Перспектива розвитку виробництва в Україні на базі лізингових операцій

Черкас Анна Василівна

Асистент кафедри «Фінанси і кредит»,

Полтавський інститут економіки  і права

Аспірант кафедри «Фінанси і кредит» ПДАА

Перспектива розвитку виробництва  в Україні на базі лізингових операцій.

Перехід України до ринкової економіки  і активне включення в світові господарські зв'язки вимагають відповідного розширення методів комерційної діяльності підприємств і організацій всіх форм власності. Нині гарантований успіх - це не тільки конкурентноздатний товар, а й вдало вибраний спосіб його реалізації. Саме тому в світовій практиці поширилися "нетрадиційні” форми комерційних фінансових взаємовідносин між продавцем і покупцем, де важливу роль відіграють різноманітні посередники: торговельні компанії, інвестиційні і страхові фірми, банки тощо. Однією з таких форм є лізинг – підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Особливо широке визнання він одержав у зарубіжних країнах  за останніх 15-20 років. Частка витрат на лізингові операції в загальних обсягах капітальних вкладень у машини і обладнання становить: у США - 33%, Англії, Франції, Швеції, Іспанії - 13-17%; Італії, Голландії - 12-14%. В Японії щорічний приріст обсягу лізингових операцій становить 25-30%.

Що ж стосується України, то перспектива розвитку лізингу в Україні на сьогоднішній час, враховуючи відсутність у підприємств власних засобів і їх тяжке фінансове становище, розвиток лізингу являється практично єдиною можливістю придбання необхідного обладнання машин і інших основних засобів. Важливо, що сфера лізингового законодавства активізує розширення збуту продукції, а не напівфабрикатів або сировини. Найголовніше завдання на теперішньому етапі і в майбутньому для суб`єктів лізингової діяльності – це створити потребу в лізингових послугах, тобто сформувати кон’юнктуру лізингу. Україні потрібно також організувати тісне співробітництво з європейською асоціацією лізингових компаній та вжити на урядовому рівні заходів до приєднання до Оттавської конвенції 1988 про міжнародний лізинг.

 Лізинг потрібен Україні з багатьох міркувань:

- можливість одержати додаткові інвестиції від іноземних партнерів;

- лізингові операції залучають великі кошти банків, АТ, тощо;

-привабливий для споживача – через оренду основних засобів господарських товариств.

Однак у законі "Про  лізинг" зовсім не знайшла відображення проблема сублізингу, що стримує реалізацію міжнародних лізингових проектів. Світовий лізинговий бізнес не може ефективно  впроваджуватися в Україні шляхом договорів з українськими лізинговими компаніями, які потім самі могли б виступати по лізингованих об’єктах лізингодавцями. Така схема була поширена на початковому етапі розвитку лізингу в сусідніх країнах, наприклад, у Білорусі. І це правильна схема, оскільки лізингові компанії, що виникають на пострадянській території, нечисленні, малопотужні й не володіють достатньою мірою технікою лізингування. Вітчизняним лізинговим компаніям також потрібна операція сублізингу, оскільки при відсутності замовлень лізингоодержувач змушений сам вдаватися до сублізингу. 

Впровадження лізингу  завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без упровадження лізингових схем український споживач може залишитися взагалі без можливості придбати нову техніку — транспортну, сільськогосподарську чи будь-яку іншу.

Тепер спробуємо перерахувати лише деякі виграшні для української  економіки проекти, які можна  було б здійснити за допомогою  лізингу.

По-перше, лізинг виступає як комерційний  кредит, тобто кредит в натуральній  формі, що дає можливість купувати сучасніше  устаткування та технології, а також  нарощувати збут виготовленої продукції  і ставати ефективним важелем  маркетингу для виробників. Потім, лізинг допоміг би здійснити необхідну структурну перебудову економіки України в бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр. Україна могла б брати в лізинг казеїнові, олійножирові, маргаринові, шкіропереробні та інші заводи під гарантії уряду. В Україні такою справою вже зайнялися приватні фірми, які пропонують казеїнові заводи на так званих компенсаційних умовах (угодах). Ще потрібно зазначити, що за спостереженнями спеціалістів, фінансовий лізинг в Україні недієздатний. Ефективніший і перспективніший оперативний лізинг.

На думку більшості фахівців, сьогодні розвиток лізингових економічних  взаємовідносин у нас блокується ще й відсутністю чіткої узгодженості в діях різних відомств і служб  у плані регулювання цього процесу: різні законодавчі акти передбачають різні моменти лізингу, митна служба має при цьому свої інтереси, податкова — свої і т.д. Без досягнення такої узгодженості перспективи широкого розвитку лізингу в Україні досить сумнівні.

Отже, Україна стала на шлях глибоких соціально – економічних перетворень, неодмінною умовою успішного здійснення яких є розвиток виробничої сфери. Усім відомо, що нині виробничо – технічна база нашої держави перебуває в стадії занепаду: процес заміни застарілих та зношених машин та обладнання, по суті припинено. Безперечно, що в Україні ще не скоро буде створено політичні, економічні й організаційні умови, які могли б залучити ефективні іноземні інвестиції в потрібних обсягах та формах. Внутрішні ж накопичення переважної більшості діючих підприємств різних форм власності, доведених до глибокого кризового стану, мізерні й продовжують з року в рік зменшуватися. Довгострокове кредитування виробництва комерційними банками є високо ризиковим і майже припинилося. Тому необхідно використовувати альтернативні методи фінансування витрат на оновлення матеріальної бази і модифікацію виробництва. Однією з таких альтернатив може стати лізинг – ефективний інструмент оновлення основних фондів без значних одноразових витрат капіталу. Активне впровадження лізингових операцій на підприємствах України може стати потужним імпульсом технічного розвитку, переобладнання виробництва і структурної перебудови економіки.

Незважаючи на економічні переваги впровадження лізингу, в Україні  він не дуже поширений. Можна назвати багато факторів, що стримують його розвиток, але головним з них є відсутність нормативно – правової бази, яка б досконало регулювала б лізингову діяльність. Закону України «Про лізинг», прийнятого Верховною Радою у грудні 1997 року, недостатньо для стимулювання розвитку лізингового бізнесу.

Використана література

1. Внукова Н. М. Оцінка можливостей розвитку фінансового лізингу в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 9. - С. 49 -57
2. Гаєвська Н. М. Теоретичні аспекти управління фінансовим лізингом // Автошляховик України. - 2006. - № 2. - С. 39
3. Горбач Л. М. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. - К. : Кондор, 2006. - 435, с.
4. Міхаліна І. Актуальні проблеми розвитку лізингу в Україні // Статистика України. - 2005. - № 3. - С. 31-36
5. Міщенко В. І. Основи лізингу. - К. : Знання, 2005. - 136, с.
6. Муравьева Е. Время лизинга: Конкурентные преимущества и потребности рынка // Генеральный директор. - 2007. - № 4. - С. 10-15
7. Усенко Я. Розвиток лізингу в Україні // Справочник экономиста. - 2007. - № 1. - С. 13-20