Проблемні депозити. Проблеми повернення грошей населенню

Проблемні депозити. Проблеми повернення грошей населенню.

 

УДК                                                                                Дресвяннікова Д.М.

Студентка 4 курсу ХНЕУ

 

Анотація. У статті визначено загальне поняття банківського вкладу, наведено існуючі різновиди  депозитів, відсоткові ставки по депозитам та зазначенні проблеми повернення вкладів клієнтам.

 

В статье определено общее понятие банковского вклада, преведено существующие разновидности депозитов, процентные втавки по депозитам и определено проблемы возврата вкладов клиентам.

 

The article defined the general concept of a bank deposit, the existing username variety of deposits, interest on deposits and vtavki defined problems return deposits to customers.

 

Ключові слова: банківський вклад, відсоткова ставка, депозит, вкладник, депозитний договір, депозит до вимоги, строковий депозит.

 

Специфіка банківської установи як одного з видів комерційного підприємства полягає в тому, що велика частина  його ресурсів формується не за рахунок власних, а за рахунок позикових коштів. Банк має можливість залучати кошти підприємств, організацій, установ, населення і інших банків у формі внесків(депозитів) і відкриття їм відповідних рахунків.

Загальним аспектам діяльності банку на ринку депозитних послуг та шляхам підвищення її ефективності присвячені праці таких вчених-економістів, як: Дж. Синки, Ю. Бригхем, Л. Гапенськи, Ю. Прозоров, М. Рябоконь, О. Зарудька, Д. Рікардо, А. Сміт та ін.

Мета дослідження полягає  в визначенні загального поняття банківського вкладу, наведенні існуючих різновидів депозитів, відсоткові ставки по депозитам та в зазначенні проблеми повернення вкладів клієнтам.

Об’єкт дослідження –  діяльність комерційного банку на ринку  депозитних операцій.

Предмет дослідження –  сукупність практичних та теоретичних  проблем, що пов’язані з діяльністю банку на ринку депозитних послуг.

Намагаючись врятувати банківську систему від краху, 13 жовтня 2008 р. регулятор ввів шестимісячний мораторій на дострокове зняття депозитів (сумнозвісна Постанова НБУ № 319). Але бажаного стабілізаційного ефекту досягти не вдалося. Уся банківська система зіткнулася з новою хвилею протистояння, коли населення почало вимагати повернути заощадження, залишені в банках. Обдурені вкладники усвідомлювали, що повернення залишених у банку заощаджень, навіть за умов мораторію, є лише питанням загальної юридичної й судової практики. Не останню роль зіграла і власне інформаційна політика окремих банків по відношенню до своїх клієнтів. Замість активної роз’яснювальної роботи одні взагалі відмовилися реагувати на звернення вкладників, інші, прикриваючись Постановою № 319, обмежили видачу не тільки термінових депозитів, але й інших банківських програм, які не підпадають під її дію (накопичувальні рахунки й безстрокові внески).

Проте, 4 грудня 2008 р. НБУ визнав цю Постанову такою, що втратила силу, але іншою Постановою № 413 від 4 грудня закликав комерційні банки забезпечити позитивну динаміку зростання депозитів для недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. І хоч Постанова НБУ № 413, якою скасовується дія Постанови № 319, не містить прямої заборони банкам видавати достроково внески, Нацбанк доповнив її Листом № 22-310/946-17250, у якому повідомив про збереження заборони на дострокове одержання депозитів. Цікавий нюанс: Постанова №319 не була зареєстрована в Міністерстві юстиції й суперечить Цивільному кодексу, а на сайті ВР ці нормативні акти (Постанови НБУ № 319 і № 413) відсутні й досі!

Відповідно до розділу 2 Інструкції по бухгалтерському обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затвердженої Постановою НБУ від 20 серпня 1999 р. № 418, депозит (вклад) – це гроші або інші кошти в готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, передані власником (фізичною або юридичною особою) або третьою особою за дорученням і за рахунок власника в банк для зберігання на встановлених договором умовах із обов’язковим поверненням вкладнику. Безготівкові грошові кошти, які знаходяться на рахунку, не можуть належати будь-кому на праві власності. Договір банківського вкладу є реальним (зобов’язальні правовідносини по ньому виникають тільки після внесення вкладником грошових коштів на депозитний рахунок) і оплатним (банк зобов’язаний виплатити вкладнику відсотки). Тому навіть при достроковому розірванні договору банківського вкладу за ініціативою вкладника банк не має права відмовити у виплаті відсотків і тим більше застосувати будь-які санкції.

Але банк має право зменшити розмір нарахованих відсотків у порядку, передбаченому законом або договором банківського вкладу. Істотною відмінністю депозитного рахунку від інших рахунків, які відкриваються в банках, є відсутність можливості у клієнта здійснювати з них розрахунки. Якщо фізичні особи при розірванні договору банківського вкладу або при закінченні терміну його дії можуть направити кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, на рахунки третіх осіб, то юридичним особам це прямо заборонено. Усі грошові кошти юридичної особи мають бути зараховані на поточний рахунок, і лише з цього рахунку можуть бути перераховані на рахунки третіх осіб у порядку, передбаченому для розрахункових правовідносин і договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу має бути укладений в простій письмовій формі, якою передбачаються такі умови, як сума вкладу, процентна ставка, що нараховується на внесок, термін і умови його повернення. Відповідно до вимог ст. 1059 ЦК України письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки, сертифікату або іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншим нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності (банківським правилам) і звичаями ділового обороту.

У банківській практиці найчастіше застосовуються депозитні внески «на вимогу» і термінові, тобто визначені деяким проміжком часу, календарною датою, подією, яка обов’язково має наступити. Незалежно від виду внеску банк зобов’язаний видати суму внеску або його частину на першу вимогу вкладника. За внесками «на вимогу» конкретний термін зберігання не встановлюється. Клієнт кладе гроші на депозит і може забрати їх у будь-який момент. До них тяжіють універсальні депозити, за якими можна знімати й поповнювати рахунок у будь-який момент без втрати відсотків. Проте працювати на таких «вільних умовах» майже не вдасться – процентні ставки по внесках, сума яких може змінитися в будь-який момент, низькі – 5-8% річних (за універсальними – трохи вищі). Термінові депозити відкриваються на певний термін, протягом якого клієнт не має права забрати гроші (винятки – розірвання депозитного договору, при якому клієнт втрачає частину відсотків). Після закінчення терміну клієнт одержує всю суму депозиту з відсотками (або без них, якщо їх виплачували протягом терміну).

Договір банківського вкладу може бути укладений на будь-яких умовах, які не суперечать чинному законодавству. Оскільки для банків внески клієнтів – основне джерело поповнення ресурсів, вони до початку кризи пропонували таку кількість видів депозитів, що зорієнтуватися й обрати потрібний було дуже складно.

У банківській практиці найчастіше застосовуються депозитні внески «на вимогу» і термінові, тобто визначені деяким проміжком часу, календарною датою, подією, яка обов’язково має наступити. Незалежно від виду внеску банк зобов’язаний видати суму внеску або його частину на першу вимогу вкладника. За внесками «на вимогу» конкретний термін зберігання не встановлюється. Клієнт кладе гроші на депозит і може забрати їх у будь-який момент. До них тяжіють універсальні депозити, за якими можна знімати й поповнювати рахунок у будь-який момент без втрати відсотків. Проте працювати на таких «вільних умовах» майже не вдасться – процентні ставки по внесках, сума яких може змінитися в будь-який момент, низькі – 5-8% річних (за універсальними – трохи вищі). Термінові депозити відкриваються на певний термін, протягом якого клієнт не має права забрати гроші (винятки – розірвання депозитного договору, при якому клієнт втрачає частину відсотків). Після закінчення терміну клієнт одержує всю суму депозиту з відсотками (або без них, якщо їх виплачували протягом терміну).

Питання повернення вкладів регулюється ЦК України. Цей нормативний акт є законом, а будь-які зміни до законів можуть вноситися тільки законами. У цьому випадку Постанова НБУ є підзаконним актом і, по суті, не може вносити зміни в закони. Між тим НБУ фактично спробував змінити Закон України – Цивільний кодекс України в частині повернення вкладів. Таким чином, позиція НБУ, яка встановлює заборону на дострокове зняття депозитів – незаконна, оскільки суперечить умовам повернення внесків, обумовлених із клієнтом у депозитному договорі й суперечить ст. 1060 ЦК України, відповідно до якої умова договору про відмову від права дострокової вимоги вкладу є нікчемною. За договором банківського вкладу незалежно від його типу, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, окрім внесків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Отже, якщо вкладник не можете отримати свій депозит, то він має право звернутися до суду й аргументувати свою позицію нормами ст. 1060 ЦК України. За загальним правилом, зобов’язання по видачі вкладу може виникати в банку до закінчення терміну депозиту, а саме – у момент пред’явлення вкладником до банку першої вимоги про його видачу. Така вимога висловлюється у вигляді заяви, адресованої банку. Зокрема, щодо вкладників – фізичних осіб у п. 20.7. Інструкції про порядок відкриття, використовування й закриття рахунків у національній і іноземних валютах (затверджена Постановою Правління НБУ 12 листопада 2003 р. № 492) зазначено, що для дострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника – фізичної особи вкладник зобов’язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви. У заяві, яка складається в довільній формі, вкладник – фізична особа має вказати номер і дату укладення договору банківського вкладу, суму внеску або його частини, а також вказати дату, коли банк зобов’язаний повернути кошти вкладнику. Таку заяву вкладник – фізична особа подає в банк у двох примірниках не пізніше ніж за два робочі дні до дати отримання коштів, вказаних у заяві. Один примірник заяви з відміткою банку про отримання повертається вкладнику – фізичній особі.

Отже, якщо договором депозиту не встановлений інший строк, то вкладник – фізична особа на власний розсуд визначає термін, протягом якого банк зобов’язаний видати йому вклад, але в будь-якому випадку цей термін не може бути меншим за два робочі дні. Можна зробити висновок, що все в наших руках. Якщо хочеться судових розглядів і не шкода коштів – можна звертатися до суду. Якщо ж ні – треба чекати.

 

Література

1. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг / В.П. Ходаківська, О.Д. Данілов. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2008. – 501 с.
2. Банківські операції / за заг. Ред. Мороза. – К. :КНЕУ, 2008. – 608 с.
3. Облік і аудит / за заг. Ред. Проф.. А.М. Герасимович. – К.: КНЕУ, 2006. – с.
4. Кузмінська О.Е. Організауія обліку в банках / О.Е. Кузмінська, В.Б. Кириленко, - К.: КНЕУ, 2003. – 282 с.

 

Зав. кафедри

банківської справи,

д.е.н., доц.                                                                           Колодізєв О. М.

 

Керівник, к.е.н., доц.                                                                      Рац О.М.

 

Автор                                                                            Дресвяннікова Д.М.