Рыночная инфраструктура

В умовах ринкової економіки, про що свідчать дані рис. 1.5, підприємництву представлені широкі права в усьому: від вибору сфери діяльності до необмеженого зростання доходів і волі зовнішньоекономічних відносин. Однак, цей тривалий шлях ринкових перетворень ще треба пройти, а нині втручання держави й уряду в усі сфери підприємницької діяльності вважається таким же природним, як, скажімо, і сам процес соціально-економічних перетворень.

Рис. 1.5. Структура ринковій економіки регіону 

Ринок (ринкові  відносини) - це сукупність суспільних виробничих відносин, система економічних форм, взаємозалежних механізмів господарювання, зв'язаних зі сферою, умовами і місцем виробництва і реалізації товару.

Суспільство ринкових відносин - це середовище, де панують економічні закони попиту та пропозиції і можливість високої оцінки здібностей підприємців, тобто одержання ними високого прибутку.

Ринкове господарство - це суспільна форма організації економіки, заснована на товарному виробництві й забезпеченні взаємодії між виробництвом і споживанням за допомогою ринку.

Суб'єктами ринкового господарства є: домашнє господарство, підприємство (фірма), банк і держава.

Сегменти й  ознаки ринку по простору, виду впливу, функціям виконання і формам становлення  представлені на рис. 1.6.

Рис. 1.6. Сегменти та признаки ринку 

Держава представлена урядовими закладами, що здійснюють юридичну і політичну владу для  забезпечення контролю над суб'єктами, що хазяюють, і над ринком для досягнення суспільних цілей. У той же час держава є власником засобів виробництва і виступає як суб'єкт ринкових відносин.

Усі зазначені  суб'єкти взаємозалежні, і кожний з  них відіграє значну роль. Неприпустимо в реальній практиці виключення на один із зазначених суб'єктів, у противному випадку буде порушена система ринкових відносин (рис. 1.7).

Рис. 1.7. Взаємозв'язки та взаємодія суб'єктів ринку

У ці відносини  вступає безліч суб'єктів, а у  сферу обігу надходять різноманітні товари й послуги, що формує складну  та багатовимірну структуру ринку.

Найбільш поширеним  є чотирьохпозиційний підхід до загальної структуризації ринку, а саме: позицій його суб'єктного складу, продуктово-ресурсного наповнення, елементно-технологічних зв'язків і територіально-просторової організації (див. додаток 1.1, рис. 1.8).

Ринок являє собою не тільки розвинуту  систему відносин товарного обміну, але і виконує  вкрай важливі  функції (інформаційну, посередницьку, ціноутворюючу, регулюючу), що забезпечують діяльність підприємств  в умовах їхнього  стихійного розвитку.

Безперебійне  функціонування такої складної і  багаторівневої системи, як ринок, котрий у розвиненому товарному виробництві  репрезентований понад двадцятьма основними його видами, потребує високорозвинутої і широко розгалуженої загальної  та спеціальної інфраструктури, що враховує ринкові особливості.

Інфраструктуру  ринку становить сукупність організацій, які мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію  товаровиробників та інших ринкових агентів, що здійснюють оборот товарів, просування останніх зі сфери виробництва у сферу споживання.

Ведення бізнесу  в умовах ринкових відносин ґрунтується  на відповідній інфраструктурі, властивій  ринку.

Інфраструктура - це сукупність організаційно-правових форм, що опосередковують вищезгадані ділові відносини, які пов'язують ці різноманітні і різносуб'єктні відносини в один господарський механізм.

Складовими  частинами інфраструктури ринку є:

• державне організаційне забезпечення у формі різноманітних державних структур регулювання і контролю;
• кредитна, емісійна система і комерційні, емісійні банки;
• різноманітні системи посередників, у тому числі товарні, сировинні і фондові біржі;
• аукціони, ярмарки, торги, комерційно-виставочні комплекси;
• державні і недержавні органи сприяння зайнятості населення;
• державні і недержавні страхові компанії;
• рекламні й інформаційні агенції, засоби масової інформації;
• національні і комунальні торговельні палати, об'єднання ділових кіл;
• різні інвестиційні фонди;
• професійні спілки працюючих за наймом;
• системи вищої і середньої професійної освіти як на державному, так і на приватному рівні;
• митна система;
• консультаційні компанії.

Усі ці елементи не тільки організують ділові відносини  між виробниками, а також між  виробниками і споживачами, але  і сприяють підвищенню оперативності й ефективності роботи різних господарських суб'єктів.

Таким чином, ринкові відносини  є формою економічної  організації функціонування суспільства, при  якій продавці і покупці  взаємодіють і  вступають у зв'язку один з одним на ринку стихійно В основі ринкового механізму лежать стихійний попит та пропозиція, а головними його елементами є ціна, прибуток, купівельна спроможність, конкуренція і рішення на вибір товарів і послуг.

Обміркуйте, чи створена відповідна інфраструктура ринку  у Вашому місті, районі та що заважає її відтворювати.

Величина  попиту, що відбиває рівень суспільних потреб, обмежена розмірами доходів покупців, тобто їхньою купівельною спроможністю.

Пропозиція характеризує динаміку і масштаб суспільного виробництва і являє собою сукупність товарів і послуг, що надходять на ринки для реалізації.

Валовий (національний) обсяг виробництва та загальний  рівень цін визначаються межами ножиць сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Сукупний  попит (AD) являє собою загальну кількість товарів та послуг, що їх різні сектори економіки бажають купити в даному періоді, тобто це сума видатків споживачів, фірм та інших покупців, що залежать як від рівня цін, так і від монетарної політики та інших факторів.

Сукупна пропозиція (AS) - це та загальна кількість товарів та послуг, яку фірми вироблять і продадуть у даному періоді. Залежить від рівня цін, виробничих потужностей економіки та рівня витрат.

Сукупний попит  та сукупна пропозиція визначають основні  макроекономічні змінні (рис. 1.9).

Рис. 1.9. Основні фактори, що впливають на загальноекономічну активність

У верхній частині  рисунка показані сили, що впливають  на сукупний попит (АD) (монетарна та фіскальна політики). У нижній частині рисунка показано чинники, що впливають на сукупну пропозицію (AS). У центрі показано взаємодію сил AD та AS. Результатами взаємодії є (показники праворуч):

• реальний ВВП;
• показники зайнятості і безробіття;
• ціни та інфляція;
• чистий експорт.

Криві сукупного  попиту (AD) та сукупної пропозиції (AS) застосовуються, щоб полегшити аналіз макроекономічної рівноваги.

Крива сукупного  попиту (АD) показує сумарну величину сукупного попиту за різних сукупних рівнів цін та за умов, що всі інші фактори, які впливають на сукупний попит, залишаються незмінними.

Крива сукупної пропозиції (AS) показує ту кількість товарів та послуг, яку фірми вироблятимуть за певного рівня цін за умов, коли інші фактори сукупної пропозиції сталі (незмінні).

Розглянемо рис. 1.10, де зображені криві AD та AS.

Рис. 1.10. Криві AD та AS

По горизонтальній осі графіка відкладені обсяги реального  ВВП (Q); по вертикальній - загальний рівень цін, вимірюваний, скажімо, через індекс споживчих цін (Р).

Виходячи з  кривої АD, коли рівень цін буде становити Р1, сукупні видатки будуть дорівнювати Q1; якщо рівень цін зросте до Р2, сукупні видатки зменшаться до Q'2.

Таким чином, зміна  цінових параметрів не порушує криву  АD (рух відбувається за цією кривою).

Виходячи з  кривої АS: за ціною Р1 фірми хочуть продати кількість товарів та послуг, що дорівнює Q1; якщо ціни піднімуться до Р2, то вони бажатимуть продати більшу кількість товарів, тобто Q'2.

Попит та пропозиція свій прояв і взаємодію на ринку  одержують у русі цін. Продавець, виробляючи товари, виходить з ними на ринок, не знаючи свого покупця. Покупець, у свою чергу, шукає необхідний йому чи товар послуги в кількості, обумовленій його доходом і потребою. Оскільки доходи обмежені, а бажань багато, то споживач серед безлічі пропозицій віддає перевагу тому продавцю, у якого при рівних умовах (якість товару, терміни постачання і т.п.) ціна буде менше. Остання ставиться в пряму залежність від співвідношення обсягу пропозиції та попиту.

Отже, ціна спонукає до зростання  виробництва і  споживання або обмежує  їх. Ціна повинна бути на такому рівні, щоб виробники охоче випускали продукти і послуги для продажу, а споживачі з задоволенням купували б їх.

В умовах відособленості виробників відбувається стихійне саморегулювання  виробництва.

Суть його полягає в тому, що виробники, виходячи на ринок зі своїми товарами самостійно (в умовах попиту, обмеженого доходами покупця), вступають у конкуренцію один з одним і змушують знижувати ціни на товари і послуги до рівня, при якому споживач починає охоче купувати товари.

Конкуренція за ринки збуту, за покупця відбувається у всіляких формах. Вона виражається  в наданні сприятливих умов (ціна, терміни постачання, умови платежу, післяпродажне обслуговування й ін.) покупцю в придбанні товарів, вироблених своєю фірмою, у порівнянні з іншими.

Основна умова ефективності конкуренції - достатня кількість продавців і покупців. Кількість виробників однорідної продукції повинне коливатися в межах 8 - 15, у противному випадку ринок вважається монополізованим.

Конкуренція в  умовах виходу на ринок безлічі фірм, компаній і підприємств є основним чинником, що примушує їх постійно шукати шляхи підвищення ефективності виробництва. Щоб вижити і рости, треба постійно пропонувати нові товари, знижувати витрати виробництва.

Справа в тім, що кожен виробник на виробництво  свого товару зробив відповідні витрати. У різних виробників витрати різні. А на ринку у відповідності з попитом та пропозицією встановлюється ціна товару, що виражає суспільно необхідні витрати праці.

З цього випливає, що чим менше витрати виробництва  індивідуального виробника по даному товару в порівнянні із суспільним, тим більший прибуток він одержує, а отже, має велику можливість завойовування ринку.

У таких умовах кожен  товаровиробник прагне знизити витрати  виробництва за допомогою  впровадження новітніх технологій і техніки.

Ринок може бути централізованим, децентралізованим або, навіть, електронним. Вирішальною рисою є те, що він зводить покупців і продавців разом для визначення цін і кількості товарів.

В кожний момент безліч факторів активно впливає  на ділову активність. Одні люди купують, тоді як інші продають; фірми створюють нові вироби, водночас уряд приймає закони, що регулюють забруднення навколишнього середовища, іноземні фірми захоплюють наші ринки, і водночас американські створюють нові заводи за кордоном. Навіть серед такого безладдя ринки постійно розв'язують питання що, як і для кого. Оскільки вони зрівноважують всі сили, що діють в економіці, то визначають рівновагу пропозиції і попиту.

Ринкова рівновага відображає баланс між всіма різноманітними покупцями і продавцями.

Домогосподарства  і фірми хочуть купувати або продавати певну кількість товарів залежно від ціни. Ринок визначає ціну рівноваги, яка саме і відповідає бажанням покупців і продавців. Надто висока ціна означає надлишок товарів з надто великим обсягом виробництва: наслідком надто низької ціни є порожні полиці в магазинах і дефіцит товарів.

Ціни, за якими  покупці бажають купити саме таку кількість товарів, яку продавці бажають продати, забезпечують рівновагу попиту і пропозиції.

Рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг виробництва  припускає рівність сукупного попиту та сукупної пропозиції. Ця рівність у графічному вираженні ілюструється крапкою перетину кривих AD i AS.

Зсув цих кривих впливає на рівноважний обсяг  виробництва. Якщо крива сукупного  попиту AD зміщується на горизонтальному відрізку кривої AS, змінюється тільки реальний обсяг ВВП; зсув на її проміжному відрізку призведе до зміни і номінального, і реального ВВП; на вертикальному відрізку зрушення кривої AD супроводжується тільки збільшенням цін (інфляція попиту), а реальний ВВП залишається незмінним.

Механізм функціонування ринкової економіки ґрунтується на трьох головних принципах:

• маржинального (граничного) аналізу;
• витрат альтернативного вибору;
• економічної раціональності.

Побудова  ринкової економіки  на підставі зазначених принципів дозволяє досягти рівноважного стану, що є центральною проблемою ринкового механізму, який базується на використанні двох протилежних сил - попиту та пропозиції і ринкових цін.

Усе це говорить про переваги ринкової системи  господарювання, її великих можливостях і раціоналізмі її використання.

Товарні та фондові  біржі, що функціонують у ринковій економіці, здійснюючи посередницькі зв'язки, забезпечують реалізацію економічних  відносин між виробниками і споживачами  ресурсів і продуктів, визначають співвідношення попиту й пропозиції та відповідні їм ціни, створюють передумови для розвитку виробництва відповідно до попиту.

Важливу роль у  ринковому механізмі відіграє ринок  капіталу (інвестиційний, кредитний, акціонерний), який перерозподіляє капітали із секторів економіки, де є їх надлишок, туди, де є додаткова потреба в них.

Ринок праці  перебуває під впливом багатьох факторів, більшість з яких залежить від інших ринків. Попит на робочу силу визначається потребою підприємців  й технічною оснащеністю виробництва, тобто станом ринків продуктів та послуг.

Ціни  на товари споживчого ринку безпосередньо  впливають на рівень і оплату праці  робочої сили.

Особливим елементом  механізму функціонування економіки  є її державне регулювання. В його основі лежить економічна політика держави. Проблеми, пов'язані з визначенням цілей та пріоритетів економічної політики, істотно впливають на методи державного регулювання економіки.

ВИСНОВКИ  ДО ТЕМИ 1

Таким чином, виділяють  три основні типи економіки: ринкову, командно-адміністративну і змішану економіку.

Ринкова економіка має такі властивості, що забезпечують її здатність до автоматичного саморегулювання. Цей тип економіки часто розглядають як найдосконалішу економічну систему, коли стає непотрібним державне втручання в економічні процеси. Роль уряду при цьому повинна обмежуватися захистом приватної власності та встановленням сприятливого правового поля для вільного функціонування ринку.

Командно-адміністративна (або планова) економіка - це економіка з жорстким державним регулюванням. Його основним інструментом виступає державний план. Ринок у цій системі самостійних регулюючих функцій не виконує, а сам є предметом державного планування. Держава заздалегідь планує ціни, заробітну плату, банківські відсотки та інші ринкові інструменти. Тому ринок тут є допоміжним засобом стосовно плану.

Змішана економіка характеризується тим, що поєднує в собі різні форми власності і два механізми макроекономічного регулювання: ринковий і державний.

Ринок - це механізм, через який покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну та кількість товару.

До суб'єктів економічних відносин відносять найманих робітників та власників підприємств, фермерів та земельних власників, управлінців та акціонерів, інвесторів та ін.

Ринкові відносини - це форма економічної організації функціонування суспільства, при якій продавці і покупці взаємодіють і вступають у зв'язок один з одним на ринку стихійно.

Основними умовами формування ринкової економіки  є демонополізація, роздержавлення і  приватизація.

Державна регіональна політика передбачає таке: визначення стратегії економічного зростання, цілей та пріоритетів розвитку господарського комплексу; розробку законодавчих актів; розробку національних програм щодо найважливіших глобальних пріоритетних для країни проблем; проведення в життя єдиної технічної, структурної та інвестиційної політики; підтримання загальної збалансованості економіки; усунення монопольного становища окремих виробників; стимулювання конкуренції; регулювання економічних проблем, які не вирішує самостійно ринковий механізм; участь у міжнародному та внутрішньо-державному територіальному поділі праці.

Упорядковуючи відносини між продавцями і покупцями (пропозицію і попит) на кожному з  ринків, ринкова економіка одночасно  розв'язує три проблеми: що, як, для кого.

Інфраструктура  ринку - це сукупність організаційно-правових форм, що опосередковують вищезгадані ділові відносини, які пов'язують ці різноманітні і різносуб'єктні відносини в один господарський механізм.

Механізм функціонування ринкової економіки ґрунтується на трьох головних принципах: маржинального (граничного) аналізу, витрат альтернативного вибору, економічній раціональності.