Раціональна поведінка споживача. Позитивний і нормативний аналіз

МІКРОЕКОНОМІКА

Раціональна поведінка споживача.

Позитивний  і нормативний аналіз.

 

ЗМІСТ

 

	Вступ		3
1.	Раціональна поведінка споживача		4
	1.1. Сукупна та гранична корисність		4
	1.2. Процес споживання та динаміка  зміни сукупної і граничної  корисності. Перший закон Госена		6
2.	Моделювання поведінки споживача  на ринку товарів		8
	Висновки		14
	Список використаної літератури		15

 

 

ВСТУП

Велика кількість цілей  в умовах обмеженості ресурсів ставить  проблему економічного вибору (economic choice) - вибору найкращого із альтернативних варіантів їх використання, при якому досягається максимальне задоволення потреб при даних затратах. Перед кожним суб'єктом господарювання: людиною, фірмою, суспільством в цілому виникають проблеми, що, як, скільки і для кого виробляти, тобто як визначити умови і напрями використання обмежених ресурсів.

Мікроекономіка при  цьому не тільки намагається зафіксувати  те, що є, але і розробляє найкращі варіанти розв'язання проблем, що виникають, проблем раціонального ведення  господарства (economizing). Все суспільство ніби приймає участь у грі з чітко визначеними правилами. В цьому і полягає актуальність обраної теми роботи. При цьому передбачається, що економічний агент - розумний (раціональний) індивід, який добре навчений, має глибокі загальні і професійні знання, а також значний практичний досвід. Його метою є досягнення максимальних результатів при даних затратах на ресурси або мінімізація затрат при досягненні поставленої цілі. В мікроекономіці передбачається, що кожний господарюючий суб'єкт намагається максимізувати: споживач - задоволення своїх потреб, фірма - прибуток, держава - рівень добробуту населення або, з точки зору теорії суспільного вибору, престиж політиків.

Мета  роботи – дослідити сукупну та граничну корисність та динаміку її зміни.

  
1. РАЦІОНАЛЬНА ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА

1.1. Сукупна  та гранична корисність

Потреби - всякий стан незадоволення  людини з якого вона намагається  вийти.

Класифікація потреб:

а) за ступенем важливості для життєдіяльності людини:

• первинні потреби;
• вторинні потреби.

б) за ступенем рівня детермінованості:

• еластичні;
• нееластичні (жорсткі).

Потреби задовольняються  економічними благами (це ті блага, які  є в обмеженій кількості).

Класифікація економічних  благ:

а) за кратністю їх використання;

• довготривалого використання;
• разові;

б) за ступенем замінності:

• взаємозамінні (субститути);
• взаємодоповнюючі (комплектарні);
• незалежні;

в) за часом використання:

• сучасні;
• майбутні;

г) за характером задоволення:

• прямі;
• непрямі.

Корисність - це спроможність блага задовольняти потреби споживача.

Сукупна корисність (TU) - це повне задоволення споживача від споживання всіх одиниць (частин) певного блага.

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

Рис. 1.1. Криві сукупної та граничної корисності блага

Гранична  корисність (МU) - це додаткове задоволення, яке отримає споживач від споживання ще однієї, додаткової одиниці (частини) даного блага.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Співвідношення лінії МU і Д

1.2. Процес споживання та динаміка зміни сукупної і граничної корисності. Перший закон Госена

Гранична корисність блага спадає, тобто корисність кожної наступної одиниці блага, яку одержуємо в даний момент, менше корисності попередньої одиниці - перший закон Госена.

Закон спадної граничної корисності - в кожному проміжку часу, коли смаки споживачів незмінні, гранична корисність кожної наступної частини (одиниці) продукту знижується.

Споживач купує товари до точки, де Р = МU.

Криву МU можна інтерпретувати як криву попиту на товар

Q=f(P)          (1.1)

 

Рівновага споживача

Кардиналістський підхід. Вихідні умови для аналізу поведінки споживача:

а) раціональна поведінка  й прагнення до максимізації сукупної корисності;

б) наявність системи  переваг і точне уявлення про  граничну корисність благ;

в) бюджетне обмеження;

г) наявність встановлення без участі споживача цін на товари й послуги.

        (1.2)

 

Рівновага споживача - це досягнення максимальної сукупної корисності. Вона досягається за умови дотримання принципу рівної корисності. Максимальна  корисність досягається тоді, коли остання грошова одиниця, яка використана на придбання товару А, і остання грошова одиниця, яка використана на придбання товару В, забезпечують однакову граничну корисність, тобто

       (1.3)

Споживач при заданих  цінах і бюджеті максимізує свою функцію корисності, якщо відношення граничної корисності блага до його ціни однакове по всіх благах і дорівнює граничній корисності грошей. Цей висновок називають другим законом Госена. Коли споживач розподіляє свій бюджет у відповідності із другим законом Госена, тоді його структура покупок стає оптимальною (оптимум споживача). Такий стан називають рівновагою споживача, так як будь-яка зміна у структурі покупок знижує рівень його задоволення.

 

2. МОДЕЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА  НА РИНКУ ТОВАРІВ

Нахил бюджетної лінії:

     (2.1)

Рис. 2.1. Зміни  бюджету

Зміни бюджету при незмінних  цінах:

а) збільшення бюджету – J₁;

б) зменшення бюджету  – J₂.

 

Рис. 2.2. Зміни  нахилу бюджетної лінії

Зміна нахилу бюджетної лінії (при  постійному бюджеті й постійній  ціні P_B) при зміні ціни P_A:

а) P_A1 – збільшення P_A;

б) P_A2 – зменшення P_A.

 

Рис. 2.3. Оптимальний  комплект товарів, який забезпечує споживачеві  максимальне задоволення (корисність) при певному доході

 

Рис. 2.4. Оптимальний  комплект товарів, який забезпечує споживачеві  задану сукупну корисність при мінімальному бюджеті

 

У точці рівноваги (Е):

     (2.2)

Зміни у стані рівноваги споживача, зумовлені зміною його доходу:

 

а) товар А – якісний	б) товар В – якісний
в) товари А та В однакової якості	г) споживання товару А не залежать від доходу

Рис. 2.5. Лінії  „дохід – споживання”

 

Крива Енгеля:

• для нормального товару ;
• для товару низької якості

 

Рис. 2.5. Крива  Енгеля

 

Зміни у стані рівноваги споживача, зумовлені зміною цін товарів: лінія "ціна - споживання" при зміні  ціни Р_А(Р₁>Р₂).

Криву "ціна - споживання" можна  перебудувати в криву попиту на товар  А (залежність кількості товару, яку придбають за кожною ціною).

 

Рис. 2.7. Лінії  „ціна – споживання” і попиту

 

Ефекти заміщення і доходу для  товарів нормальної якості (А). При  підвищенні ціни Р_А споживач заміщуватиме його більшою кількістю товару Q_B (перехід від С до Д).

Ефект заміщення: Q_A1-Q_A2; Q_B1-Q_B2

Зниження купівельної спроможності зменшує споживання товару (перехід  від Д до Е). Ефект доходу: Q_A2-Q_A3; Q_B2-Q_B3.

Ефект заміщення й доходу для  товарів (А) низької якості. При підвищенні ціни Р_А споживач заміщує його більшою кількістю товару В (перехід від С до Д). Ефект заміщення: Q_A1-Q_A2; Q_B1-Q_B2

Ефект заміщення - зміна структури  споживчого попиту в результаті зміни  ціни одного із товарів, які входять  в споживчий набір без врахування ефекту доходу.

Ефект доходу - це вплив, який здійснюється на попит споживача в результаті зміни реального доходу, викликаного зміною ціни блага без врахування ефекту заміщення. Для нормальних товарів ефект доходу і ефект заміщення додається, так як відбувається розширення споживання нормальних товарів. Поділ на ефект доходу і ефект заміщення має важливе значення для розуміння закономірностей ціноутворення в умовах ринкової економіки і дозволяє визначити зміни попиту при зростанні (або зниженні цін) на товари і послуги.

Рис 2.8. Ефекти заміщення і доходу для товару низької якості

Зниження реального доходу спонукатиме  покупця купувати більше дешевих  товарів, у тому числі й товару А (перехід від Д до Е). Ефект  доходу: Q_A2-Q_A3; Q_B2-Q_B3.

Товар Гіфена – товар низької якості, який має високу питому вагу в бюджеті споживача. 
ВИСНОВКИ

Мікроекономіка вивчає поведінку людей та механізм прийняття  рішень окремими економічними суб'єктами (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, галузями, громадськими організаціями і державними агентствами, тобто мікросистемами), які намагаються досягнути своєї мети, використовуючи обмежені ресурси, котрі можливо застосовувати альтернативно. Мікроекономіка - це розділ економічної теорії, що вивчає обґрунтування виборів, які здійснюються невеликими економічними одиницями. Центр питання мікроекономіки - відносні ціни на товари, попит і пропозиція, розподіл ресурсів для досягнення альтернативних цілей, поведінка мікросистем у різних ринкових ситуаціях, рівновага споживача, виробника.

В роботі були поставлені і розв’язані наступні завдання:

• розглянуто поняття сукупної та граничної корисності;
• проаналізований процес споживання та динаміка зміни сукупної і граничної корисності. Перший закон Госена;
• досліджено поняття рівноваги споживача. Модель споживання набору благ. Другий закон Госена;
• висвітлено зміну оптимального стану споживача в результаті зміни його доходу;
• описано умови зміни вибору споживача в результаті зміни ціни одного з товарів, двох товарів;
• проаналізовано утворення надлишку споживача та його приріст.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.Й. Микроэкономика. Том 1,2. СПб, 1998, 503 с.
2. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика. Изд. СПбУЄФ, 1998,447 с.
3. Доллан Е. Микроэкономика. С.-Пб., 1993.
4. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2т.:Пер. с англ.ІІ-го изд., - М.: Республика, 1992.
5. Микро-, макроэкономика. Практикум. /Под общей ред. Огибина Ю.А. Д 64 - СПб.: «Литера Плюс»., 1997 - 512 с.
6. Нуреев Р.М. Основы экономической теории: Микроэкономика: Учебник для вузов.- М.: Высш. школа 1996.
7. Піндайк Р.С., Рубінфелд Д.Л. Мікроекономіка. К.- Основи. 1996, 646 с.
8. Теория переходной экономики. Мироэкономика / Под ред. В.В. Герасименко, М., 1997.
9. Учебное пособие под редакцией Чепурина М.Н., Киселевой Е.А. Курс экономической теории. - Киров, 1994,624 с.
10. Фель У., Оберендер П. Основы микроэкономики. Пер. с нем. 6-го изд. Под. ред. Наливайко А.П., К.-1997,478 с.
11. Хайман Д.Н. Современная Микроэкономика: анализ и применение. М. 1992. Т.2.
12. Хейлбронер Р., Туроу Л. Экономика для всех. Новосибирск, 1994.
13. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки. К.: 1998, 673 с.