Сутність економічної системи

Сутність економічної системи. Еволюція і типи економічних систем:

а) економічна система ринкової економіки;

б) планова (адміністративно-командна) система;

в) змішана економіка розвинутих країн

 

Економічна система — це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють єдине ціле і мають цілеспрямоване функціонування.

Економічна  система складається з трьох  основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання.

Рис. Основні структурні елементи економічної системи

 

Продуктивні сили — це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ необхідних для задоволення потреб людей.

В процесі історичного розвитку продуктивні сили як в цілому, так і окремі їх елементи, постійно оновлюються, збагачуються і перебувають у діалектичній єдності, кількісній і якісній функціональній залежності.

Продуктивні сили становлять матеріально-речовий  зміст економічної системи, є  найважливішим показником і критерієм  досягнутого нею рівня науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.

Економічні відносини — це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Система економічних відносин складається  з: техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин.

Рис. Система економічних відносин

 

техніко-економічні відносини  — це відносини між людьми з приводу створення та використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і виробляють необхідні життєві блага. Техніко-економічні відносини відображають технологію і є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.

Організаційно-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.

Соціально-економічні відносини — насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття. Відносини власності визначають головне в економічній системі — спосіб поєднання працівника з засобами виробництва. Крім того, відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соціальну структуру, систему влади.

Таким чином, соціально-економічні відносини, основою  яких є певна форма власності, займають визначальне місце у  структурі економічних відносин та в економічній системі взагалі, виконуючи в ній системотвірну функцію.

Господарський механізм є структурним елементом економічної системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб'єктів на основі використання економічних законів ринку, державних економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Найважливіша  функція господарського механізму  — забезпечення процесу відтворення та ефективного розвитку суспільного виробництва на основі динамічної рівноваги між виробництвом та споживанням, попитом і пропозицією.

 

Еволюція і типи економічних  систем

 

а) економічна система ринкової економіки;

б) планова (адміністративно-командна) система;

в) змішана економіка розвинутих країн

 

Типи економічних систем. Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі тривалого історичного розвитку, їх можна класифікувати за відповідними критеріями. Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:

• за формою власності на засоби виробництва;                                                                                                                                                                                                                                                   
• за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем: традиційну, ринкову, командно-адміністративну, змішану

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

 

Рис. Типи економічних систем

Традиційна економічна система характеризується

• багатоукладністю економіки,
• збереженням натурально-общинних форм господарювання,
• відсталою технікою,
• широким застосуванням ручної праці,
• нерозвиненою інфраструктурою,
• найпростішими формами організації праці і виробництва,
• бідністю населення.

На соціально-економічні процеси значний вплив справляють освячені століттями традиції та звичаї, релігійні та культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення.

У сучасних умовах країни з традиційною економікою потерпають від засилля іноземного капіталу і надмірно активного перерозподілу національного доходу державою.

Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується

• пануванням приватної власності на економічні ресурси,
• передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів,
• свободу вибору підприємницької діяльності,
• особисту свободу всіх економічних суб'єктів,
• однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації.

У такій  системі поведінка кожного економічного суб'єкта мотивується його особистими інтересами. Кожний з них прагне отримати максимальний дохід на основі індивідуального прийняття рішень. Але кожний економічний суб'єкт здатний реалізувати свій приватний інтерес лише в тому випадку, якщо він одночасно є носієм і суспільного інтересу.

На ринку  здійснюється таке поєднання приватного інтересу із суспільним, яке Адам Сміт проголосив принципом невидимої руки  ринку. Це означає, що кожний індивід, який реалізує свій приватний інтерес через виробництво і продаж товарів на ринку, не усвідомлює того, що одночасно працює і на задоволення суспільного інтересу. Всі макро- та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходів тощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції.

Конкуренція тут є основною рушійною силою розвитку економіки.

Втручання держави в економічні процеси мінімальне і виважене. Роль держави обмежується лише захистом приватної власності та встановленням сприятливого правового поля для вільного функціонування ринку. Усі економічні рішення приймаються ринковими суб'єктами самостійно на свій страх і ризик.

Ринкова економіка вільної конкуренції  проіснувала приблизно до першої третини XX ст.

Командно-адміністративна  система — це неринкова економіка, яка базується на

• пануванні державної власності,
• одержавленні та монополізації народного господарства,
• жорсткому, централізованому директивному плануванні виробництва і розподілі ресурсів,
• відсутності реальних товарно-грошових відносин,
• конкуренції і вільного ціноутворення.

Їй притаманні висока затратність виробництва, несприйнятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливо товарів народного споживання) тощо.

Усе це ознаки недостатньої життєздатності командної системи, які закономірно призвели її до кризи, а потім і розпаду.

Командна  економіка існувала у колишньому Радянському Союзі та соціалістичних країнах Східної Європи й Азії.

Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн світу і характеризується такими рисами:

• різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб’єктів (приватних, колективних, державних);
• високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої ринкової інфраструктури суспільства;
• оптимальним поєднанням ринкового механізму з державними методами регулюванням економіки, які органічно переплітаються і доповнюють один одного;
• орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки. Збільшуються затрати на освіту, медичне обковування, створюються державні й приватні фонди соціального страхування та соціального забезпечення населення тощо.