Економічна теорія модуль

Економічна  теорія

Модульна праця .

Ринок капіталу

1)Капітал, як  фактор виробніцтва і ресурс  тривалого використання.

КАПІТАЛ — це економічні блага у фінансовій, фізичній та інтелектуальній формах, що знаходяться в постійному взаємообумовленому русі, здатні приносити доход, впроваджені своїми власниками у відтворювальний процес як фактори виробництва та інвестиційні ресурси, функціонування яких в економічній системі має просторові, часові та вартісні характеристики, пов'язані з факторами ризику і ліквідності, та є об'єктом суспільних відносин та управління

 

 

А тепер виділемо-  Капітал як фактор виробництва.

Для придбання засобів виробництва потрібні нові кошти, джерелом яких є неспожиті доходи. Якщо людина частину свого доходу не споживає, а відкладає на зберігання, то ці заощадження стають кредитними капіталами, що надаються в тимчасове користування для придбання споживчих благ (споживчий кредит) або для інвестування у виробництво (інвестиційний кредит). Таким чином, заощадження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку факторів виробництва, де й складається їх ціна — плата за право користування цими капіталами, що називається позичковим відсотком. Норма відсотка (г) — це процентне відношення позичкового відсотка (ПВ) до позичкового капіталу (ПК):

 

r = ПВ/ПКх 100%

 

Норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку (рис. 15.1). Низькі процентні ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців, а чим вище норма відсотка, тим рідше гос-

подарські агенти будуть використову- г вати позичковий капітал як засіб інвестування

.

 

Капітал являє собою ресурс тривалого користування, створюва-ний з метою виробництва великої кількості товарів і послуг. Ство-рення додаткового обсягу благ у майбутньому періоді часу припус-кає витрати ресурсів у поточному періоді. У зв'язку з цим виникаєпроблема порівняння благ, спожитих у сьогоденні і у майбутньомуперіоді.

Ставка відсотка (r) — це ціна, що сплачується власникам капіта-лу за використання займаних у них на певний строк коштів. Рівно-важна ставка відсотка визначається перетинанням кривих попиту тапропозиції грошей.

Для створення і збільшення капіталу необхідні вкладення коштів —інвестиції. Для рішення питання про ефективність інвестування (по-зикових коштів) необхідно порівняти внутрішню норму окупності(rn) і позичковий відсоток (r). Прибуток від інвестицій буде макси-мальним, коли r = r.

n

Більшість інвестицій носить довгостроковий характер. Для роз-рахунку прибутку від довгострокових вкладень капіталу фірма по-винна, по-перше, визначити корисний термін служби основного ка-піталу (t, років) і, по-друге, розрахувати щорічну надбавку до доходіввід експлуатації основних фондів (капіталу) R. Для к років вартістьпридбаного капіталу (I) буде дорівнювати:

I _ R + R2 + Rk

=(1+rn )2+ (Г7.

Відомо, що гроші, витрачені сьогодні, коштують більше, ніж черезрік, два, три і т.д. через інфляцію, відсоток і ризик. Тому існує по-няття «вартість грошей у часі». Для виміру поточної і майбутньоївартості використовується технічний прийом, названий дисконтуван-ням. Він є процесом, зворотним нарахуванню складного відсотка. Принарахуванні складного відсотка майбутню вартість (FV) знаходятьшляхом множення поточної вартості (PV) на (1 + r) стільки разів, наскільки років робиться розрахунок:

FV = PV (1 + r )' .

При дисконтуванні знаходять поточну вартість:

PV,

(           (1+ r)'

де (1 + r) — дисконтний множник;

r — ставка  дисконту (відсоткова ставка).

Рішення про інвестування приймається в тому випадку, якщо дис-контована сума майбутніх доходів (PV) більше витрат на інвестування.

 

 

2)Споживання  та інвестиції.

 Людина вкладає гроші у свою освіту та освіту своїх дітей, заощаджує кошти на придбання благ довгострокового використання або для розширення виробництва благ, дбає про довкілля і т. д.

Вибір у часі — це жертвування частиною сьогоднішнього споживання для виграшу в майбутньому. Для більшості людей за інших однакових умов негайне споживання блага привабливіше, ніж очікування цього самого блага у близькому чи далекому майбутньому. Зменшення споживання нині вимагає більшої компенсації у майбутньому

 

Оскільки МЬ^х^ Ду / Дх, а .'ДуІ^ДхІ, то ІМІЮ1™! > 1. Тобто гранична норма заміщення теперішнього споживання на майбутнє (за модулем) завжди буде більше одиниці.

 Аналіз інвестиційних рішень.

Сума, надана під процент, і через 1 років становитиме:

де РУ — майбутня вартість; РУ — теперішня вартість.

Наприклад, вкладені в банк під 10% 1000 грн. через рік становитимуть 1100 грн.:

(1000 + 1000 х 0,1 = 1000 (1 + 0,1) - 1100 грн.). Ця ж сума, вкладена на 2 роки  під той же відсоток, становитиме 1210 грн.:

1100+ 1100x0,1 = 1100(1 +0,1)= 1000(1 +0,1)(1 +0,1) = 1000(1+0,1)2= 1210.

Отже, гривня, вкладена сьогодні в банк, через 1 років становитиме більшу суму: (1+і)1, або навпаки, гривня, що може бути отримана через 1 років, сьогодні коштуватиме менше, а саме: 1/(1+і)

Звідси два різних підходи до оцінки грошей у динаміці:

1) бухгалтерський: 1 грн. сьогодні  дорівнює 1 грн. через

x років;

2) економічний: 1 грн. сьогодні  не дорівнює (вона більша) 1 грн. через  І років.

Вартість, яку матимемо в майбутньому, розраховану (дисконтовану) на даний момент, називають теперішньою вартістю (РУ) або дисконтованою на даний момент вартістю. Вартість, яку ми маємо сьогодні, розраховану на певний момент в майбутньому, називають майбутньою вартістю на момент 1.

Приймаючи рішення про інвестування деякого проекту, інвестор порівнює витрати й очікуваний прибуток. При цьому потрібно враховувати, що гроші можна було покласти в банк і отримати певний альтернативний дохід. Тому, оцінюючи сьогоднішню вартість очікуваних у майбутньому доходів, потрібно їх зменшити на величину доходу, що міг бути отриманий від депозиту в банку, тобто майбутній дохід потрібно продисконтувати на теперішній момент. Наприклад, фірма вирішує купити ще один комп'ютер вартістю 5000 грн. Очікуваний дохід від його використання — 9000 грн. Через 3 роки фірма зможе продати його за 1000 грн. Банківський відсоток: а) 20%; б) 30%.

Чи вигідна фірмі така покупка?

1) 9000 + 1000 = 10000 грн. (майбутній  дохід FV);

2) PV = FV/(l+i)"= 10000/ 1,23 = 10000/ 1,728 = 5787 > 5000; 3)Py = FV /(1+і)'= 10000/ 1,33 = 10000 /2,197 = 4552 < 5000. Отже, при банківському відсотку 20% вигідно купувати

комп'ютер, а при відсотку 30% — невигідно, бо для того, щоб отримати аналогічний прибуток (10000 грн.), достатньо вкласти в банк 4552 грн., а не 5000 грн.

Цю ж задачу можна розв'язати іншим методом: перевести теперішню вартість (5000 грн.) у майбутню і порівняти.

FV = РУ (1+і>= 5000 (1 + 0,2)з= 5000 х 1,728 = 8640 < 10000; FV = Py (1+і>= 5000 (1 + 0,3)3= 5000 x 2,197= 10985 > 10000.

Висновок отримаємо аналогічний: вклавши 5000 грн. у банк під 20% річних на три роки, отримаємо 8640 грн., що значно менше ніж 10000 грн., тобто в банк у даному разі невигідно вкладати гроші, краще купити за них комп'ютер. А при 30% 5000 грн. перетворяться в банку у 10985 грн., що вигідніше ніж інвестувати в комп'ютер і отримати 10000 грн. доходу.

Аналогічно можна аналізувати будь-які інші інвестиції (будівництво і продаж будинку, купівлю цінних паперів і т. д.).

 

 

3)Попит  та пропозиція капіталу. Рівновага  на ринку капіталу.

Оскільки капітал як чинник виробництва має природну властивість давати дохід, він користується попитом у ринковому господарстві. Суб'єктом попиту на капітал виступає бізнес. Підприємці потребують інвестицій, представлених машинами, устаткуванням, виробничими приміщеннями. Хоч реально інвестиційний попит може існувати у формі певної суми грошей, слід пам'ятати, що витрати цих грошових коштів мають чітко визначену мету — купівлю виробничих фондів, а не товарів народного споживання. Попит на капітал можна зобразити графічно (рис. 17).

Наведений графік ілюструє залежність продуктивності капіталу від зростання інвестицій. Ця залежність обернено пропорційна. Зі збільшенням капіталу як чинника виробництва зменшується граничний продукт капіталу. Таке явище обумовлено впливом закону спадної доходності, який встановлює, що при використанні у виробництві змінного фактора у поєднанні з одним або кількома постійними приріст продуктивності цього фактора поступово дедалі знижуватиметься.

 

 

Економічна теорія і практика свідчать, що при незмінному стані техніки гранична продуктивність змінного чинника в сполученні з постійними чинниками завжди (і досить швидко) знижується. Тільки технічний прогрес може змінити дію цього закону, коли підвищення попиту на капітал приводить до збільшення доходності останнього.

 

Суб'єктами пропозиції капіталу є домашні господарства. Вони мають можливість пропонувати тимчасово вільні кошти як позику для придбання капітальних благ. Однак суб'єкти, що пропонують капітал, відмовляються від можливості його використання у власному бізнесі, від придбання споживчих товарів тривалого користування, від можливості мати платну освіту та від інших альтернативних варіантів використання капіталу. Чим більша сума капіталу позичається, тим більші граничні витрати втрачених можливостей. Пропозицію капіталу, як відбиток витрат втрачених можливостей його застосування, можна зобразити графічно

 

Поєднавши графіки попиту) і пропозиції (капіталу, можна визначити точку, в якій досягається рівновага на ринку капіталу На останньому графіку це точка К. У ній перетинаються криві попиту та пропозиції, а гранична доходність капіталу і граничні витрати втрачених можливостей збігаються.

 

 

 

 

Отже, якщо одержувачі доходів не споживають їх повністю, а частку заощаджують, то ці заощадження можна використовувати як позичкові кошти для інвестування у виробництво, і вони внаслідок цього стають товаром на ринку чинників виробництва, а їх ціною виступає процент — плата за право користуватися позиченими коштами. Ставкою процента (нормою процента) є відношення розміру доходу з капіталу,

 

наданого в позику, до величини цього капіталу, виражене у процентах. Наприклад, з наданої позики 500 грн. за рік отримується річний дохід 25 грн. Отже, норма процента становитиме:

 

 

Приймаючи рішення з фінансових питань, кожен підприємець повинен враховувати чинник часу, тобто оцінювати грошові потоки з урахуванням строку їх використання. Для цього застосовують метод складних процентів. Наприклад, позика, що дорівнює Р, надається на умовах її повернення через t років у розмірі, збільшеному на і процентів щорічно від суми, яка є в розпорядженні позичальника.

Припустимо, що у банк зроблено внесок 1000 грн. При нормі процента 10 банк наприкінці першого року нарахує дохід 100 грн., і на рахунку вкладника буде сума 1100 грн.:

1000 + (1000 х 0,10) = 1000 (1 + 0,10) -1100 (грн.)

Якщо залишити надану позику ще на рік, то за користування протягом року сумою грошей, що становить 1100 грн., банк знову нарахує проценти. Отже, наприкінці другого року на рахунку вкладника буде така сума:

1100 + (1100 х 0,10) = 1100 (1 + 0,10) = 1000 (1 + 0,10)х(1 + 0,10) = 1000 (1 + 0,10)2 = 1210 (грн.)

Отже, майбутню вартість певної кількості вкладених коштів можна обчислити за такою формулою:

V = P (l + i)t,

де Р — теперішня вартість вкладеної суми грошей, V — її майбутня вартість, і — ставка процента, t — кількість років. Отже, вкладена гривня зростає в майбутньому внаслідок безпосереднього впливу чинника часу, який можна контролювати, застосовуючи наведену формулу.

Однак, крім майбутньої вартості (ціни) вкладеної суми фінансових коштів, існує потреба оцінити майбутні грошові потоки, пов'язані з використанням різноманітних активів. З попереднього прикладу бачимо, що гривня, яку вклали в банк сьогодні, через t років становитиме більшу суму:

 

 

Справедливим буде і протилежне твердження: гривня, що може бути отримана через і років, сьогодні коштуватиме менше, ніж одна гривня, а саме:

 

Це означає, що для того, щоб через певну кількість років (1) мати на рахунку в банку одну гривню, треба сьогодні покласти в банк ——-г (грн.). (і + і)

Механізм підрахунку теперішньої вартості вкладених грошей можна зобразити такою формулою:

 

 

Проілюструємо наведену формулу таким прикладом. Припустимо, що можна одержати 1000 грн. через рік при річній нормі процента 10. у такому разі вартість цих грошей обчислюється за формулою:

 

 

Оцінка теперішньої вартості очікуваних через кілька років доходів від капіталовкладень називається дисконтуванням.

 

 

Використана література :

    • Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник - К.: КНЕУ, 2006.

• Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. –Ростов-на-Дону, 1996. -
• С.169-176.
• Базилевич В.Д. та ін. Макроекономіка, опорний конспект лекцій. –К.,
• 1997.
• Баликоев В.В. Общая экономическая теория –Новосибирск. 1997.- С.
• 338-346.
• Барр Раймон. Политэкономия. – М., 1995.
• Будаговська С. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. – К., 1998.
• Введение в рыночную экономику / Под ред. А.Я. Лифшица. –М., 1994.
• Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика – СПб, 2000.
• Гальперин В.М. и др. Макроэкономика. – СПб, 1997.
• Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998.
• Дадаян В.С. Макроэкономика для всех. – Дубно, 1996.
• Долан Эдвин Дж. Макроэкономика. – СПб, 1994.
• Дорнбуш Р., Фишер С. Макроекономіка. - К.: Основи, 1996.
• Економіка України / За ред. Б.Ф. Заболоцького. – Львів, 1997.
• Казаков А.П., Минаев Н.В. Экономика. – М., 1996.
• Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. – М., 1989.
• Костюк В.Н. Макроэкономика. – М., 1998.
• Курс економической теории / Под ред. М.Н. Чепурина. – Киров, 1994.