Роль НБУ у фінансовому моніторингу

УДК

Сікора  Т.М.

РОЛЬ ТА МІСЦЕ НАЦІОНАЛЬНОГО  БАНКУ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

У статті розглянуті окремі аспекти  діяльності Національного банку  України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, а також визначені його місце та роль у системі державного фінансового моніторингу.

Постановка проблеми. Запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму є невід’ємними складовими боротьби зі злочинністю, що набула сьогодні особливої актуальності. Глобалізація світових господарських зв’язків та впровадження у фінансову сферу новітніх технологій одночасно з розвитком суспільства підвищують уразливість міжнародної фінансової системи, що дає можливість злочинцям у різних державах легалізувати незаконні доходи та фінансувати тероризм.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, відбувається переважно у банківській сфері, системі страхування, на ринку капіталів, а також в індустрії розваг, зокрема з використанням казино. Окрім того, як основні канали відмивання грошей використовуються ті галузі економіки, де можна без труднощів в широкому масштабі застосовувати підроблені рахунки, накладні тощо. Реальну загрозу для національної безпеки становить фінансування тероризму, яке здійснюється, насамперед, за допомогою банківської системи [4]. Саме тому Національний банк України посідає одне з провідних місць у національній системі державного фінансового моніторингу.

Аналіз досліджень і публікацій. Окремі питання здійснення фінансового моніторингу банківськими установами досліджувались О. М. Бережним, С. О. Дмитровим, А. В. Єжовим, В. С. Зеленецьким, А. О.Клименком, В. В. Коваленко, В. П. Кротюком, Ю. Г. Старовойтовою, В. А. Тимошенком, Л. М. Чуніхіною тощо. Проте питання щодо ролі та місця Національного банку України в системі фінансового моніторингу України опрацьовані недостатньо та не знайшло належного  розкриття у наукових працях.

Постановка  завдання. З’ясування основних завдань та функцій Національного банку України в системі державного фінансового моніторингу, а також надання пропозицій щодо вдосконалення його діяльності в цій сфері.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасне антилегалізаційне законодавство визначає фінансовий моніторинг як сукупність заходів, що здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та охоплюють проведення державного та первинного фінансового моніторингу [5]. Тобто система фінансового моніторингу складається з двох рівнів – первинного та державного.

У свою чергу, державний фінансовий моніторинг є сукупністю заходів, які  здійснюються суб’єктами державного фінансового моніторингу та спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Водночас розрізняють:

1. Державний фінансовий моніторинг Спеціально уповноваженого органу – сукупність заходів із збору, обробки та аналізу зазначеним органом інформації про фінансові операції, що подається суб’єктами первинного і державного фінансового моніторингу та іншими державними органами, відповідними органами іноземних держав, а також заходів з перевірки такої інформації згідно із законодавством України [1].
2. Державний фінансовий моніторинг інших суб’єктів державного фінансового моніторингу – сукупність заходів, які здійснюються Національним банком України, Міністерством фінансів України, Міністерством юстиції України,  Міністерство інфраструктури України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Національний  банк України відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (далі – Закон) виконує функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій [1]. Також зазначений Закон покладає на Національний банк України обов’язок щодо встановлення для банків порядків реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та надання Державному комітету фінансового моніторингу України (далі – Держфінмоніторинг) інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу.

При цьому Національний банк України як суб’єкт державного фінансового моніторингу зобов’язаний:

1. вимагати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу виконання завдань та обов’язків, передбачених Законом;
2. проводити перевірку стану організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, вживати заходів, передбачених Законом;
3. під час здійснення нагляду перевіряти виконання вимог актів законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму, вживати в установленому законодавством порядку заходів, передбачених Законом;
4. інформувати Держфінмоніторинг про виявлені випадки порушення законодавства суб’єктами первинного фінансового моніторингу;
5. забезпечувати зберігання інформації, одержаної від суб’єктів первинного та державного фінансового моніторингу правоохоронних органів;
6. погоджувати з Держфінмоніторингом будь-які нормативні документи, що стосуються питань, пов’язаних з виконанням вимог Закону;
7. надавати Держфінмоніторингу інформацію документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань (за винятком інформації щодо особистого життя громадян), в порядку, визначеному законодавством.

Окрім того, для запобігання використанню слабких сторін фінансової системи  з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму на Національний банк України покладені обов’язки щодо забезпечення запровадження банками стандартів Базельського комітету з питань банківського нагляду «Належне ставлення банків до клієнтів», виявлення нових банківських та фінансових технологій, що можуть використовуватися для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, та вжиття заходів до запобігання їх використанню.

Отже, на виконання своїх функцій з  регулювання діяльності банківських установ, які є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, Національним банком України як суб’єктом державного фінансового моніторингу встановлені вимоги щодо здійснення банками фінансового моніторингу, схвалені методичні рекомендації з питань розроблення банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом, направлені листи щодо роз’яснення окремих положень антилегалізаційного законодавства та здійснення фінансового моніторингу.

Як  суб’єкт державного фінансового  моніторингу Національний банк України повинен враховувати той факт, що на сьогодні немає єдиної системи управління ризиками, прийнятної для всіх банків, оскільки ринкові умови, внутрішні структури банків є різними (саме тому кожен банк розробляє власну систему управління ризиками, відповідно до своїх потреб та обставин). Наприклад, при організації фінансового моніторингу Національний банк України має надавати банкам змогу самостійно приймати рішення про доцільність ведення анкет стосовно категорії клієнтів, які проводять операції на незначні суми та операції з низьким ризиком їх використання з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Статтею 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. 2121-III встановлено, що банки зобов’язані розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом [2].

Національний  банк України при здійсненні нагляду  за діяльністю банків не рідше одного разу на рік проводить перевірку банків із питань дотримання ними законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Таким чином, зазначеною статтею встановлюються концептуальні засади механізму виконання банками своїх обов’язків у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та закладено основу здійснення Національним банком України перевірок банків на предмет дотримання ними вимог антилегалізаційного законодавства.

З метою  запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, ст. 64 закону України «Про банк і банківську діяльність» передбачає, що фінансовим установам:

• під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки;
• забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами – юридичними чи фізичними особами, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені.

Фінансова установа зобов’язана ідентифікувати відповідно до законодавства України:

• клієнтів, що відкривають рахунки у фінансовій установі та/або укладають договори про надання фінансових послуг;
• клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;
• осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів [2].

Отже, фінансова установа надає відповідні фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Окрім того, щорічно Національний банк України спільно з Кабінетом Міністрів України розробляє та затверджує плани (програми) заходів із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) до ходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму.

Вищезазначені сторони також беруть участь у роботі спільних комісій та робочих груп, здійснюють обмін досвідом у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, в тому числі шляхом проведення нарад, семінарів, конференцій.

Висновки і перспективи подальших розробок. На думку Сергія Буткевича [5], при здійсненні державного регулювання з питань здійснення фінансового моніторингу Національний банк України повинен враховувати такі фактори:

1. відсутність належного контролю з боку керівників банків за виконанням підлеглими працівниками своїх функціональних обов’язків;
2. низький рівень підготовки персоналу з питань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму;
3. безвідповідальне ставлення окремих працівників до виконання своїх посадових обов’язків;

4. неадекватність системи управління ризиками.

Цікавим є той факт, що на сьогодні до Закону України «Про Національний банк України» не внесені доповнення, які регламентують статус Національного банку України як суб’єкта державного фінансового моніторингу. Саме тому вважаємо доцільним доповнення ст. 7 зазначеного Закону абзацом такого змісту:

«11) виконує  функції регулювання та нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу, відповідно до чинного законодавства».

Ми  згодні з думкою А. О. Клименка [6], який вважає, що Національний банк України не здійснює діяльність, безпосередньо пов’язану з проведенням розрахункових операцій, відкриттям рахунків тощо, то відмивати гроші через його установи неможливо. Тому його основними функціями в системі заходів запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом є:

1. нормативне регулювання діяльності банків щодо запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
2. нагляд за виконанням банками функцій щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
3. застосування санкцій за порушення відповідних вимог.

Таким чином, Національний банк України як суб’єкт державного фінансового моніторингу, з одного боку, здійснює регулювання та нагляд з питань фінансового моніторингу за банками, а з другого — взаємний обмін інформацією з Держфінмоніторингом. З метою підвищення ефективності діяльності Національного банку України як суб’єкта державного фінансового моніторингу запропоновано внесення відповідних доповнень до Закону України «Про Національний банк України», визначені фактори, які Національний банк України має враховувати при здійсненні державного регулювання з питань здійснення фінансового моніторингу.

Список використаних джерел

1. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму: закон України: від 28.11.2002 р. № 249-ІV
2. Про банк і банківську діяльність: закон України: від 07.12.2000 р. № 2121-III
3. Буткевич С. А. Щодо запобігання та протидії фінансуванню тероризму / С. А. Буткевич // Право безпека. — 2009. — 1. — С. 55—60
4. Буткевич С. А. Фінансовий моніторинг як гарантія економічної безпеки держави: зарубіжний та вітчизняний досвід / С. А. Буткевич // Вісн. Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2008. — Вип. 43. — С. 267
5. Буткевич С.А. Національний банк України як суб’єкт державного фінансового моніторингу / С.А. Буткевич // Юридична Україна. — 2010. — №3
6. Клименко А. О. Організаційно-правові засади діяльності банків в системі заходів протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом: дис. на здобуття наук. ступеня канд.юрид. наук : 12.00.07 / Андрій Олексійович Клименко. — К., 2004. — С. 97—98