Роль держави у розвитку господарства і формуванні ринку в умовах трансформації та глобалізації економіки

Дандара І. В., студентка гр. УД-1-10,3 курс , ФСЕУ ХарРІ НАДУ, стаття від 2013 р

Роль держави у розвитку господарства і формуванні ринку в умовах трансформації та глобалізації економіки

Проблема діалектики співвідношення держави і ринку - це одвічна проблема, яка на кожному історичному відрізку цивілізаційного розвитку та в кожній окремій країні вирішується самостійно під впливом цілого ряду об’єктивних і суб’єктивних причин та національних особливостей розвитку. Саме це є основою неоднозначності вирішення цієї проблеми. З погляду сучасної економічної теорії все переконливішим стає висновок про існування не тільки загальних принципів взаємодії, а й окремих особливостей, що мають місце на сучасному етапі цивілізаційного розвитку в окремій країні.

Незважаючи на процеси глобалізації, абсолютно ідентичних національних економік не буває у зв’язку з історичними, національними та інституційними обставинами. З виникненням держави її функції упродовж тисячоліть зводились до двох основних суспільно-корисних дій - захист країни від зовнішніх воєнно- політичних загроз і забезпечення внутрішнього порядку.

Розвиток ринкових відносин в економіці дещо розширив їх, додавши ще і функцію підтримки вітчизняних товаровиробників у боротьбі із зовнішніми конкурентами шляхом жорсткого протекціонізму, крайнім виразником якого у Європі ХУІІ ст. стала політика меркантилізму. Під впливом ідей основоположників класичної школи А.Сміта і Д. Рікардо наприкінці ХУІІІ ст. прийшло розуміння того, що ринок - найкращий інструмент регулювання структури виробництва у кожній країні з урахуванням її абсолютних і відносних переваг у міжнародному поділі праці та забезпечення оптимальних умов для економічного зростання і підвищення добробуту країни. Проте навіть за таких умов лібералізації держава завжди відігравала важливу роль у розвитку господарства і формуванні ринку. Податки, чеканка грошей і забезпечення грошового обігу, охоронні грамоти купцям, режим вільної торгівлі на ярмарках - всі ці витрати забезпечувала держава. З періоду зародження держава виступала головним гарантом приватної власності, яка є основою розвитку товарно- грошових відносин. Держава прямо чи побічно визначає найважливіші параметри ринку, встановлює орієнтири для діяльності окремих підприємців. Вона формує загальний юридичний і економічний простір, зміцнює національну єдність, ставить обмеження суспільно-загрозливій діяльності.

Держава необхідна для того, щоб ринки могли функціонувати, і капіталізм не знищив би сам себе, оскільки капітал здебільшого короткозорий, а ринок ірраціональний. Ринки, які не приборкані морально-політичними законами, будуть стверджувати, що, наркотики, зброя і проституція - це найцінніші товари. Під впливом процесів глобалізації відбувається, з одного боку, втрата для національної держави можливості бути повним господарем на власному економічному просторі, а з іншого, утруднення удосконалення й використання більш складних механізмів регулювання економіки, все глибшого проникнення в проблеми окремих її галузей. Під впливом зміни висхідного змісту державного суверенітету здійснюється обмеження дії національних урядів.

Володіння територією, охорона від посягань ззовні та організація використання її природних багатств були й до цього часу залишаються природними функціями держави. Зрештою, «державний суверенітет» 92 означає здатність держави здійснювати на своїй території повний контроль над економікою та іншими сферами суспільного життя, який виключає будь-яке втручання ззовні. Інтернаціоналізація економіки доповнює і зміст державного суверенітету. Державам доводиться вступати одна з одною в договірні відносини і брати на себе різні зобов’язання, які тією чи іншою мірою обмежують дії національних урядів, тобто звужують державний суверенітет. І чим багатогранніше та інтенсивніше стає господарська, політична, науково-технічна і культурна взаємодія різних країн, тим більшим стає розрив між державним суверенітетом de jure і його обсягом de facto. Цьому сприяє і зміна пріоритетів розвитку економіки. Матеріальне багатство (природні ресурси, виробничі потужності і т.п.) все більше відступає на задній план порівняно з багатством інтелектуальним (нагромадження знань, рівень науково-технічного потенціалу, досвід підприємництва тощо.).

 Відомий англійський економіст кінця ХІХ - початку ХХ ст. А.Маршалл писав, що «чисельність працівників фізичної праці у чотири чи п’ять разів перевищує чисельність всієї решти класів» [4, с. 289]. Нині ж більше 50 відсотків економічно активних громадян розвинених країн зайнято не фізичною, а розумовою працею.Виникнення глобальних за своєю природою проблем, які не піддаються вирішенню в рамках окремих держав, вимагають продуманості та ефективного регулювання. До них у першу чергу належать: - зростаючий конфлікт між суспільством і природою, який уже породив низку техногенних екологічних лих регіональних масштабів і загрожує глобальною екологічною катастрофою - зростаюча масова еміграція з країн, які вражені бідністю, етнічними війнами та іншими локальними бідами, що суттєво ускладнює економічну й соціальну ситуацію в порівняно благополучних державах; - розвиток суспільства інформації (система телекомунікацій, Інтернет), який відкриває величезні можливості для глобалізації економіки та злочинності.Це далеко не повний перелік проблем, але й він показує, що в боротьбі з деградацією навколишнього середовища, поширенням міжнародної злочинності, контрабандою наркотиків і 93 подібними явищами інтереси окремих держав можуть бути захищені тільки колективно, що потребує вдосконалення наддержавних регулювальних механізмів.

Таким чином, до сучасних пріоритетів державного регулювання економіки в Україні можна віднести наступне. По-перше, це подальша стабілізація зростання, вироблення збалансованої макроекономічної політики з метою досягнення стійкого розвитку з урахуванням екологічних та соціальних вимог. По-друге, сприяння зростанню продуктивності через здійснення інноваційної політики, насамперед щодо прискореного розвитку НТР і зокрема фундаментальних наук, підтримка інформаційних технологій. Не слід забувати, що вихідним рушієм завжди виступає доходність науково-технологічної продукції. Якщо продаж на світовому ринку 1 кг сирої нафти дає 2-2,5 центи прибутку, то 1 кг побутової техніки - 50 дол.По-третє, всіляке сприяння розвитку освіти і підвищенню кваліфікації робочої сили, що веде до економічного зростання та підвищення рівня життя українців. Нині стає все більш очевидним, що доля не тільки окремої людини, а й тієї чи іншої країни буде залежати від загальноосвітнього рівня населення. За оцінками економістів, у розвинутих країнах 60% приросту національного доходу визначається приростом знань і освіченості суспільства. Висновок. В цілому, якщо підвести підсумок цих роздумів, можна сформулювати ряд висновків.

 Досвід ефективного функціонування економіки розвинутих країн показує, що немає й не може бути ефективної, такої, що базується на сучасних науково-технічних досягненнях, соціально- орієнтованої ринкової економіки без регулюючої ролі держави. Прикладом відходу держави від регулювання соціально-економічними процесами може слугувати Україна, яка стала перед проблемою незахищеної в міжнародному плані держави із соціально незахищеними громадянами всередині країни. Механізми державного регулювання змінюються, але держава завжди зберігає визначені, чітко виражені функції, серед яких: захист прав власності; забезпечення свободи підприємництва; стимулювання ділової активності й боротьби з монополістичними тенденціями; забезпечення законності та правопорядку в господарській галузі; регулювання грошового обігу; забезпечення стійкості національної валюти; регулювання взаємовідносин між працею і капіталом, між підприємцями та найманими робітниками; регулювання зовнішньоекономічної діяльності, включаючи митні обмеження; забезпечення економічної безпеки країни.

У країнах з перехідною економікою, включаючи й Україну, на етапі становлення та розвитку реформ держава має бути більш активною, ніж в умовах відрегульованої економіки, щоб швидше подолати бажання старої системи зберегти своє попереднє становище. Відомий американський економіст Джозеф Стігліц висловився з цього приводу ще більш відверто. На його думку, за хорошого управління глобалізація може принести користь усім країнам. Але в тому вигляді, в якому глобалізація реалізується нині, багато країн нічого не отримують, тоді як найбідніші з країн тільки втрачають від неї. «Глобалізація сьогодні - це нечесна гра, правила якої написали багаті промислові країни для багатих промислових країн»

 Список використаних джерел:

1. Білорус О. Глобалізація і нова парадигма глобального постіндустріального розвитку // Економічний часопис - ХХІ. - 2002. - № 10. - С. 3-8.

2. Гальчинский А. Дееспособность государства // Зеркало недели. - 2000. - № 12 (285), 25 марта.

3. Кудров В. Государство и экономика: меняющееся равновесие // Проблемы теории и практики управления. - 2002. - № 3. - С. 3-12.

4. Маршалл А. Принципы  экономической науки. - Том 1 / Пер. с англ. - Москва: Издат. группа «Прогресс», 1993. - 320 с. («Экономическая мысль Запада»).

5. Пресняков В.Ю. Глобализация  и современное государство: зарубежный  и отечественный опыт // Экономика  ХХІ века. - 2002. - № 6, июнь. - С. 121135.

6. Стігліц Дж. Загроза глобалізації, або Подвійні стандарти у виконанні США // День. - 2002. - 25 квітня. - № 77.