Сировинний фактор розміщення продуктивних сил

Сировинний фактор розміщення продуктивних сил 
 

    Актуальність теми.У теорії розміщення продуктивних сил фактор розміщення є одним з центральних понять. Навіть можна сказати, що будь-який аналіз розміщення виробництва або населення – це, насамперед, факторний аналіз. Лише уважно вивчивши фактори розміщення, можна робити обґрунтовані висновки про його ефективність.У своїй доповіді я намагатимусь якомога детальніше розповісти про сировинний фактор розміщення продуктивних сил. Як на мене,це дуже важливий фактор. В багатьох випадках він навіть є вирішальним. І якщо розумно розташувати продуктивні сили, не доведеться робити великі відрахування на транспорт. Найчастіше (але не завжди) перевезення готової продукції до споживача коштує менше, ніж перевезення сировини. Для підприємств з високою матеріаломісткістю цей фактор є дуже актуальним. А ці підприємства,у свою чергу, є дуже важливими в структурі промисловості. В усьому світі триває процес зниження матеріаломісткості виробництва, тому вплив сировинного фактора поступово спадає. Але цей процес, як і багато інших, в Україні проходить не так жваво. Тому сировинний фактор розміщення продуктивних сил ще довго й сильно буде впливати на розміщення продуктивних сил. А отже, буде актуальним.

    Аналіз  теми. У наукових дослідженнях розміщення продуктивних сил використовуються методи, що можуть прикладатися до характеристик категорій економічних відношень і простору. Деякі з них запозичені з політекономії, соціології, географії, математики. Зокрема, для аналізу ситуації й конкретних розрахунків використовується економіко-математичне моделювання, картографічний, порівняльно-географічний методи тощо. Завдання науки. Головним завданням науки є обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил. Поняття «оптимальності» передбачає одержання якомога більшого ефекту від правильно розміщеного підприємства, від найкращої територіальної організації реґіону, країни. 
Ступінь матеріаломісткості – це відношення витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Ці величини виражають у грошових і натуральних показниках. Якщо кратність перевищує 2, то матеріаломісткість вважається високою. Для матеріаломісткого виробництва характерна висока концентрація. 
Сировинний фактор називають фактором матеріаломісткості, хоча сировина й матеріали – не одне й те саме. Але у практичному аналізі витрати на сировину й матеріали об’єднують; у такому випадку кажуть про матеріаломісткість виробництва. Це чималі витрати й у більшості галузей промисловості складають понад половину всіх вкладень. Деякі види виробництва через специфіку технології можуть розташовуватися лише там, де видобувається сировина: гірничодобувна, лісопильна промисловості, виробництво калійних добрив. У деяких випадках розміщення виробництва поблизу сировини цілком очевидне, хоча теоретично припустиме і в інших місцях, як-от виробництво соди. Для одержання однієї тонни соди треба 1,7 т кухонної солі, яка у цьому випадку добувається у вигляді розсолу, цебто її об’єм значно збільшується, і сировина стає практично нетранспортабельна. Виробництво лляних тканин зосереджено в районах виробництва льону, бо сировина (стебло) теж нетранспортабельна. Деякі стадії комплексних галузей вирізняються високою матеріаломісткістю, інші – середньою або низькою. Наприклад, у кольоровій металургії збагачення сировини – дуже матеріаломісткий вид виробництва. Адже навіть багаті мідні руди містять металу не більше 5%, а руди рідких металів – десяті й соті частки процента. Звичайно, возити на велику відстань величезну кількість гірської породи безглуздо. Ось чому на місці видобутку руду збагачують і одержують концентрат, який потім відправляється на подальшу переробку. В текстильній промисловості бавовноочисні й вовномийні заводи також розташовуються поблизу місць виробництва бавовни й вовни, бо після очищення вага сировини набагато знижується. 
У чорній металургії матеріаломісткою вважається стадія виробництва чавуну, коли на одну тонну готової продукції потрібно приблизно дві тонни залізної руди, 1,3 тонни коксівного вугілля, а також флюсові вапняки, вогнетривкі глини та інша сировина. Ось чому заводи повного циклу розташовуються поблизу сировини. При цьому зміна технології процесу впливає на зсуви у розміщенні виробництва. Так, на початку XX ст. для виробництва тонни чавуну використовувалось більше коксівного вугілля, ніж залізної руди. Тому найбільші металургійні центри тяжіли до вугільних басейнів: Донбас в Україні, Рурський басейн у ФРН тощо. А нині заводи «шукають» руду. Найбільший металургійний комбінат в Україні (і один з найбільших у Європі) – у Кривому Розі; у США чорна металургія посунулась, з одного боку, до Великих озер (родовища руди), а з іншого, – до портів, куди підвозять імпортну руду; в Німеччині великим металургійним центром стало портове місто Гамбург, де використовують імпортну руду. Природно-ресурсний фактор діє на розміщення продуктивних сил в такому напрямку. За місцезнаходженням тих чи інших ресурсів будуються підприємства, призначені певним чином експлуатувати, використовувати їх – видобувати паливо, видобувати і збагачувати руди, виробляти гідроелектроенергію, оброблювати землю тощо. І чим більшим обсягом ресурсів володіє країна, при нормальному функціонуванні національної економіки, тим більше споруджується підприємств для їх використання, або таких, де без відповідних ресурсів неможливе здійснення технологічних процесів (наприклад, виробництво металу без використання води). Значення природно-ресурсного фактору в розміщенні продуктивних сил характеризує і такий відомий факт. Найпотужніший комплекс теплоелектростанцій України розташований саме за місцем видобування палива для них (вугілля) – у Донбасі. Для раціонального розміщення продуктивних сил України необхідно: визначити потреби суспільного виробництва в мінерально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсах з позицій збалансованості, достатньої необхідності, комплексності та екологічної безпеки; розробити екологічні вимоги до охорони і раціонального використання надр у нових економічних умовах. Сучасне використання земельних, водних і лісових ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Тому в перспективі для посилення позитивного впливу цієї групи факторів на розміщення продуктивних сил необхідно сформувати високоефективну систему водо-, земле- та лісокористування. 
Теорія і практика РПС за умов переходу до ринкової економіки має дедалі більше значення. Аналіз сучасного розміщення продуктивних сил України дає підстави говорити про потребу його вдосконалення, бо порушена рівновага галузевої структури економіки; регіональне розміщення виробництва в державі – нераціональне; на території зосереджені матеріало- та енергоємні види виробництва; сконцентровані підприємства військово-промислового комплексу, загострилися екологічні проблеми. 
    Висновок. Отже,фактори розміщення продуктивних сил - це досить важливо. Розміщення продуктивних сил слід розпочинати з факторного аналізу. Особливим фактором розміщення продуктивних сил є сировинний фактор. А особливий він тому,що в Україні  багато підприємств з великою матеріаломісткістю. Та навіть для підприємств з середньою та малою матеріаломісткістю цей фактор є важливим. Якщо розташувати продуктивні сили далеко від місця видобування сировини, доведеться робити великі витрати на перевезення. Але цього можна уникнути,якщо розмістити продуктивні сили поблизу сировини. Також,є підприємства які цілковито залежать від сировинного фактору,деякі з них я вже згадував у доповіді. Для них цей фактор є найважливішим. Адже,якщо розмістити продуктивні сили далеко від сировини, підприємство не зможе працювати взагалі. Звісно, зараз намагаються зменшити матеріаломісткість виробництва. Тому вплив сировинного фактору теж спадає. Але це відбувається досить поступово. І в наш час сировинний фактор ще досить відчутно впливає на розміщення  продуктивних сил. Нікому й не вдасться позбавитись цього впливу, можна лише його зменшити. І це нормально.