Джерела інвестицій АТ, їх структура, порівняльний аналіз

Основним джерелом фінансування капітальних вкладень для АТ є їх внутрішні кошти (прибуток і амортизаційні відрахування, які становлять приблизно 60% від загального обсягу), та залучені кошти (20-23%). Зовнішніми джерелами фінансування інвестицій виступають кошти бюджетів всіх рівнів, банків, інституційних інвесторів (інвестиційних і страхових компаній, недержавних пенсійних фондів тощо) і населення, обсяг надходження яких недостатня для підйому реального сектора економіки.

Джерелом приросту інвестованого капіталу є чистий доход, отриманий у результаті здійснення інвестицій. Процеси здійснення інвестицій (вкладення капіталу) та отримання чистого доходу відбуваються в різній часовій послідовності.

При послідовному протіканні інвестиційного процесу повернення інвестованих коштів починає відбуватися після здійснення інвестицій у повному обсязі. При паралельному протіканні інвестиційного процесу повернення інвестованих коштів може початися до повного завершення процесу вкладення коштів. Інтервальне протікання інвестиційного процесу передбачає наявність тимчасового періоду між завершенням періоду інвестицій і початком періоду отримання доходу від експлуатації об'єкта інвестування. У комбінованих процесах представлені елементи послідовного, паралельного та інтервального варіантів. Комбіновані процеси характерні, як правило, для великих інвестиційних проектів.

 

3 Позикові та залучені ресурси інвестиційної діяльності

 

Зовнішні джерела фінансових ресурсів є основою розвитку або дуже значущим чинником будь-якого АТ. Зазначені ресурси поділяються на інвестиційні (надаються зазвичай на безстроковій та безповоротній основі) і позикові (надаються на терміновій, поворотній основі).

Найбільш привабливою формою отримання інвестиційних ресурсів підприємства з боку товаровиробника є оренда (лізинг) основних засобів, за допомогою яких планується виготовлення більше конкурентособной продукції. Згідно з чинним податковим законодавством лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної або юридичної особи (орендодавця), яка передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на опредеделенний термін. Привабливість аналізованих операцій в умовах нестабільності зовнішнього середовища пояснюється тим, що у разі неможливості виконання орендарем своїх зобов'язань орендоване майно просто повертається орендодавцю, ризик звернення стягнення на інше майно в загальному паї невеликий. Інше становище характерно, наприклад, для забезпечення зобов'язань по банківському кредиту. У разі руйнування зобов'язань позичальника заставне майно продається з торгів (практично завжди набагато дешевше залишкової облікової вартості), а вже грошовими коштами погашався борги.

В Україні лізингові операції тільки починають розвиватися. Деяке поширення вони отримали при реалізації імпортного авіатехніки, великовантажних автомобілів. Так, наприклад, з офіційно імпортованих вантажівок масою понад 16 тонн в 2000 р. близько 78% припадало на марку «Volvo». Переважна більшість цих автомобілів реалізується за лізинговими договорами (звичайний термін 3-4 року, первинний платіж 20%). Але в будь-якому випадку активність цього сектору фінансових послуг дуже залежить від стану економіки країни і законодавчого забезпечення [4].

Один із значущих джерел капіталообразуюшіх інвестицій - заощадження домашніх господарств (до 40% валових заощаджень зосереджено в цьому інституціональному секторі). Однак в Україні, на відміну від багатьох країн світу, тільки невелика їх частина (не більше 10% від загальних заощаджень домашніх господарств) використовується на цілі накопичення в основний капітал.

Вся державна економічна політика повинна бути підпорядкована створенню умов для максимально швидкого, практично значущого залучення зазначеної комплексної тенденції. Тільки тоді можна розраховувати на залучення серйозних інвестицій, тим більше в такий специфічний сектор, як інвестиції в інноваційну діяльність.

 

4 Сучасні проблеми пошуку інвестиційних ресурсів АТ в Україну

 

Неприбуткова робота підприємств в період кризи не дає можливості акціонерам отримувати дивіденди на вкладений капітал, ніж зводить нанівець ліквідність акцій. Зникають основна мета створення та існування акціонерних товариств, основні джерела залучення інвестицій через продаж акцій. Це перешкоджає економічному підйому та зниження соціальної напруженості в суспільстві як основи подальшого існування розвитку ринкових реформ.

Безприбуткової основної маси акціонерного капіталу практично перекрила всі канали залучення інвестицій в промисловість з внутрішніх і зовнішніх джерел.

Внутрішні джерела інвестицій, які тільки і можуть бути основою зростання національної економіки, перекриті безприбуткової перш зроблених вкладень в акції, що не дають інвесторам доходу.

У нинішній ситуації для виходу з економічної кризи (відсутність коштів, недовіра до гарантій держави та банків) потрібний новий підхід, який дасть можливість вирішити головну проблему безприбуткової акцій промислових підприємств.

На жаль, джерелом інвестицій для АТ не став і фондовий ринок. Головними причинами цього, крім макроекономічних, є [5]:

- Відсутність прозорості фінансово-господарської діяльності підприємств;

- Неналежне корпоративне управління та порушення прав акціонерів виконавчими органами акціонерних товариств та власниками контрольних пакетів акцій;

- Низький рівень капіталізації організованого фондового ринку, який стримує попит інвесторів на цінні папери українських емітентів;

- Відсутність прозорого механізму ціноутворення на фондовому ринку;

- Відсутність належного правозастосування на фондовому ринку, численні випадки маніпулювання і шахрайства.

Недостатній рівень розвитку ринку фінансових інструментів в Україні значно звужує можливі джерела позикових коштів, і найбільш реальним з них в даний час є банківський кредит.

 

 

Висновки

 

У системі національних рахунків України статистика інвестицій (капітальних вкладень) включає тільки матеріальні витрати (на машини, будівлі, споруди), але не враховує найважливіші інвестиції в «знання», «інтелект», наукові дослідження та освіту.

Під інвестиціями розуміються ті економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Сюди слід включати і витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в "людський капітал», які на сучасному етапі розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, бо, в кінцевому рахунку, саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне , основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

Джерелами інвестицій є:

- Власні фінансові кошти АТ (прибуток, накопичення, амортизаційні відрахування, суми, що виплачуються страховими органами у вигляді відшкодування за збиток і т.п.), а також інші види активів (основні фонди, земельні ділянки, промислова власність тощо) і залучених коштів (кошти від продажу акцій, благодійні та інші внески, кошти, що виділяються вищестоящими холдинговими та акціонерними компаніями, промислово-фінансовими групами на безоплатній основі);

- Асигнування з державного та місцевих бюджетів, фондів підтримки підприємництва, що надаються на безоплатній основі;

- Іноземні інвестиції, надані у формі фінансової чи іншої участі в статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих вкладень (у грошовій формі) міжнародних організацій і фінансових інститутів, держав, підприємств і організацій різних форм власності та приватних осіб;

- Різні форми позикових коштів, у тому числі кредити, надані державою на зворотній основі, кредити іноземних інвесторів, облігаційні позики, кредити банків та інших інституціональних інвесторів: інвестиційних фондів і компаній, страхових товариств, пенсійних фондів, а також векселі та інші засоби.

Джерелом фінансування для більшості АТ зазвичай виступають амортизаційні відрахування від основного капіталу. Деякі АТ Користуються ще й такі джерелами залучення зовнішніх фондів, як позики або привілейовані акції.

Недостатній рівень розвитку ринку фінансових інструментів в Україні значно звужує можливі джерела позикових коштів, і найбільш реальним з них в даний час є банківський кредит.

 

 

Література

 

1. Аврашко Л.Я. та ін Економіка підприємства. - М. Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998.

2. Акціонерне товариство: Переваги та недолікі / / Дебет-Кредит, 2004, № 44.

3. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту. - М., 1994.

4. Бланк І.А. Стратегія і тактика управління фінансами. - К., 1997.

5. Бошняк А.М. Залучення інвестіцій через Механізм ліквідності акцій / / фінанси України, 2003, № 3, С. 116-118.

6. Кісельов А.П. Основи бізнесу. - К., "Вища школа", 1998.

7. Колчина Н.В. Фінанси підприємства. - М., Фінанси, 1998.

8. Ландик В.І. Інноваційна стратегія підприємства: проблеми і досвід їх вирішення. - К., 2003.

9. Програма розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки / / http://www.fc-titan.com/law.php?Mode=15&grandparent=7&parent=34

10. Строєв В.П. Інвестиційна політика держави / / ЕКО, 1998, № 1.

11. Теорія і практика антикризового управління / Під ред. Бєляєва С.Г. і Кошкіна В.І. - М., Закон і право, ЮНИТИ, 1997.

 

 

---

[1] Бланк І.А. Стратегія і тактика управління фінансами. - К., 1997.

[2] Аврашко Л.Я. та ін Економіка підприємства. - М. Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998.

[3] Теорія і практика антикризового управління / Під ред. Бєляєва С.Г. і Кошкіна В.І. - М., Закон і право, ЮНИТИ, 1997.

[4] Ландик В.І. Інноваційна стратегія підприємства: проблеми і досвід їх вирішення. - К., 2003. С. 174.

[5] Програма розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки / / http://www.fc-titan.com/law.php?Mode=15&grandparent=7&parent=34

 

http://ua-referat.com