Форми та способи захисту права інтелектуальної власності

Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушені особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнову компенсацію за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.

Суд, господарський суд  має право прийняти рішення чи визначення про заборону випуску  твору, використання постанови, фонограми  передачі в ефір чи по проводах, про  припинення їхнього поширення, про  вилучення, конфіскацію всіх примірників  твору, якщо буде досить даних про  порушення авторського права  і суміжних прав.

Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на об’єкти ІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом 3-х років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.

У Великобританії, Німеччині  та низці інших країн існують  спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє сконцентрувати досвід вирішення патентних  суперечок, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розглядають суперечки.

В Україні поки що немає  патентного суду, але існує практика створення судових колегій з  інтелектуальної власності, наприклад, при Вищому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому можуть компетентне вирішувати суперечки щодо інтелектуальної власності.

2.3. Кримінально-правовий  спосіб захисту прав

Законодавство України, як і  багатьох інших держав, поряд із засобами цивільно-правового захисту права ІВ, встановлює кримінальну відповідальність за його порушення. Розглянемо це питання окремо щодо об’єктів авторського права і суміжних прав, а також об’єктів права промислової власності. 

2.3.1. Авторське право і суміжні права

Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм  і програм організацій мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо – та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, визнаються злочином і караються штрафом від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2-х років чи позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення [3, ст. 176].

Коли злочин вчиняється службовою  особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, то він карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6-ти місяців чи обмеженням волі на строк до 2-х років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3-х років[3, ст. 176]. 

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених чи підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм караються штрафом від 100 до  300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 4-х років. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, караються штрафом від 300 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 3-х до 5-и років з конфіскацією товарів, промаркованих підробленими марками [3, ст. 216].

2.3.2. Право промислової власності

Злочином є незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, географічного зазначення, топографії  інтегральних мікросхем, а також привласнення авторства на них або інше умисне порушення права на ці об’єкти [3, ст. 177]. При цьому, міри покарання за порушення права щодо зазначених об’єктів права промислової власності аналогічні тим, що наведені стосовно об’єктів авторського права і суміжних прав.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні будь-якої дії, пов’язаної з незаконним використанням об’єктів права промислової власності, або інше порушення права на ці об’єкти. Склад злочину буде тоді, коли зазначеними діями спричиниться матеріальна шкода у великому розмірі, дії були вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також коли зазначеними діями спричиниться матеріальна шкода у особливо великому розмірі. Тому протиправні дії, які не входять до цього переліку, злочином не визнаються і тягнуть не кримінальну, а цивільно-правову або адміністративну відповідальність.

Суб’єктивна сторона злочину, крім умислу, характеризується певними мотивами і метою. Найтиповішими мотивами його скоєння є корисливість і кар’єризм. Мета злочину в більшості випадків збігається з його мотивами, хоча іноді набуває самостійного значення. Так, наприклад плагіат або використання винаходу може бути здійснені з метою вступу до творчої спілки, захисту дисертації тощо.

Законодавство  України  встановлює  кримінальну відповідальність за порушення права на комерційну таємницю. Об’єктивна сторона цього злочину включає умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності. Чи є шкода істотною, встановлюється судом, виходячи з усіх обставин справи і особи обвинуваченого. При визначенні розміру завданих потерпілому збитків враховуються пряма матеріальна шкода, витрати на відвернення шкідливих наслідків використання конфіденційних відомостей іншими суб’єктами підприємницької діяльності, збитки від зниження реалізації продукції чи попиту на послуги, тощо. Підрив ділової репутації суб’єкта на кваліфікацію злочину не впливає, але має враховуватись при призначенні покарання. Винний у скоєнні злочину карається штрафом від 200 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі терміном до 3-х років.

Необхідно зазначити, що провадження у кримінальних справах про порушення права ІВ має низку процесуальних особливостей. Насамперед вони є справами так званого приватного обвинувачення. Щоправда, у виняткових випадках, коли справа набуває великого суспільного значення або якщо потерпілий через безпомічний стан, залежність від злочинця чи інші обставини не в змозі захистити свої права і законні інтереси, прокурор вправі порушити таку справу за власною ініціативою. Суд не може залишити без розгляду заяву потерпілого з мотивів малозначимості, відсутності доказів тощо. Відмова у порушенні кримінальної справи в усіх випадках має бути процесуально оформлена ухвалою судді з викладенням мотивів прийнятого рішення. Кримінальні справи про порушення права ІВ не підлягають припиненню у разі примирення потерпілого і правопорушника, що в цілому не характерно для справ приватного обвинувачення.

2.4. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS

Угода TRIPS є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ є обов'язкове виконання угоди TRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охороною прав на об’єкти ІВ, які розглядаються як товар.

Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS «Захист прав ІВ» країни-учасниці зобов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопущення.

Законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав ІВ, включаючи термінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень (Стаття 41 Угоди TRIPS).

Угода TRIPS передбачає захист прав ІВ за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правових способів захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.

Подальше удосконалення національного законодавства України здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

Підсумовуючи все сказане, можна констатувати, що сьогодні в  Україні вже сформована законодавча  й організаційна системи державних органів, які прямо або опосередковано забезпечують захист прав у сфері ІВ.

Отже, основною і фактично єдиною формою захисту прав інтелектуальної  власності є розгляд у суді цивільних і господарських спорів з цього приводу, а також кримінальних справ та справ про адміністративні  правопорушення. При цьому в основі судового захисту прав інтелектуальної  власності лежать перш за все приватно-правові  інтереси суб’єкта відповідних прав. Державні (суспільні) інтереси при цьому  є вторинними і опосередковано виражають  волю держави (суспільства) щодо недопущення  порушень прав інтелектуальної власності, що загрожує економічному та науково-технічному розвитку суспільства.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996, № 236/96-ВР.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984, № 8073-X.
3. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III.
4. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV.
5. Бошицький Ю. Л. Право інтелектуальної власності: Навчальний посібник / Ю.Л. Бошицький. – К.: Логос, 2007 – С. 67.
6. Жаров В.О. Захист права  інтелектуальної власності. Захист авторського права і суміжних прав. Захист права промислової власності. Навчальний  посібник / В.О. Жаров. – К.:  ЗАТ «Інститут  інтелектуальної  власності», 2003. – с.35-56.
7. Підопригора О. А. Основи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: Підручник для студентів неюридичних вузів / О. А. Підопригора, О. Д. Святоцький, Д. М. Притика. – К.: ІнЮре, 2003 – С. 210−229.
8. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності / П. М. Цибульов. – К.: ЗАТ «Інститут інтелектуальної власності і права», 2002. – 104 с.