Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Мая 2013 в 19:39, реферат
В Україні фабричне заводське виробництво харчових продуктів виникло у 2 пол. 19 ст. і займало значне місце в структурі промисловості. Переважали дрібні напівкустарні підприємства.
Першу цукроварню на Україні збудували у 1824 р. в селі Троєщині (тепер Канівський район, Черкаської області). Технічне оснащення цукрової промисловості було вищим, ніж інших галузей харчової промисловості. До рівня фабричного виробництва наблизилась спиртова промисловість. Виробництво вина було розвинуте головним чином на півдні України і базувалося на примітивній техніці і технологіях. Паромеханізовані заводи діяли в олійно-жировій промисловості.
Історія розвитку харчової промисловості
В Україні фабричне заводське виробництво харчових продуктів виникло у 2 пол. 19 ст. і займало значне місце в структурі промисловості. Переважали дрібні напівкустарні підприємства.
Першу цукроварню на Україні збудували у 1824 р. в селі Троєщині (тепер Канівський район, Черкаської області). Технічне оснащення цукрової промисловості було вищим, ніж інших галузей харчової промисловості. До рівня фабричного виробництва наблизилась спиртова промисловість. Виробництво вина було розвинуте головним чином на півдні України і базувалося на примітивній техніці і технологіях. Паромеханізовані заводи діяли в олійно-жировій промисловості. У 1913 р. в Україні було 92 цензові заводи та понад 2 тисячі дрібних олійниць. Інші галузі були менш розвинуті. Консервну продукція виробляли 34 напівкустарні підприємства, зосереджені в основному в Херсонській, Таврійській та Київській губерніях. Потреба у хлібі та хлібобулочних виробах задовольнялася в основному за допомогою домашнього виготовлення. У великих містах хлібопечення було представлене дрібними пекарнями. В кондитерській промисловості переважало кустарне виробництво. Невеликі підприємства фабричного типу діяли в Києві, Одесі, Харкові. Пивоваріння характеризувалося сезонністю виробництва і було зосереджено в великих містах. У 1913 р. діяло 218 пивзаводів.
Сіль добували дрібні солепромисловці, які орендували ділянки на морському узбережжі в Криму. Шахтне видобування солі в Донбасі (Артемівськ, Слов'янськ) та на Закарпатті (Солотвино) тільки почало розвиватися. У тютюновій промисловості навіть на великих фабриках механізація робіт була дуже низькою. На рівні ремесла і, рідше, мануфактури перебували й інші виробництва. М'ясна і молочна промисловість тільки починала розвиватися. Худобу переробляли на дрібних кустарних бійнях. Молочна промисловість була представлена 96 дрібними підприємствами (1913), які в основному виробляли тваринне масло. Продукція з незбираного молока вироблялася на невеликому заводі в Одесі.
Близько 80 % риби на Україні виловлювали в прибережних зонах Азовського та Чорного морів пасивними засобами лову. Частина рибальства зосереджувалася на внутрішніх водоймах та великих ріках.
В 1913 р. в Україні діяло 1365 великих підприємств, на яких виробляли 43,5 % валової продукції галузі.
За роки радянської влади харчова промисловість перетворилася на потужну галузь індустрії. Поряд з інтенсивним розвитком традиційних галузей було створено ряд нових: и'ясопереробну, молочноконсервну, маргаринову, харчоконцентратну. Значно зміцніла сировинна база, поліпшилося географічне розташування підприємств, створено сотні виробничих і агропромислових об'єднань. Серед найбільших об'єктів харчової промисловості. введених в дію у цей час, — Ворошиловоградський, Київський, Одеський, Полтавський, Вінницький м'ясокомбінати, молочні заводи в Харкові, Києві, Дніпропетровську, хлібозаводи в Донецьку, Харкові, Одесі, Києві. Водночас проводилася велика робота з підготовки кваліфікованих кадрів харчовиків. Як результат, у 1940 р. ообсяг виробництва продукції харчової промисловості України збільшився порівняно з 1913 р. в 2,6 рази.
Створення нових галузей та їх прискорений розвиток поліпшили галузеву структуру харчової промисловості. Питома вага цукрової і спиртової промисловості знизилася за абсолютного зростання виробництва продукції цих галузей. Зросла частка хлібопекарської, м'ясної, молокопереробної промисловості.
Під час ІІ Світової Війни харчова промисловість України зазнала значних втрат: було зруйновано понад 80 % її виробничих потужностей, різко скоротилися сировинні ресурси. У 1944 р. виробництво найважливіших продуктів харчування зменшилося у порівнянні з 1940 р. у 7...13 разів.
У післявоєнні роки харчова промисловість була відбудована. У 1952 р. загальний обсяг виробництва продукції перевищив довоєнний рівень. У наступні роки здійснювалося нове будівництво, впроваджувалося автоматизоване устаткування, високопродуктивні машини, апарати, конвейєри. Було збудовано близько 160 нових об'єктів, реконструйовано і технічно переоснащено понад 500 підприємств. Зокрема, введено в дію великі цукрові заводи у Київській, Львівській, Полтавській, Тернопільській і Хмельницькій областях, соляні шахти в Донецькій та Закарпатській областях, найбільший на той час в Європі олієекстракційний завод у м. Пологах (Запорізька область), ряд консервних підприємств, 15 пиво-безалкогольних заводів, винозавод "Ольвія" (Миколаївська область), понад 40 хлібозаводів, 59 підприємств з переробки молока, потужні м'ясокомбінати в Житомирі, Ковелі, Кам'янці-Подільському, Лубнах, Червонограді.
У 1982 р. в харчовій промисловості України налічувалося 16 тисяч підприємств понад 25 міністерств і відомств. Питома вага харчової промисловості у загальному обсязі промислового виробництва становила 19,1 %. Розвиток харчової промисловості на період до 1990 р. здійснювався відповідно до вимог Продовольчої програми СРСР [2].
У 2000-их р.р. спостерігається позитивна динаміка розвитку харчової промисловості. Однак в окремих областях (АРК Крим, Волинська, Кіровоградська, Львівська, Рівненська, Сумська, Хмельницька, Чернівецька, Чернігівська області) в різні роки відбувався спад виробництва. Основними чинниками були проблеми з розвитком сировинної бази, несприятлива ринкова кон'юнктура, в тому числі на світовому агропродовольчому ринку.
До регіонів з порівняно стабільною динамікою розвитку харчової промисловості відносяться Київська область та місто Київ, Запорізька, Дніпропетровська, Вінницька, Закарпатська, Полтавська, Миколаївська, Харківська, Херсонська, Черкаська області. В цю групу входять індустріальні регіони з високою густотою населення, яке забезпечує стабільний попит на продукцію галузі, а також регіони, що мають потужну сировинну базу для розвитку харчової промисловості.
Найвідчутніші коливання показників приросту обсягів виробництва спостерігалися в Тернопільській, Рівненській та Одеській областях, в структурі харчової промисловості яких висока питома вага переробних галузей. Крім того, це прикордонні регіони, що відчувають на собі більший тиск з боку імпортованої і контрабандної продукції [3].
За даними Держкомстату України у 2010 р. кількість промислових підприємств з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів становила 22 тисячі, на яких працювало приблизно три мільйони осіб. Питома вага реалізованої промислової продукції харчової промисловості в загальному обсязі промислового виробництва у 2010 р. становила 15,5 %. Асортимент продукції налічував понад 4 тисячі найменувань.
На даний час основними напрямками стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій у харчову промисловість є розробка регіональних програм стимулювання приватних інвестицій, розвиток ринку цінних паперів, створення вільних економічних зон, придбання іноземними інвесторами акцій вітчизняних підприємств харчової промисловості, страхування інвестицій від некомерщйних ризиків, концентрація внутрішніх ресурсів за централізованої підтримки з метою реалізації пріоритетних інвестиційних проектів [4].
Харчова промисловість України може забезпечити продуктами харчування внутрішній споживчий ринок і має значний експортний потенціал.
Джерела