Патент як форма охорони об’єктів промислової власності. Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід, корисну

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ 

«Київський  Політехнічний Інститут»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з предмету «Інтелектуальна  власність»

на  тему:

 «Патент як форма охорони об’єктів промислової власності. Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід, корисну модель та промисловий зразок.»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 5 курсу

ФММ, УІ-81м

Чачуа Юлія

 

 

Перевірила:

Пермінова С.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012 

Зміст

Вступ 3

1. Патент як форма охорони об’єктів промислової власності. 4

1.1 Проблеми патентування в Україні 7

2. Правила складання та подання заявки на видачу патенту України на винахід, корисну модель та промисловий зразок. 11

Висновок 20

Література 21

 

Вступ

Стрімке зростання ролі та значення інтелектуальної діяльності у соціально-економічному розвитку суспільства, утвердження  творчої розумової праці як найважливішого чинника успішного виробничого  та комерційного функціонування сучасних високотехнологічних підприємств, підвищення їхньої конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках загострює проблему створення надійної та ефективної системи охорони та захисту прав на об'єкти інтелектуальної  власності.

Результати інтелектуальної діяльності охороняються у зв'язку з існуванням їхньої ринкової цінності; їх залученням до ринкового обігу, що потребує специфікації відповідних прав власності. Поза системою ринкових відносин така охорона є  неможливою і недоцільною.

За сучасних умов охорона та захист прав інтелектуальної власності  є найважливішою інституцією  регулювання відносин у цій сфері.

Світовий досвід переконує, що ефективний механізм охорони прав інтелектуальної  власності: є важливим елементом  економічної політики, спрямованої  на стимулювання та розвиток наукових досліджень, упровадження інновацій  та прискорення науково-технічного прогресу; сприяє залученню інвестицій до інноваційних проектів, зростанню  зайнятості, підвищенню економічного добробуту населення тієї чи іншої  країни; стимулює розвиток міжнародної  торгівлі, відіграє важливу роль у  підвищенні конкурентоспроможності національних економік у глобальному ринковому  середовищі; перетворюється на глобальну  проблему, пов'язану з економічною  безпекою окремих держав, що вимагає  стратегічних підходів до її вирішення  на наднаціональному рівні.

  

1. Патент як форма охорони об’єктів промислової  власності.

Перший  патентний закон було прийнято у  США у 1790 р. Згідно з цим законом  держава гарантувала захист прав творців шляхом видачі спеціального охоронного документа — патенту. З цією метою запроваджувалась державна реєстрація винаходів, попередня експертиза заявок тощо.

Найважливішим механізмом захисту інтелектуальної  власності за сучасних умов є патентна система, покликана забезпечити  баланс інтересів суспільства і  творців таких об'єктів промислової  власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо.

Водночас  розвиток відносин інтелектуальної  власності приводить до урізноманітнення об'єктів патентного права. На сьогодні у розвинених країнах патентним  правом охороняються штами мікроорганізмів, продукти програмного забезпечення і навіть ділові методи, відображені  у вигляді комп'ютерних програм.

В основі цієї системи лежить патентне право — сукупність правових норм, що регламентують систему охорони  об'єктів промислової власності  шляхом видачі патентів.

За  своєю природою патентне право є  виключним правом, що належить до науково-технічної  сфери творчої інтелектуальної  діяльності. Його носій може сам  використовувати об'єкти інтелектуальної  власності, що охороняються, давати дозвіл на використання цих об'єктів певним особам і водночас забороняти усім іншим суб'єктам господарювання використовувати цей об'єкт без  дозволу патентовласника. Патентне право характеризується:

 

• територіальним принципом охорони, згідно з яким патент видається відповідно до національного законодавства  і всі пов'язані з ним права  географічно обмежені кордонами  країни чи регіону;
• видачею патентними органами відповідно до передбаченої законом процедури спеціального охоронного документа (патенту, свідоцтва), який діє протягом певного терміну, по закінченні якого об'єкт інтелектуальної власності переходить у суспільну власність.

Таким чином, продукти людської творчості  перетворюються на об'єкти патентного права у випадках, пов'язаних з  прикладними аспектами використання результатів науково-технічних досліджень за умов об'єктивної ймовірності створення  ідентичних об'єктів різними особами  незалежно одна від одної, що зумовлює необхідність формальної процедури  встановлення пріоритету (першості) творця того чи іншого інтелектуального продукту.

Статистика  засвідчує тенденцію до постійного зростання кількості патентних  заявок у різних країнах. Відтак патентний  захист перетворюється на стратегічну  мету як окремих компаній, так і  держави в цілому. На сьогодні лідерами у сфері патентування є США, Західна  Європа, Японія. Наприклад, на Японію та Німеччину нині припадає більше 60 % виданих у світі патентів. Водночас значення патентного захисту є різним для різних галузей промисловості. Так, патентний захист відіграє надзвичайно  важливу роль у фармацевтичній галузі, однак в електронній промисловості, де життєвий цикл продукції є відносно коротким, більш поширеним є засекречення інформації.

Американські  фахівці зазначають, що в США провідні компанії намагаються отримати патенти  з метою: блокування конкуренції; отримання  роялті; зміцнення свого становища  лідерів; здійснення перехресного ліцензування; активного просування своїх товарів  на ринок.

За  цих умов патентування виконує дві  основні функції:

1) оборонну, спрямовану на захист  від конкурентів завойованих  сегментів ринку;

2) агресивну, спрямовану на завоювання  нових сегментів ринку.

Патент — це державний охоронний документ на нове технічне рішення у певній галузі, що засвідчує його першість (пріоритет) та авторство і встановлює виключні права патентовласника, дійсні на території держави, де був виданий цей охоронний документ, протягом законодавчо встановленого терміну.

Термін "патент" походить від латинського  слова "patentis", що означає "свідоцтво, грамота". Водночас є версія, згідно з якою в основі походження цього  терміна лежить англійське словосполучення "Letters Patend", що в перекладі означає "відкрита грамота". Ця назва пов'язується з історичними обставинами зародження патентування, коли охоронні документи, які видавались авторам новацій  і забезпечували їх виключні права, не скріплювались печаткою як звичайні листи. Як правило, печатка ставилась  у нижній частині аркуша паперу, що був охоронним документом.

Згідно  з визначенням Всесвітньої організації  інтелектуальної власності "Патент є виключним правом, наданим на винахід, який може бути продуктом чи способом, які дозволяють зробити  будь-що по-новому або пропонують нове техніч­не рішення задачі. Патент надає тому, хто ним володіє охорону на винахід. Охорона надається на обмежений термін, який, як правило, становить 20 років".

Шляхом  надання власнику юридичного захисту  на певний термін патенти формують специфічні правила ринкового обігу  відповідних об'єктів інтелектуальної  власності. Патентна система захисту  прав інтелектуальної власності: стимулює індивідів до заняття творчою  розумовою діяльністю; створює можливості для широкого використання нових  винаходів, корисних моделей, промислових  зразків тощо; є своєрідним механізмом недопущення несанкціонованого  використання об'єктів інтелектуальної  власності.

У сучасній науковій літературі сформувались такі основні економічні концепції  патентів: стимулювання винахідництва, згідно з якою патентування спонукає винахідників до творчості; розкриття, згідно з якою патентний захист забезпечує широкий доступ до інформації про  винаходи та їх використання, стимулюючи винахідників не тримати в таємниці результати їх творчої праці; розвитку та комерціалізації, згідно з якою патентування стимулює інвестиції, необхідні для  розвитку та комерціалізації інтелектуальної  власності; розвитку перспективних  досліджень, згідно з якою патентування породжує кумулятивний ефект розвитку похідного винахідництва.

Характеризуючи  економічну роль патентів, дослідники звертають увагу на таке: патентування стимулює інтелектуальну творчу діяльність з метою отримання монопольного прибутку (теорія обмеженої монополії  патенту); патентування породжує конкурентні  стимули до винахідництва з метою  недопущення втрат за умов, якщо не провадиться інноваційна діяльність (теорія конкретної ролі патенту).

Порушення виключних прав на об'єкти патентного права передбачає їхній захист шляхом застосування до порушника таких  санкцій: заборони подальшого неправомірного використання об'єкта промислової власності  у практиці господарювання; відшкодування  патентовласнику зазнаних збитків (як прямих витрат, так і втраченої  вигоди); накладання на порушника зобов'язань  щодо виплати штрафу; публікації рішення  суду з метою захисту ділової  репутації власника патенту.

Об'єктами патентного права є винаходи, корисні  моделі, промислові зразки, штами мікроорганізмів, комп'ютерні програми тощо.

Охорона патентів на винаходи передбачає, що будь-який суб'єкт господарювання, який бажає  використовувати той чи інший  винахід повинен отримати дозвіл на його використання у власника патенту.

Патентна  система більшості країн регламентує  набуття статусу власника патенту  особою, яка першою зареєструвала  винахід. Виняток становлять США, чиє  законодавство передбачає можливість видачі патенту тому, хто зможе  довести, що саме він є автором  винаходу.

1.1 Проблеми патентування в Україні

У порівняні з патентними системами  західних країн, які формувалися  сотні років, українська перебуває  лише на етапі розвитку, однак її поступ є досить впевненим. До Укрпатенту надходять заявки реєстрації патентів на об’єкти інтелектуальної власності  не лише від національних винахідників, а й від іноземців, частка яких становить десь 40%. З-поміж країн  у цьому процесі найактивніше беруть участь Німеччина, США, Російська  Федерація.

Для того щоб запатентувати свій винахід, автор повинен вивчити близько  десятка вітчизняних законів, нормативно-правових актів і міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою  України (Закони України «Про власність», «Про основи державної політики у  сфері науки і науково-технічної  діяльності», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [2], «Про охорону  прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про захист від недобросовісної  конкуренції», Положення про Державне патентне відомство України, міжнародні договори – Мадридська угода про  міжнародну реєстрацію знаків, Європейська  патентна конвенція, Паризька конвенція  про охорону промислової власності  та ін.) і аж тоді з’ясувати, що, коли і як треба для цього зробити. Це одна з перешкод до спрощеного юридичного оформлення патенту. У нашій державі  відсутня єдина система законів, що регулювали б право інтелектуальної  власності взагалі і патентування зокрема. Це питання регламентується  законами, що прийняті в різний час  і нерідко суперечать одне одному.

Так, Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» встановлює кримінальну  відповідальність за порушення його норм. Частина 1 ст. 177 Кримінального  кодексу України [3] передбачає санкції  лише за незаконне використання сорту  рослин, проте тільки тоді, коли задана матеріальна шкода у великому розмірі, а дії, внаслідок яких авторові була спричинена інша суттєва, в тому числі і моральна, шкода складу злочину не утворюють. Відповідальність за незаконне розголошення відомостей про цей об’єкт інтелектуальної  власності, не вказування автора сорту  або присвоєння авторства на сорт також не передбачена Кримінальним Кодексом України.

А такий інститут, як непряма охорона  прав, яка надається володільцеві патенту, в українському законодавстві  взагалі не врегульований. Скажімо, у Російській Федерації дія патенту, виданого на спосіб отримання продукту, поширюється і на сам продукт. А в Україні лише ст. 419 ЦК України  встановлює, що право інтелектуальної  власності та право власності  на річ не залежать один від одного, і перехід права на об’єкт права  інтелектуальної власності не означає  переходу права власності на річ.

У зв’язку з цим постає запитання: яким же чином володільцеві патенту  захистити своє право на винахід? Адже за сучасного рівня розвитку новітніх технологій є можливим відтворення  і розповсюдження предметів, що виготовляються з використанням запатентованого  власником способу.

Також необхідною є детальна регламентація  порядку стягнення моральної  шкоди і упущеної вигоди, чого, на жаль, нема в ЦК України. І у жодному  нормативно-правовому акті законодавець не передбачив можливості такого відшкодування. Проблемним питанням є також розроблення  механізму здійснення обов’язку  порушника усунути з товару, його упаковки незаконно використаного  знака або позначення, схожого  з ним настільки, що їх можна сплутати.

З огляду на викладене, з метою подальшого вдосконалення існуючого законодавства, що забезпечує регулювання права  інтелектуальної власності, було б  доцільно:

1) розробити і прийняти єдину  систему захисту права інтелектуальної  власності – підготувати Основи  законодавства України про інтелектуальну  власність, де б чітко вказувалось,  які дії визнаються порушенням  патентних прав і якого виду  відповідальність за них настає, почавши, наприклад, з розроблення  проекту Закону України «Про  охорону прав на торговельні  марки, географічні зазначення  і комерційні найменування»;

2) встановити конкретні санкції  за ті чи інші порушення  в чинному законодавстві України  про промислову власність та  привести їх у відповідність  з нормами Кримінального Кодексу  України, Кодексу України про  адміністративні правопорушення;