Йозеф Алоіз Шумпетер

Міністерство освіти і науки  України

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича

Економічний факультет

Міжнародна економіка

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Йозеф Алоіз Шумпетер»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Виконала:

 

 

 

Чернівці 2013 р.

План

 
1. Кар’єра професора. 
2. Головні роботи. 
3. Поняття економічної демократії. 
4. Використана література.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        Вступ

 
       Йозеф Алоіз Шумпетер ( Joseph Alois Schumpeter – австрійський і американський економіст, соціолог і історик економічної думки. Вчився у Віденському університеті. У 1919-20 рр. займав пост міністра фінансів . Професор Рейнського ( Бонн, 1925-32) і . Президент Економетричеського суспільства (1940-41). Президент Американської економічної асоціації «Історія економічного аналізу» (History of Economic Analysis, ) вийшла після смерті автора під редакцією вдови ученого фрау Елізабет Шумпетер, яка сама була кваліфікованим економістом, автором роботи «Статистика англійської заморської торгівлі з 1697 (English Overseas Trade Statistics, 1697 ). 
     У 1986 р. на честь заслуг економіста і для вивчення його творчості було створено «Міжнародне суспільство Йозефа Шумпетера» ; у 2001 р. в    зберігається в токійському університеті Хитоцубаши ( Бібліотека Шумпетера ). У 2004 р. в  Тресті (рідному місті Шумпетера), в будинку, де народився економіст, президентом Чехії В. Клаусом був відкритий Музей Шумпетера (Rodn dm J. А. Schumpetera).……………………………………………………….. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Кар’єра професора 
   

Йозеф Алоїс Шумпетер (8 лютого 1883, Трест, Австро-Угорщина, нині Чехія - 8 січня 1950,Таконик, шт. Коннектікут) австрійський і американський економіст, соціолог і історик економічної думки.    ………….. 
       Дістав освіту у Віденському університеті, де вивчав право і економіку; серед його вчителів були Ф. Візер і Э. Бем-Баверк. Викладав в Чернівецькому і Грацком університетах (Австрія).         .. 
       У 1919 році він був запрошений на пост міністра фінансів Австрійської республіки. Знаходячись на цій посаді, Шумпетер розробив план фінансової стабілізації. Жорсткі антиінфляційні заходи, запропоновані ним, викликали незадоволеність і в результаті, пробувши в міністерському кріслі більше півроку, Шумпетер був вимушений подати у відставку. Його ідеалом був сильний і єдиний в думках уряд, який зміг би ввести податок на капітал для забезпечення іноземних позик, таких необхідних для перебудови економіки, він прагнув також до збалансованого бюджету. Крім того, його цілком розумне твердження, що "крона - це крона", довелося не до душі тисячам австрійських бюргерів, які бачили, що їх заощадження зникають.  
      Через два роки, після того, як Шумпетер вийшов з уряду, йому випало ще одне випробування практикою - він очолив невеликий . Проте кар'єра фінансиста-практика йому не вдалася також як і кар'єра міністра. У 1924 банк під його керівництвом терпить крах, і Шумпетер, втративши весь свій стан, повертається до академічної діяльності. …………………………………… 
       Спочатку він викладає в Японії, потім очолює кафедру державних фінансів в Боннському університеті. Тут він багато робить для того, щоб поколивати вплив історичної школи, який як і раніше був вельми сильним в економічній науці Німеччини. У 1932 Шумпетер приймає запрошення зайняти пост в Гарвардському університеті (він читав тут лекції в 1927 і 1930 рр.), де і залишається там до кінця життя. ……………………………………………….. 
      Творчу діяльність Шумпетера можна розділити на два головні напрями: дослідження по теорії і соціального розвитку капіталізму і створення фундаментальної історії економічної науки.   ………………….. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Головні роботи 
   

Найзначнішим твором Шумпетера-теоретика  є його робота «Теорія економічного розвитку» (Theory of Economic Development), видана в 1912. 
Шумпетер настирливо підкреслює відмінність між поняттями «капіталіст» і «підприємець». Фігура підприємця характеризується не тим, ніж в кінцевому об'ємі він володіє, а особливими якостями характеру - ініціативою, авторитетом, даром передбачення, готовністю до ризику. В рамках простого кругообігу, на його думку, підприємця немає. Це - особливий тип людини-носія динамічних процесів; він завжди націлений на нове, будучи локомотивом технічного прогресу.    ……………………………………………….. 
       Підприємництво - це особливий дар і особлива функція, носій якої як такий не є приналежністю якого-небудь соціального класу.

«Здійснення підприємницької  функції створює для найкращих підприємців і їх сімей позиції, що відповідають їх класовим інтересам, воно в змозі накласти на епоху свій відбиток, сформувати особливий стиль життя, особливу систему моральних і естетичних цінностей, але як таке воно не є тією класовою позицією, яку воно в собі припускає».   ………………………      … 
       Розглядаючи мотиви господарської діяльності в умовах статистики і динаміки, Шумпетер показує принципову їх відмінність. Задоволення потреб, споживання - ось мотивація суб'єктів в умовах нормального кругообігу. У його основі лежить раціональна поведінка. Мотиви підприємця абсолютно нераціональні або засновані на іншому раціоналізмі, пов'язаному з такими поняттями, як саморозвиток особи, успіх, радість творчості, подолання труднощів і т.п. Шумпетер підкреслює, що збереження і «консервація» цих мотивів є «фундаментальним питанням «планової » і соціалізму, реальність яких не можна так просто скидати з рахунків».    …………………………………. 
       Теорія розвитку Шумпетера включає і специфічну концепцію капіталу. Він визнає лише форму капіталу. Авансований капітал, що перетворився на засоби виробництва, в його уявленні втрачає свою специфічну функцію - «служити фондом, за рахунок якого підприємець оплачує засоби виробництва, які купляються». Це, із його точки зору, вже не капітал, а майно. Всі явища, які прийнято вважати капіталістичними, зв'язані саме і лише з цим фондом. Капітал завжди виступає у формі платіжних засобів, але не всі платіжні засоби виконують специфічну функцію капіталу. В умовах кругообігу капітал, як вважав Шумпетер, відсутній, платіжні засоби тут виконують чисто технічну функцію. Капітал - це категорія розвитку; платіжні засоби стають таким лише в руках підприємця, що міняє структуру виробництва. А тому капіталу - це грошовий ринок. У економіці, де немає розвитку (кругообігу) - грошового ринку в повному розумінні цього слова може і не бути. Останній народжується під впливом необхідності кредитування нових підприємств. 
         Особлива роль в теорії розвитку додається підприємницькому прибутку, який є вагомим стимулом новаторської діяльності. «Без розвитку немає підприємницького прибутку, а без останнього немає розвитку», - пише Шумпетер. Підприємницький прибуток може значно перевищувати будь-які інші види доходів, вона може носити монопольний характер, але його головна межа - тимчасовість, недовговічність. Вона зникає, як тільки новаторська форма виробництва перетворюється на традиційну, повторюється діяльність. 
З новаторською діяльністю пов'язує він і циклічну форму розвитку капіталістичної економіки. У роботі «Економічні цикли» (Business Cycles), що вийшла в 1939, він спробував встановити залежність між трьома типами циклів - тривалих Н. Д. Кондратьева (60 років), класичних Жюгляра (10 років) і коротких Китчина (40 місяців). Всі вони так чи інакше пов'язані з упровадженням нововведень. Проте останнє, вважав він, не відбувається рівномірно, воно здійснюється ривками, «кетягами» (closters). Проте крупні новації, що забезпечують підприємцю-новатору високий прибуток, спричиняють за собою «кетяг» зв'язаних нововведень. Починається бум. Проте такий період процвітання поступово себе вичерпує, помилки і прорахунки народжують серію банкрутств, прибутки падають. Наступає депресія до нових відкриттів, поки нові смільчаки не зроблять зусилля по їх упровадженню в життя. Цей процес «творчого руйнування» (creative destruction) Шумпетер вважав життєвизначаючою межею капіталістичного розвитку. 
        У 1942 вийшла одна з найвидатніших робіт Шумпетера «Капіталізм, соціалізм і демократія» (Capitalism, Socialism and Democracy). Це - книга про історичні долі капіталізму, логічне завершення теорії розвитку на основі узагальнення тих змін в структурі капіталізму, які мали місце впродовж всієї першої половини XX століття. У цій роботі Шумпетер виступив з теорією самозаперечення, вмирання капіталізму.     ………………………… 
Із його точки зору, в процесі суспільно-економічного розвитку також відбувається «творче руйнування» структур і інститутів капіталізму: підривши конкуренцію, ослаблення людської складової підприємницької діяльності.

Що ж до «соціалізму», то Шумпетер вважав, що він може стати  ефективнішим, ніж монополістичний  капіталізм, не говорячи вже про  капіталізм вільної конкуренції. Але  для цього майбутнє соціалістичне  суспільство, тобто суспільство, в  якому виробництво знаходиться  під централізованим контролем, повинне слідувати тим же основним принципам економічної логіки, що і капіталістичне. «Реальний соціалізм», що існував в СРСР, він не вважав адекватним втіленням «соціалістичного проекту». 
У своїх історичних дослідженнях він надавав велику увагу методології економічної науки. Йому, зокрема, належить термін «методологічний індивідуалізм», тобто метод аналізу, відправною крапкою для якого є поведінка індивіда, а не групи, класу і т. д    ………………………………………………… 

 

 

 

 

 

 

3. Поняття економічної демократії

 
       Економiчна демократiя - це система економiчних вiдносин, головною метою якої є створення умов для вiльної працi кожного, справедлива участь всiх в ухваленнi i здiйсненнi рiшень в галузi економiки, зростання добробуту i забезпечення високих стандартiв якостi життя. 
Економiчна демократiя є матерiальною основою для розвитку iнших форм демократiї. 
       Основою економiчної демократiї є право людини на вiльну працю. Суспiльство має забезпечувати кожному можливiсть вiльно обирати мiсце роботи, працювати i отримувати здобутки своєї працi. Право на працю передбачає також можливiсть самостiйно обирати свiй фах i заняття, отримувати освiту i пiдвищувати квалiфiкацiю.     ………… 
         Кожна людина повинна мати право i можливiсть вибору, в якiй системi вiдносин власностi та органiзацiї працi їй брати участь, щоб забезпечити собi гiднi умови життя. Кожна людина має право на власнiсть, вiльне пiдприємництво i господарську дiяльнiсть, за наслiдки яких вона несе повну вiдповiдальнiсть. 
        Людина має сама вирiшувати - бути їй найманим робiтником, ставати вiльним працiвником i брати участь на рiвних правах з iншими у створеннi колективного пiдприємства, вiдкривати своє пiдприємство чи працювати самостiйно на власнiй землi. При цьому, незалежно вiд форми власностi, має забезпечуватись дiєва участь працiвникiв в ухваленнi рiшень. 
        Економiчна свобода можлива лише в умовах вiльного ринку. Ринок є найбiльш ефективним з iснуючих економiчних механiзмiв. Конкуренцiя йде на користь споживачевi, надаючи йому широкi можливостi вибору товарiв. Тому ринок має розвиватись за внутрiшньо властивими йому законами пiд контролем суспiльства. Свобода ринкових вiдносин має гарантуватись державою. Економiчне законодавство має бути єдиним, максимально простим i не дозволяти вiльних тлумачень.    ………………………………………………. 
       Ринок має i свої недолiки. Вiн задовольняє тiльки тi потреби, якi визначаються в платоспроможному попитi. Вiн не надає послуг в сферi iнфраструктури i не задовольняє соцiальнi потреби громадян. Ринок не гарантує сам по собi анi повної трудової зайнятостi, анi стабiльностi грошового обiгу, анi охорони навколишнього середовища. Позбавлений суспiльного контролю, вiн веде до панування небагатьох економiчно сильних груп i лiквiдацiї конкуренцiї. 
Ринок має бути включений в систему суспiльних регуляторiв з метою збереження переваг ринку i подолання його недолiкiв в iнтересах суспiльного розвитку. Економiчне прогнозування, iнвестицiї, гнучка система податкiв, система соцiальних та екологiчних стандартiв є елементами суспiльного контролю над ринком. Метою суспiльного контролю є:     ……….. 
- рiвноправна спiвучасть найманих працiвникiв в ухваленнi i здiйсненнi рiшень на пiдприємствi;    ………………………………………………………………… 
- регулювання спiвучастi найманих працiвникiв у визначеннi умов їхньої працi законодавчим шляхом;     ………………………………………………… 
- визначення законодавчим шляхом мiнiмуму необхiдних заходiв для забезпечення безпеки працi i охорони здоров'я робiтникiв;  ………. 
- визначення екологiчних стандартiв виробництва;…………………………… 
- пiдтримка справедливих умов конкуренцiї i рiвноправностi видiв власностi;    
Головною перешкодою для утвердження економiчної демократiї є зосередження економiчної влади в руках небагатьох при вiдсутностi демократичного контролю. Монополiзацiя економiчної влади може здiйснюватись в рiзних формах - або у виглядi зосередження повноважень в руках державної бюрократiї, або у формi монополiї небагатьох економiчно сильних груп i лiквiдацiї конкуренцiї, або у виглядi групового егоїзму кооперативiв.

Завдання економiчної полiтики полягає не в обмеженнi тiєї чи iншої форми власностi, а в забезпеченнi справедливої участi всiх в ухваленнi i здiйсненнi рiшень в галузi економiки. Питання, що стосуються робочих мiсць, повиннi вирiшуватись працiвниками пiдприємства та їхнiми представниками. Прийом на роботу i звiльнення з роботи можуть вирiшуватись керiвництвом пiдприємства за участю представникiв колективу. Питання заробiтної плати i загальних умов працi мають вирiшуватись шляхом переговорiв мiж профспiлками i керiвництвом пiдприємства. За питання безпеки працi, впливу виробництва на здоров'я людей i навколишнє середовище, iнвестицiй в iнфраструктуру мають вiдповiдати органи всього суспiльства. 
Економiчна демократiя неможлива без вiльних профспiлок. Ми поважаємо свободу їх дiяльностi, їх полiтичну незалежнiсть вiд партiй та держави та право на страйк. Профспiлки мають грати важливу роль в процесi демократизацiї економiки та суспiльства, брати активну участь в прийняттi економiчних рiшень та соцiальному життi.   …………………………………………….. 
      Економiчна демократiя передбачає поєднання приватної, колективної та громадської власностi, особистої iнiцiативи й дiяльностi держави, конкуренцiї та суспiльного регулювання, свободи приватного пiдприємництва і громадського контролю за ним, спiвучастi в управлiннi та самоврядування. При цьому жодний з елементiв економiчної демократiї не є самоцiллю.

Шумпетер застосував рівноважну концепцію в розумінні одного із засновників теорії маржиналізму - видатного французького економіста-математика Леона Вальраса, якщо "кожна фірма, промисловість і домогосподарство не мають жодних стимулів робити щось понад те, що вони вже роблять". Важливість системи Вальраса полягає у тенденції економіки до рівноваги, що і спостерігається в реальному житті. Реальне життя, звісно, ​​не забезпечує вимоги системи Вальраса, але й не руйнує її значення. Підприємці, проводячи інноваційну діяльність під час підвищувальної хвилі і пересуваючи економіку вище рівноваги, забезпечують базу для технологічної ренти і, як наслідок, добробут. Але технологічні ренти зменшуються в міру того, як попередні інновації стають усталеною практикою в економічному житті. Тому з'являється понижувальна хвиля. Шумпетер стверджував, що ми повинні очікувати нескінченну кількість циклів. Однак для аналітичної зручності у своєму історичному нарисі він заснував трициклічні схему: цикл Кітчина (3-5 років), Жюгляра (7-11 років), Кондратьєва (48-60 років). Шумпетер приймає без доказів, що "кожен цикл Кондратьєва повинен містити ціле число циклів Жюгляра, який містить ціле число циклів Кітчина" . І в цій апріорної схемі він передбачив фрактали Бенуа Мандельброта, відкриті через 30 років.  
Всі цикли генеруються інноваціями, хоча Шумпетер висловив сумнів щодо циклу Кітчина, який "може бути хвилями адаптації та включати 2 або 4 фази, з яких депресія і стабілізація не є обов'язковими частинами схеми" . Оскільки вищезазначені цикли інтерферують між собою, неможливо сказати напевно, яким буде остаточний результат, крім припущення, що якщо всі три знаходяться в одній фазі, зокрема, в депресії, розвиток подій буде супроводжуватись з незвичайною інтенсивністю, як це сталося, на його думку, за часів Великої депресії. Не більше, як для ілюстрації Шумпетер запропонував діаграму, яка показує три синусоїди і результат їх складання. Хронологічно Шумпетер виявив три трирічних цикли Кітчина [економічна реальність вказує, що буває і два] в кожному дев'ятирічному циклі Жюгляра та шість циклів Жюгляра в кожному п’ятидесятичотирьохлітньому циклі Кондратьєва.

З даної теорії випливає, що випуск товарів споживання найбільше збільшується під час рецесії та стабілізації. "Будемо вважати, що факти будуть узгоджуватися з викладеними вище очікуваннями найкраще в циклі Кондратьєва, менше у разі циклу Жюгляра і менше всього в циклі Кітчина". Випуск засобів виробництва повинен збільшуватися в фазах стабілізації та підйому і зменшуватися, або повільно збільшуватися у фазах рецесії і депресії. Отже, "сукупний обсяг виробництва буде збільшуватися у всіх фазах циклу за винятком" глибокої "депресії, винятком, якийчи навряд коли-небудь поширюється на всю депресивну фазу, оскільки обумовлюється панікою і помилковими спіралями, які, як правило, тривають не більше року ".

У принципі, рівень цін повинен  підніматися у фазі підйому і  падати у фазі депресії більше, ніж  він піднявся у фазі рецесії. Тривале  падіння цін у період депресії має тенденцію коригуватися під  час стабілізації, але оскільки обсяг виробництва продовжує збільшуватися в період стабілізації, корекція не є завершеною. "Щодо очікувань циклічної поведінки ставки відсотка, то ставка відсотка буде рости з запізненням в період підйому і так само падати з запізненням в період рецесії, наступне падіння зазвичай має місце у фазі депресії як наслідок обмеження інтенсивності комерційної діяльності. Але як і у всіх інших випадках, ми повинні пам'ятати, що процеси  ……. депресії є несталими, навіть якщо не брати до уваги паніки щодо ставки відсотка, які характерні для депресії ". Так, невпевненість у поведінці ставки відсотка триває в період стабілізації, яка повинна повернути ставку відсотка до значення, близького до рівноважного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Отже, можна зробити підсумки, що Шумпетер вважав, що економічний розвиток завжди має переривчастий і нерівномірний характер і постійно зазнає на своєму шляху труднощів. Тому стан ринкової рівноваги - це лише теоретична конструкція, оскільки конкуренція являє собою постійний “процес творчого руйнування”, при якому нові та якісно кращі технології та вироблені за їх допомогою товари витісняють застарілі технології і товари.

Дослідження технічних, виробничих та організаційних нововведень, на думку  Шумпетера, мали вирішальне значення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Використана література

 
1. Автономов В.С. Шумпетер //   Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия-201204 
2. Селігмен Б. Основниє перебіг сучасної економічної думки. М. "Прогрес". 2012.