Финансовая глобализация и ее влияние на национальные экономики

УДК 339.9

Маркович І.Б., к.е.н.

Асистент кафедри фінансів, обліку і контролю

Тернопільський національний технічний  університет імені Івана Пулюя

 

 

ФІНАНСОВА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ  ВПЛИВ НА НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІКИ

 

 

У статті проведений аналіз тенденцій розвитку фінансових ринків окремих груп країн, виявлена роль фінансового сектору в процесі ліквідації кризових явищ, розглянуті вигоди та небезпеки, зумовлені впливом глобалізаційних процесів на економічне зростання країн.

Ключові слова: глобалізація, фінансова система, інтеграційні процеси, податкове навантаження, лібералізація, національна економіка.

 

I. Markovych

 

FINANCIAL GLOBALIZATION AND ITS IMPACT ON NATIONAL ECONOMY 

In the article analyzed trends in financial markets of individual groups of countries, identified the role of financial sector in the process of liquidation crisis, consider the benefits and dangers due to the influence of globalization on economic growth.

Keywords: globalization, the financial system, integration processes, tax burden, liberalization, the national economy.

 

Марковыч И.Б.

 

ФИНАНСОВАЯ ГЛОБАЛИЗАЦИЯ И ЕЕ ВЛИЯНИЕ НА НАЦИОНАЛЬНЫЕ ЭКОНОМИКИ 

В статье проведен анализ тенденций развития финансовых рынков отдельных групп стран, выявлена ​​роль финансового сектора в процессе ликвидации кризисных явлений, рассмотрены выгоды и опасности, обусловленные влиянием глобализационных процессов на экономический рост страны.

Ключевые слова: глобализация, финансовая система, интеграционные процессы, налоговая нагрузка, либерализация, национальная экономика.

 

 

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Незважаючи на те, що глобалізація світового простору сьогодні вже сприймається не тільки як процес, що набирає сили, а й як безумовний атрибут сучасного рівня розвитку економіки, найбільш яскраво вона проявляється саме на світових фінансових ринках кілька останніх десятиліть.

Потоки капіталу радикально збільшилися за своїми обсягами як в розвинутих країнах, так і тих, що тільки стали на шлях зростання. З огляду на це, виникли нові можливості та загрози економічної стабільності та прогресу, що повинно враховуватися під час розробки будь-якої загальнодержавної стратегії.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Дослідженню проблем глобалізації та її проявів у фінансовій сфері присвячено праці О.Білоруса, А.Гальчинського, В.Козюка, М. Кумара, Д.Лук’яненка, В.Новицького, Ю.Пахомова, Г. Томпсона, Д, Стигліца, А.Філіпенка та ін.

Зазначені автори здійснили  вагомий внесок у дослідження  проблем розвитку глобалізації та глобалізаційних процесів. Одночасно недостатньо дослідженими залишаються питання детермінації впливу фінансової глобалізації на економічне зростання національних економік в сучасних умовах.

Цілі статті. Основною метою статті є аналіз тенденцій сучасних глобалізаційних процесів у фінансовому аспекті, ідентифікація загроз та можливостей фінансової глобалізації, дослідження зв’язку між фінансовою відкритістю та економічним зростанням.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Фінансова глобалізація досить часто називається однією з основних причин цілого ряду економічних криз 1980-х років в Латинській Америці, в 1990-х роках в Мексиці та окремих країнах Азії. Критики фінансового лібералізму звинувачують його прихильників в надмірній відкритості країн та втраті внаслідок цього вагомої частини контролю над фінансовим ринком. На противагу практично одноголосному визнанню в наукових колах вигод для держав від торгівельної відкритості,  характер впливу фінансової глобалізації на можливості розвитку країн викликає досить бурхливі дискусії.

З однієї сторони, слабо  контрольовані потоки капіталів  здатні сколихнути фінансову стабільність, з іншої – більша відкритість потоків капіталів, як переконує досвід багатьох країн, що розвиваються, в загальному прямо корелює із переходом доходів із низького до середнього рівня.

Глобалізація фінансових ринків має  суттєві макроекономічні наслідки як  для країн, що активно включені в процеси зростання рівня  торгівельної та фінансової відкритості та інтегрованості, так і для тих держав, що намагаються залишатися осторонь. Проте, чіткого переконливого емпіричного доказу прямого зв’язку між фінансовою лібералізацією та інтеграцією з економічним зростанням отримати науковцям не вдається. Причиною цього може бути недостатність об’єктивних вимірників та необхідної статистичної бази в багатьох країнах, яка б могла слугувати основою проведення розрахунків. Наприклад, одним з індикаторів фінансової відкритості є показник контролю за капіталом (обмеження на операції по рахунку операцій з капіталом), який не показує того, наскільки ефективно держави забезпечують дотримання правил цих механізмів, і не завжди відображають дійсний рівень інтеграції економіки з міжнародними ринками капіталу [1].

В світових масштабах спостерігаються  значні відмінності в рівні фінансового  розвитку країн світу (рис.1). Загальноприйнятим індикатором глибини фінансового ринку є показник відношення приватних кредитів до ВВП, який в розвинутих країнах майже в шість разів перевищує аналогічний показник країн з низьким доходом.

Рис.1 Відношення обсягу приватних кредитів до ВВП країн з різним рівнем доходів (2009 р.) [2]

Не зважаючи на значне відставання  країн з низьким рівнем доходів  від високодохідних за цим показником в абсолютному вимірі, спостерігається чітке переважання за темпами росту (рис.2)

Рис.2 Динаміка зміни відношення обсягу приватних кредитів до ВВП країн з різним рівнем доходів 2004-2009 р., (у відсотках, ВВП 2004 р. =100%) [2]

 

Не зважаючи на це, беззаперечним  залишається факт, що здатність капіталу переміщуватися туди, де він може бути використаний з найвищою мірою ефективності, є одним з проявів фінансової глобалізації та джерелом зростання національних економік. На особливості трансферу капіталів значною мірою здатна впливати податкова політика завдяки інструментам, що визначають корпоративну активність суб’єктів господарювання. При значному податковому тиску може розглядатися можливість перенесення бізнесу в інші держави, що негативно впливатиме на рівень доходів бюджету країни внаслідок, як мінімум, скорочень обсягів податкових надходжень. В той же час, важливо те, що рівень корпоративного оподаткування повинен корелювати із акумульованими в держави фінансовими ресурсами.

За останні два десятиліття  у промислово розвинених країнах  нормативні ставки оподаткування підприємств  знизилися в середньому з 45 до 35 відсотків. Це можна сказати і про частку податкових надходжень у ВВП. На більшості ринках, що розвиваються, спостерігається позитивна динаміка податкових надходжень (рис.3), що стало наслідком зростання активності господарюючих суб’єктів, розширення загальної податкової бази та зміцнення системи податкового адміністрування.

Рис.3 Частка податкових надходжень у ВВП груп країн (%),

1960-2005 рр. [3]

Однак, можливості до подальшого розширення бази оподаткування зменшуються. У  поєднанні зі складністю контролю за мобільними факторами, використання інструментів електронної комерції, наявності офшорних фінансових центрів ускладнюється процедура відстеження результатів фінансових операцій, що є об’єктом оподаткування.

Фінансовий сектор досить часто  є джерелом гальмування кризових явищ в економіці. Державна допомога неплатоспроможним фінансовим установам, як правило, виправдовується необхідністю уникнення ланцюгового ефекту. Аналізуючи витрати держави на фінансові кризи 90-их років у різних державах, вражає їх масштаб (рис.4).

Рис.4 «Фіскальна вартість» окремих фінансових криз 1990-х років [4]

Фінансова глобалізація активно впливає  на ринкову дисципліну, оскільки міжнародні фінансові організації та агенти піддають ретельному моніторингу податково-бюджетну політику, тенденції та перспективи  розвитку національних фінансових ринків, причому таке вивчення проводиться в більшості випадків більш ретельно в частині дослідження ліквідності та платоспроможності урядів.

Тим не менше, міжнародні фінансові  ринки стають все більше чутливими до подій, які не пов’язані із внутрішньою політикою [5].

Фінансовий та економічний  розвиток знаходяться у тісному  взаємозв'язку. Доступні фінансові  ресурси дають поштовх до зростання  можливостей виробничої інноваційності з високим рівнем ефективності, що стимулює активний ріст економіки. З  огляду на це, надзвичайно важливим напрямом державної політики є забезпечення фінансового розвитку.

Все більше дослідників при побудові регресійних моделей зв’язку  між фінансовою відкритістю та економічним  зростанням доходять до висновку, що така залежність може бути виявлена лише при дезагрегованому аналізі з використанням даних мікрорівня, оскільки фінансова відкритість лише опосередковано впливає на покращення макроданих через спрощення доступу до фінансування за рахунок інвестицій та розвитку внутрішнього фінансового сектору.

Досвід багатьох країн підтверджує  факт, що стабільна макроекономічна  ситуація сприяє залученню  іноземних  інвестицій в країну, що являється  одним з найважливіших каналів  переходу фінансового розвитку в  економічне зростання.

Дуже важливого значення для посилення позитивного впливу фінансової глобалізації на економічне зростання набирає якість державних інститутів, які значною мірою визначають структуру потоків капіталу в країну. Висока якість інститутів сприяє зростанню частки прямих іноземних інвестицій в структурі капіталу та посилює можливості фінансової міжнародної інтеграції.

Варто відзначити синхронність розвитку товарних та фінансових ринків. Дієвість стратегій розвитку національного господарства щодо акселеративного підвищення ефективності товарних ринків є основою та каталізатором фінансового розвитку в плані сприяння стабільному зростанню.

Одним із способів посилення конкуренції і сприяння доступу до фінансів є глобальна та регіональна інтеграція, яка стимулює цінове вирівнювання та об’єктивно визначає лідерів сектору. Крім того, тісна міжнародна взаємодія фінансових установ та фінансова відкритість економіки стимулює процеси гармонізації нормативно-правового забезпечення фінансової системи.

Висновки. Участь України в процесах фінансової глобалізації  є неминучою, проте  визначення інтенсивності інтеграційних та лібералізаційних процесів повинно базуватися на принципах економічної доцільності та вигоди. З огляду на це, зростає вагомість ролі держави в системі ключових регуляторів фінансового ринку. Крім того, важливо проводити моніторинг волатильності фінансових ринків та віднаходити зв’язки між цими коливаннями та макроекономічними показниками.

 

 

Список використаних джерел:

1. Ayhan Kose, M. Financial Globalization: Beyond the Blame Game/ M. Ayhan Kose, Eswar Prasad, Kenneth Rogoff, Shang-Jin Wei //Finance and Development, March 2007, Volume 44, Number 1.
2. Міжнародна фінансова статистика  МВФ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elibrary-data.imf.org/
3. World economic outlook (International Monetary Fund). World economic outlook : a survey by the staff of the International Monetary Fund. — Washington, DC, 2001, 246 p.
4. Honohan P. The Fiscal Cost Implications of an Accommodating Approach to Banking Crises/ P. Honohan, D. Klingebiel// Journal of Banking and Finance, Vol. 27, 2003, pp. 1539–60.
5. Kumar M. Pure Contagion and Investors’ Shifting Risk Appetite: Analytical Issues and Empirical Evidence/ M. S. Kumar, P. Avinash // International Finance, Vol. 5, No. 3, 2002 pp. 401–36.