Пропозиція товару на ринку. Графік пропозиції

 

Розділ 5. Проблеми ринкової рівноваги та шляхи їх вирішення

 

Правильне визначення оптимальних обсягів виробництва з визначенням потреб споживачів допомогають досягти рівноваги, яка так необхідна на будь-якому ринку бо забезпечує прибуток виробникам та задоволення потреб споживачів. В сучасних економічних умовах для Української економіки питання ціноутворення, дослідження попиту та визначення пропозиції, а також грамотна державна політика щодо встановлення “стелі цін”, впровадження податків або їх скасування є залогом економічного зростання.

Так, наприклад, штучне утримання “стелі цін” нижче рівноважної ціни на хлібопекарські вироби в умовах обмежених запасів зерна певної якості, та все зростаючих закупочних цін примусило виробників нести збутки, а це означає, що ніяких коштів у розширення чи оновлення устаткування не відбувається, також неможливо збільшувати заробітню плату виробникам.

Серед багатьох чинників, які можуть вплинути на попит, найголовнішими є економічні: ціна даного товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки та уподобання покупців, очікування та кількість покупців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дію інших факторів, то матимемо залежність, що називають функцією попиту від ціни. Записати це можна так:

Qd = f(p),

 де Qd — обсяг попиту, кількість  певного товару, що його готові  придбати покупці за певну  ціну; р - ціна цього товару. Чим  вища ціна на товар, тим менша  величина попиту, і, навпаки, чим  менша ціна, тим більша величина  попиту. Цю залежність називають законом попиту. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої попиту (на мал. 5.1 крива D).

Мал. 5.1. Крива попиту

При зниженні ціни товару від 5 до 2 грн, обсяг попиту зріс від 2 до 4 одиниць.

Ринкова пропозиція — готовність виробників продавати даний товар або це кількість товару, яку продавці готові продати за даною ціною.

Серед чинників, які впливають на бажання продати, визначальну роль відіграють такі, як ціна даного товару, ціни інших товарів, застосовувана технологія, податки, дотації виробникові, кількість продавців тощо21.

Якщо зафіксувати на незмінному рівні всі фактори, крім ціни даного товару, то матимемо функцію пропозиції, яку можна зобразити так:

Qs= f (p),

де Qs — обсяг пропозиції товару за певний час; р — ціна цього товару.

Якщо ціна вища, то на ринку пропонується більша кількість товару. Обсяг пропозиції даного товару перебуває в прямій залежності від ціни цього товару. Таку залежність називають законом пропозиції. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої на мал. 5.2.

Мал. 5.2. Крива пропозиції

При зростанні ціни від 1 до 3,5 грн. обсяг пропозиції зріс від 2 до 4 одиниць товару.

 Ринковою рівновагою називають  ситуацію, за якої обсяг пропозиції  і попиту, тобто наміри покупців  і продавців збігаються. Ринкова  рівновага зображується перетином кривих попиту та пропозиції. Точку їх перетину називають точкою ринкової рівноваги, ціну при цьому — рівноважною ціною, а обсяг попиту та пропозиції, які збігаються, рівноважною кількістю продукції на ринку.

Графічне зображення ринкової рівноваги зображено на мал. 3. Е — точка рівноваги, Ро — рівноважна ціна, Qo — рівноважна кількість продукції.

В умовах, коли обсяг попиту збігається з обсягом пропозиції, ринкова ціна збігається з рівноважною. Коли попит зростає (зменшується) при незмінній пропозиції, ціни на даний товар зростають (зменшуються). Коли ж пропозиція зростає (зменшується) при незмінному попиті, ціни на товар зменшуються (зростають)22.

 

Мал. 5.3. Ринкова рівновага

Якщо ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціну рівноваги, пропозиція перевищує попит, і виникає надлишок продукту. Коли ж ціна нижча, ніж ціна рівноваги, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит товару.

 Вища ціна спонукатиме виробників  збільшувати обсяги виробництва. Більша ж пропозиція створить  проблему, як реалізувати свій товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну. Дефіцит також створить проблему, як придбати товар. Споживачі, конкуруючи між собою, почнуть пропонувати вишу ціну.

Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інструментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ресурсів, є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців.

Досі ми розглядали ринки як окремі,   самостійні системи. Однак ринки різних товарів, послуг, факторів виробництва є взаємопов'язаними і взаємозалежними — стан на одному з них може впливати на ціни й обсяги випуску на інших. У цій главі розглянуто взаємозв'язок між ринками, показано, як працює ринкова економіка як одне ціле, наскільки ефективно розподіляються ресурси на конкурентних ринках.

Аналіз часткової рівноваги — це дослідження рівноважних цін і кількостей товарів на окремо взятому ринку, якщо його вплив на інші ринки відсутній або дуже незначний. Так, розглядаючи ринки факторів виробництва, ми вважали, що кон'юнктура ринку праці незалежна від кон'юнктури ринку землі. Однак абсолютної автономії одного ринку від інших досягти неможливо, бо практично немає повністю незалежних один від одного економічних благ, а зміна попиту на одне з них неминуче спричинить зміну попиту на інше23.

Отже, доцільно доповнити аналіз часткової рівноваги розглядом загальної рівноваги — дослідженням ринкової системи як єдиного цілого; при цьому рівноважні ціни й кількості товарів на всіх ринках визначаються одночасно з урахуванням ефекту зворотних зв'язків.

Ефект зворотних зв'язків — це зміна цін і кількостей товарів на окремому ринку у відповідь на аналогічні зміни на сполучених ринках. Наприклад, уряд вводить податок на імпорт нафти. Це призводить до зсуву кривої пропозиції нафти ліворуч і підіймає ціну на нафту. Але це, в свою чергу, може підвищити попит (і ціну) на товар — субститут нафти — природний газ. Підвищення ціни на газ, у свою чергу, знову вплине на підвищення ціни на нафту внаслідок збільшення попиту на неї — крива попиту на нафту зсувається праворуч. Така взаємодія кон'юнктури двох ринків буде продовжуватися доти, доки не наступить рівновага, при якій попит і пропозиція на обох ринках не зрівноважать один одного.

Отже, загальна економічна рівновага — це такий стан економіки, при якому ринки всіх товарів і факторів виробництва одночасно знаходяться в рівновазі.

На практиці повний аналіз загальної рівноваги вдається провести дуже рідко: складно оцінити наслідки дій фірм на окремому ринку для всіх інших ринків та відповідну реакцію суб'єктів інших ринків. Тому часто обмежуються двома ринками, які представляють продукцію двох галузей та є тісно пов'язаними один з одним. Така модель в мікроекономічному аналізі рівноваги називається двогалузевою. Наприклад, двогалузевою моделлю ринків товарів — субститутів можуть служити ринки нафти і природного газу.

 

Рис. 5.4. Двогалузева модель загальної ринкової рівноваги

Первинне положення на ринку нафти характеризується перетином кривих попиту Dp і пропозиції Sp при ціні Рр, а на ринку природного газу — перетином кривих Dg і Sg при ціні на газ Pg. Введення податку на нафту призводить до зсуву кривої пропозиції в положення , що викликає зростання ціни на нафту до . Такий результат дає первинний аналіз часткової рівноваги.

Аналіз загальної рівноваги допомагає зрозуміти, як зміни на нафтовому ринку відіб'ються на ринку газу і як буде діяти ефект зворотних зв'язків від ринку газу до ринку нафти, і навпаки. Підвищення ціни на нафту зсуває криву попиту на газ з Dg до , що викликає зростання ціни на газ

до . В наступний момент часу починає діяти зворотний зв'язок. Підвищення ціни на газ призводить до того, що попит на відносно дешеву нафту росте (до ), підвищуючи, відповідно, обсяг продажу до і встановлюючи нову рівноважну ціну нафти

Однак тепер слідує зворотний вплив від ринку нафти до ринку газу — збільшення попиту до , обсягу продажу — до Q*g і ціни — до . Ці зміни, в свою чергу, вплинуть на ціну нафти і т.д. Зрештою, ми повинні будемо визначити рівноважні ціни й кількості обох ринків одночасно. Рівноважна ціна нафти задається перетином рівноважних кривих попиту і пропозиції нафти ( і ), а рівноважна ціна газу — перетином рівноважних кривих попиту й пропозиції газу ( і ). Це — точні значення цін загальної рівноваги, оскільки криві попиту й пропозиції на ринку нафти відповідають ціні газу, а на ринку газу — ціні нафти. Обидві пари кривих відповідають ціні на сполученому ринку, і поки що немає підстав передбачати, що криві попиту й пропозиції на обох ринках будуть продовжувати змінюватись.

Аналіз часткової рівноваги на внутрішніх ринках можна використати для довгострокового прогнозування й аналізу загальної рівноваги на взаємопов'язаних міжнародних ринках.

У самому загальному вигляді теорія суспільного добробуту вивчає оцінки господарських і економічних альтернатив з урахуванням інтересів суспільства в цілому.

Складність розробки механізмів реалізації цієї надзвичайно важливої для суспільства проблеми полягає в тому, що поняття «суспільний до-бробут», як і поняття «корисність», є чисто суб'єктивними категоріями, тому не існує його загальноприйнятого визначення, як і не існує єдиного критерію з точки зору добробуту всього суспільства.

Поняття «справедливість розподілу благ» ніяк не пов'язане з понят-тям «ефективність розподілу благ»: так, на графіку межі можливого доб-робуту (рис. 5.4) для когось розподіл в точці D здається більш справедли-вим, ніж у точці С. Однак розподіл у точці С є ефективним, а в точці D — ні. Крім того, на самій межі можливих добробутів знаходиться безліч точок, що означають Парето — оптимальний розподіл благ: яку з них, вибрати?24

Головним змістом економіки добробуту є рішення проблеми спів-відношення ефективного стану економіки (Парето-оптималъного) і спра-ведливості в розподілі благ.

Найбільш поширеними поглядами на справедливість в розподілі благ або критеріями оптимальності суспільного добробуту є наступні:

1. Ринковий. Справедливість встановлюється безпосередньо ринком. Результати конкурентних ринкових процесів є справедливими, оскільки вони нагороджують найбільш кваліфікованих і працелюбних. Але орієнтація лише на ринковий розподіл може призвести до суттєвої нерів-ності в розподілі доходів.

2. Утилітарний. Блага розподіляються таким чином, що максимі-зується загальна корисність всіх членів суспільства. Якщо вважати, що окремі суб'єкти можуть отримати від споживання благ більше корисності, інші — менше, то, безумовно, бажано надати благ більше тим, хто отримає від них більше корисності.

В умовах оптимального суспільного добробуту приріст особистого доходу на одну грошову одиницю дає однаковий приріст і індивідуального добробуту конкретного суб'єкта, і суспільного добробуту.

3. Егалітарний підхід передбачає рівний розподіл благ між всіма членами суспільства. Саме рівність доходів усіх членів суспільства вважається умовою максимізації суспільного добробуту.

4. Роулсіанський підхід (названий на честь американського філософа Дж. Роулса). Найбільш справедливим вважається такий розподіл, при якому зростає корисність найменш забезпечених членів суспільства; допускається нерівність у розподілі, при якій перерозподіл може поліпшити становище найменш забезпечених осіб, а становище забезпечених від цього не погіршиться.

Таким чином, нерівність у розподілі виправдана в тій мірі, в якій вона сприяє зростанню добробуту малозабезпечених верств населення.

Макроекономічна нерівновага — стан еколого-соціально-економічної системи, в якому не досягається оптимізація функціонування та взаємодії усіх її складових.

Макроекономічна нерівновага відображає на поверхні «економічного айсберга» усі протиріччя та диспропорції, що мають місце у фундаментальних відтворювальних процесах (виробництві, розподілі, обміні та споживанні суспільного продукту) (табл. 5.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 5.1. Основні тенденції у відтворювальних процесах перехідної економіки України

Фаза відтворення	Основні тенденції
Виробництво	• збільшення обсягів проміжного споживання; • зростання  органічної  будови  промислового  капіталу  внаслідок збільшення матеріаломісткості    виробничого  процесу і здешевлення робочої сили; • скорочення частки нагромадження та інвестицій заради  підтримки мінімального рівня поточного споживання; • нецільове використання фонду відшкодування та його  «роз'їдання» інфляційною корозією; • спрощення технологічної структури економіки
Розподіл	• розподіл ресурсів не підкоряється стратегічним екологі  чним, соціальним та економічним потребам (не форму  ються стратегічні ресурси розвитку); • неефективний галузевий розподіл інвестиційних ресур  сів внаслідок деформації структурних пріоритетів нерів  номірним податковим навантаженням (у зв'язку з різною  трудомісткістю виробництва); • домінування нелегальних, «тіньових» та кримінальних  форм розподілу доходів; • значна частка доходів фізичних та юридичних осіб пе  рерозподіляється через податково — трансфертні механі  зми державного бюджету при позитивному сальдо даних  бюджетних операцій з населенням та від'ємному —   із  промисловими підприємствами
Обмін		• дефіцит грошових ресурсів та відповідна бартеризація  значного сегмента відносин обміну; • нееквівалентність у певних експортно-імпортних опе  раціях
Споживання ■		• збільшення у видатках на поточне споживання пито  мої ваги видатків уряду й відповідне зменшення фонду  споживання домогосподарств; • віртуалізація фонду споживання — неефективно пра  цюючі державні підприємства кредитуються за рахунок  невиплат   заробітної   плати   працівникам   бюджетної  сфери; • маргіналізація значних верств населення, скорочення  їх купівельної спроможності; • песимістичні очікування щодо економічного майбут  нього, підірвана довіра до фінансово-кредитних інсти  тутів  деформують  співвідношення  між  поточним та  майбутнім споживанням (заощадженнями)