприємстві діяла у протилежному напрямі.

Так, за каретної мануфактури в одній майстерні об'єднуються різні робітники (кравець, слюсар та ін.), які до того самостійно, кожний окремо брали участь у виробництві карет. Продукт приватної праці кожного з них був товаром. Тепер же, в об'єднанні капіталіста, пра-

ця кожного ремісника не виробляє товару (внаслідок його глибокої спеціалізації), перестає бути економічно відокремленою, набирає форми суспільної, звісно, за умови, що вироблений кінцевий продукт (карета) буде реалізований на ринку, задовольнить певну суспільну потребу. Рис безпосередньо суспільної праці приватна праця набуває лише в межах індивідуального капіталістичного підприємства.

Суперечність між приватною і суспільною працею — основна суперечність товарного виробництва, оскільки супроводжується стихійним коливанням цін, розоренням одних і збагаченням інших виробників товарів. Так, у разі невдачі при реалізації свого продукту товаровиробник не в змозі закупити інші товари і задовольнити свої потреби у споживанні та виробництві. Він розорюється, поповнює армію тих, хто змушений продавати свою робочу силу. Інший товаровиробник, навпаки, реалізувавши вдало свої товари, поступово збагачується, стає капіталістом-підприємцем.

У першому випадку виробник виконує конкретні виробничі  операції, використовує певні знаряддя праці та матеріали, а отже, виготовляє певні блага. 
різних споживних вартостей. Працю, що їх створює, називають конкретною. 
Праця в особливій доцільній формі характеризує якісний бік праці. Кількісний бік праці відображується у витратах праці у фізіологічному значенні. Йдеться про працю взагалі як певну частину суспільної праці, яка вимірюється витратами людської робочої сили (й м'язів, мозку, нервів) незалежно від своєї форми. Цю сторону праці називають абстрактною. Вона створює вартість товару. Абстрактна праця є специфічною формою праці, суспільний характер якої виявляється лише під час обміну. 
Таким чином, абстрактна праця є специфічною економічною категорією, що властива лише товарному виробництву. Тому створена нею вартість є не природною, а суспільною властивістю товару.

Список використаної літератури

1. Дорогунцов С., Сологуб О. «Структурні зрушення у сфері зайнятості/ Україна: аспекти праці». — 1997 с. 15-17 
2. Гальчинський А.С, П.С.Єщенко, Ю.І.Палкін «Основи економічної теорії». М.,1998 
3. Климко Г. Н. , Несторенко В.П. Основи економічної теорії. Політ-економічний аспект. Вища школа – Знання. К. – 1997. 
4. Лібанова Е. «Тиск на ринок праці в Україні: вимірювання та аналіз /Україна: аспекти праці № 5», 2001  
5. «Основи економічної теорії» С.В.Мочерний, С.А.Єрохін, Л.О.Каніщенко та ін. За ред. С.В.Мочерного. – К.: ВЦ “Академія”, 1997.