Теоретичні основи функціонування господарюючого суб’єкта

Підвищення ролі калькулювання собівартості продукції в управлінні виробництвом викликане зростанням значення його для оцінки економічної ефективності використання основних і оборотних коштів виробництва, вибору оптимальних варіантів організації управління, внутрішньогосподарських і міжгосподарських економічних зв'язків.

Таким чином, калькулювання собівартості є одним з основних елементів системи управління не тільки собівартістю продукції, але й виробництвом в цілому.

Фактори зниження собівартості

Собівартість продукції є одним із найважливіших показників, який комплексно характеризує якісні зміни в техніці, технології, організації праці та виробництва, що відбуваються на підприємстві. Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи.

Розрізняють такі фактори зниження собівартості продукції:

1. підвищення технічного рівня виробництва, зокрема упровадження нової прогресивної технології, підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів; розширення масштабів використання й удосконалення техніки і технології, що застосовується;
2. поліпшення організації виробництва і праці, тобто упровадження наукової організації праці, поліпшення використання основних виробничих фондів, поліпшення матеріально-технічного забезпечення, скорочення транспортно-складських витрат тощо;
3. зміна обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва;
4. зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції.

Джерелами зниження собівартості продукції є ті витрати, за рахунок економії яких відбувається її зменшення, а саме: витрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращення використання засобів і предметів праці. Виходячи з того, що найбільшу вагу витрат у собівартості посідають матеріальні витрати, розглянемо можливі джерела зниження їх вартості. Це можна отримати за рахунок:

• Конструкторсько-технологічних заходів — зниження норм використання матеріалів та втрат у виробництві, заміни матеріалів та комплектуючих на дешевші, максимального використання технологічних відходів у виробництві тощо;
• Раціоналізації закупок — пошуку альтернативних постачальників, зниження ціни закупки, застосування прогресивної системи знижок, оптимізації імпортних закупок шляхом вибору закупок у євро чи в доларах з урахуванням більш вигідного курсу та перспективи стабільності валюти тощо;
• Зниження транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) — розробка оптимальних маршрутів перевезень; використання автомобілів підприємства, що знаходяться на випробуваннях для доставки матеріалів і комплектуючих тощо;
• Зниження трудових витрат — збільшення норм обслуговування та завантаження обладнання; навчання й розширення спеціалізації персоналу з метою розширення зон діяльності, вдосконалення системи оплати праці тощо;
• Зниження енерговитрат — оптимізація технологічних режимів роботи обладнання, проведення енергозберігаючих заходів, подача енергоресурсів за графіком тощо;
• Зниження інших витрат — виведення з експлуатації незадіяного обладнання, приладів, споруд, їх реалізація чи здача в оренду; заміна імпортних запчастин на українські; скорочення часу наладки та переналадки обладнання; реставрація та повторне використання запчастин до технологічного обладнання й технологічних транспортних засобів тощо.