Енергозберігаючі технологіі. Альтернативне опалення

ЛІЦЕЙ ПРИ ДОНЕЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

 

 

 

 

НАУКОВА РОБОТА

з теми : «ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІІ.АЛЬТЕРНАТИВНЕ ОПАЛЕННЯ«

 

Роботу виконала:

                               Закладна Олена Олександрівна

      Учениця 11 економічного  класу

      Донецького ліцею при Донецькому

 Нацiональному унiверситетi

 

Науковий керівник:

       Трофимова Зоя Василівна,

вчитель економіки та права ліцею при ДонНУ,

кандидат педагогічних наук

 

ДОНЕЦЬК 2012

ЗМІСТ

Вступ ........................................................................................................................3

1.Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ, АЛЬТЕРНАТИВНОГО ОПАЛЕННЯ.

1.1. Енергозберігаючі технології…………………………………………………………………………4

1.2. Сучасний стан енергозбереження в світі та Україні……………………………………8

1.3. Перспективи розвитку енергозберiгаючих технологiй,а саме альтернативного опалення………………………………………………………………………………10

2. Розділ 2.ЕНЕРГОЗБЕРIГАЮЧI ТЕХНОЛОГII У ЖИТЛОВОМУ БУДIВНИЦТВI.

2.1. Традиційні способи опалення житлових приміщень………………………………14

2.2. Нові (енергозберігаючі) способи опалення житлових приміщень…………..20

2.3. Огляд вітчизняного ринку енергозберігаючих технологій у житловому будівництві………………………………………………………………………………………………………..22

4.Висновки ........................................................................................................... 31

5.Список літератури .............................................................................................33

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність проблеми. Природні ресурси небезмежні. Результати досліджень свідчать про те, що в 2056г. Можуть закінчитися всі розвідані на сьогоднішній день запаси нафти, до 2077г. - Не стане урану, до 2079г. - Буде спалений останній кубометр газу, а в 2178г. - Існує ймовірність виснаження запасів кам'яного вугілля. Природною реакцією людства на такого роду прогнози має стати інтенсивний розвиток вже існуючих видів альтернативної енергії, в першу чергу, енергії сонця, вітру, води. Основне питання полягає в тому, як зробити ці джерела максимально ефективними, перетворити їх з альтернатив в основу світового енергопостачання. У зв'язку з цим, проблема енергозбереження набуває особливої актуальності і значимість для розвитку всіх галузей народного господарства будь-якої держави.

Метою даної роботи є: аналiз стану та перспективи розвитку свiтового та  украiнського ринку опалення, обгрунтування необхідності використання альтернативних видів енергії.

Об'єкти дослідження: енергозберігаючі технології в Українi; перспективи розвитку енергозберігаючих технологій;альтернативне опалення.

Методи дослідження: економіко-статистичний, аналітичний методи.

Завдання дослідження:

-аналiз проблем стану ринку енергозберiгаючiх технологiй  у сучасному свiтi та Украiнi;

-визначння перспектив розвитку  енергозберiгаючiх технологiй,опалення;

-характеристика ринку енергозберiгаючiх технологiй,опалення у житловому фондi.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ,АЛЬТЕРНАТИВНОГО ОПАЛЕННЯ.

1.1Енергозберігаючі технології - це  такі технології, використання яких сприяє ощадливому (раціонального) витрачанню різних видів енергії: теплової, електричної і т.д. [http://ru.wikipedia.org/]

Альтернативне опалення-це автономне і економічне опалення з використанням новітніх технологій, які забезпечують граничну еко безпеку.[http:// reen-energy.org.ua/]

Альтирнативна енергетика - сукупність перспективних способів отримання енергії, які поширені не так широко, як традиційні, проте представляють інтерес через вигідності їх використання і, як правило, низькому ризику заподіяння шкоди навколишньому середовищу в районі. [http://ru.wikipedia.org/]

Теплопостачання будинків в Україні стає все дорожче. Услід за зростанням цін на газ, зростають і ціни на опалення будинку. Ситуація ускладнюється ще й тим, що запасів природного газу стає все менше з року в рік. Але є  вирішення даної проблеми - альтернативне опалення будинків, котеджів, підприємств і т.д.

 Однією з фундаментальних  проблем, що складаються перед  людством, енергетична проблема. В  даний час основними джерелами  енергії є вугілля, нафта і газ. Їх прогнозні запаси оцінюються, відповідно, в 15 трлн.т, 500 млрд.т і 400 трлн. м3. При сучасному рівні видобутку розвіданих запасів вугілля вистачить на 400 років, нафти на 42 роки і газу на 61 рік. Тому, стрімке виснаження природних енергоносіїв виводить завдання пошуку принципово нових способів отримання енергії на перший план і в найближчій перспективі повинна знижуватися ролі нафти, природного газу і вугілля.[1]

Проте, в силу орієнтованості сучасної енергетики, під терміном «енергозбереження» в більшості випадків розуміється економія енергоносіїв, які є не відновлюваними джерелами енергії: маються на увазі газ, нафта, вугілля і т.д. Хоча, обидва подання про енергозбереження є, по суті, взаємопов'язаними й повинні розумітися невідривно один від одного. І тут ми стикаємося з таким поняттям як поновлювані джерела енергії. Маються на увазі джерела енергії, активне використання яких не робить негативного впливу на їх кількісні або якісні характеристики. В даний час використання поновлюваних джерел енергії так само ідентично поняттю енергозбереження, як фотосинтез ідентичний поняттю рослина, тобто, рівень сучасних технологій дозволяє впроваджувати в усіх допустимих областях (побуті, промисловості, сільському господарстві, ТЕЦ, централізованих і нецентралізованих опалювальних системах)енергозбереження, засноване на використанні поновлюваних джерел енергії. Питання енергозбереження не виник би в разі присутності на Землі необмежених запасів викопного палива. Проте картина така, що чим інтенсивніше людство використовує викопні енергоносії, тим менше стає цих самих енергоносіїв в надрах нашої планети.

Використання энергii є основою розвитку людського суспільства і дозволяє йому змінювати довкілля. Громадські форми використання енергії є вирішальними для відтворення його результатів. У індустріальному і постіндустріальному суспільствах розробка енергетичних ресурсів потрібна для сільського господарства, транспорту, переробки відходів, розвитку інформаційних технологій і телекомунікацій і інших галузей економіки, розвиток яких означає досягнення високого рівня громадського розвитку. З іншого боку, стихійне зростання споживання енергії в результаті Індустріальна революція і постіндустріальною революцій привів до безлічі серйозних проблем, деякі з яких(наприклад, глобальне потепління) представляють велику небезпеку для людства.[2]. Фактичний зміст енергії не змінюється, проте коли вона перетвориться, наприклад в тепло, вона стає менш корисною для суспільства, і говорять, що енергія була використана. Коли використовуються такі фрази, як "енергетична криза" і "треба економити енергію", то передусім слід мати на увазі, що енергія в людському суспільстві використовується, головним чином, відповідно до характеру існуючих в нім форм громадського розвитку, тобто не йдеться про закон збереження енергії як він формулюється у фізиці.Оскільки енергія грають найважливішу роль у функціонуванні індустріального суспільства, контроль над енергетичними ресурсами робить постійно зростаючий вплив на політику. На національному рівні, уряди намагаються контролювати на розподіл ресурсів в суспільстві за допомогою цін, а також контролюють право власності на енергоресурси. Вони також можуть робити вплив на використання енергії бізнесом для вирішення екологічних проблем.

Для України проблема заощадження енергетичних і сировинних ресурсів особливо актуальна в умовах ринкової економіки при обмежених ресурсах основних енергоносіїв - нафти і газу. Політика енергозбереження промислово розвинених країн дозволила їм істотно знизити енерговитрати на виробництво одиниці валового продукту і зайняти передові позиції на світовому ринку. Викопне паливо, звичайно ж, відновлюється, але це відбувається не в звичному для людини часу, а протягом довгих геологічних періодів. Енергозбереження в наші дні досягається за рахунок мінімізації непотрібних втрат енергії. Тобто, повне виключення викопного палива з функціонування енергетики поки що, на жаль, недосяжно. Проте створення опалювальних пристроїв з високим коефіцієнтом корисної дії (ККД) багато в чому сприяє цілям енергозбереження, раціонального використання енергоресурсів.[3] Основним мотивом підвищення енергоефективності та метою енергозбереження енергетичних ресурсів, безсумнівно, є истощаемость природних копалин. Обмеженість енергоресурсів є величезною проблемою, яка зачіпає всі держави. Питання енергетичної безпеки та екологічний фактор - це другий і третій мотиви, а так само цілі енергозбереження. Причиною ж глобального перегляду ставлення до енергоресурсів є висока енергоємність продукції. Ця проблема в свою чергу тягне такі наслідки як неефективність економіки, неконкурентоспроможність продукції, мала реалізація на світових і внутрішніх ринках, витрати на експорт, зупинка підприємств через непотрібність виробництва дорогої продукції. На сьогоднішній день методи енергозбереження рясніють розмаїттям. Кожна галузь енергозбереження має свої принципи. В енергозбереженні є чотири ключових напрямки:

• житловий фонд (потенціал енергозбереження становить ¼ від усього потенціалу);

• енергетика та комунальне господарство (40% від усього потенціалу);

•державний, бюджетний сектор;

• економічне стимулювання, підвищення енергоефективності в приватному секторі.

1.2. Сучасний стан енергозбереження в світі та Україні.

Енергосбереження в Українi. Для Україну енергозбереження актуально в двох областях: побутове енергозбереження та енергозбереження при опаленні підприємств і великих промислових об'єктів. Теплові насоси в Україну далеко не новинка, але тільки за останні п'ять-шість років, на тлі подорожчання енергоносіїв, вони стали окупати себе практично протягом двох або трьох років експлуатації. Україна має в своєму розпорядженні масштабним недоіспользуемим потенціалом енергозбереження, який по здатності вирішувати проблему забезпечення економічного зростання країни можна порівняти з приростом виробництва всіх первинних енергетичних ресурсів. Енергоємність української економіки суттєво перевищує у розрахунку за паритетом купівельної спроможності аналогічний показник у США, в Японії і розвинених країнах Європейського Союзу.[4] Початок ХХІ століття характеризується глибокими трансформаціями уявлень світової спільноти про найбільш ефективні та раціональні джерела енергетичних ресурсів. Наразі людство вже підійшло до порогу, за яким починає працювати фактор вичерпання первинних ресурсів, і в першу чергу, нафти та природного газу. Цей процес відбувається на фоні значного підвищення попиту на ці енергоносії, що призвело до лавиноподібного зростання світових цін на нафту та газ. За таких умов повинна відбуватися і відбувається зміна конкурентноспроможного складу енергетичних технологій і структури вживаних енергоресурсів, зміна джерел енергії та витіснення технологій виробництва електроенергії і тепла на основі вуглеводнів іншими технологіями, що використовують вугілля, уран та відновлювані енергоресурси. [5]

 Окрім цього, значне зростання  цін на енергоресурси обумовлює  нову хвилю потужного процесу  їх ощадливого використання, що  спостерігається в переважній  більшості країн світу, і перш  за все, в промислово розвинених  країнах. Енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів стали наріжними каменями енергетичної політики цих країн. Для діяльності у сфері енергозбереження характерна висока економічна ефективність. Ще наприкінці минулого століття витрати на тонну умовного палива, отриману за рахунок енергозбереження, були в декілька разів менші за витрати на її видобуток чи закупівлю. В останні роки у зв’язку зі значним зростанням цін на енергоресурси зазначена тенденція явно посилилась.

У Законі «Про енергозбереження і підвищення енергетичної ефективності» складено план основних заходів. Для більшості металургійних, хімічних, нафтопереробних, біотехнологічних та інших виробництв завдання енергозбереження може бути коректно поставлена і вирішена тільки в рамках більш загальної задачі: "Найти умови проведення технологічного режиму, що дозволяють отримати продукт з максимальним виходом і заданою якістю. Природні обмеження запасів природних ресурсів , наявність можливості використання альтернативних видів енергії - одні з головних питань, які сьогодні намагається вирішити українську державу. Однією з основних проблем повсюдного поширення сонячної енергетики як серйозного джерела альтернативної енергетики є дорожнеча виробництва основних складових сонячних панелей. Компанія Twin Creeks Technologies (потрібно зазначити, що це компанія-піонер у виробництві панелей наступного покоління) займається саме цією проблемою, і, недавно представила її рішення - систему виробництва сонячних панелей, яка допоможе значно знизити вартість виробництва. Хитрість полягає в скороченні товщини панелей, що скорочує витрату кремнію та інших основних матеріалів на 90%.Не даремно весь світ на сьогодні намагається перейти на виключно економне опалювання, прагнучи використати максимально заповнювані джерела енергії. Вода, вітер, сонце - що генерують електрику, дозволяють використати ефективно альтернативне опалювання будинку без газу і твердого палива. Надійність, економічність і доступність - стають найбільш затребуваними критеріями. Електро опалювання і є тією альтернативною системою, яка якнайкраще відповідає усім сучасним потребам людства і впроваджується по всьому світу. Найбільш оптимальними і ефективними варіантами залишаються енергозбережні опалювальні установки(ЭОУ). Ця система є електричною водогрійною опалювальною установкою проточного типу і робиться під строгим контролем якості по оборонних технологіях і що має Український сертифікат якості.[6]

1.3. Перспективи розвитку енергозберiгаючих технологiй,а саме альтернативного опалення.

Основні передумови енергозбереження в Україні, позитивні та негативні наслідки сучасних ресурсозберігаючих трансформацій національної господарської системи, стратегічні завдання та методи регулювання ресурсозберігаючих процесів, сучасні підходи до природокористування, роль Кіотського протоколу в раціоналізації ресурсовикористання, проблеми енергозбереження, динаміку енерго-і екологоемкості ВВП Україна, дієвість існуючих фінансово-економічних важелів розвитку сфери вторинного ресурсовикористання розглядають у своїх роботах такі вчені, як І.Сотнік, Л.Жарова, І.Андріанова, В. В. Арсірій, Т.Науменко, Ю.Маковецкая і багато ін Так, І.Сотнік оцінює в своїх дослідженнях макроекономічні наслідки ресурсозбереження і пропонує систему методів по його стимулюванню в контексті сталого розвитку України [2; 6], Л.Жарова розглядає можливості і загрози дії економічних механізмів Кіотського протоколу [7], І.Андріанова, В.Арсірій аналізують з економічної точки зору роль енерго-і ресурсозберігаючих інноваційних технологій для теплової енергетики [8], Т.Науменко аргументує доцільність зниження енергоємності підприємств завдяки їх інноваційні діяльності [5], Ю.Маковецкая розглядає фінансово економічні важелі забезпечення розвитку вторинного ресурсовикористання [7]. У той час необхідно зазначити, що комплексні дослідження з аналізу перспектив використання енергозберігаючих технологій в Україну для всіх галузей її економіки проводяться поки не так часто.