Гроші

Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку, деякі національні гроші виконують функції світових. В економічній теорії виділяють дві основні концепції походження грошей:

• Раціоналістична — гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.
• Еволюційна — гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу.

Передбачається, що ще 100 000 років тому виникли бартерні операції — прямий безгрошовий обмін товарами. Проте в безгрошових суспільствах в основному діяли подарунки або позики. Наступним етапом стало виникнення товарних грошей, тобто, коли в якості грошей використовувались різні матеріальні носії. Перша згадка про термін «гроші» датується 3000 роком до Р. Х., це був клинописний текст на глиняній табличці із Месопотамії.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

У своїй «Історії» Геродот вказує, що першими використовувати металеві монети почали лідійці. Сучасні вчені вважають, що перші монети були з електрума і чеканились близько 650–600 р до Р. Х. Швидке розповсюдження монет пов'язано із зручністю їх зберігання, дроблення і об'єднання, відносною великою вартістю при невеликій вазі та обсягу, що є дуже зручним при обмінних операціях.

Паперові гроші або банкноти були вперше використані в Китаї за часів династії Сун. Ці банкноти, відомі як «jiaozi», еволюціонували з векселів, що були у використанні з сьомого сторіччя. Тим не менш, вони не витісняють традиційних грошей, і були у використанні поряд з монетами. В Європі банкноти були вперше випущені Банком Стокгольма в 1661 році. Гроші виконують ряд важливих функцій:

• Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків — національну валюту.
• Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.
• Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб.
• Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Оскільки грошові системи — це складні економічні системи, що перебувають у стані розвитку і змін, то їх слід розглядати з різних боків:

• залежно від панівних економічних відносин можна визначити два типи грошових систем:

a) ринкового типу, який  характеризується вільним функціонуванням  грошей, грошово — кредитним регулюванням на рівні банківської системи, використання переважно економічних важелів підтримання стабільності грошового обігу тощо; 
b) неринкова грошова система, якій властиві адміністративно — командні методи і важелі управлінням виробництвом та обміном, а панівним було регулювання виробництва і обміну для зближення і витіснення Товар — Гроші — Виробництво і грошового обігу;

• залежно від рівня входження національної економіки у світовій ринок і глибини міжнародного поділу праці виділяють:

a) грошові системи відкритого  типу — відсутні обмеження у формуванні валютних курсів та обмінних операцій, вільне переміщення грошових ресурсів до країни та за її межі, в обігу перебуває вільно конвертована валюта, діють інші важелі підтримання національного грошового обігу як інтегрованої частини світового господарського і грошового обігу; 
b) грошові системи закритого типу. В них переважно панують адміністративно — командні важелі управління суспільним виробництвом, відсутня вільна конвертованість національної грошової одиниці на іноземні валюти, діють численні обмеження у валютних операціях тощо.

• залежно від форми грошей у обігу є 2 типи грошових систем:

a) якщо роль загального еквіваленту  виконують благородні метали, то  такі системи грошового обігу називають грошовими системами металевого обігу. У них грошовий товар безпосередньо перебуває в обігу і виконує всі функції грошей, а кредитні гроші є безперешкодно розмінюваними на дійсні гроші; 
b) система обігу кредитних і паперових грошей, коли благородні метали з обігу вилучено, а в обігу перебувають знаки вартості. Фальшивомонетництво — виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних казначейських білетів (у даний час в Україні їх не випускають), білетів Національного банку України, металевої монети, державних цінних паперів (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, казначейські зобов'язання) або іноземної валюти.

Саме слово «фальшивомонетництво»  походить від латинського falsus, що означає  «підроблений, неправдивий, фальшивий». В українській мові «фальш» — означає «підробка, обман, шахрайство, неправда», а фальшивомонетництво дослівно означає виробництво підроблених монет^[8].

Фальшивомонетництво завжди і в  усіх державах вважалося тяжким кримінальним злочином. З метою його попередження та покарання осіб, винних у виготовленні підроблених грошей, в кримінальному законодавстві держав, у тому числі й в Кримінальному кодексі України (ст. 199), передбачена відповідальність за вчинення такого протиправного діяння. Кримінальна відповідальність згідно зі ст. 199 КК України наступає за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї. У частині 3 статті 199 КК України 2001 року законодавець посилив кримінальну відповідальність за вчинення фальшивомонетництва «організованою групою». Економічна роль золота у функціонуванні сучасних грошей. Якщо на перших етапах розвитку товарного виробництва гроші існували як товар - загальний еквівалент, то гроші і зараз продовжують виконувати функцію

загального еквівалента, хоч зі зміною конкретно-історичних умов зв'язок з товарним світом став опосередкованим. Вартість грошей визначається не вмістом золота в них, а виробленою масою всіх товарів, які вони представляють.

Демонетизація золота як грошового  товару - об'єктивний процес. Однак і нині золото продовжує залишатись особливим товаром, який легко обмінюється на паперові гроші. Воно є досить надійним резервним активом центральних банків провідних країн світу, продовжує виконувати роль валютного металу в державних резервах, а також у приватних скарбах. Золото є найбільш надійним товаром, який завжди можна обміняти на паперові гроші.

Особлива економічна роль золота проявляється в тому, що, на відміну від паперових  грошей, воно не потребує державної  гарантії. Золото - чи не єдиний товар  у світі, на який існує незмінний великий попит. Ціна на золото зберігається постійно високою і має тенденцію до зростання. За останні десятиліття ціна зливкового золота за одну тройську унцію (31,1035 г.) зросла більше ніж у десять разів. Якщо раніше золото було основою грошової системи, її первинним елементом, то зараз основною структурною ланкою грошової системи стали паперові гроші. Золото перестало бути ключовою ланкою цієї грошової системи, але залишилось одним з її складових елементів. Золото залишається лише певним резервом, страховим фондом цієї системи. Отже, процес демонетизації золота незавершений.

Щоб мати золото, державі необхідно  його або добути, або купити. Країни, що видобувають золото, знаходяться  в кращій ситуації порівняно з  тими країнами, що свого видобутку золота не мають. На такі країни, як Південно-Африканська Республіка, США, Австралія, Росія, Канада, Китай, Бразилія припадає понад 80% світового видобутку золота. В Україні виявлено більше ніж півтора десятка родовищ золота. Однак їх потенційні можливості незначні. Тому Україна повинна золото купувати. Початок створення золотого запасу в незалежній Україні поклала Постанова Президії Верховної Ради України "Про створення запасу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння в Україні" від 2 грудня 1991 року.

Роль держави  в розвитку грошей

Завдяки своїй суспільній природі та над звичайно важливій економічній ролі гроші та держава взаємопов'язані, вони взаємодіють та взаємовпливають одне на одного. Держава не створює грошей, хоч може впливати на зовнішні їх атрибути, кількість, форму та якісні властивості для кращого пристосування їх для ефективного виконання ними своєї суспільної ролі. Це означає, що держава відіграє певну роль в еволюції грошей. Хоч ця роль не є констатуюча, а тільки трансформуюча.

З розвитком грошей роль держави у функціонуванні грошей поступово зростає. Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами вплив держави на функціонування грошей істотно посилився. Держава прийняла на себе контроль за виробництвом грошей - за їхньою чеканкою, фіксацією проби і вмісту дорогоцінного металу в монетах тощо.

Після демонетизації золота роль держави в функціонуванні грошей стає ще більш відчутною, більш значущою. Держава визначає не тільки форму, вигляд паперових грошей, а й їхню вартість, регулює їх кількість в обігу. Завдяки зусиллям держави і насамперед її Центрального банку паперові гроші набирають здатності виконувати функції та роль грошей. Однак це не означає, що держава створює неповноцінні гроші, що сучасні гроші стали виключно продуктом творення держави.

Творить гроші в економічній  їх сутності не держава, вони породжуються ринковою економікою. Гроші є об'єктивною категорією ринкової економіки, вони не можуть бути відмінені рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини. Дії держави, її юридичні норми мають бути адекватними цим об'єктивним умовам і утворювати відповідні механізми ефективного функціонування грошей.

Гроші й нині не є продуктами творення держави, вони являють собою продукт товарного виробництва, ринкової економіки. Це пов'язано з тим, що держава своїми діями лише сприяє реалізації цієї потреби ринку. Держава повинна створити такий носій грошових функцій, який має здатність якнайефективніше забезпечити функціонування грошей. Кількість грошей в обігу визначається певними об'єктивними закономірностями і держава повинна своїми регулятивними інструментами забезпечити потрібну кількість грошей в обігу.

Гроші як гроші та гроші як капітал

Як уже було сказано, гроші, зокрема  й сучасні, виконують функцію  збереження

вартості. В умовах розвинутого  ринку гроші також виступають засобом нагромадження вартості та її продуктивного використання (інвестування). Це істотно змінило суспільне призначення грошей: з простого засобу обігу, що обслуговував обмін товарів, вони перетворилися на носія само зростаючої вартості, тобто на форму капіталу. Вони широко використовуються для фінансування розвитку виробництва. Забезпечення самозростання вартості стало пріоритетною метою руху грошей у процесі ринкового відтворення.

Гроші стають носієм капіталу під час їхнього використанні у сфері інвестування. Тому необхідно розрізняти гроші як гроші та гроші як капітал.

Гроші як гроші використовуються переважно  для реалізації певної споживчої вартості. Отже, їхнє цільове призначення полягає в посередництві в обміні. Використання ж грошей як капіталу забезпечує зростання вартості. Це має місце, коли гроші використовуються для формування промислового чи торговельного капіталів або капіталу позичкового. Таке використання грошей значно розширює цільове їхнє призначення, роль грошей в економічному житті суспільства істотно зростає.

Функціонуючи як капітал, гроші  продовжують виконувати свої традиційні функції. Вони стають капіталом при  їхньому нагромадженні, зберіганні та продажу на грошовому ринку, що дозволяє їхньому власникові отримати додатковий дохід у вигляді відсотка.

Гроші одночасно виступають як гроші  і як капітал при обслуговуванні виробничого споживання, одночасно  сприяючи як реалізації товару, так  і одержанню прибутку.

Гроші, їх суть, функції та історія розвитку.

Гроші - невід'ємна частина  нашого повсякденного життя. І неможливо  знайти навіть найнримітивнішої цивілізації, яка б не використовувала їх. Проте, незважаючи на те, що гроші, на перший погляд, є ніби й зовсім простим, цілком зрозумілим і добре знайомим для нас явищем, при визначенні його суты можуть виникнути певні проблеми. Останні пов'язані з "тим, що гроші виконують декілька відмінних між собою функцій, які непросто зв'язати в єдине цілісне поняття.

На проблему суті грошей існували й існують різні точки зору. Згідно з найпоширенішими із них, гроші - це:

-  засіб платежу або засіб обміну (Р.Дорнбуш, С.ФІшер);

-  абсолютно ліквідний засіб обігу (М.Н.Чепурін, А.Є.Кисельова);

-  мастило обміну (Пол А.Самуельсон, В.Д.Нордгауз);

-  засіб оплати товарів і послуг, засіб виміру вартості і засіб збереження (накопичення) вартості (Едвін Дж.Долан, Колін Р.Кемпбелл);

-  сукупність активів, які використовуються при здійсненні угод (М.Грегорі Менк'ю);

- особливий   товар,   яким   служить   загальним   еквівалентом (С.Дзюбик, О.Ривак) та ін.

Усі вищенаведені означення  фактично зводяться до перерахунку  однієї або декількох функцій, виконуваних  грошима. Тому, визначаючи суть грошей, найкраще буде сказати, що гроші - це усе, що виконує їхні функції (К.Р. Макконнелл, С.Л.Брю), тобто гроші -це те, що вони роблять. У багатьох підручниках з економіки та фінансів гроші визначаються як будь-який товар, який представляє засіб обігу, мір\ вартості і засіб зберігання (накопичення) багатства. Ряд вчених приписують грошам не три, а цілих п'ять функцій. Крім вищеназваних, називають ще дві: засіб платежу та світові гроші. В рамках саме такого переліку ми розглянемо окремі функції грошей, тобто: міра вартості, засіб обігу (обміну), засіб платежу, засіб нагромадження та світові гроші.