Соціально-трудові відносини, їхні види, типи, принципи та рівні

Конфлікт є крайнім виразом суперечностей в соціально-трудових відносинах. Найбільш явними формами трудових конфліктів є трудові суперечки, страйки, масові звільнення (локаути). Суперечності в соціально-трудових відносинах об'єктивно неминучі і, за певних умов, необхідні для розвитку економічних систем. У цьому значенні конфлікти можуть бути корисні, оскільки вони найбільш явно виражають інтереси протиборчих сторін. Проте затяжні конфлікти приводять до значних втрат для підприємства, його співробітників і економіки країни в цілому. Тому в парі з трудовим конфліктом повинен виступати механізм соціального партнерства, необхідні методи раціонального управління конфліктними ситуаціями.

Дискримінація – це засноване на свавіллі незаконне обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин. Як тип соціально-трудових відносин дискримінація перегороджує доступ суб'єктам цих відносин до рівних можливостей на ринку праці. Дискримінація може бути по статевим ознакам, віку, расі, національності, концесії і ін. Прояв дискримінації можливі при виборі професії і надходженні в учбові заклади, наймі на роботу, просуванні по службі, оплаті праці, наданні послуг підприємства працівникам, звільненні.

Для нашої країни безперечну актуальність мають питання рівності можливостей чоловіків і жінок  на ринку праці, а також вирішення  питань дискримінації на національній основі в умовах загострення міжнаціональних  відносин.

Перераховані вище типи соціально-трудових відносин, звичайно, не існують в чистому вигляді. У реальності в рамках певного рівня (держави, підприємства, структурного підрозділу) і часу соціально-трудові відносини виступають у формі моделей, що комбінують властивості охарактеризованих вище основних типів цих відносин (як, втім, і неназваних, оскільки існують і інші типи соціально-трудових відносин: бюрократизм і ін.).

Можна узагальнити, що соціально-трудові відносини – це продукт, народжений поєднанням специфічних обставин і конкретних чинників, що впливають на них.

По характеру впливу на результати економічної діяльності і якість життя людей, соціально-трудові  відносини бувають двох типів:

• конструктивними, сприяючими успішній діяльності підприємства і суспільства;
• деструктивними, що заважають успішній діяльності підприємства і суспільства.

Конструктивними можуть бути відношення або співпраці, взаємної допомоги, або конкуренції, організованої так, щоб сприяти досягненню позитивних результатів. Деструктивні взаємостосунки виникають тоді, коли загальна спрямованість інтересів співробітників і соціальних груп не відповідає цілям підприємства.

Сама по собі відмінність  працівників підприємства по цих  і інших ознаках необов'язково веде до деструктивних взаємостосунків. Відома безліч прикладів ефективної співпраці самих різних людей. Основною умовою такої співпраці є наявність об'єднуючої ситуації або ідеї, перед якими індивідуальні і групові відмінності стають неістотними.

Конструктивна взаємодія  співробітників підприємства ґрунтується  на авторитеті керівників, системі  довічного найму, високому рівні  доходів, раціональному стилі управління, психологічній атмосфері в колективі.

Ефективна система управління персоналом повинна враховувати  відмінність характеристик і  інтересів співробітників. Зокрема, необхідно враховувати особливості  роботи жінок, людей передпенсійного віку, інвалідів і молоді. Необхідно поважати релігійні відчуття і національні звичаї.

4.Рівні соціально-трудових відносин

 

Система соціально-трудових відносин відбувається на різних рівнях. В основному, вона складається з таких різносторонніх рівнів діяльності:

1. Індивідуальний – це рівень, зосереджений на кожному працівникові в індивідуальному порядку. Він торкається безпосередньо усіх працівників, задіяних прямим чи непрямим шляхом на даному підприємстві. Всі працівники розглядаються індивідуально;
2. Груповий – групує працівників на певні колективи або групи. Цей рівень розглядає не безпосередньо відносини кожного працівника в окремому випадку, а міжгрупові відносини, які виникли між особистостями всередині даної групи;
3. Змішаний – об’єднує в собі особливості різних видів рівнів – і індивідуального, і групового, і підприємства;
4. Організації (чи підприємства) – рівень, зосереджений на соціально-трудових відносинах між усіма працівниками, колективами та іншим певної організації чи підприємства;
5. Галузі – рівень вивчає відносини між підприємствами та організаціями однієї галузі, узагальнюючи отримані результати;
6. Регіону – рівень, котрий вивчає тенденції відносин між організаціями та підприємствами в окремому територіальному чи економічному регіоні, котрий має певні кордони.

Проте, існує інші класифікації. Одна з них розділяє такі наступні рівні соціально-трудових відносин:

1.ідивідуальний (професійна  освіта та розвиток, умови праці,наймання  та звільнення, трудова винагорода)

2.мікроекономічний( організація  праці, форми й системи оплати  праці, гарантії зайнятості, участь  працівників в управлінні та  власності)

3.мезоекономічний (створення  нових робочих місць, підтримка  професійної підготовки робітників, стан соц. Інфраструктури регіону,  нормування праці, мін. Гарантії  зар.плати, доплат та надбавок)

4.макроекономічний (гарантії  зайнятості робочої сили, підтримка  підпр. Діяльності, мінімальні гарантії доходів населення)

5.мегаекономічний (гарантії  та захист прав людини в  сфері праці, сприяння колективно-договірному  процесу та ін.)

Висновки

 

У висновку можна зазначити, що система соціально-трудових відносин відіграє велику роль в діяльності підприємства в цілому. Кожного дня працівники взаємодіють та спілкуються між собою під час роботи, тому є необхідністю налагодити дану систему для більш ефективної праці усього підприємства.

Узагальнивши, можна виділити такі особливі елементи системи соціально-трудових відносин: рівні, види, типи та принципи. За видами соціально-трудові відносини розподіляються в залежності від своїх особливостей. Та до кожного типу існує свої своє образні підходи, проблеми та вирішення проблем. Також, існує безліч принципів, які треба враховувати, приймаючи певне організаційне рішення. Поділення системи за рівнями має свої характерні особливості.

В Україні ця система не є цілком налагодженою, і в ній  існує багато диференційних проблем, таких як дискримінація.

Соціально-трудові відносини  являють собою комплекс взаємовідносин між їхніми сторонами — найманими  працівниками, роботодавцями (суб'єктами) і органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування, що пов'язані з наймом, використанням, відтворенням робочої сили та спрямовані на забезпечення високого рівня і  якості життя особистості, колективів та суспільства в цілому.

Складовими предмета соціально-трудових відносин є соціально-трудові відносини  зайнятості; соціально-трудові відносини, пов'язані з правилами внутрішнього розпорядку; соціально-трудові відносини, пов'язані з умовами та охороною праці; соціально-трудові відносини, що виникають у зв'язку з розвитком  персоналу (підвищенням кваліфікації, перепідготовкою тощо); соціально-трудові  відносини, пов'язані з організацією індивідуальної та колективної праці; соціально-трудові відносини, що виникають  у зв'язку з оцінюванням індивідуальних якостей і результатів роботи; соціально-трудові відносини, що виникають  у зв'язку з винагородою за послуги  робочої сили; соціально-трудові  відносини, пов'язані з дотриманням  норм трудового законодавства та угод і договорів; соціально-трудові  відносини з інших питань трудового  життя.

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

 

 

1. Економіка праці та соціально-трудові відносини. О.А.Грішнова. 2004р.
2. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Є.В.Ярмак. Луганськ – 2009р. ст..68-72
3. Електронне джерело: http://lubbook.net/book_332_glava_57_1._Sutn%D1%96stta_kharakteristik.html
4. Економіка праці та соціально-трудові відносини. В.М.Ковальов, В.С.Рижиков, О.Л.Єськов, І.М.Черненко, О.А.Атаєва. Київ – 2006р., ст. 45-49
5. Електронний ресурс: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Stvtp/2011_1.pdf
6. Основи економічної теорії: Підручник / А. А. Чухно, П. С. Єщенко, Г. Н. Климко та ін.; За ред. А. А. Чухна. — К.: Вища шк., 2001. Ст 267-292