Граничный спрос и предложение

 

План

Вступ……………………………………………………………………..3

1. Чинники, що визначають поведінку споживача. Гранична корисність…………………………………………………………….4
2. Крива байдужості та бюджетна лінія, їх властивості…………...…6
3. Оптимум споживача………………………………………………….8
4. Вплив зміни ціни і доходу, ефект заміщення та ефект доходу…....9

Висновок…………………………………………………………………12

Список використаної літератури……………………………………….13

 

Вступ

Дослідження поведінки споживача  має одне із центральних місць  у підприємницькій діяльності, адже це допомагає визначити найбільш цікаві для споживача товари та області, визначити, як вплинуть різні фактори, такі як зміна їхнього доходу чи ціни на товар на споживчий кошик та величину споживання в цілому.

Також дуже важливо визначити, які саме чинники впливають на поведінку споживача і що формує його прихильність до того чи іншого товару, адже від цього залежатиме подальша маркетингова стратегія.

Модель поведінки споживача, її аналіз і встановлення рівноваги  базується на двох основних засадах  — кардиналістських і ординалістських.  Загалом, то поведінка споживача  базується на теорії корисності, що рагне пояснити економічну поведінку раціонального індивіда через використання понять «корисність» та «максимізація корисності». Споживачу необхідно визначити способи управління своїм вибором для досягнення стану рівноваги та максимізації корисності, а також знати як регулювати для непорушності рівноваги вплив зміни доходу та ціни на благо.

 

1.Чинники,  що визначають поведінку споживача

Вибір споживача відносно споживання тих чи інших товарів  базується на певних пріоритетах, які  він сам визначає. Всіх їх можна  розділити на категорії:

• Корисність. Це спроможність товару задовольняти потреби, бажання, смаки і вподобання споживача. Корисність товару - це задоволення, яке отримують від споживання. Вона є різною як для різних людей (залежно від смаків і вподобань), так і для одного споживача в різний час і при різних обставинах.
• Смаки (уподобання). Люди можуть ранжувати альтернативні набори (комбінації) товарів у такій послідовності, яка відображає їх пріоритети.
• Транзитивність. Це означає, що якщо людина надає перевагу набору А порівняно з набором В, а останньому порівняно з набором С, то вона повинна надавати перевагу набору А порівняно з набором С.
• Зіставність. Споживач завжди може сказати, як він ставиться до наборів благ, що порівнюються.
• Ненасиченість. Великій кількості товару надається перевага порівняно з меншою кількістю.
• Рефлективність. Коли споживач має два однакові блага, то він вважає, що будь-яке не гірше за інше.

Розв’язання проблеми споживчого вибору пропонується двома шляхами: кардиналістським (можливість кількісного  вимірювання абсолютної величини корисності) і ординалістським (встановлення ступеня корисності як позиції (рангу) блага відносно інших). Тобто всі вищеназвані категорії, окрім корисності, належить до ординалістської теорії, основна з них — транзитивність. Теорії відрізняються інструментами аналізу, проте мають однакові висновки.

Теорія корисності передбачає, що ціна, яку готовий заплатити  покупець на ринку за товар, є категорією суб'єктивною. Вважається, що кожний товар  має певну кількість ютилів (u), або певну кількість одиниць  корисності чи задоволення. Ця уявна  одиниця вимірювання є лише зручним  навчальним прийомом, який дає змогу  у кількісному аспекті аналізувати  поведінку споживача на ринку. Залежно  від кількості ютилів, тобто одиниць  корисності товару розрізняють граничну, загальну і середню корисність.

Гранична корисність (МU) — це додаткова  корисність, яку отримує людина від  кожної останньої або кожної додаткової одиниці спожитого товару. Існує  закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена), згідно з  яким при споживанні кожної додаткової (наступної) одиниці товару величина додаткового задоволення для  людини зменшується. Зобразимо її на графіку. Тобто бачимо спадний характер кривої.

 

 

 

 

 

Загальна корисність (ТU) — це корисність, яку отримує споживач від використання товару загалом. Середня корисність (АU) – це загальна корисність у розрахунку на кожну одиницю товару.

Співвідношення граничних  корисностей двох благ має назву  граничної норми заміни і виражає  кількість одного блага, якою споживач згоден пожертвувати заради додаткової одиниці іншого блага і дорівнює співвідношенню цін цих благ.

 

2. Крива байдужості та бюджетна лінія, їх властивості.

Як вже було сказано, за ординалістської теорією споживач не здатен давати кількісну оцінку корисності, натомість він може вибудовувати всі блага у певному порядку: від найціннішого до знеціненого  у його суб’єктивній системі переваг. Поняття корисності тут вживається для означення порядку переваги. Споживач користується такими вищезгаданими  аксіомами, як повної упорядкованості  вподобань, транзитивності чи ненасиченості.

Для аналізу поведінки  споживача представники ордилістської  теорії користуються кривою байдужості та бюджетною лінією.

Крива байдужості — це лінія, яка  показує альтернативні споживчі набори, що приносять споживачеві  однакову корисність і тому розгля-даються  ним як рівноцінні. Криву байдужості можна зобразити наступним чином:

 

 

 

 

 

Крива байдужості є спадною, оскільки відображає обернену залежність двох товарів, які приносять споживачеві  корисність. Кожна точка на даній кривій (А,В,С,В) відображає різну комбінацію товарів, але дає для споживача однакову загальну корисність. Нахил кривої байдужості становить граничний коефіцієнт заміщення (МRS), що показує, до якої межі споживач заміщуватиме один товар іншим, щоб отримати ту саму загальну корисність.

Бюджетна лінія — це лінія, що розмежовує множину споживчих  наборів на доступні та недоступні для споживача, сама ж лінія показує  кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може при дбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу.

Бюджет споживача визначається за формулою: В(I)=P_x*X+P_y*Y , де В- дохід споживача, P_X - ціна товару х, P_Y - ціна товару у, Q_X - кількість товару х, Q_Y - кількість товару у. Графічно її можна зобразити так:

 

 

 

 

 

Набори благ, що знаходяться на лінії В(I) є гранично допустимими для споживача. Набори благ, що знаходяться вище лінії, є недопустимими, а нижче – допустимими. Віддаленість бюджетної лінії від початку координат визначається величиною бюджету. На бюджетну лінію впливають дохід та ціна товару. При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно До його збільшення I₁I₂ (або зменшення I₂ I₁) і займає паралельне попередньому положення. Зміна ціни на товар x - приводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії.

 

 

 

 

3. Оптимум споживача

Кардиналістський підхід до аналізу рівноваги споживача  полягає у порівнянні співвідношень  між граничними корисностями і цінами товарів. Споживач прагне досягти максимуму корисності за наявних бюджетних обмежень, а корисність кошика обчислюється як сума граничних корисностей кожної одиниці товарів, що входять до нього. Він віддасть перевагу тому товару, який додає на кожну грошову одиницю більше корисності. Порівнюючи граничні корисності кожної одиниці товару з розрахунку на грошову одиницю, споживач послідовно переключає свій вибір з одного товару на інший, доки в межах свого бюджету вже не зможе збільшити сумарної корисності. Правило максимізації корисності: корисність максимізується вибором такого кошика в границях бюджетного обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ до їхніх цін однакове для всіх благ.

Прийнявши оптимальне рішення, споживач знаходиться у стані  рівноваги. Рівновагу споживача  описує другий закон Госсена: за оптимального розподілу обмеженого бюджету рівень корисності від витрачання останньої грошової одиниці є однаковим для всіх благ, які купуються у цей час.

Оптимальний споживчий вибір за ординалістською теорією пояснюється  черех поєднання кривої байдужості та бюджетної лінії. Споживач прагне максимізувати корисність від споживання благ, але при цьому має вибрати той набір, що є можливий за певного рівня цін та доходу. Точка дотику кривої байдужості U2 з бюджетною лінією відповідає стану рівноваги споживача, вона передбачає, що як тільки споживач отримує даний набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший. Графік наведено нижче.

 

y

 

 

                                          D1

                                   D2

                          D3                                  x

4. Вплив зміни ціни і доходу, ефект заміщення та ефект доходу. Надлишок споживача

Споживча рівновага, я  к уже зазначалося, досягається  в точці дотику бюджетної лінії  до кривої байдужості. Розглянемо дві причини, які призводять до переходу від однієї рівноваги споживача до іншої. Перша причина – це зміна грошового доходу за незмінних цін на товари X і Y . Друга причина – це зміна ціни одного з товарів за незмінного грошового доходу і незмінної ціни іншого товару.

Із збільшенням(зменшенням) грошового  доходу споживач може купити більшу (меншу) кількість як товару Х, так і товару Y. Оскільки нахил бюджетної лінії, що виражає співвідношення цін вказаних товарів, не змінюється, то графічно бюджетна лінія зміщується  праворуч (ліворуч) паралельно початковій бюджетній лінії. Побудуємо криву „дохід-споживання” для нормальних товарів:

 

 

 

 

 

  Із зростанням доходу  бюджетна лінія KL зміщується в  положення K₁L₁ і споживач переходить на більш високу криву байдужості IC₂. Вочевидь, набір Е₂ містить більшу кількість товарів Х і У, ніж набір E₁. З’єднуючи всі подібні точки, отримаємо криву GG, яку називають крива доход-споживання. Вона є множиною всіх оптимальних наборів або комбінацій товарів при зміні доходу споживача і незмінному співвідношенні цін.

Крива доход-споживання дає  змогу побудувати індивідуальну  криву Енгеля, що характеризує зв’язок  між обсягом споживання товару і  доходом споживача за незмінних  цін і уподобань. Для нормальних товарів крива Енгеля має позитивних характер. Отримати для деякого товару криву Енгеля з кривої доход-споживання досить просто: необхідно відкласти доход на вертикальній осі і, рівноважну кількість проданого товару, яка відповідає цьому доходу – на горизонтальній осі . На графіку 3 крива Енгеля ілюструє поведінку споживача, який купує непропорційну кількість додаткових  одиниць товару Х з кожним однаковим приростом доходу.

Розглянемо, як буде поводитися споживач за зміни цін.

Зниження ціни на товар  Х зумовлює поворот бюджетної  лінії до нової точки перетину з віссю Х, більш віддаленою від  початку координат. Якщо прийнято, що грошовий доход і ціни інших благ незмінні, перетин з віссю Y залишається  без змін.

Лінія “ціна-споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, пов'язані зі зміною ціни одного з товарів. Лінія “ціна-споживання” лежить в основі побудови кривої попиту.

 

 

 

 

 

 

 

 

Тобто з даної кривої випливає закон попиту — обернена залежність між рухом цін і кількістю  закупок за тією чи іншою ціною. Також  вона показує вплив зміни цін  на заміщення одного блага іншим.

Зміна ціни будь-якого товару впливає на обсяг попиту на цей товар двома способами. По-перше, через зміну співвідношення цін, що приводить до зміщення попиту з одних товарів на інші (з відносно дорогих на відносно дешеві) і, подруге, через зміну купівельної спроможності або реального доходу споживача, коли збільшення або зменшення реального доходу індивідуума (в результаті зміни ціни даного товару) приводить, відповідно, до зростання або зниження попиту на цей товар. Зміну обсягу попиту, досягнутого за допомогою першого способу, називають ефектом заміщення, а за допомогою другого способу — ефектом доходу. При цьому припускається, що обидва ефекти виникають за умов стабільності грошового доходу споживача та цін всіх інших товарів, крім того, що розглядається. 

 

Висновок

Дослідження поведінки споживача  спирається на концепцію корисності, під якою розуміють суб’єктивно  визначене задоволення, яке отримує  споживач від споживання конкретного  блага.  Вирізняють два підходи  до розв’язання питання про визначення споживачем рівня корисності зіставлення  ним корисностей різних благ.  Кардиналістський підхід припускає  кількісну оцінку споживачем величини корисності від споживання благ, виміряну в абсолютних величинах (ютилях). Ординалістський  підхід спирається на постулат про  здатність споживача лише ранжувати  корисність благ, тобто оцінювати  її по порядковій шкалі. Тобто кардиналістський підхід використовує граничний підхід до оцінки поведінки споживача, відштовхуючись від корисності. Ординалістський  підхід моделює поведінку за допомогою  кривої байдужості та бюджетної лінії. Підходи дають однаковий висновок, і метою є встановлення рівноваги споживача, тобто що його рішення стосовно структури набору є таким, що забезпечує максимальну корисність з урахуванням переваг споживача, його бюджету і цін на блага, що входять до набору.