Фактори та темпи економічного зростання

Зміст

Вступ 2

Економічне зростання, та його суть. 3

Фактори економічного зростання 4

Темпи економічного зростання. 7

Висновок. 8

Список використаної літератури 10

Додаток 1 11

 

 

Вступ

 

Економічне зростання  є однією з найважливіших суспільних проблем, до якої постійно звернута найпильніша  увага економістів і політиків. Економічне зростання розглядається макроекономічною наукою як складова частина й одна з найважливіших характеристик економічного розвитку країни. Саме темпи економічного зростання визначають динаміку економічного розвитку країни, її авторитет на міжнародній арені та історичні перспективи.

Проблемою економічного зростання перейняті здебільшого зарубіжні наукові дослідження, до того ж питання розглядається в контексі макроекономічного аналізу. Більшість вчених-економістів, аналізуючи досвід розвинутих країн, підкреслюють, що головна запорука розвитку країни – це безперечно економічне зростання, але не тільки його темпи, а, головне,і його якісні параметри.

Відомі економісти завжди виявляли глибокиц інтерес до джерел економічного зростання в практичній економічній політиці. Висвітлення  цього питання є в працях Пола А. Семюелсона, Вільяма Д. Норгауза, Р. Дорнбуша, Стенлі Фішера, Франко Модільяні  й Роберта Солоу.

Серед українських економістів  домінуючим є питання виявлення  можливостей стимулювання економічного зростання в умовах української  економіки.

Найчастіше в економічній  літературі під економічним зростанням розуміють збільшення кількості  товарів тв послуг, які продукує національна економіка. Проте важливим параметром порівняльного аналізу  повинен виступати попередній розвиток економіки карїни. Можливим є варіант  того, що попередні періоди економічного розвитку країни можна визначити  як депресивні, а отже збілшення  кількості виготовлених товарів  та наданих послуг відображає тільки вихід економіки країни з кризи  та покращення ефективності споживання економічних ресурсів.

У цьому рефераті розглянемо суть економічного зростання, його основні фактори, охакарктеризуємо темпи економічного зростання.

Під час написання реферату була присвячена увага таким джерелам як: В.Д. Базилевич «Макроекономіка», С.М.Панчишин «Макроекономіка», Л.В. Білецька «Економічна теорія».

 

Економічне  зростання, та його суть.

Економічне зростання  – довгостроковий стійкий розвиток економіки, який виявляється двояко:

1. як поступальний приріст реального обсягу виробництва у формах ВВП, або національного доходу на основі більшого і кращого використання ресурсів та удосконалення технологій;
2. як реальний приріст ВВП, чи національного доходу на одну особу в довгостроковому періоді без порушення рівноваги у короткострокових періодах. [ 1. c.464]

Відомий американський економіст  Саймон Кузнєц виділив шість показників економічного зростання, властивих  майже усім розвинутим країнам:

1. високі темпи зростання доходу на душу населення і кількості населення. У розвинутих країнах середні темпи зростання доходу на душу населення в останні 200 років склали 2 % на рік при зростанні населення 1 % рік;
2. високі темпи зростанння продуктивності факторів виробництва. За різними оцінками від 50 до 75 % зростання доходу на душу населення у розвинутих країнах в індустріальну епоху були результатом зростання продуктивності факторів. Основна частина приросту ВНП на душу населення була досягнута за рахунок технічного прогресу;
3. високі темпи структурної трансформації економіки. Вона включала в себе переміщення робочої сили і сільського господарства у промисловість, а в останній час — з індустрії у сферу послуг;
4. високі темпи соціальної, політичної та ідеологічної трансформації. Серйозна структурна перебудова завжди супроводжується змінами в суспільних інститутах, поведінці людей та ідеології;
5. міжнародні масштаби економічного зростання зумовлені здатністю розвинутих країн у минулому і сьогодні знаходити за кордоном ринки збуту, джерела сировини і дешевої робочої сили, що призводить до політичного і економічного поневолення бідних країн;
6. обмеження розповсюдження результатів економічного зростання. Незважаючи на величезне зростання виробництва у світі за останні 20 років, лише чверть населення планети прийняло участь у цьому процесі. На цю меншість припадає 80 % світового доходу.

 

Економічне зростання  створює можливості забезпечувати постійно зростаючі потреби людей в товарах і послугах, вирішувати фундаментальні проблеми соціально-еконмічного розвитку, проблеми обмеженості економічних ресурсів.

Економічне зростання  має  свою систему показників, за допомогою яких характеризується його кількісний чи якісний стан. Основні  показники такі: річні темпи зростання ВНП (ВВП) або національного доходу у відсотках; абсолютний приріст національного доходу або ВНП (ВВП) за рік; приріст національного доходу на душу населення за відповідний період.[2– c. 240-241]

Фактори економічного зростання

Економічне зростання  будь-якої країни визначають чотири групи  факторів:

1. фактор пропозиції;
2. фактор попиту;
3. фактор розподілу;
4. соціокультурні, інституційні та інші фактори.

Фактори пропозиції зумовлюють фізичну здатність економіки  до зростання. Їх теж чотири:

1. кількість та якість природних ресурсів;
2. кількість та якість трудових ресурсів;
3. обсяг капіталу країни;
4. технологія.

Перелічені фактори пропозиції, які називають «колесами економічного зростання», визначають можливості фізичного  збільшення обсягу продукції. Тільки наявність  більшої кількості або кращих за якістю ресурсів, ураховуючи і їх технологічний аспект, дає змогу  націоналній економіці нарощувати свій потенціал.

Природні ресурси –  це землі, корисні копалини, енергоносії, водні ресурси тощо. На планеті є лише кілька країн, що володіють багатими природними ресурсами, продаж яких дає їм змогу швидко просуватися шляхом економічного зростання. Більшість країн світу небагата на природні ресурси. Проте навіть дуже бідні на них країни – Швейцарія, Японія чи Ізраїль – демонструють високі темпи економічного зростання і забезпечують високий рівень життя своїгромадян. Найціееішим природнім ресурсом України вважають орні землі.

Трудові ресурси – пропозиція робочої сили, її кваліфікація, дисциплінованість, мотивація до праці – становлять найважливіший фактор економічного розвитку. Тому що інші фактори виробництва (капітал, сировину, технлогію) можна  купити в інших країнах, проте застовання високопродуктивної техніки в місцевих умовах вимагає кваліфікованих працівників.

Для збільшення обсягу капіталу (устаткування, виробничих будівел) необхідне  скорочення поточного споживання впродовж десятиліть. У розвинутій економіці  від 10 до 20 % відсотків національного доходу викоритсовується для нагромадження капіталу; і навпаки, найбідніші країни можуть заощаджувати лише 5 % національного доходу.

Крім трудових, природніх  ресурсів та капіталу, четвертим важливим фактором економічного зростання є  технологія, яка охоплює також  науково-дослідні й проектно-конструкторські  розробки, менеджмент та підприємництво.[3. c. 144-145]

Пpи цьoмy слід poзpiзняти здaтнiсть дo зpoстaння i peaльнe зpoстaння. Taк, наявність знaчниx пpиpoдниx peсypсiв дaє лише пoтeнцiйнy мoжливiсть eкoнoмiчнoгo зpoстaння, тоді як зpoстaння стaє peaльнiстю лише зa yмoви oсвoeння i ввeдeння нaявниx пpиpoдниx peсypсiв в o6opoт. Haявнi тpyдoвi peсypси тaкoж є тiльки тpyдoвим пoтeнцiaлoм суспiльствa, який слiд poзyмнo викopистoвyвaти. Peaльнe ж eкoнoмiчнe зpoстaння зaлeжить вiд piвня зaйнятoстi нaсeлeння, пpoфeсiйнoï підготoвки poбoчoï сили, зaгaльнoгo стaнy здopoв'я i тpивaлoстi життя людeй тoщo. Обсяг oснoвнoгo кaпiтaлy зaлeжить вiд poзмipy фoндy Haгpoмaджeння сyспiльствa тa спpямoвaнoстi iнвeстицiй Ha ствopeння нoвиx життeвиx блaг (тoвapiв i пoслyг, мaшин i yстaткyвaння тoщo). Piвeнь тexнoлoгiï якiснo xapaктepизyє пpoдyктивнiсть праці, eфeктив-нiсть виpoбництвa, a piвeнь opгaнiзaцiï виpoбництвa пoкaзyє yзгoджeність yсix виpoбничиx фaктopiв, щo пpимнoжyє йoгo peзyльтaтивнiсть. Cтaн тexнoлoгiï зaлeжить від piвня poзвиткy нayки i тexнiки, здaтнoстi виpoбництвa вчaснo peагувати  нa нoвi нayкoвo-тexнiчнi дoсягнeння.[2. c.241]

Економічне зростання  залежить також від факора попиту, тобто макроекономічне середовище має забезпечувати такий рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються наявні ресрси. Несприятливе макроекономічне середовище (високі податки та процентні ставки, низький  рівень завантаження виробничих потужностей та ін.) сповільнює економічне зростання, бо не забезпечує повного використання ресурсів.

Фактори пропозиції та попиту, які впливають на економічне зростання, взаємопов’язані. Наприклад, неповне  залучення трудових ресурсів уповільнює темпи нагромадження капіталу, а низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть спричиняти безробіття.[3. c.145]

На тeмпи i poзмipи eкoнoмiчнoгo зpoстaння значний вплив мають факитори poзпoдiлy. Для зpoстaння виpoбництвa нeдoстaтньo тiльки нapoщyвaти виpoбничi peсypси. Ïx нeoбxiднo пpaвильнo poзпoдiляти. Зміни в стpyктypi пoпитy — та змiни y стpyктypi потpeб — виникнeння пoтpeб y нoвиx тoвapax, щo вимагає, y свoю чepгy, пepeopieнтaцiï виpoбництвa, тoбтo пepepoзпoдiлy peсypсiв. Змiни в стpyктypi пoпитy вимагають пepeмiщeння кaпiтaлiв i трудoвиx peсypсiв в гaлyзi iз бiльшим пoпитoм на ниx. Якщо пepeмiщeння кaпiтaлy нe встигає за змiнoю стpyктypи пoпитy, то частина виpoбничиx пoтyжнoстeй залишиться нeзaвaнтaжeнoю, зpoстe бeзpoбiття, змeншиться oбсяг виpoбництвa i, вiдпoвiднo, oбсяг націнaльнoгo дoxoдy (ВНП) ВВП.[2 c.242]

Взаємодія факторів попиту, пропозиції та розподілу виражається через криву виробничих можливостей.

       Q_B

 

 

                                                                         Q_A

                  _{Обсяг виробництва інвестиційних (капітальних) товарів}

                        _{Рис. 1. Крива виробничих  можливостей [1 c. 467]}

Крива виробничих можливостей показує можливі комбінації випуску продукції різних видів за наявної кількості природних , трудових, інвестиційних ресурсів та даного технологічного рівня виробництва.

Зміщення кривої виробничих можливостей праворуч та вгору означає  економічне зростання. [1 c.466]

Поряд з факторами, що зумовлюють економічне зростання, існують і  такі, які стримують його. До них належать: законодавча діяльність держави в галузі охорони праці, навколишнього середовища та інші.

Темпи економічного зростання.

 

За темпами розрізняють високі і низькі. За умов високих темпів економічного зростання не слід залишати поза увагою якість продукції та структуру  виробництва. Якщо у виробництві  значно переважають засоби виробництва, а частка товарів споживання незначна, то високі темпи зростання не можна  вважати задовільними. Окрім цього, вимогами до економічного зростання  є його пропорційність та безперервність.

Світовий досвід свідчить, що нормальними  темпами економічного зростання  є річні темпи на рівні 3-5 %.

Якщо економічне зростання уповільнюється і протягом не менше ніж півроку  стає нижчим від середньорічних темпів періоду попередніх 5-7 років, то йдеться  про рецесію економічного зростання.

Для визначення темпів економічного розвитку виокристовують такі показники:

• темп економічного зростання, що визначається формулою

Т_ар=*100 %

Де Т_ар – річний темп зростання обсягу націоналного виробництва;

• темп річного приросту виробництва, який визначається такою формулою:      T ⌂=

де :     T ⌂ – річний темп приросту обсягу націоналного виробництва;

 – обсяг нацыонального виробництва в періоді t

           Y_t-1 – обсяг національного виробництва в періоді t-1

Щодо критеріїв оптималності темпів економічного зростання слід зазначити, що через різноманітність цілей супільного розвитку по-різному визначається їхня ієрархія, різні концепції виділяють різні критерії оптимальності. Це можуть бути повна зацнятість, максимізація споживання, зменшення диференціації доходів та соціальна стабільність тощо.[1 c. 467-468]  

Зростання Валового внутрішнього продукту за період 1996-2009 р. (див. Додаток 1)

Висновок.

 

Тема даної даної роботи є  актуальною для дослідження. Тому що темпи економічного зростання деяких країн уповільнилися. Для успішного функціонування економіки країни потрібно вирішувати проблеми економічного зростання.

Для економіки України з урахуванням сучасного макроекономічного стану очевидна необхідність розроблення нового підходу до розв'язання проблем економічного зростання. Цей підхід повинен поєднувати у собі заходи грошово-кредитного регулювання і політику розвитку виробництва із залученням усіх можливих фінансових ресурсів.

Безпосередній механізм проведення необхідних для досягнення економічного зростання  перетворень досить складний. Він  передбачає поєднання різноманітних  заходів не тільки економічного, а  й законодавчого характеру. Всі  зусилля держави повинні бути спрямовані на створення умов для  першочергового освоєння вітчизняними товаровиробниками внутрішнього ринку.

Для підтримки вітчизняних підприємств  необхідно виявити ті з них, які  являють собою так звані "точки  зростання", вкладення коштів в  які дасть змогу поширити імпульс  зростання на суміжні виробництва.

При розв'язанні завдання пожвавлення  економічної кон'юнктури на державному рівні слід визначити галузеві й  територіальні пріоритети. Критеріями вибору галузей — мультиплікаторів економічного зростання можуть бути: