Політика доходів населення України: що необхідно змінити

Політика доходів є  важливою складовою системи державного регулювання  соціально-економічних  відносин. В усіх економічних системах уряд перерозподіляє доходи населення для зменшення нерівності у їх розподілі та зменшення рівня бідності. Масштаби цього перерозподілу залежать від багатьох чинників, таких як тип економічної системи, історично сформована практика, пріоритети державних видатків, політичний процес, фаза ділового циклу, цінності населення тощо.

Проблема розподілу доходів  є одвічною в економічній теорії. Розумінню необхідності соціального  регулювання і вирішенню проблеми соціальної  нерівності і соціальної справедливості сприяли теорії кінця  ХІХ-середини ХХ ст.: “теорія “добробуту”  А.Пігу, “нова теорія добробуту” В.Парето, праці представників “соціальної  школи” (Дж.Тобсон, Дж.Коул, Г.Мюрдаль, Л.Ерхард, Ф.Перру, Т.Веблен, Дж.Гелбрейт та ін.). Проблему дослідження державного регулювання доходів населення також вивчають і вітчизняні науковці: А. Гальчинський, А. Колот, Е. Лібанова, В. Мандибура, В. Паламарчук, Ю. Палкін, А. Ревенко, Ю. Саєнко та ін. Вчені доходять висновку, що використання адміністративних важелів у сучасних умовах є неефективним, а тому особливого значення набуває використання фіскальних інструментів регулювання доходів населення.

У міжнародній практиці політика доходів (регулювання витрат) є одним  з класичних напрямів антиінфляційної  політики, комплекс державних заходів, спрямованих на врегулювання грошового  обігу, зменшення грошової маси, припинення непомірного зростання цін. Сутність політики доходів полягає у прямому обмеженні зростання цін і заробітної плати, а також використання економічних стимулів або санкцій з метою утримання їх зростання в певних межах.

Політика доходів створює  подвійний вплив на інфляцію. Обмежуючи  розміри підвищення цін і заробітної плати, політика доходів зменшує  зростання витрат на виробництво  товарів, ціни яких включають такі величини. Це перешкоджає саморозвитку інфляційних процесів і стримує їхню інтенсивність. Водночас отримання зростання цін на товари і заробітної плати визначає динаміку доходів населення, що сприяє обмеженню платоспроможного попиту. Тому політика доходів часто використовується поєднано з напрямами дефляційної політики, сукупності заходів, здійснюваних державою з метою стримання інфляції та оздоровлення платіжного балансу.

Кінцевою метою державної  політики є поліпшення якості життя  широких верств населення, забезпечення єдиних соціальних стандартів на всій території України. При цьому  якість життя є результатом дії  цілої низки об’єктивних і  суб’єктивних чинників, які мають  як загальнонаціональний, так і регіональний характер.

Для визначення основних напрямів удосконалення політики доходів  і витрат населення мною було розглянуто структуру зміни рівня доходів (див. рис. 1), витрат і заощаджень населення (див. рис. 2) за 2011 – 2012 р..

Рис.1. Структура доходів населення України у 2011 – 2012 р.

У 2012 року порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 11%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 10,3 %, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактора, – на 9%.

Рис. 2. Структура витрат та заощаджень населення України у

2011 – 2012 рр..

Забезпечення стабільного  економічного розвитку України та підвищення життєвого рівня населення тісно  пов'язане з проведенням ефективної політики у сфері регулювання  оплати праці, як однієї зі складових доходу. На сучасному етапі спостерігається надто низький рівень реальної заробітної плати, наявність заборгованості з її виплати. Заробітна плата є основним джерелом доходів працівників і найсильнішим мотиватором розвитку трудового потенціалу більшості населення, але останнім часом вона не виконує свої функції.

У 2012 році ця частина зросла на 12%, що є позитивним. Але все таки, мінімальна заробітна плата, всупереч законодавству, встановлюється без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата не стає соціальним стандартом оплати праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку зарплати у бюджетній сфері відповідно до можливостей видаткової частини бюджету.

Витрати населення у 2012 р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились. Зростання доходів населення, яке відбулося за рахунок зростання соціальних виплат, збільшення рівня мінімальної заробітної плати, зростання розмірів пенсій та окремих видів соціальної допомоги відповідно вплинули на збільшення середньомісячних сукупних витрат домогосподарств і сприяли скороченню диференціації населення за рівнем добробуту, але не суттєво.

Отже, що саме необхідно змінити  задля покращення політики доходів  населення України? На мою думку, поряд із здійсненням вимог соціальної безпеки у звичайному режимі функціонування повинен бути створений також механізм "швидкого реагування", що забезпечував би аналітично-прогнозну проробку та обґрунтування відповідних державних заходів у період загострення соціально-політичної ситуації. Прийняття рішень про задоволення економічних вимог окремих соціальних груп, щоб уникнути відповідних соціально-економічних ускладнень (страйків, мітингів, маніфестацій, інших актів громадянської непокори), повинно обґрунтовуватися не тільки з суто економічного боку, а й враховувати весь спектр наслідків таких рішень для відповідних соціальних пропорцій, соціальної безпеки взагалі.

Доцільно опрацювати можливі  сценарії загострення соціально-політичної ситуації та варіанти відповідних державних  заходів. Для оцінки рівня соціальної безпеки необхідно ввести в практику діяльності державних структур таку категорію, як соціальний (соціально-політичний) ризик. Під соціальним ризиком треба  розуміти ймовірність небажаних  соціально-політичних ускладнень внаслідок  прийняття (чи неприйняття) тих чи інших  державних заходів. Надзвичайно  актуальною сьогодні стала розробка сценаріїв (алгоритмів) так званих "непопулярних" державних рішень, які негативно  відбиваються на рівні реальних доходів  населення або окремих його соціальних груп. В умовах погіршення ситуації в економіці періодичне прийняття  таких рішень через досить короткі  проміжки часу стало практично неминучим  і призводить до все більш серйозних  соціально-політичних ускладнень. Визначення припустимих меж зниження реальних доходів, застосування соціальних амортизаторів (упереджувальне підвищення заробітної плати та соціальних виплат), реалізація заходів щодо розподілу соціальних жертв серед різних соціальних груп з особливим акцентуванням підвищення соціально-економічної відповідальності (співучасті у цих соціальних згубах) забезпечених верств населення - ці та інші моменти зниження соціального ризику потребують всебічного, взаємопов'язаного опрацювання для створення цілісного механізму дій державних структур під час екстремальних соціально-політичних ситуацій.

Виходячи з вищенаведеного можна сказати, що політика доходів з точки зору забезпечення соціальної безпеки не зводиться тільки до розробки та реалізації державних заходів, спрямованих безпосередньо на регулювання доходів тих чи інших груп населення. Політика доходів - це всебічне врахування наслідків і впливу на формування доходів населення та відповідних соціальних пропорцій здійснення соціально-економічної політики держави взагалі та окремих її напрямків. Оцінка з точки зору впливу на рівень реальних доходів населення повинна бути одним з головних пріоритетів при визначенні ефективності та доцільності економічних і соціальних програм, під час розгляду проектів законів та інших нормативних матеріалів. Необхідне створення відповідного організаційно-нормативного механізму, який би забезпечував урахування питань соціальної безпеки, а, отже, і політики доходів у всій системі державного регулювання економіки.

Проблема соціальної безпеки  взагалі виходить за межі державної  політики доходів. Розробка та реалізація концептуальних положень соціальної безпеки  є дуже важливим напрямком державотворення  в Україні. В свою чергу, і політика доходів не може зводитися лише до забезпечення вимог соціальної безпеки. Скільки-небудь сформованих державних  механізмів ні політики доходів, ні соціальної безпеки, здатних успішно діяти  у наш надзвичайно складний час, в Україні, як і в інших країнах  СНД, поки що не створено. Необхідність розробки теоретичної основи вказаних фундаментальних проблем, взаємопов'язане  практичне вирішення питань політики доходів і соціальної безпеки стали життєво необхідними для успішного розвитку самостійної української держави.

Список використаної літератури:

1. Указ Президента України. Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України. від 7 серпня 1999 р;

2. Мазурок П. Державні заходи щодо регулювання диференціації доходів населення і зниження бідності. //Україна: аспекти праці. - 2004. - № 6. - C. 21-25.;

3. Завербна Н.В., Завербний А.С. Напрями удосконалення політики доходів і витрат населення в умовах інтеграції України у світове господарство. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/425/1/36.pdf

4. Козій Т.В. Вплив соціальної політики на рівень доходів населення. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/evu/2011_17_2/Kozii.pdf

5. Жуковська А.Ю. Соціальні стандарти у сфері доходів населення та проблематика їх запровадження в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/APE/2009_11/181-189.pdf

6. Балакірєва О.М. Нерівномірність доходів населення України як соціально-економічна проблема. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/SOC_Gum/Usoc/2009_3/49=64.pdf

7. Курбанов К.Р., Пушкар О.І. Диференціація розподілу доходів як фактор впливу на економічний розвиток країни. Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 2011. № 1 (4)

8. Холод Н. Фінансові інструменти державного регулювання доходів населення. Формування ринкової економіки в Україні. 2009. Вип. 19. С. 483–488