Фактори (ресурси) виробництва, які становлять базу здійснення фінансово-економічної діяльності підприємства

 

 

 

 

 

Фактори (ресурси) виробництва, які становлять базу здійснення фінансово-економічної діяльності підприємства

Реферат з дисципліни «Фінансово-економічна діяльність»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

1. Економічні ресурси…………………………………………………...……4
2. Фактори виробництва………………………………...……………………6
3. Основні групи факторів виробництва……………………………………..8
1. Праця як фактор виробництва………………………………………8
2. Земля – природний фактор виробництва…………………...……..10
3. Капітал ………………………………………………………......….11

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Наші потреби вимагають  повсякденного задоволення. У природі  немає достатньої кількості готових, придатних для задоволення потреб людини благ, їх потрібно виробляти, використовуючи для цього природні ресурси та здібності самої людини. Тому виробництво благ є об'єктивною необхідністю і здійснюється як взаємодія людини з природою і людей між собою.

В економічній літературі нема єдиного визначення поняття "виробництво". Це пояснюється тим, що виробнича  діяльність надзвичайно різноманітна. В економічній науці загальновизнано, що виробництво створює не тільки матеріальні блага, а й різноманітні послуги, які в одних випадках пов'язані з виробництвом матеріальних благ, в інших — із задоволенням безпосередніх потреб людей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Економічні ресурси.

Важливим фактором, від  якого залежить обсяг виробництва, є економічні ресурси, якими володіє  суспільство. Економічні ресурси це основні елементи економічного потенціалу, їх поділяють на чотири основні групи:

1. Природні ресурси. Це  наявна в природі земля, її  надра, земельні угіддя, водні  багатства та водна енергія.  Вони поділяються на вичерпні  і невичерпні або відновлювані і не відновлювані.

2. Матеріальні ресурси  створені працею людей. Це всі  створені людьми засоби виробництва  (засоби і предмети праці), які  є результатом матеріального  виробництва. Вони поділяються  на предмети праці і засоби  праці. Предмети праці — це  все те, на що спрямована діяльність  людини — сировина, матеріали.  До засобів праці відносять  усі ті речі, якими людина впливає  на предмети праці. Засоби праці  поділяються на активні і пасивні.  До активних належать машини, обладнання, інструменти, потокові  лінії, конвеєри тощо. До пасивних  — будівлі, споруди, місткості,  внутрішньовиробничі засоби комунікації, склади.

3. Трудові ресурси. До  них належить працездатне економічно  активне населення країни, яке  володіє фізичними і духовними  здібностями, необхідними для  участі в трудовій діяльності. Чисельність і структура трудових  ресурсів відображає потенційну  масу "живої праці, якою володіє  суспільство. Якість трудових  ресурсів залежить від їх структури  за статтю, професійно-кваліфікаційним і культурно-освітнім рівнем.

4. Фінансові або інвестиційні  ресурси. Фінансові ресурси —  це сукупність усіх грошових  коштів і фінансових активів,  якими володіє держава і може  інвестувати їх у виробництво.  Фінансові ресурси формуються  внаслідок розподілу і перерозподілу  грошових коштів підприємств,  населення і накопичення їх  фінансовими суб'єктами для використання.

Значимість окремих видів  ресурсів змінюється залежно від  зміни технології виробництва. Так, в умовах ручного виробництва  головна роль належала трудовим ресурсам, в умовах машинного — матеріальним. В умовах НТР, коли відбувається перехід  до маловідходних і безвідходних технологій, зростає роль інтелектуальних  та інформаційних ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Фактори виробництва.

Поряд з поняттям "економічні ресурси" вживається поняття "фактори виробництва". На мою думку, їх не можна вважати тотожними. Поняття "ресурси" (від французького ressources) означає кошти, засоби, запаси, джерела коштів, засобів, запасів, їх можна використати у виробництві. Ресурси можуть бути економічні, природні, трудові, фінансові, інформаційні, інтелектуальні тощо.

Поняття фактор походить від  латинського factor, що означає чинник, що робить, виробляє, впливає, рушійна сила процесу або одна з його умов. Спільне між поняттями "ресурси" і "фактори" те, що і одні, й інші можуть бути природні, економічні, трудові, фінансові, тобто являти собою одні й ті ж природні й соціальні сили, з допомогою яких здійснюється виробництво. Але до факторів можна віднести законодавство, час, простір, інформацію, погоду, клімат, тобто чинники, які безпосередньо у виробництві не використовуються, але на нього впливають.

У марксистській економічній  літературі виділяють три основні  фактори виробництва: працю, предмети праці і засоби праці. їх поділяють також на речові й особисті.

Сучасна економічна наука  до складу факторів виробництва відносить  працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію та екологію (рис. 1).

• Земля як фактор виробництва означає всі використовувані у виробництві природні ресурси.
• Капітал — це виготовлені людьми засоби виробництва, які здатні приносити дохід. Робоча сила (у марксистській економічній теорії) — це здатність людини до праці, сукупність її фізичних і розумових здібностей. За статистикою ООН, що ґрунтується на економічних поглядах, прийнятих у розвинутих країнах, робоча сила — це люди у віці 16 років і старші, задіяні у виробництві, і ті, що шукають роботу. Праця ж виступає як доцільна діяльність людини, спрямована на зміну предметів праці і сил природи з метою пристосування їх для задоволення людських потреб.
• Підприємницькі здібності в умовах ринкової економіки виступають як особистий людський ресурс, який полягає в здатності підприємця до високої організації виробництва, в умінні орієнтуватися в ринковій кон'юнктурі, брати на себе ініціативу в організації виробництва, приймати рішення, які визначають курс діяльності підприємства, упроваджувати нові технології та нові форми організації виробництва і йти на ризик.
• Наука — це систематизовані людські знання про суспільство, природу, економіку і людську діяльність.
• Інформація — це система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань, які використовуються в різних сферах життєдіяльності. У практичній діяльності проявляється як продаж технологій у формі патентів.
• Екологія, як фактор виробництва — це чинники навколишнього середовища, що здійснюють певний вплив (негативний або позитивний) на економічні процеси, рослинність, тваринний світ і на людину.

Рис1.

 

 

 

3. Основні групи  факторів виробництва.

Є фактори, без яких поняття  виробництво не мало б сенсу, причому  це фактори, що впливають на обсяг  виробництва. Фактори ефективності виробництва досить різноманітні, оскільки ресурсів для нього існує безліч. Виділяють три основні групи  факторів: земля, праця і капітал

3.1. Праця як  фактор виробництва

Праця як фактор виробництва  також неоднорідне поняття, в  комплексі означає сукупні зусилля  людей. Оскільки професій і спеціальностей існує дуже багато, і для кожної з них потрібні специфічні знання та вміння, для їх отримання потрібна відповідна підготовка. Навчання дозволяє придбати ці знання і підвищити вже  наявну кваліфікацію. Населення, здатне працювати, має назву робочої  сили. Для Росії робочу силу становлять чоловіки (18-60 років) і жінки (18-55 років).

Праця як фактор виробництва  дуже важливий і актуальний, оскільки це означає участь людини в процесі  виробництва, використання його власної  енергії і потенціалу. До основних елементів праці належать предмети праці, засоби і доцільна діяльність людини. Основні результати праці: економічні блага, розвиток людини (фізіологічний  і розумовий), умови життя людини, накопичення знань та досвіду.

Праця — це не просто двигун прогресу, праця — це основа існування  та життєдіяльності людини, оскільки під його впливом розвивається мозок, мова, накопичується досвід, вдосконалюються вміння.

Праця як фактор виробництва  має зміст і характер. За змістом  розрізняють низькокваліфікований, середньої кваліфікації і висококваліфіковану працю.

У праці є кількісні  і якісні характеристики. Якісні характеристики — це рівень кваліфікації співробітників, кількісні — це витрати (кількість  працюючих, інтенсивність трудової діяльності, робочий час). Чим більше часу потрібно на навчання і підготовку фахівця, тим більшою кваліфікацією він володіє.

Для того, щоб визначити  характер праці, потрібно провести ретельний  аналіз з’єднання робочої сили і  засобів виробництва, уточнити хто  і в яких кількостях привласнює результати праці. З урахуванням цього виділяють  три основних соціальних виду праці: вільний, найманий і примусовий. Примусова  праця — це робота з примусу (праця  рабів). В даний час зустрічаються  перші два види трудової діяльності.

Вільна праця носить добровільний характер. Це трудова діяльність на самого себе, коли господар і працівник  виступають в одній особі. Типовий  приклад такої діяльності: підприємець, фермер і т.д. Якщо трудова діяльність носить найманий характер, значить, роботодавець і працівник — це різні люди, їх відносини оформляються трудовим договором, іноді угодою або контрактом, а за результатами праці працівник отримує певну грошову винагороду

Довгий час залишалося спірним питання, чи виступає праця  як фактор виробництва або це робоча сила. Фізичні, розумові та інтелектуальні здібності людини-це робоча сила. Якщо роботодавця цікавить здатність  людини до праці, значить, фактором виробництва  є робоча сила. Якщо для нього  важлива тривалість робочого часу, значить, цим фактором є праця. Щоб  якісно працювати, людина повинна володіти певним здоров’ям, здібностями та вміннями, звідси випливає, що робоча сила існує  до початку процесу праці.

Продуктивність праці  — це відношення результату праці (кількість  вироблених продуктів) в певний проміжок часу. Продуктивність праці, в свою чергу, залежить від ряду факторів, які можуть на неї вплинути.

 

 

3.2. Земля –  природний фактор виробництва

 Природний ресурс земля — вихідний фактор виробництва, без якого матеріальне виробництво зовсім неможливе. До нього зараховують землю і все, що розташоване на ній і в ній: орні площі, ліси, ресурси річок, озер, морів, океанів, корисні копалини, тобто все, що людина бере від природи. Це природне середовище, де відбувається життєдіяльність людини.

У первісному суспільстві  людина лише споживала природні блага. З розвитком господарських відносин стає очевидним, що життєві умови, даровані природою, не всюди однакові й змінюються з часом, а багатства, які можна  отримати від використання землі, залежать від якості самої землі та способів господарювання. Відтак з'являється  прагнення до привласнення і відстоювання права на земельні площі певними  групами людей з метою їх подальшого використання для отримання прибутків.

Уся величезна різноманітність  природних ресурсів і фізико-біологічні особливості землі надають різні  можливості для господарської діяльності, що відображається в земельному кадастрі. З їх урахуванням люди обирають відповідні способи використання землі. Так, у  Земельному кодексі України земельні ресурси поділяються за цільовим призначенням: землі сільськогосподарського призначення, населених пунктів, промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного  призначення, лісового фонду, водного (у т. ч. підводного) фонду. Обмеженість  земель зумовлює раціональне використання їхньої природної родючості, поліпшення стану природних об'єктів, використання інтенсивних технологій, які забезпечують підвищення продуктивності та ефективності господарювання і подальшого використання землі.

 

 

3.3. Капітал 

Капітал як фактор виробництва  являє собою майно (засоби виробництва), що належить підприємцям або іншим  власникам і використовується в  процесі створення товарів і послуг.

Капітал – це всі засоби виробництва, створені людьми: інструменти, промислове обладнання та інше, а також знання, вміння і досвід, набуті людством і індивідом у процесі навчання і практичної діяльності. Створення будь-якого капіталу пов’язане з певним компромісом між сьогоденням, коли доводиться терпіти незручності задля накопичення капіталу у майбутньому.

Для придбання засобів  виробництва потрібні нові кошти, джерелом яких є неспожиті доходи. Якщо людина частину свого доходу не споживає, а відкладає на зберігання, то ці заощадження стають кредитними капіталами, що надаються в тимчасове користування для придбання споживчих благ (споживчий кредит) або для інвестування у виробництво (інвестиційний кредит). Таким чином, заощадження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку  факторів виробництва, де й складається  їх ціна — плата за право користування цими капіталами, що називається позичковим відсотком. Норма відсотка (г) — це процентне відношення позичкового  відсотка (ПВ) до позичкового капіталу (ПК):